Рішення

від 17.06.2024 по справі 927/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2024 року м. Чернігівсправа №927/98/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ

вул. Молодіжна, 93б, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453

код ЄДРПОУ 40178928

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО

код ЄДРПОУ 34275671

вул. Київська, 54, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453

предмет спору: про стягнення 961254,72 грн

За участю:

від позивача Висіцька І.В.,

від відповідача Тертична В.П.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Фермерським господарством ПЛИСКІВСЬКЕ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО про стягнення 203733,19 грн завданих збитків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26 лютого 2024 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки; зобов`язано відповідача зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у відповідності до положень ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України у десятиденний строк з дня вручення ухвали.

19 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

23 лютого 2024 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

26 лютого 2024 року від відповідача надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у якій відповідач просить суд для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 26 лютого 2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, суд оголосив перерву до 02 квітня 2024 року.

29 лютого 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

06 березня 2024 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив.

18 березня 2024 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 961254,72 грн збитків, з яких: 203733,19 грн реальних збитків та 757521,53 грн упущеної вигоди.

02 квітня 2024 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строків, у якому позивач просить суд визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними та у зв`язку з неможливістю їх подання раніше, прийняти вказані документи до розгляду.

У судовому засіданні 02 квітня 2024 року суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, суд ухвалив відкласти судове засідання на 22 квітня 2024 року.

16 квітня 2024 року від відповідача надійшло пояснення та заперечення по суті спору з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, у якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18 квітня 2024 року від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про поновлення строків та долучення доказів до матеріалів справи, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача в частині визнання причин пропуску строку поважними та залишити без розгляду клопотання позивача в частині прийняття доказі до розгляду.

22 квітня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 22 квітня 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29 травня 2024 року.

27 травня 2024 року від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд залишити без розгляду додаткові пояснення позивача та клопотання позивача від 01.04.2024 в частині прийняття документів та відмовити у задоволенні клопотання позивача в частині визнання причин пропуску строку на подання доказів поважними.

27 травня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача по суті спору.

У судовому засіданні 29 травня 2024 року суд задовольнив заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд перейшов до розгляду справи по суті, представник позивача підтримала позовні вимоги, суд повернувся до стадії підготовчого провадження, суд залучив клопотання позивача про поновлення строків та долучення доказів до матеріалів справи.

17 червня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, поновлення пропущеного строку та про приєднання доказів. У судовому засіданні 17 червня 2024 року суд повернувся до стадії підготовчого провадження, суд долучив до матеріалів справи клопотання відповідача з доданими до нього документами. Суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача просив суд позов задовольнити, а також просив суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат. Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, а також просив суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає наступне:

27 травня 2021 року Плиськівською сільською радою було прийнято рішення №195-8/VIII про передачу земельних ділянок, наведених у Додатку №1 до нього, в оренду Фермерському господарству ПЛИСКІВСЬКЕ строком на 7 років.

На підставі вказаного рішення 28 травня 2021 року між Плиськівською сільською радою та Фермерським господарством ПЛИСКІВСЬКЕ укладено договір оренди землі про передачу в оренду ФГ ПЛИСКІВСЬКЕ земельних ділянок: 7420886000:02:000:0526, 7420886000:02:000:0516, 7420886000:02:000:0515, 7420886000:02:000:0514, 7420886000:02:000:0509, 7420886000:02:000:0508, 7420886000:02:000:0507, 7420886000:02:000:0476, 7420886000:02:000:0535, 7420886000:02:000:0531, 7420886000:02:000:0527, 7420886000:02:000:0525, 7420886000:02:000:0524, 7420886000:02:000:0517, 7420886000:02:000:0501 7420886000:02:000:0500, 7420886000:02:000:0499, 7420886000:02:000:0495, 7420886000:02:000:0446, 7420886000:02:000:0390, 7420886000:02:000:0389, розташовані на території Плиськівської сільської ради Борзнянського (наразі Ніжинського ) району Чернігівської області за адміністративною межею села Плиски.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 (набрала законної сили 27.07.2022) (повний текст складено 15.08.2022) апеляційну скаргу Фермерського господарства Плисківське - задоволено; рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/734/21 - скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. У мотивувальній частині постанови зазначено, що з огляду на відсутність державної реєстрації договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами, внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017), вказаний договір не є вчиненим (чинним), зважаючи на що він не може бути підставою для виникнення у позивача будь-яких прав та обов`язків, у тому числі й права оренди спірних земельних ділянок, розташованих на території Плискіської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області за адміністративною межею села Плиски. У мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 також зазначено, що відповідачами при укладенні договору оренди землі від 28.05.2021 було дотримано вимог законодавства щодо оренди невитребуваних земельних часток (паїв), з огляду на що вказаний договір є укладеним (чинним) з дати його підписання.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №927/734/21 від 14 березня 2023 року Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 927/734/21 залишено без змін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що зважаючи на викладене вище, 09.09.2022 ФГ Плисківське зареєструвало за собою право оренди на вищенаведені земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30.04.2020 між ОСОБА_1 (власник земельної ділянки, орендодавець) та ФГ Плисківське було укладено Договір оренди землі про передачу Фермерському господарству Плисківське земельної ділянки 7420886000:02002:0058 загальною площею 1,1809 га строком на 7 (сім) років. Право оренди ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» на земельну ділянку за кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.05.2020.

Так, ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» набуло права користування усіма вищезазначеними земельними ділянками, а також набуло обов`язку сплачувати за них орендну плату відповідно до Договору оренди землі від 30.04.2020 та Договору оренди землі від 28.05.2021.

У зв`язку з цим, ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» 16.09.2022 сплатило на рахунок Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області орендну плату, зокрема, за перераховані земельні ділянки за вересень-грудень 2022 року у розмірі 90299,64 грн (129000,00 грн - загалом за всі земельні ділянки за цим Договором оренди землі від 28.05.2021).

За земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» сплачувало та й сплачує орендну плату за Договором оренди землі від 30.04.2020 ОСОБА_1 щорічно в сумі 559,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час огляду керівником ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» земельних ділянок на початку 2023 року виявлено, що вони були засіяні ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО».

ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» зібрало урожай та фактично звільнило усі перераховані земельні ділянки наприкінці липня - на початку серпня 2023 року. А тому, саме з цього часу ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» змогло вже фактично використовувати ці Земельні ділянки у своїй господарській діяльності.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» сплачувало орендодавцям орендну плату за всі земельні ділянки, зокрема, за період з вересня 2022 року по липень 2023 року включно, хоча фактично в цей час ними користувалося ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО», а не позивач. У зв`язку з чим ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» з боку ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» було завдано реальних збитків у сумі сплаченої ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» орендної плати за Договорами оренди землі від 30.04.2020 та від 28.05.2021 за період з вересня 2022 року по липень 2023 року включно. Тобто, за період, протягом якого ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» не могло фактично користуватися та й не користувалося Земельними ділянками у зв`язку з тим, що вони фактично увесь цей час були в користуванні ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» (були засіяні озимим ріпаком, який було зібрано лише наприкінці липня - на початку серпня 2023 року). Однак, у той же час, позивач був зобов`язаний сплачувати орендну плату за діючими договорами оренди землі, що він добросовісно і робив.

Позивач у позовній заяві завдані позивачу з боку ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» реальні збитки у вигляді сплаченої орендної плати за земельні ділянки, якими фактично користувався відповідач за вказаний період, обрахував у розмірі 203174,19 грн (22574,91 грн*9), де: 22574,91 гри - сума сплаченої орендної плати за всі вищевказані Земельні ділянки за місяць; 9 - кількість місяців, за які позивач сплачував орендну плату за Земельні ділянки.

Земельна ділянка 7420886000:02002:0058 була засіяна ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» озимим ріпаком у серпні 2022 року, урожай якого відповідач зібрав у липні-серпні 2023 року.

Зважаючи на це, реальні збитки, завдані ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» самовільним зайняттям та користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058, становлять 559,00 грн (сума сплаченої ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» Долі Н.А. орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 за рік).

У зв`язку з чим позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення 203733,19 грн (203174,19 грн + 559,00 грн).

В заяві про збільшення позовних вимог позивач посилається на висновок наведений у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №499/244/20, від 15.01.2020 у справі №393/214/17 щодо обчислення розміру упущеної вигоди, у яких Верховний суд зазначив, що слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМУ від 25.07.2007 №963. Відповідно до п. 4 Методики № 963 розмір шкоди для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1. з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт виду використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України. Позивачем наведено розмір шкоди (дохід, який можна було отримати від використання земель за цільовим призначенням, - упущена вигода) згідно з Методикою № 963, який становить 859747,81 грн (110,3886 га * 2 709 грн *2,5 *1,15). ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» вважає, що оскільки йому було завдано ТОВ «ПЛИСКИ-АГРО» не лише реальних збитків у вигляді сплаченої ним орендної плати за користування спірними земельними ділянками, а й збитків (шкоди) у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) у розмірі, розрахованому ГУ Держгеокадстру в Чернігівській області відповідно до Методики №963 - 757521,53 грн, які ФГ «ПЛИСКІВСЬКЕ» об`єктивно могло отримати, якби Земельні ділянки не були самовільно засіяні відповідачем.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 961254,72 грн, з яких:

-203733,19 грн реальних збитків,

-757521,53 грн упущеної вигоди (неотриманих доходів).

Матеріали справи містять відповідь ГУ Держгеокадстру в Чернігівській області від 16.02.2024 №29-25-0.441-25/90-24 на звернення позивача (Том 3 а.с. 190-191), згідно якої, у випадку самовільного зайняття земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на площі 106,4249 га, шкода згідно Методики складатиме 757521,53 грн.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив наступне:

