Ухвала

від 18.06.2024 по справі 905/1734/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

18 червня 2024 року м. Харків Справа № 905/1734/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

розглянувши заяву Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" про забезпечення позову

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" (вх. №1326 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23

за позовом Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство", м. Краматорськ, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд", м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн, з яких: 485222,54 грн основний борг; 175375,60 грн пеня; 88040,80 грн інфляційні втрати; 21178,32 грн 3% річних; 2636987,56 грн неустойка; 4523706,45 грн збитки, заподіяні втратою та пошкодженням майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 у справі №905/1734/23 (суддя Курило Є.П.) позовну заяву Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 7930511,27 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" на користь Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" 6143314,22 грн, з яких: 370393,35 грн основний борг; 99257,18 грн пеня; 70631,48 грн інфляційні втрати; 16388,05 грн 3% річних; 1062937,71 грн неустойка; 4523706,45 грн збитки, заподіяні втратою та пошкодженням майна, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 92149,71 грн та витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження колісних транспортних засобів в сумі 27112,50 грн, в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 (суддя Курило Є.П.) заяву Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" на користь Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23239,29 грн, в задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 в частині задоволення вимог заяви КП "АТП" про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаної заяви КП "АТП" відмовити в повному обсязі. Також заявник апеляційної скарги просить стягнути з позивача на користь відповідача суму сплаченого судового збору за подання до суду апеляційної скарги у справі №905/1734/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" на рішення Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 09.07.2024.

17.06.2024 від Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Містдорбуд" (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 16, код ЄДРПОУ 41916296) у сумі 6285576,43 грн, які обліковуються на поточних рахунках в банках, в тому числі в АТ Комерційний індустріальний банк (м. Київ), МФО 322540.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що метою заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Не застосування заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.73 та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на обставини стягнення з відповідача на його користь рішенням Господарського суду Донецької області від 01.05.2024 у справі №905/1734/23 загалом 6262576,43грн, а також додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 у справі №905/1734/23 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23239,29 грн, тобто в загальній сумі 6285576,43грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач також звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2023 р. у справі №904/1934/23, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, зокрема, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач, звернувшись до суду із відповідною заявою, має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів враховує таке.

Станом на час прийняття даної ухвали заперечення на заяву позивача від відповідача не надходили. Проте, колегія суддів враховує, що встановлений ст. 140 ГПК України дводенний строк на розгляд судом заяви про забезпечення позову може виявитися недостатнім для іншої сторони для подання відповідних заперечень на таку заяву.

Рішення суду першої інстанції, на які посилається позивач у своїй заяві, не набрали законної сили та їх законність є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, а тому вони не мають преюдиційного значення.

Само по собі подання апеляційної скарги на рішення суду є формою реалізації стороною відповідного конституційного права і не може бути розцінене судом як ухилення від виконання рішення суду або від виконання зобов`язання.

Як свідчать обставини даної справи, за своїм змістом позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача достатньо великої суми коштів (7930511,27 грн), які були задоволені судом першої інстанції частково (в сумі 6143314,22грн). Зокрема, вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 485222,54грн, судом було задоволено лише 370393,35грн. При цьому, левову частину вимог позивача складають збитки в розмірі 4523706,45грн, а також інші нарахування (пеня, інфляційні, проценти річних та неустойка), розмір та обґрунтованість яких також підлягають доведенню перед судом.

В свою чергу, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти вимог позивача посилаючись, зокрема, на неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку з загальновідомими обставинами - військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, наразі вимоги позивача не є безспірними та підлягають перегляду судом апеляційної інстанції з урахуванням та в межах доводів та вимог поданої відповідачем апеляційної скарги.

Матеріали справи свідчать, що позивач в суді першої інстанції не звертався з відповідним клопотанням про забезпечення позову. При цьому, він не наводить жодних обґрунтувань, чому його припущення що незастосування таких заходів саме на стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку може наразі призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення (часткового задоволення) його позову.

Водночас, колегія суддів, враховуючи вищезазначену позивачем позицію Верховного Суду, та не заперечуючи можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, враховує, що накладення арешту на ці кошти (у вказаному позивачем розмірі 6285576,43грн), хоча і не позбавляє його права власності на них, проте (за їх наявності) неодмінно позбавляє можливості розпорядження ними та, в свою чергу, імовірно вплине на його оперативну господарську діяльність, що навпаки з високою долею вірогідності може спричинити наступну неможливість виконання зобов`язання в натурі.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що відповідач не наводить жодних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання чи рішення суду.

Отже, в даному випадку заявником не обґрунтовано, що невжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у майбутньому рішення суду. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування такого заходу, як арешт грошових коштів відповідача, за умов недостатньої обґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову, не буде вважатися співмірним та не призведе до забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" про забезпечення позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відмова у задоволенні такої заяви не позбавляє заявника можливості повторного звернення з нею до суду на загальних підставах.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль