Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/16424/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/16424/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Вовка І.В.

при секретарі: Бенчук О.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.06.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 (повний текст складено 09.02.2024)

у справі №910/16424/23 ( суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс»

2) ОСОБА_1

про стягнення 11 532 587,37 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» та ОСОБА_1 про стягнення 11 532 587,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 19-232/28-1 від 15.05.2019 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків у сумі 11 532 587,37 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредиту у розмірі 11 007 415, 78 грн та заборгованість по відсоткам у розмірі 525 171, 59 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 86 494, 41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 86 494, 41 грн.

Рішення суду першоїі інстанції обґрунтовано тим, що за договором між позивачем та відповідачем 2 укладено Договір поруки №SR 19-285/28-1 від 15.05.2019, а відтак позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано факт підвищення процентної ставки по кредиту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16424/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 29.05.2024.

В судове засідання 29.05.2024 з`явився представник позивача. Інші представники сторін не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відкладено розгляд справи до 05.06.2024.

Позиції учасників справи

27.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.

Явка представників сторін

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 05.06.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 05.06.2024 за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 15.05.2019 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» (клієнт, позичальник, відповідач 1) укладено договір про надання банківських послуг №CR19-232/28-1 (далі - Договір), за умовами якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу (що є всі та/або будь-яка з послуг, дій банку за наказом або на користь клієнта відповідно до умов чинного законодавства, банківської ліцензії банку, а також договору, до яких належить надання банківського кредиту) та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4 Договору сума договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня або гривневому еквіваленту.

Строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставин наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки усі зобов`язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Цей договір не поширюється на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, якщо інше прямо не передбачено ним (п.5 Договору).

За змістом п. 6 Договору, банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним і сторонами можуть бути погоджені інші види плати. Проценти розраховуються на підставі процентної ставки, що виражена числом або формулою.

Банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді. Після надання банку заяви про надання банківської послуги, клієнт не має права відкликати / відізвати таку заяву про надання банківської послуги та/або відмовитися від прийняття банківської послуги, та зобов`язується виконати боргові зобов`язання, що виникають у зв`язку із наданням банком банківської послуги, зазначеної в такій заяві про надання банківської послуги (п.7 Договору).

У пункті 9 Договору викладено застереження, за яким банк незалежно від (додатково до) інших положень договору вправі вимагати виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині за умови невиконання клієнтом та/або третіми особами, що є поручителями будь-якого зобов`язання перед банком. Таке виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснено клієнтом протягом 7 банківських днів з дня пред`явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це, окрім випадків, коли підставою для пред`явлення банком такої письмової вимоги є неплатоспроможність клієнта та/або третіх осіб, що є поручителями, в таких випадках виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснене клієнтом протягом 3 банківських днів з дня пред`явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це.

Відповідно до п. 10 Договору, банк зобов`язується надати банківську послугу клієнту відповідно до положень Договору за умови відсутності підстав (обставин) для відмови в погодженні (не прийнятті до) виконання заяви про надання банківської послуги, та/або відмови в наданні банківської послуги, та/або вимоги банку щодо виконання боргових зобов`язань. Банк зобов`язується приймати від клієнта та/або третіх осіб, що є заставодавцями / поручителями / гарантами за клієнта, плату за банківську послугу за обставини, що така плата та порядок її здійснення відповідають положенням Договору та/або документів забезпечення, та чинного законодавства України.

Пунктом 11 Договору передбачено, що клієнт має право у будь-який час після письмового повідомлення банку щонайменше за 5 (п`ять) банківських днів до запланованої клієнтом дати здійснення дострокового виконання боргових зобов`язань здійснити таке дострокове виконання за умови, що всі належні банку оплати, нараховані на суму Боргових зобов`язань, що достроково виконуються, та належні до сплати на відповідну дату такого дострокового виконання, будуть сплачені клієнтом одночасно (на дату такого виконання).

Клієнт зобов`язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов`язання у відповідності до положень Договору. Клієнт зобов`язаний компенсувати Банку всі витрати, видатки та затрати, понесені банком у зв`язку з реалізацією та/або захистом своїх прав та/або повноважень за договором та/або документами забезпечення, що виникли внаслідок або випливають з настання випадку невиконання умов договору та/або випадку невиконання умов документів забезпечення, включаючи комісії, винагороди та оплату послуг юридичних та інших професійних консультантів на основі повного відшкодування. Банк має право вимагати від клієнта дострокового виконання боргових зобов`язань в повному обсязі або у визначеній банком частині (п. 12 Договору).

Відповідно до п. 15 Договору за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у Договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені Договором строки Клієнт зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення; за нецільове використання кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 25 % (двадцяти п`яти процентів) від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням; за кожне порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов`язань, передбачених в розділах «Виплата по Документарних інструментах та/або Авальованому Векселю, або у зв`язку з ними», «Зворотна вимога (регрес) Банку» п. 12 цього Договору клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10 % (десять процентів) від суми такого порушення. Зазначена неустойка сплачується додатково до інших сум, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

У підпунктах 28.1.1, 28.1.2, 28.1.7, 28.1.8 пункту 28.1 Договору сторони погодили, зокрема, ліміт кредитної лінії, строк траншу, мінімальну суму траншу, розмір процентної ставки та інше.

Поряд з цим, Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» неодноразово укладатися договори про зміну договору про надання банківських послуг №CR19-232/28-1 від 15.05.2019.

Так, 01.12.2022 сторонами було укладено Договір про зміну №7 до договору про надання банківських послуг №CR19-232/28-1 від 15.05.2019, відповідно до умов якого ліміт банківської послуги - 12 000 000,00 грн, строк траншу - 365 календарних днів, якщо інше письмово не домовлено сторонами.

Також, 15.05.2019 між АТ «ОТП Банк» (далі-банк) та ОСОБА_1 (далі-поручитель) укладено Договір поруки №SR 19-285/28-1 (далі - Договір поруки), відповідно до якого, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов`язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення Договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії Боргових зобов`язань (п.3 Договору поруки).

Клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Банк має право вимагати виконання боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (п.4 Договору поруки).

Відповідно до п.6 Договору поруки, ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту Генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату(и) визначення.

Строк дії Договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі (п.7 Договору поруки).

Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі.

Залежно від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода, проте цей перелік не є вичерпним. Розмір плати визначається в договорі та/або заяві про надання банківської послуги відносно кожної з банківських послуг (п.8 Договору поруки).

За змістом п.14 Договору поруки поручитель зобов`язаний забезпечити належне виконання боргових зобов`язань, як шляхом впливу на клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов`язань згідно Договору поруки.

Пунктом 15 Договору поруки передбачено, що банк може вимагати від поручителя як солідарного боржника виконання боргових зобов`язань в порядку та строки передбачені Договором.

Відповідно до п. 16 Договору поруки, поручитель, зокрема, заявляє та гарантує банку, що має належну здатність набувати, надавати та виконувати свої зобов`язання, а також нести відповідальність за Договором поруки.

Поручитель несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у Договорі поруки, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені Договором поруки строки, за обставини, що строк такого невиконання перевищує 30 (тридцять) календарних днів, поручитель зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % (десяти процентів) від суми таких невиконаних платіжних (грошових) зобов`язань. Поручитель має сплачувати банку неустойку, нараховану згідно з положеннями Договору поруки, вегайно (протягом дня нарахування) після її виникнення (п. 17 Договору поруки).

Як встановлено судом першої інстанції, з наданої позивачем банківської виписки, на виконання умов Договору банк перерахував клієнту 12 000 000,00 грн кредиту, при цьому, клієнтом було сплачено банку 992 584,22 грн, що сторонами не заперечується.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 19-232/28-1 від 15.05.2019 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків у загальній сумі 11 532 587,37 грн, при цьому з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені ОСОБА_1 згідно Договору поруки №CR19-285/28-1 від 15.05.2019, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором у розмірі 11 532 587,37 грн, з яких: 11 007 415,78 грн заборгованості по тілу кредиту та 525 171,59 грн заборгованості по процентам.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, 15.05.2019 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» укладено договір про надання банківських послуг №CR19-232/28-1 з наступним договором про зміну №7 від 01.12.2022.

Згідно з п. 12 договору, клієнт зобов`язаний належним чином виконувати боргові зобов`язання у відповідності до положень цього договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, виконання умов Договору банк перерахував клієнту 12 000 000,00 грн кредиту. У свою чергу, клієнт сплатив банку 992 584,22 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов Договору, відповідно до Вимоги (досудова вимога) вих. №73-3-1-73-3-2/4340 від 19.06.2023 банк вимагав протягом трьох банківських днів погасити заборгованість по кредиту в повному обсязі.

Згідно з п. 9 Договору застереження, за яким банк незалежно від (додатково до) інших положень договору вправі вимагати виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині за умови невиконання клієнтом та/або третіми особами, що є поручителями будь-якого зобов`язання перед банком. Таке виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснено клієнтом протягом 7 банківських днів з дня пред`явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це, окрім випадків, коли підставою для пред`явлення банком такої письмової вимоги є неплатоспроможність клієнта та/або третіх осіб, що є поручителями, в таких випадках виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснене клієнтом протягом 3 банківських днів з дня пред`явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що заборгованість клієнта по кредиту в розмірі 11 007 415,78 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 525 171,59 грн перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та клієнтом не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

За умовами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

Матеріалами справи підтверджено факт укладання 15.05.2019 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договору поруки №SR 19-285/28-1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання банківських послуг №CR19-232/28-1 від 15.05.2019.

Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов`язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок Поручителя перед Банком виникають з моменту укладення Договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії Боргових зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 Цивільного кодексу України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина друга статті 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, у забезпечення виконання зобов`язань за договором між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки №CR19-232/28-1 від 15.05.2019, позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідача 1 та відповідача 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання скаржника на ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 вищезгаданого ЗУ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 11 частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Договір №CR19-232/28-1 від 15.05.2019 укладено між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційною правовою формою Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» є юридичною особою.

Відтак, з огляду на викладене, що відповідач 1 як сторона договору, є юридичною особою, тому спірний договір не є договором споживчого кредиту, а відтак положення ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 на даний договір не розповсюджуються.

Окрім того, як вбачається із наданих позивачем доказів до додаткових пояснень, сторони погодили проценту ставку в розмірі 14% річних у кредитних заявках №14 від 07.02.2022 та №15 від 15.02.2024.

Крім того, на підтвердження погодженої ставки в розмірі 14% позивачем до додаткових пояснень додано кредитні заявки №14 від 07.02.2022 та №15 від 15.02.2024, які підписані сторонами.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Згідно частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).

З огляду на те, що відповідні доводи про підвищення процентної ставки відповідачем 1 було заявлено лише у апеляційній скарзі, задля забезпечення сторонам рівних прав під час судового розгляду для надання своїх пояснень та заперечень, колегія суддів вважає за доцільне розглядати справу по суті з врахуванням доданих позивачем до додаткових пояснень кредитних заявок №14 від 07.02.2022 та №15 від 15.02.2024.

Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог із заявлених підстав. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції, який надав правильну оцінку доказам та обставинам у даній справі.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс».

4. Матеріали справи №910/16424/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.06.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

І.В. Вовк