Постанова

від 12.06.2024 по справі 924/1191/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 924/1191/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивачів: не з`явились

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Лозюк С.Ф.

прокурор: Кривецька-Люліч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 (повний текст складено 07 березня 2024 року, суддя Димбовський В.В.)

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Міністерства освіти і науки України, м. Київ

2) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до 1) державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", Хмельницька область, Хмельницький район

2) Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

про: визнання недійсним договору від 10.04.2023р., який укладений між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004";

зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним на підставі договору від 10.04.2023р. земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га

ВСТАНОВИВ:

Керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України (позивач 1), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (позивач 2) до Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (відповідач 1), Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (відповідач 2) про визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року, який укладений між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004"; зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним на підставі договору від 10 квітня 2023 року земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір від 10 квітня 2023 року, укладений між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004".

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним на підставі договору від 10 квітня 2023 року земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га.

Присуджено до стягнення з Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісоводи, вулиця Сугерова, 4, код 05537756) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 коп.) судового збору.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька область, Хмельницький район, село Попівці, вулиця Шкільна, 34А, код 33007579) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 коп.) судового збору.

Вказане рішення мотивовано тим, що зі змісту договору вбачається, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав за плату земельні ділянки на певний строк в користування приватному підприємству. Таким чином, на переконання місцевого суду, оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. Враховуючи обставини справи, зміст позовних вимог, клопотання прокурора про закриття провадження в частині позовних вимог та представника відповідача-2 про закриття провадження у справі, місцевий суд прийшов до висновку, що предмет спору у даній справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним на підставі договору від 10 квітня 2023 року земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га, відсутній, у зв`язку із чим провадження в цій частині закрито.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 в частині визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року укладеного між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що Міністерство освіти і науки України та Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, як самостійні юридичні особи, відповідно до положень чинного законодавства наділені не лише правом, а й обов`язком і мають можливість самостійно вирішувати дане питання, у т.ч. шляхом звернення до суду, для визнання недійсним спірного договору. З огляду на вказані обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі в якості позивача ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача.

Апелянт стверджує, що аналіз норм матеріального права та умов договору, укладеного між сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі, оскільки оспорюваний договір не містить умов щодо передачі відповідачеві земельної ділянки за плату, не наділяє його правом користувача, а також не передбачає обов`язків останнього з її використання. Беручи до уваги те, що прокурором не доведено факту удаваності правочину, скаржник вважає, що є всі підстави вважати даний позов таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і суду слід винести рішення, яким відмовити у позові за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Скаржник стверджує, що укладення додаткової угоди від 13 листопада 2023 року про розірвання договору від 10 квітня 2023 року свідчить про повне виконання сторонами умов договору від 10 квітня 2023 року. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Листом №924/1191/23/2153/24 від 29 березня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 08 квітня 2024 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2024 року у справі №924/1191/23 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,8 грн. та докази направлення її копії Державному навчальному закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей".

18 квітня 2024 року від ПП "Аграрна компанія 2004" надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано платіжну інструкцію №65013 від 16 квітня 2024 року про сплату 3220,80 грн. судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2024 року у справі №924/1191/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 та призначено дату судового засідання на 29 травня 2024 року об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

26 квітня 2024 року через "Електронний суд" від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу. Заявник вважає, що суд першої інстанції проаналізувавши та дослідивши в повній мірі матеріали справи, дійшов правильного висновку, щодо задоволення позовної заяви керівника Волочинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року.

09 травня 2024 року від Волочиської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП "Аграрна компанія 2004", відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Судове засідання 29 травня 2024 року не відбулось, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В. з 27 травня 2024 року по 30 травня 2024 року включно.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року у справі №924/1191/23 апеляційну скаргу ПП "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено дату судового засідання на 12 червня 2024 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача 2 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивачів, третьої особи та відповідача 1 в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 2 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", погодженого на загальних зборах колективу протоколом №2 від 30 січня 2018 року та затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №228 від 05 березня 2018 року, Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, ще забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій профільної середньої освіти.

Професійний ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників, з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи повної загальної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування (пункт 1.1 Статуту).

