Ухвала

від 17.06.2024 по справі 910/13920/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/13920/21 (910/6606/24)

Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»

про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог

в межах справи №910/13920/21

За заявою Міністерства оборони України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" (ідентифікаційний номер 34482827)

Про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13920/21 за заявою Міністерства оборони України про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрбудмонтаж" (ідентифікаційний номер 34482827).

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що Договір про відступлення права вимоги від 15.09.2020, укладений між ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» та ТОВ «Регіональні ресурси» є нікчемним, і як наслідок, не породжує для сторін такого договору жодних юридичних наслідків, а тому заява ТОВ «Регіональні ресурси» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2022 щодо заборгованості у розмірі 52 660 000,00 грн. останнього перед позивачем підлягає визнанню недійсною.

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд в межах справи №911/22/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».

Розглянувши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №910/13920/21 (910/6606/24) до іншого суду за виключною підсудністю з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди, тоді як форми захисту - це такий процесуальний порядок, який забезпечує реалізацію права на захист.

За змістом статті 12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Загалом, завдяки концентрації господарського процесу забезпечується його оперативність, яка відповідає динамічності господарського обороту та меті швидкого відновлення порушеного правового господарського порядку.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

Таким чином законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц).

Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати недійсною заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2022 у розмірі 50 272 887,21 грн. між Товариством з обмежено відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».

Відповідно до ст. 44 Кодексу під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Отже, оскільки позовні вимоги у даній справі є саме вимогою (про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) до відповідача 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»), стосовно якого відкрито справу про банкрутство в Господарському суді Київської області, то дана позовна заява може бути розглянута тільки господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси».

З метою дотримання інтересів кредиторів та боржника у справі № 911/22/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» про передачу справи на розгляд в межах справи про банкрутство ТОВ «Регіональні ресурси» підлягає задоволенню.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та статтями 20, 30, 31, 230, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» про передачу справи на розгляд в межах справи про банкрутство ТОВ «Регіональні ресурси» задовольнити.

2. Матеріали справи № 910/13920/21 (910/6606/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, передати для розгляду в межах справи № 911/22/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси» до Господарського суду Київської області.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.В. Яковенко