Постанова

від 14.10.2024 по справі 910/16424/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 910/16424/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Котенко О.В.

від відповідача-2: Котенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2024, повний текст якої складено та підписано 26.07.2024

у справі № 910/16424/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс"

2. ОСОБА_1

про стягнення 11 532 587,37 грн

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

19.10.2023 Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" та ОСОБА_1 про стягнення 11 532 587,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 19-232/28-1 від 15.05.2019 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків у сумі 11532587,37 грн. З огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені ОСОБА_1 згідно Договору поруки № CR 19-285/28-1 від 15.05.2019, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором у розмірі 11 532 587,37 грн, з якої 11 0074 415,78 грн заборгованості по тілу кредиту та 525 171,59 грн заборгованості по процентам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 11 007 415,78 коп. та заборгованість по відсоткам у розмірі 525 171,59 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 86 494,41 коп. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 86 494,41 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 залишено без змін.

25.03.2024 представник відповідачів подав заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 910/16424/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 - задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 до 30.09.2024 включно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з цією ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу змінити в частині строку надання відстрочки, а саме - відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 на один рік з дня його ухвалення до 30.01.2025.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не доведено, що відстрочення виконання рішення буде достатнім до 30.09.2024.

Зокрема, апелянт вважає, що виконання рішення слід відстрочити до 30.01.2025 з наступних підстав:

- згідно з циклами сільськогосподарського виробництва період збору врожаю сезону 2024 року триматиме з серпня до листопада-грудня 2024, а кошти від реалізації продукції надходитимуть з жовтня 2024 року до січня 2025 року;

- до 30.09.2024 переважна більшість врожаю перебуватиме на полях, не буде зібрана і реалізована, а тому Товариство матиме змогу виконати рішення в строк до 31.01.2025;

- відстрочення погашення кредитів аграріям стало пріоритетом державної політики у 2024 році.

Також, апелянт зазначає, що інтереси Банку в даному випадку залишатимуться збалансованими, адже згідно з умовами кредитного договору Банк отримав в заставу майно Товариства (сільськогосподарську техніку тощо) в якості забезпечення виконання боргових зобов`язань по кредиту.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачі не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16424/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/16424/23. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу-2, а також оскільки не надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

29.08.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками відповідачу-2- ОСОБА_1 та надано клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/16424/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/16424/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 23.09.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 23.09.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 30.09.2024 оголошено перерву до 14.10.2024.

11.10.2024 від представника відповідачів надійшли письмові пояснення щодо відсутності зі сторони позивача пропозицій укласти мирову угоду для врегулювання спору. До пояснень долучено копію адвокатського звернення №10-01-24-1 від 01.10.2024, направлене Банку.

Явка представників сторін

В судове засідання 14.10.2024 з`явився представник відповідача-1 та відповідача-2, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений під розписку в судовому засіданні 30.09.2024, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 11 007 415,78 коп. та заборгованість по відсоткам у розмірі 525 171,59 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 86 494,41 коп. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 86 494,41 коп.

25.03.2024 через канцелярію суду від представника відповідачів надійшла заява про відстрочення виконання рішення у справі № 910/16424/23.

Заява мотивована тим, що відповідача-1 був заснований відповідачем-2 (який виступає поручителем відповідача-1). Кредитні кошти були надані позивачем та використані відповідачем-1 для поповнення обігових коштів на потреби господарської діяльності підприємства. Проте, повномасштабне вторгнення росії в Україну 24.02.2022 критично вплинуло на підприємницьку діяльність та платоспроможність відповідача-1, оскільки виробничі потужності та посівні площі відповідача-1 знаходяться на території Новгород-Сіверської міської та Семенівської міської територіальних громад Новгород-Сіверського району Чернігівської області, які безпосередньо межують на півночі України з росією. В період з лютого по квітень 2022 року територія зазначеного району перебувала під тимчасовою окупацією, а після деокупації та по сьогоднішній день Новгород-Сіверський район відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії. Зазначені обставини поставили підприємство у вкрай скрутне матеріальне становище, що, в свою чергу, позбавляє відповідачів можливості вчасно повернути кредитні кошти.

Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішенні зазначає, що не можуть братися до уваги посилання заявника на те, що покращення фінансового стану підприємства очікується через рік, оскільки вказане ґрунтується на основі припущень та не підтверджено відповідними доказами, а тому позивач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення від 30.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 - задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 до 30.09.2024 включно.