Згідно із пунктом 1.6 Статуту професійний ліцей має землю у постійному користуванні та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробному вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Як передбачено пунктом 7.9 Статуту, функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають вилученню або передачі у власність, оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до пункту 7.11 Статуту професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

У відповідності до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №334610, виданого Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Хмельницької області 02 квітня 2009 року на підставі розпорядження Городоцької районної державної адміністрації №145/2009-р. від 19 лютого 2009 року Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є постійним користувачем земельної ділянки площею 60 га, що розташована у Хмельницькій області, Городоцький район, Клинівська сільська рада, цільове призначення - для дослідних та навчальних цілей. Акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030975100001.

Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №334611, виданого Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Хмельницької області 02 квітня 2009 року на підставі розпорядження Городоцької районної державної адміністрації №145/2009-р. від 19 лютого 2009 року Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" є постійним користувачем земельної ділянки площею 105,8766 га, що розташована у Хмельницькій області, Городоцький район, Клинівська сільська рада, цільове призначення - для дослідних та навчальних цілей. Акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030975100002.

Також до актів додані плани меж земельних ділянок з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009.

10 квітня 2023 року між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (навчальним закладом) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (сільськогосподарським товаровиробником) укладено договір.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони дійшли згоди для досягнення наступної мети, що не суперечить законові створення необхідних умов для утримання у належному стані навчального господарства із використанням земельних ділянок, що є державною власністю та надані навчальному закладу у постійне користування із цільовим призначенням для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства з метою забезпечення організації та проведення навчально-виробничого процесу.

Згідно з пунктом 1.2 договору метою даного договору є забезпечення належної практичної підготовки з використанням сучасної сільськогосподарської техніки та продукції.

Як встановлено пунктом 1.3 договору, результатом укладання цього договору є здобуття практичних навичок і знань учнями, слухачами, педагогічними працівниками та майстрами виробничого навчання, під час проходження виробничого та практичного навчання шляхом оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур із використанням інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника, а товаровиробник здійснювати виробничий процес сумісного оброблення земельної ділянки, у тому числі але не обмежуючись, підготовку ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю, переробка, перевезення, зберігання урожаю, реалізацію сільськогосподарської продукції та інше, забезпечивши виробничий процес необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням. Інвентарем, паливно-мастильними матеріалами насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками, а результатом виконаних робіт за даним договором є вирощений та зібраний урожай озимих та ярих сільськогосподарських культур, під час проходження виробничого та практичного навчання відповідно до переліку та обсягів які погоджуються сторонами у заявках, які складаються кожного року окремо у письмовій формі та є невід`ємними додатками до даного договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору навчально-виробничий процес та практична підготовка за домовленістю сторін здійснюється на базі навчального закладу шляхом виробництва (вирощування) сільськогосподарської продукції на земельній ділянці навчального закладу, відповідно до визначеної (план-схеми) контурів обробітку землі із залученням педагогічного персоналу та учнів навчального закладу.

Витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника та вироблена в послідуючому сільськогосподарська продукція є його власністю.

Відповідно до пункту 1.5 договору навчальний заклад має право отримання сільськогосподарської продукції після отримання такої продукції від сільськогосподарського товаровиробника за актом приймання-передачі відповідно до пункту 3.2 цього договору. До підписання вказаного акту посіви, вироблена сільськогосподарська продукція є власністю сільськогосподарського товаровиробника. Витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сільськогосподарського товаровиробника є його власністю протягом усього строку дії цього договору.

Як передбачено пунктом 1.7 договору, з урахуванням положень статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними при укладенні цього договору та визначенні його умов. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст цього договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом. Передача прав користування чи управління земельною ділянкою за даним договором не відбувається, тобто залишається у постійного землекористувача земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.1 договору сільськогосподарський товаровиробник забезпечує організацію проходження виробничого та практичного навчання учням, слухачам працівникам навчального закладу в ході проходження виробничого навчання та виробничої практики, шляхом використанням інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур, а навчальний заклад забезпечує надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері застосування інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур.

Згідно із пунктом 2.2 договору для виконання умов цього договору сільськогосподарський товаровиробник зобов`язаний використовувати власне та залучене устаткування, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали та інше, яке необхідне для виконання умов цього договору.

Згідно з пунктом 2.4 договору ризик випадкового пошкодження втрати або псування посівів чи продукції несе сільськогосподарський товаровиробник.

Відповідно до пункту 2.5 договору навчальний заклад зобов`язується забезпечити сільськогосподарському товаровиробнику безперешкодний доступ до відповідної земельної ділянки для виконання робіт, здійснити інформаційно-консультаційний супровід в процесі виконання умов даного договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору загальна ціна договору складається із вартості наданих інформаційно-консультаційних послуг у сфері застосування інвентаря, сільськогосподарської та іншої техніки товаровиробника під час оброблення земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур, яка за домовленістю сторін становить 700000 грн., які сільськогосподарський товаровиробник вносить на розрахунковий рахунок навчального закладу згідно погодженого графіку платежів, наведеному у додатку до цього договору.

Як передбачено пунктом 3.2 договору, за домовленістю сторін сільськогосподарський товаровиробник може передати навчальному закладу частину вирощеної сільськогосподарської продукції в рахунок наданих інформаційно-консультативних послуг з використанням сільськогосподарської техніки під час вирощування сільськогосподарських культур відповідно до пункту 2.1 договору.

Розділом 4 договору визначені обов`язки сторін, де у пункті 4.1. вказано, що для виконання умов цього договору сільськогосподарський товаровиробник за власний рахунок забезпечує: придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідне для виконання умов договору; підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно-ресурсного потенціалу земель; здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельних ділянок, право доступу до яких надано договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками і діє до 30 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до моменту закінчення виробничого циклу та повного взаєморозрахунку між сторонами (пункт 6.1 договору).

Як передбачено пунктом 6.3 договору, договір може бути розірваний виключно за взаємною згодою сторін, але в будь-якому випадку не раніше закінчення виробничого циклу.

Як визначено пунктом 6.4 договору, договір може бути припинений в односторонньому порядку сільськогосподарським товаровиробником у випадку виявлення відсутності в навчального закладу прав користування земельними ділянками чи позбавлення навчального закладу таких прав протягом терміну дії договору.

Договір скріплений підписами сторін, а також їх печатками.

У відповіді від 05 жовтня 2023 року, адресованій в.о. керівника Волочиської окружної прокуратури, Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" повідомив про те, що на земельних ділянках площею 105,8766га з кадастровим номером 6821283200:03:008:1442 та 60 га з кадастровим номером 6821283200:03:010:0009 здійснено посів сої. Виробниче навчання та виробнича практика здобувачами освіти здійснюється згідно затверджених освітніх планів, програм та графіків.

У листі від 04 жовтня 2023 року, адресованому Міністерству освіти і науки України, Волочиською окружною прокуратурою, зокрема зазначено про те, що ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" 10 квітня 2023 року укладено удаваний договір з метою приховати відносини оренди з ПП "Аграрна компанія 2004" за відсутності повноважень щодо передачі земельних ділянок в оренду. Таким чином, Волочиська окружна прокуратура просить повідомити чи надавались Міністерством освіти і науки України погодження на укладення спірного договору, також вказати чи будуть вживатись заходи представницького характеру. У випадку невжиття заходів представницького характеру самостійно просить зазначити причини. Враховуючи викладене та посилаючись на положення абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" просить надати в окружну прокуратуру запитувану інформацію та документи, зокрема погодження Міністерства на укладення спірного договору.

У відповіді від 18 жовтня 2023 року на лист, адресованій Волочиській окружній прокуратурі, Міністерством освіти і науки України зазначено про те, що в Міністерстві відсутня інформація стосовно укладення договору між ДНЗ "Лісоводський професійний агарний ліцей" та ТОВ "Аграрна компанія 2004", тому заходи щодо розірвання договору оренди не вживались. Просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

У листі Волочиської окружної прокуратури, адресованому Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, зазначено, зокрема, про те, що у даному випадку має місце використання Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" земельних ділянок навчального закладу з метою виробництва сільськогосподарської продукції, тому з метою виробництва сільськогосподарської продукції використовуються земельні ділянки не за цільовим призначенням та сторони фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок, що суперечить вимогам законодавства в частині законності використання сільськогосподарським виробником даних земельних ділянок. При цьому, посилаючись на положення статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №603 від 23 грудня 2021 року, прокурором зауважено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема, наділене повноваженнями здійснення державного контролю за використанням та охоронною земель усіх категорій та форм власності. Таким чином, просить повідомити Волочиську окружну прокуратуру про вжиті заходи щодо визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року, у тому числі чи подавалися та чи будуть подаватися до суду відповідні позовні заяви.

У листі від 18 жовтня 2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, адресованому Волочиській окружній прокуратурі зазначено, зокрема, про те, що заходи представницького характеру вживатися не будуть. Повідомлено про те, що основна частина коштів, виділених на сплату судового збору, витрачаються на погашення виплат у справах, де Головне управління є відповідачем.

У повідомленнях від 26 жовтня 2023 року, адресованих Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України, Волочиська окружна прокуратура, посилаючись на положення частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено про намір здійснення прокурором представництва в судді законних інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом пред`явлення до господарського суду Хмельницької області позовної заяви до державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

13 листопада 2023 року між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" (навчальним закладом) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (сільськогосподарським товаровиробником) укладено додаткову угоду про розірвання договору б/н від 10 квітня 2023 року, відповідно до пункту 1 якої сторони домовились про те, що керуючись частиною 1 статті 651, статтею 654 Цивільного кодексу України та пунктом 6.3 договору сторони за взаємною згодою розривають договір б/н від 10 квітня 2023 року.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Судами враховано, що згідно статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29 вересня 2016 року, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Згідно з Положенням Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема, здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою спрямовано повідомлення позивачам щодо встановлених порушень вимог земельного законодавства при використанні ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" земельних ділянок, які надані йому в постійне користування. У листах від 18 жовтня 2023 року позивачі повідомили про відсутність намірів вживати заходів з визнання недійсним оскаржуваного у даній справі договору.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Міністерство освіти і науки України та Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулися до суду з позовом або не вживали інших заходів до відновлення інтересів держави. За наведених обставин місцевий господарський суд правомірно встановив, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував та довів підстави для представництва.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що спірний договір укладений 10 квітня 2023 року, а Міністерством освіти і науки України та Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області заходи щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення до пред`явлення позову прокуратурою не вживалися, незважаючи на те, що окружною прокуратурою скеровувалися відповідні листи/повідомлення та вказані органи до суду з відповідним позовом у розумний строк не зверталися, тому окружною прокуратурою 07 листопада 2023 року пред`явлено позов до Господарського суду Хмельницької області.

Таким чином, бездіяльність органів державної влади у захисті інтересів держави є підставою для представництва таких інтересів прокурором. У позовній заяві Волочиською окружною прокуратурою достатньо обґрунтовано, а судом при розгляді справи перевірено та встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, а протилежні доводи ПП "Аграрна компанія 2004" є помилковими.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року, який укладений між Державним навчальним закладом "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", колегія суддів зазначає наступне.

Наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Аналогічні правові висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 у справі №905/1227/17, від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17.

Натомість недійсний договір не може бути розірвано, позаяк за загальним правилом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 04 березня 2019 року у справі №5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі №9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі №903/849/17.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

В свою чергу, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №923/658/19.

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Тому, саме комунальне підприємство, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділене передбаченими ст. 95 ЗК України правами щодо земельних ділянок, належних йому на праві постійного користування.

При цьому, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Окрім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Водночас, відповідно до положень частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення про передачу в оренду відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Однак, зі змісту спірного Договору вбачається, що договір не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.

При цьому, предметом даного договору є використання ПП "Аграрна компанія 2004" земельних ділянок (споживанні їх корисних властивостей) та отриманні навчальним закладом плати від сільськогосподарського товаровиробника в сумі 700 000 гривень.

Таким чином, ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянці та надав право її обробітку ПП "Аграрна компанія 2004". Саме на використанні земельних ділянок (споживанні їх корисних властивостей) ґрунтується даний договір. Без використання земельних ділянок усі інші умови договору не мають змісту, а договір не становить комерційного, економічного інтересу для сторін. При цьому, основною ознакою оспорюваного договору є платне володіння та користування ПП "Аграрна компанія 2004" упродовж певного строку земельними ділянками, що відповідає ознакам договору оренди землі, який укладається саме для отримання можливості строкового користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, зокрема, шляхом обробітку земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур.

Колегія суддів зауважує, що у навчального закладу не було жодних зобов`язань щодо сплати коштів Сільськогосподарському товаровиробнику. Вказане суперечить вимогам статей 837, 901 Цивільного кодексу України, які передбачають, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник. Крім того, оспорюваний договір не містить переліку послуг, що надаються за ним Державному навчальному закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" з боку ПП "Аграрна компанія 2004" та зобов`язань їх надати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом, що зі змісту договору вбачається, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав за плату земельні ділянки на певний строк в користування приватному підприємству. Таким чином, оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України судами враховується, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження реальності визначених умовами договору послуг, як то приймання-передача вирощеного урожаю, оплати послуг з боку замовника, подальшої купівлі-продажу урожаю підряднику (акти приймання-передачі, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, тощо).

Тобто, фактично, зі змісту наявних доказів та умов договору, спрямованості дій сторін і правових наслідків, Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" сплачує кошти за користування земельною ділянкою для вирощування та збирання сільськогосподарських культур, право власності на які переходить Підряднику.

Правовідносини відповідача 1 щодо володіння та користування належних йому на праві постійного користування земельними ділянками врегульовано статтею 92 Земельного кодексу України.

В той же час, правовідносини щодо розпорядження такою земельною ділянкою, зокрема щодо передачі її в оренду, врегульовано статтею 93 Земельного кодексу України, відповідно до пункту 8 якої орендодавцями земельних ділянок можуть бути лише їх власники або уповноважені ними особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок користувача земельної ділянки (на праві постійного користування) узгоджувати з власником свої дії щодо користування ділянкою. В той же час, такий обов`язок передбачено у випадку розпорядження такою земельною ділянкою.

Право розпорядження даною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду Приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" власником земельної ділянки не надавалося, рішення про передачу землі в оренду не приймалось.

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судами обставини, оспорюваний договір укладено всупереч приписам закону, відтак, позовні вимоги про визнання недійсним договору від 10 квітня 2023 року правомірно задоволено місцевим судом.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 в частині якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити займані ним на підставі договору від 10 квітня 2023 року земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га. не оскаржено апелянтом.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апелянта про обрання прокурором неналежного способу захисту з огляду на те, що оскаржуваний правочин виконаний сторонами, з посиланням при цьому на практику Верховного Суду (справи №912/3751/19, №338/180/17, №927/491/19).

Справи, на котрі посилається апелянт, стосуються публічних закупівель та укладених за результатами таких закупівель договорів, а справа №927/491/19 стосується висновків щодо визнання нікчемного договору недійсним.

При цьому, в даній справі вирішальним значення має саме укладення удаваного (прихованого) правочину, який завуальований під інший вид правочину, з метою приховування дійсних правовідносин, котрі виникли за оскаржуваним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року в справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Відтак безпідставними є аргументи скаржника щодо неправомірного неврахування місцевим господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №912/3751/19, Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, оскільки у справах наведених скаржником у касаційній скарзі та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів.

Окрім того, колегія суду звертає увагу, що в даній справі з огляду на розірвання спірного Договору, земельна ділянка повернута в її межах та конфігурації до її постійного користувача (відповідача 1), що не заперечено представниками сторін та прокурором, а відтак відпали правові підстави застосування реституції шляхом повернення спірної земельної ділянки її постійному користувачу.

Досліджуючи поведінку сторін оскаржуваного правочину, апеляційний суд звертає увагу на те, що подаючи позов прокурор дотримав конструкції позову з метою ефективного захисту прав, а саме - визнання недійсним договору одночасно з вимогою про застосування наслідків такої недійсності - повернення земельнох ділянки. Як свідчать матеріали справи, прокурор надіслав позовну заяву ПП "Аграрна компанія 2004", іншим учасникам справи та суду 08.11.2023, додаткову угоду про розірвання договору Державний навчальний заклад "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та ПП "Аграрна компанія 2004" укладено - 13.11.2023, тобто після отримання позовної заяви, що і дало підставу апелянту для звернення до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо повернення земельної ділянки /заява подана суду 08.12.2023 а.с. 83-85/.

Такі дії ПП "Аграрна компанія 2004" та відповідача 1 можуть свідчити про зумисне створення вказаних обставин вже після отримання позову для уникнення відповідальності, що відповідно не могло бути відомо прокурору на час подання позову, а тому, на переконання суду, не повинно впливати на аналіз умов договору на час його укладення та оцінки позову з точки зору його ефективності. Отже, встановлені у даній справі обставини, що формують зміст правовідносин, не є тотожними до справ, на які покликається апелянт.

Враховуючи викладене, на переконання суду, в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених статтями 277 - 279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2024 року у справі №924/1191/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1191/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" червня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.