01.06.2013 на виконання Розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 21.05.2013 №162 між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець) та ТОВ "Плиски-Агро" (орендар) укладено Договір оренди землі від 01.06.2013, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування як сформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - 96 невитребуваних земельних ділянок (паїв) загальною площею 463,69 га на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області за адміністративною межею села Плиски. У зв`язку з посвідченням громадянами права власності на земельні ділянки із земель колишнього КСП «Колос» 10.04.2014, 10.02.2015, 04.05.2016 укладено договори оренди землі (зі змінами до Договору від 01.06.2013). 23.05.2016 проведена державна реєстрація за ТОВ «Плиски-Агро» права оренди сформованих невитребуваних земельних ділянок. 26.12.2016, 01.02.2017 та 25.05.2017 у зв`язку з посвідченням громадянами права власності на земельні ділянки із земель колишнього КСП "Колос" на території Плисківської сільської ради (колишні невитребувані земельні паї) між Борзнянською РДА (орендодавець) та ТОВ "Плиски-Агро" (орендар) були укладені відповідні Додаткові угоди до Договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (про дострокове припинення орендних відносин у частині земельних ділянок з кадастровими номерами 7420886000:02:000:0506, 7420886000:02:000:0717, 7420886000:02:000:0005, 7420886000:02:000:0006, 7420886000:02:000:0385, 7420886000:02:000:0434). Станом на 27.05.2021 у користуванні ТОВ "Плиски-Агро" за Договором оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами згідно Договорів від 10.04.2014, 10.02.2015, 04.05.2016, додаткових угод від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017, 25.05.2017, 25.05.2017) залишались сформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - 39 (тридцять дев`ять) невитребуваних земельних ділянок (паїв) загальною площею 196,5901 га, які знаходились на території Плисківської сільської ради за адміністративною межею села Плиски. Таким чином, до 2023 року включно (до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки власниками земельних ділянок (паїв)) законним користувачем (орендарем) наведених вище сформованих невитребуваних земельних ділянок - 39 (тридцяти дев`яти) невитребуваних земельних ділянок (паїв) загальною площею 196,5901 га, які знаходяться на території Плисківської сільської ради за адміністративною межею села Плиски, на підставі Договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами) мало бути саме ТОВ «Плиски-Агро». Засіваючи спірні земельні ділянки у період до 15 серпня 2022 року ТОВ «Плиски-Агро» не знало про встановлено Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №927/734/21 обставину щодо нібито нечинності Договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі строком дії до 2023 року включно) (підтверджуючих документів засівання спірних земельних ділянок у період до 15 серпня 2022 року відповідач суду не надав). З 27.02.2023 по 26.06.2023 на рахунок Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від ФГ "Плисківське" надійшло 172801,20 грн орендної плати за сформовані невитребувані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населеного пункту на території Плисківської сільської ради, за січень-травень 2023 року за Договором оренди землі від 28.05.2021. 27 квітня 2023 року державним реєстратором Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Походнею Світланою Миколаївною на підставі Договору суборенди земельної ділянки № 1 від 27.04.2023, укладеного між ФГ "Плисківське" (Суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ВР" (Суборендар) на строк до 28.05.2028, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право суборенди Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ВР" на 31-одну сформовану невитребувану земельну ділянку. 01.05.2023 між ТОВ "РЕЗЕРВ-ВР" (Суборендодавець) та ТОВ "Плиски-Агро" (Користувач) було укладено Договір передачі в тимчасове користування земельних ділянок до збору врожаю №1/05, згідно якого 21 земельна ділянка загальною площею 109,2077 га знаходились в оренді у Користувача до 2023 року. На 21 земельній ділянці залишився незібраним врожай вирощений ТОВ "Плиски-Агро", тому для надання можливості Користувачу зібрати врожай сторони домовились тимчасово залишити в користування ТОВ "Плиски-Агро" вказані 21 земельну ділянку до збору вражаю, натомість Користувач компенсує Суборендодавцю вже виплачену останнім орендну плату на користь ФГ "Плисківське", а також за решту 10 земельних ділянок загальною площею 54,2688 га, згідно Договору суборенди земельної ділянки №1 від 27.04.2023. На виконання умов пунктів 1.1., 3.1.-3.4. Договору №1/05 від 01.05.2024 та на підставі Рахунку-фактури №СФ-0000017 від 20.07.2023 ТОВ "Плиски-Агро" перерахувало ТОВ "РЕЗЕРВ-ВР" 653 906,00 грн, в якості плати за тимчасове користування земельними ділянками до закінчення збору врожаю, які фактично є компенсацією ТОВ "РЕЗЕРВ-ВР" вже виплаченої ним суборендної плати за 31 земельну ділянку на користь ФГ "Плисківське", в тому числі за період 01.05.2023 -31.07.2023, згідно Договору суборенди земельної ділянки №1 від 27.04.2023. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовна заява не містить належних доказів на підтвердження обставин щодо самовільного зайняття ТОВ "Плиски-Агро" земельної ділянки з кадастровим номером 7420886000:02:000:0058 загальною площею 1,1809 га (додані до позову копії заяви (повідомлення) про вчинення кримінальних правопорушень та постанова про закриття кримінального провадження не є належними, доказами).

Відповідачем у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне:

27.05.2021 Плисківською сільською радою було прийняте рішення № 195-8/VIII про передачу земельних ділянок, які зазначені в Додатку № 1 до нього, в оренду Фермерському господарству «Плисківське» строком на 7 років.

На підставі вказаного рішення 28.05.2021 між Плисківською сільською радою та Фермерським господарством «Плисківське» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ФГ «Плисківське» були передані, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389, розташовані на території Плисківської сільської ради Борзнянського (наразі Ніжинського) району Чернігівської області за адміністративною межею села Плиски (надалі Земельні ділянки).

Водночас, 01.06.2013 між Борзнянською районною державною адміністрацією та ТОВ «Плиски-Агро» було укладено Договір оренди землі невитребуваних земельних часток (паїв), з яких згодом були сформовані вищевказані земельні ділянки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №927/734/21 апеляційну скаргу ФГ «Плисківське» було задоволено, скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/734/21 та ухвалено нове рішення, яким повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Плиски-Агро» до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ФГ «Плисківське» про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі.

У мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 927/734/21 були встановлені наступні обставини:

- з огляду на відсутність державної реєстрації договору оренди землі ТОВ «Плиски-Агро» б/н від 01.06.2013 (зі змінами, внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017), вказаний договір не є вчиненим (чинним), зважаючи на що він не може бути підставою для виникнення у позивача будь-яких прав та обов`язків, у тому числі й права оренди спірних земельних ділянок.

- при укладенні договору оренди землі ФГ «Плисківське» від 28.05.2021 було дотримано вимог законодавства, з огляду на що вказаний договір є укладеним (чинним) з дати його підписання.

Отже, Північним апеляційним господарським судом у справі № 927/734/21 було встановлено, що Договір оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами, внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017) не є вчиненим (чинним), зважаючи на що він не може бути підставою для виникнення у ТОВ «Плиски-Агро» будь-яких прав та обов`язків, у тому числі й права оренди спірних земельних ділянок.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 у справі №908/1090/18).

Зважаючи на це, Господарський суд Чернігівської області повторно не розглядає питання чинності/нечинності договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами, внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017), адже факт його неукладення (ненабрання ним чинності) був встановлений у справі № 927/734/21.

Зважаючи на висновки Північного апеляційного господарського суду у справі №927/734/21, ФГ «Плисківське» 09.09.2022 зареєструвало за собою право оренди на Земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться у матеріалах цієї справи.

30.04.2020 між ОСОБА_1 (власник земельної ділянки, орендодавець) та ФГ «Плисківське» було укладено Договір оренди землі, за яким Доля Н.А. передала в оренду ФГ «Плисківське» земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 загальною площею 1,1809 га строком на 7 (сім) років.

Право оренди ФГ «Плисківське» на земельну ділянку за кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.05.2020, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься у матеріалах цієї справи.

У той же час, ТОВ «Плиски-Агро» у період з 09 по 15 серпня 2022 року засіяло земельні ділянки з кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389; 7420886000:02:002:0058 озимим ріпаком.

Ця обставина не заперечувалась ТОВ «Плиски-Агро» під час розгляду справи.

Вищевикладене свідчить про те, що ТОВ «Плиски-Агро» засіяло Земельні ділянки вже після набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 927/734/21, якою було встановлено, що договір оренди землі б/н від 01.06.2013 не є вчиненим (чинним), зважаючи на що він не може бути підставою для виникнення у ТОВ «Плиски-Агро» будь-яких прав та обов`язків, у тому числі й права оренди спірних Земельних ділянок.

Твердження відповідача на те, що з повним текстом постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 №927/734/21 він ознайомився лише 01.09.2022, а до того не знав і не міг знати про нечинність договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (зі змінами, внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.02.2017, 25.05.2017), суд не бере до уваги, адже у справі №927/734/21 встановлювалася лише одна обставина: хто є належним орендарем спірних Земельних ділянок.

Господарський суд Чернігівської області, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Плиски-Агро» у справі №927/734/21, у рішенні від 30.09.2021 встановив, що ТОВ «Плиски-Агро» є належним орендарем невитребуваних земельних часток (паїв). Натомість Північний апеляційний господарський суд, задовольняючи апеляційну скаргу ФГ «Плисківське» та скасовуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/734/21, у своїй постанові від 27.07.2022 встановив протилежне що належним орендарем є ФГ «Плисківське».

Як слідує зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 927/734/21, представник ТОВ «Плиски-Агро» був присутній 27.07.2022 у судовому засіданні у справі № 927/734/21, в якому оголошувалась вступна та резолютивна частина вказаної постанови.

А тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідачу не потрібно було отримувати повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 №927/734/21 для того, щоб знати та розуміти, що за цим рішенням саме ФГ «Плисківське» визнано належним орендарем спірних Земельних ділянок за Договором оренди землі від 28.05.2021.

Відтак, Господарський суд Чернігівської області вважає доведеним факт неправомірної поведінки Відповідача самовільного зайняття та засіювання ним земельних ділянок з кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389; 7420886000:02:002:0058, чим позбавило ФГ «Плисківське» можливості користуватися цими земельними ділянками, обробляти їх або використовувати іншим чином на власний розсуд у межах договору оренди цих земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно з частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Статтею 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Тобто, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка (дії чи бездіяльності); наявність збитків (документально доведеного їх розміру); наявність причинного зв`язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов`язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов`язання причиною; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого у результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.

Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків (ст. 152 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як самовільне зайняття земельних ділянок (п. б, ч. 1 ст. 211 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 1, п. 8, ч. 2 ст. 16 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, що відповідач зібрав урожай та фактично звільнив Земельні ділянки лише наприкінці липня на початку серпня 2023 року.

Не дивлячись на це, зважаючи на те, що позивач відповідно до норм чинного законодавства та Договорів оренди землі від 30.04.2020 та від 28.05.2021 був належним орендарем спірних Земельних ділянок, позивач зобов`язаний був сплачувати орендодавцям орендну плату за ці земельні ділянки.

Відповідно до п. 4.2 договору оренди землі від 28.05.2021 орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 12 (дванадцять) відсотків на рік від нормативної грошової оцінки кожної з таких земельних ділянок. Станом на дату укладання даного Договору річний розмір орендної плати за всі земельні ділянки, що передаються в оренду, становить 461 581,63 грн щорічно, 38 465,14 грн/помісячно.

У додатку 1 до договору міститься розрахунок суми орендної плати за рік/місяць окремо по кожній земельній ділянці (невитребуваній земельній частці (паю)).

Тому Господарський суд Чернігівської області погоджується із наведеним у позовній заяві розрахунком орендної плати за місяць за земельні ділянки, що є предметом договору оренди землі від 28.05.2021 і які були самовільно зайняті відповідачем, у розмірі 22574,91 грн за місяць.

Відповідно до п. 9, 11 Договору оренди землі від 30.04.2020 орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 вноситься орендарем в розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки землі виключно в грошовій формі, що становить 559,00 грн/рік. Орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року.

Отже, за місяць розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7420886000:02:002:0058 складає 46,58 грн.

До позовної заяви позивач надав копії платіжних доручень № 194 від 16.09.2022, № 176 від 27.02.2023, № 207 від 29.03.2023, № 223 від 27.04.2023, № 234 від 19.05.2023, від 26.06.2023, якими підтверджується сплата позивачем орендної плати за Земельні ділянки за період вересень 2022 року-травень 2023 року (9-ть місяців).

Водночас, 27.04.2023 між позивачем та ТОВ «РЕЗЕРВ-ВР» було укладено договір суборенди № 1, за яким позивачем було надано ТОВ «РЕЗЕРВ-ВР» право користування (суборенди) всіма Земельними ділянками.

Тож оскільки за травень 2023 року позивач відповідно до платіжної інструкції від 02.05.2023 отримав від ТОВ «РЕЗЕРВ-ВР» суборендну плату за користування Земельними ділянками (що за своєю суттю фактично є компенсацією сплаченої позивачем орендної плати за ці Земельні ділянки), Господарський су Чернігівської області доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума завданих збитків у вигляді сплаченої орендної плати за вісім місяців з вересня 2022 по квітень 2023 включно.

Тож завдані позивачу з боку відповідача реальні збитки у вигляді сплаченої орендної плати за земельні ділянки, якими фактично користувався Відповідач, обраховуються саме за цей період та становлять 180 971,92 грн ((22 574,91 грн + 46,58) х 8).

При цьому Господарський суд Чернігівської області відхиляє доводи відповідача стосовно того, що відповідно до листа Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06.02.2024 № 12 позивач 16.09.2022 не сплачував на рахунок Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області орендну плату за Земельні ділянки за вересень-грудень 2022 року (чотири місяці) у розмірі 90 299,64 грн (129000,00 грн загалом за всі земельні ділянки за договором оренди землі від 28.05.2021) на підставі платіжного доручення №194 від 16.09.2022.

Адже, як вбачається із самого платіжного доручення №194 від 16.09.2022, воно містить, зокрема, наступні реквізити (дані):

Платник ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «Плисківське»,

Код платника 40178928,

Банк платника Філія Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк»,

Дебет рах № (номер банківського рахунку платника) UA063535530000026009300035836,

Сума 129 000,00 грн,

Дані отримувача коштів,

Сума словами,

Призначення платежу - *;101;42505545; орендна плата з юридичних осіб за вересень-грудень 2022 року;

Тобто, як вбачається із самого платіжного доручення, при наборі його реквізитів було допущено помилку у розділі «Призначення платежу», - замість ідентифікаційного коду позивача - 40178928, було зазначено код іншого підприємства, ТОВ «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ»,- 42505545.

Разом з тим, всі інші реквізити, які ідентифікують належного платника орендної плати, зазначені правильно. При цьому кошти були списані та перераховані на рахунок Плисківської сільської ради саме з рахунку ФГ «Плисківське»: НОМЕР_1 , а не ТОВ «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ».

Вищевикладене підтверджується також заявою ФГ «Плисківське» за вих. № 3 від 15.02.2024, адресованою ТОВ «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ»; відповіддю ТОВ «ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» за вих. № 1 від 15.02.2024; довідкою АТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 10 від 12.02.2024; випискою з банківського рахунку: НОМЕР_1 , якою підтверджується факт списання коштів з рахунку позивача в сумі 129 000,00 грн та їх зарахування ра рахунок Плисківської сільської ради; довідкою від 13.02.2024 №221/АП/25-01-13-06-03-Е ГУ ДПС у Чернігівській області; скріншотами з Електронного кабінету платника податків - ФГ «Плисківське», які доводять перерахування 129 000,00 грн на підставі платіжного доручення №194 від 16.09.2022 на виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором оренди землі від 28.05.2021.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача про стягнення реальних збитків у розмірі 203733,19 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 180971,92 грн ((22574,91 грн + 46,58) х 8).

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 757521,53 грн упущеної вигоди (неотриманих доходів), суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постановах від 16.08.2023 у справі № 499/244/20, від 15.01.2020 у справі № 393/214/17 зробив висновок, що для обчислення розміру упущеної вигоди слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМУ від 25.07.2007 № 963 (надалі Методика № 963).

За змістом приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, - протиправна поведінка відповідача полягає в умисному самовільному зайнятті Земельних ділянок та засіванні їх озимими с/г культурами, - озимим ріпаком, які на момент засівання відповідачем перебували в оренді позивача;

- негативного результату такої поведінки (збитків), - через самовільне зайняття відповідачем Земельних ділянок, позивач був позбавлений можливості самостійно користуватися спірними Земельними ділянками протягом вересня 2022 року липня 2023 року та отримувати доходи від користування ними.

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, - саме у зв`язку із самовільним зайняттям відповідачем Земельних ділянок, позивач був позбавлений можливості самостійно користуватися спірними Земельними ділянками та отримувати доходи від їх використання. Якби відповідач самовільно не засіяв Земельні ділянки, позивач мав би змогу реалізувати своє законне право належного орендаря або засіяти спірні Земельні ділянки, виростити урожай, зібрати та продати його, або ж передати вказані Земельні ділянки в суборенду та отримати від цього дохід. Однак, саме через протиправні дії Відповідача позивач не зміг реалізувати свої законні права.

- вини правопорушника, - вина відповідача полягає в умисних та свідомих діях Відповідача, який, будучи обізнаним через свого представника, що відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі №927/734/21 належним орендарем спірних Земельних ділянок є позивач, все ж вирішив засіяти ці землі саме озимою с/г культурою.

Відповідно до наданих позивачем відомостей Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389; 7420886000:02:002:0058, належать до земель сільськогосподарського призначення, мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальну площу 110,3886 га перебувають у користуванні (оренді) позивача.

Відповідно до п. 4 Методики № 963 розмір шкоди для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт виду використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до Додатку 1 до Методики № 963 «Середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення», середньорічний дохід від використання земель сільськогосподарського призначення (Нп) по Чернігівській області становить 2 709 грн/га.

Відповідно до Додатку 4 до Методики № 963 «Коефіцієнти функціонального використання земель» (Кф), для земель сільськогосподарського призначення встановлено коефіцієнт з показником 2,5.

Враховуючи положення п. 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, в даному випадку (Кі) підлягає застосуванню зі значенням 1,15.

Як зазначено вище, площа самовільно зайнятих земельних ділянок (Пс) становить 110,3886 га.

Відповідно до п.7, 7-1 Методики №963 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Підтверджуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 757521,53 грн упущеної вигоди, позивач, зокрема посилається на відповідь ГУ Держгеокадстру в Чернігівській області від 16.02.2024 №29-25-0.441-25/90-24, яка міститься у матеріалах справи (Том 3 а.с. 190-191).

Так, згідно відповіді ГУ Держгеокадстру в Чернігівській області від 16.02.2024 №29-25-0.441-25/90-24, у випадку самовільного зайняття земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на площі 106,4249 га, шкода згідно Методики складатиме 757521,53 грн.

Разом з цим, суд не приймає до уваги докази додані позивачем до клопотання про поновлення строків, яке надійшло до суду 02 квітня 2024 року, оскільки у зазначеному клопотанні позивач просить суд визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, прийняти документи до розгляду та врахувати при ухвалення рішення у справі. Але у зазначеному клопотання позивач не просить суд поновити строк на подання відповідних доказів, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги докази додані позивачем до вказаного клопотання.

Суд також не бере до уваги докази, надані відповідачем 17 червня 2024 року, як такі, що подані з порушенням процесуального строку.

Висновки ГУ Держгеокадстру в Чернігівській області, наведені у відповіді від 16.02.2024 №29-25-0.441-25/90-24 відповідачем не було оспорено.

Матеріалами справи, а також постановою ПАГС від 27.07.2022 та постановою ВС від 14.03.2023 у справі №927/734/21 та самим відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджується факт використання відповідачем спірних земельних ділянок.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Господарський суд Чернігівської області приймає як належний та обґрунтований розрахунок шкоди, заподіяної позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389; 7420886000:02:002:0058, з вересня 2022 року по липень 2023 року включно, у розмірі 757 521,53 грн, здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 757521,53 грн упущеної вигоди (неотриманих доходів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Позивачем до позовної заяви додано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, зокрема втрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві позивач просить суд для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання після ухвалення рішення у справі.

Відповідачем у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн. 26 лютого 2024 року від відповідача надійшла заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у якій відповідач просить суд для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представниками сторін заявлено клопотання про розгляд питання розподілу судових витрат після винесення рішення.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2 ст.221 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з вищезазначеним та з огляду на приписи ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ та Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 42, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО (код ЄДРПОУ 34275671; вул. Київська, 54, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453) на користь Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ (вул. Молодіжна, 93б, с.Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453; код ЄДРПОУ 40178928) 180971,92 грн збитків, 757521,53 грн упущеної вигоди та 14077,40 грн судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ та Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО на 01 липня 2024 року на 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 302.

6.Зобов`язати Фермерське господарство ПЛИСКІВСЬКЕ та Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог надати суду докази щодо понесених ними судових витрат.

7.Повідомити сторін про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та вирішенню питання про розподіл судових витрат.

Повне рішення складено та підписано 18 червня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/