Ухвала

від 17.06.2024 по справі 910/2964/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2964/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива",

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан",

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2024 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 25.04.2024, касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/2964/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.05.2024 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з наданням скаржникові десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом надання суду заяви про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням підстав у підтвердження поважності причин пропуску цього строку з відповідними доказами, а також доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.

Вищевказану ухвалу про залишення касаційної скарги без руху вручено скаржнику шляхом її доставлення в електронний кабінет Міністерства юстиції України 15.05.2024 о 14:12, що підтверджується довідкою Касаційного господарського суду про доставку документа.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

28.05.2024 до Касаційного господарського суду надійшло, надіслане поштою 23.05.2024, клопотання Міністерства юстиції України про поновлення та продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги у справі №910/2964/22, яке обґрунтоване тим, що заявнику потрібен певний час для сплати судового збору, оскільки станом на 23.05.2024 відповідно до виписки з рахунку, з якого сплачується судовий збір, кошти були відсутні. Крім цього, у клопотанні викладено підстави поновлення строку касаційного оскарження з посиланнями на нормативно-правові акти, якими передбачено здійснення повноважень державними інституціями, зокрема судами, в умовах воєнного стану та зазначено, що протягом 2024 року завдавались масовані авіаційні та ракетні удари, під час яких представники казначейства перебувають в укриттях та не здатні виконувати свої посадові обов`язки.

11.06.2024 до Касаційного господарського суду надійшла надіслана поштою 10.06.2024, заява Міністерства юстиції України про поновлення строку та усунення недоліків касаційної скарги у справі № 910/2964/22, в якій зазначено, що заявнику потрібен був певний час для сплати судового збору, тому він був перерахований тільки 05.06.2024, в підтвердження чого додано платіжну інструкцію, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, плинністю кадрів та відсутністю на роботі без поважних причин головного спеціаліста, якому було доручено ведення цієї справи, а також численною кількістю звільнених працівників, на яких здійснюється розподіл справ, скаржник був позбавлений можливості у встановлені строки звернутись з касаційною скаргою.

Розглянувши подані клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії, навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Проте, строк на усунення недоліків касаційної скарги у цій справі, встановлений в межах строку, передбаченого частиною другою статті 174 ГПК України, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Оскільки у тих випадках, коли процесуальним законом суду надано право встановити строк в межах певного строку, передбаченого ГПК України, суд не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строку.

Вказані висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду.

Ураховуючи наведене та те, що ухвалою Касаційного господарського суду від 15.05.2024 було надано скаржникові максимальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, передбачений приписами ГПК України, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали скаржникові, подане клопотання про продовження цього строку є безпідставним, тому суд відмовляє у його задоволенні.

З урахуванням дати вручення скаржнику ухвали Касаційного господарського суду від 15.05.2024 про залишення касаційної скарги без руху, останнім днем строку для усунення її недоліків є 27.05.2024.

З наведеного слідує, що надіслана поштою 10.06.2024, заява Міністерства юстиції України про поновлення строку та усунення недоліків касаційної скарги у справі № 910/2964/22 подана з порушенням встановленого строку.

За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду постановлена 25.03.2024, отже з цієї дати почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 15.04.2024, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/2964/22 надіслана поштою 25.04.2024 з порушенням встановленого ГПК України строку.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною третьою статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається скаржник щодо умов роботи представників казначейства під час воєнного стану, пов`язаних з ракетними та авіаційними атаками, а також щодо необхідності певного часу для сплати судового збору через брак коштів не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження судових рішень, оскільки вказані обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою скаржника, залежали від організації його роботи, що не свідчить про поважність підстав поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, пов`язаних з наявністю об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення.

Крім того, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Касаційну скаргу подано до суду з порушенням встановленого Кодексом строку на касаційне оскарження, при цьому в обґрунтування причини пропуску цього строку заявник посилається на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, водночас, доказів у підтвердження викладених обставин та причинного зв`язку із його пропуском не додано, тому саме лише зазначення таких обставин не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження, оскільки суд має оцінити поважність цієї причини індивідуально в межах справи, яка розглядається, відповідно до положень ГПК України.

Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Оскільки скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження через воєнні дії не додано відповідних доказів, вказані підстави визнаються судом неповажним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Отже, відсутність коштів для сплати судового збору не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Скаржником не було наведено доводів і не подано доказів, які б підтверджували причинний зв`язок з наведеними ним обставинами та відсутністю можливості звернутися з касаційною скаргою у передбачений строк, а відтак поважність причин пропуску цього строку.

З викладеного колегія суддів робить висновок, що пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути для звернення з касаційною скаргою, а тому визнає викладені скаржником підстави неповажними.

З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

У відповідності до абзацу 3 частини третьої статті 292 ГПК України колегія суддів суду касаційної інстанції розглянула заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Міністерством юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/2964/22 та вважає викладені в його обґрунтування підстави такими, що не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 910/2964/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/2964/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Т. Б. Дроботова

О. В. Случ