Суд виходив з того, що зважаючи на місцезнаходження виробничих потужностей відповідача-1, яке у відповідності до відомостей з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами) з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебувало в окупації, а з 22.06.2022 та по сьогоднішній день територія відноситься до територій де ведуться бойові дії, враховуючи сезонність в діяльності відповідача, а також строки збору урожаю, зважаючи на нерівний фінансовий стан сторін та збитковість діяльності відповідача, відстрочення виконання рішення суду від 30.01.2024 можливе до 30.09.2024 включно.

Щодо строку відстрочення виконання рішення суду не на рік, а на більш короткий термін, суд першої інстанції зазначив, що враховує і інтереси позивача у справі, який є фінансовою установою та зацікавлений в поверненні кредитних коштів.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про розстрочення виконання рішення до 30.09.2024 виходячи з наступного.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті рішення

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача в виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а в випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи в продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а в системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання судового рішення може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу в контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого в статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Таким чином, з урахуванням наведених положень, слід дійти висновку, що законодавець в будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.

Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

За змістом частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" (відповідач-1) є аграрним підприємством з сезонною діяльністю зі збору урожаю.

Заявники зазначають, що кредитні кошти були надані Акціонерним товариством «ОТП Банк» та використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» для поповнення обігових коштів на потреби господарської діяльності підприємства. За рахунок кредитних коштів Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» здійснювало оплату за паливно-мастильні матеріали, дизельне пальне та запчастини для сільськогосподарської техніки, технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки, насіння та посівний матеріал, добрива, агротехнічну обробку сільськогосподарських культур, розліснення земельних ділянок, обробку ґрунту (дискування. оранка), послуги перевезення тощо.

Заявники посилаються, що потужності та посівні площі Товариства (більше 2,5 тис. га) знаходяться на території Новгород-Сіверської міської та Семенівської міської територіальних громад Новгород-Сіверського району Чернігівської області, які безпосередньо межують на півночі України з російською федерацією.Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022» на території Чернігівської області у Новгород-Сіверському районі: Новгород-Сіверська міська територіальна громада та Семенівська міська територіальна громада ведуться воєнні (бойові) дії.

Втрата фінансової спроможності також вплинула на платоспроможність директора та єдиного учасника товариства - Романюка Олексія Володимировича (відповідача-2), як поручителя за кредитом.

Як стверджує Товариство, останній платіж по поверненню позивачу кредитних коштів був здійснений 15.02.2022.

Судове рішення стосується стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 11 007 415,78 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 525 171,59 коп., нарахованих позивачем за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лляна компанія плюс" зобов`язань за Договором про надання банківських послуг №CR 19-232/28-1 від 15.05.2019 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків у загальній сумі 11 532 587,37 грн.

Як вже було зазначено, вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.

З огляду на ці обставини, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції вірно врахував ступінь вини відповідачів у виникненні спору, нерівний фінансовий стан сторін та збитковість діяльності відповідача, інші надзвичайні події тощо та достатньо обґрунтовано дійшов висновку про наявність об`єктивних та непереборних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення з дотриманням розумного строку відстрочення.

Отже, колегія суддів вважає, що розстрочення сплати кредитної заборгованості та нарахованих відсотків на виконання рішення суду строком до 30.09.2024 є обґрунтованим, забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.

В апеляційній скарзі Банк не погоджується з визначеним судом строком для відстрочення виконання рішення та вважає, що суд помилково дійшов висновку про відстрочення виконання рішення до 30.09.2024, а не до 30.01.2025.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що кошти по кредиту не повертались Банку тривалий час, а саме більше трьох років.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання судового рішення може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Скаржником не доведено не врахування судом першої інстанції балансу інтересів обох сторін.

Отже, колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки визначаючи строк розстрочення виконання рішення суд першої інстанції врахував інтереси обох сторін та обставини щодо тривалого не виконання відповідачами своїх зобов`язань щодо повернення коштів Банку.

Щодо зазначеного колегія суддів також враховує, що в силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

До того ж відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідачів, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

З огляду на вищевикладене, визначений судом першої інстанції строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16424/23 до 30.09.2024 не порушує інтереси сторін, направлений на забезпечення їх балансу, є співмірним можливостям поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідачів забезпечити таке поновлення.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують зазначених висновків. Судом першої інстанції враховано принцип балансу інтересів сторін. Обставини, на які послались відповідачі на підтвердження наявності обставин для розстрочення виконання судового рішення належним чином підтверджені.

Колегія суддів апеляційного суду враховуючи викладене, не вбачає підстав для зміни строку розстрочення виконання рішення. Зазначені позивачем з цього приводу доводи не знайшли свого підтвердження та не можуть вважатися належною підставою для зміни оскарженої ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/16424/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 05.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков