Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/5914/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5914/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Лапій А.В. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична компанія"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 18.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична компанія" (далі - ТОВ "Перша логістична компанія", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Відповідач, Скаржник) з позовом, у якому просило суд зобов`язати АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку Позивача № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 3 843 635,76 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-37678031/2020-001 від 17.03.2020 (далі - Договір перевезення) у частині списання коштів Позивача з його особового рахунку, оскільки, на його думку, для розрахунків середня швидкість при перевезенні вантажу повинна була застосовуватися як для експортних перевезень (353 км/добу). Крім того, він також посилається на відсутність будь-яких підстав для нарахування за внутрішньостанційні перевезення на відстань 10 км.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024, позов задоволено: зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 3 843 635 грн 76 коп.

2.2. Суди встановили, що 13.10.2022 о 18 год 03 хв ТОВ "Перша логістична компанія" пред`явило до перевезення 49 вагонів з вантажем (пшениця) за маршрутом ст. Війтівці - ст. Чорний Острів (внутрішнє сполучення, тарифна відстань 22 км., середня швидкість перевезення - 128 км/доба, загальна провізна плата і додаткові збори - 1 735 979,00 грн).

У цей же день через 27 хвилин (о 18 год. 30 хв) Позивач здійснив переадресування вантажу до станції призначення Одеса Порт (експортне сполучення через морські порти, тарифна відстань 531 км, середня швидкість перевезення - 353 км/доба, загальна провізна плата і додаткові збори - 6 635 798,50 грн).

15.10.2022 вагони прибули на станцію Одеса-Порт (експ), однак з особового рахунку ТОВ "Перша логістична компанія" Відповідачем були списані провізна плата і додаткові збори в загальній сумі 9 723 419,88 грн. Водночас суди дійшли висновку, що провізна плата і додаткові збори за це перевезення мали бути меншими на суму 3 843 635,76 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження відкрито 20.05.2024 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023.

3.3. При цьому Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 7, 86 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, а також вказує на відсутність та необхідність формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 8.1, 29.1 Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів).

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить касаційне провадження у частині оскарження з підстав пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, а у частині пункту 3 частини першої цієї ж статті - оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Відповідача - без задоволення.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.03.2020 між ТОВ "Перша логістична компанія", як Замовником, та АТ "Українська залізниця", як Перевізником, укладено Договір перевезення, водночас Замовнику присвоєно код відправника/одержувача: 8196 , код платника: НОМЕР_1 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

4.2. Відповідно до пункту 1.5 Договору перевезення Відповідач бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться.

4.3. Згідно з пунктом 1.4 вказаного договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

4.4. Відповідно до підпункту 2.3.2 Договору перевезення перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.

4.5. Пунктом 8.1 Договору перевезення визначено, що сторони домовились про використання електронного документообігу. За умовами пункту 8.2 Договору перевезення електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення накладних та супроводжувальних документів при перевезенні у внутрішньому сполученні з накладанням електронного цифрового підпису.

4.6. Згідно з пунктом 12.1 Договір перевезення діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником у повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненому на визначеному веб-сайті, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може настати раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію.

4.7. Відповідно до пункту 8.8 Договору перевезення у випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

4.8. За умовами пункту 4.2. Договору перевезення оплата послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розділі 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх Замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

4.9. Умовами пункту 4.4 Договору перевезення визначено, що по мірі використання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається на особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати, зокрема, вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній.

4.10. При незгоді з сумою нарахувань та стягнення платежів Замовник для проведення перевірки письмово повідомляє Перевізника на адресу, вказану в розділі 7 Договору перевезення (пункт 4.8).

4.11. Відповідно до пункту 4.9 Договору перевезення у разі виявлення Перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок Замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми.

4.12. Додатком 1-5 до Договору перевезення визначено умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника за результатами електронних торгів (аукціону).

4.13. Відповідно до пункту 2 Додатку 1-9 до Договору перевезення електронні торги (аукціон) - процес визначення переможця електронних торгів (аукціонів) щодо використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (власні вагони Перевізника) під час здійснення перевезень вантажів, який здійснюється із застосуванням електронної торгової системи (ЕТС) на електронних майданчиках на умовах та в порядку, встановлених Регламентом роботи ЕТС Prozorro. Актуальний Регламент ЕТС Укрзалізниці в електронній формі розміщується у вільному доступі за посиланням www.prozorro.sale.

4.14. Згідно з пунктом 1 Додатку 1-5 до Договору перевезення сторони домовились, що умови цього Додатку застосовуються до правовідносин Сторін з моменту визначення Замовника Переможцем електронних торгів (аукціону) за результатами участі в електронних торгах (аукціоні) відповідно до Регламенту ЕТС Укрзалізниці з урахуванням особливостей, визначених пунктом 9.2. Умови цього Додатку до Договору перевезення мають пріоритет над умовами Договору. Інші умови Договору, не визначені цим Додатком, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку.

4.15. Так у Таблиці 3 "Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), яка вводиться в дію з 01.10.2022 по 05.11.2022" Додатку 1-2 до Договору для зерновозів внутрішнього сполучення (маршрутний або контейнерний поїзд) вказаний показник становить 171 км/добу, а для експортного сполучення через морські порти (маршрутний або контейнерний поїзд) становить 353 км/добу.

4.16. Як вбачається з протоколу електронного аукціону № RCE001-UA-20220919-70227, 19.09.2022 Позивач став переможцем електронних торгів (аукціону), ставка плати за використання власних вагонів перевізника за результатами проведення електронних торгів склала 15 500,01 грн/вагон за добу, кількість вагонів - 50.

4.17. Позивачем в строк, зазначений в оголошенні, було надіслано електронну заявку з ознакою "Аукціон" на подачу порожніх вагонів відповідно погодженого плану перевезення № 5458, СНД №3210697872, перевезення - пряме, Війтівці П-Зах.зал. (код 330206) - Чорний-Острів П-Зах. (код 330403), вантаж - пшениця (код 011005), вагони власності перевізника, кількість вагонів - 50.

4.18. Перевізником забезпечено подачу порожніх вантажних вагонів на станцію Війтівці П-Зах. відповідно до електронної заявки.

4.19. Разом з тим, Позивач відповідно до підпункту 3.3. Додатка 1-5 до Договору перевезення, звернувся до Відповідача із заявою про зміну станції призначення вантажу (переадресування вантажу), який було прийнято до перевезення 13.10.2022 року о 18 год 03 хв за накладною № 33188756.

4.20. Відповідачем видано наказ № 17274 від 13.10.2022 о 18 год 30 хв на переадресування вантажу по станції відправлення Війтівці П-Зах. (код 330206) на станцію Одеса-Порт (експ.) за первинними перевізними документами, платник ТОВ "Перша логістична компанія".

4.21. Станцією Війтівці відповідно до наказу на переадресування №17274 оформлено переадресування вантажу за первинним перевізним документом № 33188756 на станцію Одеса-Порт (експ.) - внаслідок чого змінився тип сполучення з внутрішнього на експортне через морські порти.

4.22. 15.10.2022 вагони по відправці (накладній) № 33188756 прибули на станцію призначення Одеса-Порт (експ.), а Відповідачем було списано з рахунка ТОВ "Перша логістична компанія" 9 723 419,88 грн (тариф - 1 058 850,00 грн., дод. збори та послуги - 7 043 999,90 грн., ПДВ - 1 620 569,98 грн). Факт списання упродовж розгляду справи Відповідачем не заперечувався.

4.23. За доводами та розрахунками Позивача, сума провізної плати і додаткових зборів за це перевезення мала бути меншою на суму 3 843 635,76 грн.

4.24. 24.10.2022 Позивач подав Відповідачу претензію про повернення перебору провізних платежів.

4.25. Оскільки за наслідками розгляду вказаної претензії Відповідач листом від 22.11.2022 №ЦТЛ-19/1053 повідомив Позивачу про відсутність підстав для її задоволення, останній 18.04.2023 звернувся до суду з позовом у даній справі.

4.26. За результатами її розгляду суди попередніх інстанцій із врахуванням, зокрема, способу обрахунку розміру плати за використання власного вагону Перевізника, розрахункової кількості діб його використання виснували про правомірність застосування Позивачем при розрахунку швидкості Vcp 353 та, як наслідок, визнали обґрунтованими доводи позовної заяви.

Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України).

5.3. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

5.4. Суди дійшли правильного висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом внесення змін до особового рахунку замовника послуг у залізничному перевезенні та відображення (відновлення, збільшення) на ньому спірних грошових коштів відповідатиме способам захисту, як визначеним спеціальними нормами права (пункту 62 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць), Правилам розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила)), умовам укладеного між сторонами Договору перевезення (пункт 4.9), так і узгоджуватиметься із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

5.5. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.6. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-37678031/2020-001 від 17.03.2020, який за правовою природою є договором перевезення вантажів.

5.7. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 306 Господарського кодексу України, статті 908 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

5.8. Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

5.9. У статті 2 Статуту залізниць вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

5.10. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць).

5.11. Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

5.12. Згідно пункту 62 Статуту залізниць та пункту 1.1. Правил порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

5.13. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3. Правил, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому така плата вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

5.14. У відповідності до пункту 2.6. Правил розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

5.15. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

5.16. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги та їх вартості. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

5.17. Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Збірника тарифів плата за перевезення вантажів обчислюється залежно від відстані перевезення, яка визначається:

- за Тарифним керівництвом № 4 залізниць України, якщо вантажі перевозяться вантажною або великою швидкістю, у тому числі для вантажів 1, 2 нижнього, 1, 2, 3 бокового та 1, 2, 3 верхнього ступеня негабаритності, які перевозяться у напіввагонах, на платформах та 4 - 8-вісних транспортерах;

- за маршрутом прямування негабаритних вантажів (крім тих, що мають 1, 2 нижні, 1, 2, 3 бокові та 1, 2, 3 верхні ступені негабаритності і перевозяться у напіввагонах, на платформах та 4 - 8-вісних транспортерах), великовагових вантажів на транспортерах, вантажів у вагонах, що причіплюються до пасажирських поїздів;

- за маршрутом, який указаний у завданні на перевезення спеціальних вантажів;

- за фактичну відстань при внутрішньостанційних перевезеннях, визначену згідно з технічно-розпорядчим актом станції, але не менше мінімальної відстані.

Мінімальна відстань, за яку нараховується плата за перевезення, - 10 км.

5.18. Відповідно до пунктів 2.2, 2.5 розділу 2 Збірника тарифів тарифна відстань перевезення зазначається в перевізних документах станцією відправлення, а при перевезенні імпортних вантажів через сухопутні прикордонні станції - станцією призначення. До відстані перевезення, за яку нараховується плата за перевезення, не включається довжина колій загального і незагального користування, що не мають станцій, відкритих для виконання комерційних операцій, а також довжина портових і пристанських колій при подачі та забиранні вагонів для вивантаження або навантаження вантажів, що перевозяться на такі колії або відправляються з них. Збір за подачу вагонів на ці колії та забирання з них локомотивом залізниці сплачується за ставками, наведеними в пункті 1 розділу III цього Збірника.

5.19. Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (пункт 2.3 Правил).

5.20. Як встановлено судами, плата за використання власних вагонів Перевізника в процесі надання послуг, наданих Відповідачем Позивачеві, має нараховуватися відповідно до пункту 3.2. Договору перевезення з застосуванням ставки плати за використання власних вагонів Перевізника відповідно до результатів проведених електронних торгів (аукціону) згідно з протоколом електронних торгів (аукціону).

5.21. Так, згідно з протоколом електронного аукціону №RCE001-UA-20220919-70227 від 19.09.2022, ставка плати за використання власних вагонів перевізника за результатами проведення електронних торгів склала 15 500,01 грн/вагон за добу.

5.22. При цьому, як встановили суди, відстань від станції переадресування Війтівці до нової станції призначення Одеса-Порт (експ.) - 531 км, тоді як у накладній (графа 30 "Тарифні відмітки") вказана відстань перевезення 541 км, тобто Відповідачем безпідставно нараховано плату за мінімальну відстань 10 км за внутрішньостанційні перевезення.

5.23. Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113 визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

5.24. Відповідно до пункту 13 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць. Період затримки обчислюється з часу, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу, до оформлення відправником перевізних документів на переадресований вантаж.

5.25. Зважаючи на те, що від часу приймання вантажу до перевезення до часу переадресування минуло 27 хвилин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному та порожньому рейсах не змінилася.

5.26. Матеріалами справи підтверджується та Відповідачем не заперечується, що ніяких операцій з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту переадресації не здійснювалося. Водночас це спростовує доводи АТ "Укрзалізниця" про те, що вагони переставлялись з однієї колії на іншу та, як наслідок, наявність підстав для нарахування плати за 10 км внутрішньостанційних перевезень.

5.27. За таких обставин та з урахуванням наявних у справі розрахунків сум переборів платежів Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розраховані Позивачем суми таких переплат узгоджуються з нормами чинного законодавства, умовами Договору та протоколом електронного аукціону, тому загальна сума грошових коштів, яка є надмірно нарахованою та підлягає відображенню на рахунку Позивача, становить 3 843 635,76 грн.

При цьому заперечення Скаржника щодо того, що перевезення здійснювалось ним у внутрішньому сполученні, а не у експортному, та, відповідно, використання ним для розрахунку Vcp 171 замість Vcp 353 спростовується його ж власними діями, зокрема виданням наказу № 17274, зазначеного у пункті 4.20 цієї постанови.

5.28. Щодо інших доводів касаційної скарги Відповідача колегія суддів звертає увагу на наступне.

5.29. Касаційне провадження у даній справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням посилань Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статей 7, 86 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 903/972/20. При цьому АТ "Укрзалізниця" вказує на незазначення судами мотивів відхилення його доказу - первинного перевізного документа від 13.10.2022 № 33188756 до переадресації вантажу.

5.30. Розглядаючи вказані доводи Скаржника, Суд звертає увагу, що наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

5.31. Враховуючи викладене, дана справа № 910/5914/23 та справа №903/972/20 не є схожими за предметом і підставами позову, адже висновки у останній стосуються правила застосування норм процесуального права (статті 7, 86), яке є застосовним і загальнообов`язковим незважаючи на спірні правовідносини, що є предметом судового розгляду, адже стаття 7 Господарського процесуального кодексу України закріплює принцип рівності перед законом і судом, а стаття 86 Господарського процесуального кодексу України регулює оцінку доказів.

5.32. Крім того матеріалами справи спростовується довід Скаржника про те, що наданий ним первинний перевізний документ судами був відхилений без зазначення мотивів, адже фактично суди його досліджували, врахували у сукупності з іншими документами щодо переадресації вантажу та прийшли до висновку, що вказаний первинний перевізний документ не спростовує доводи Позивача щодо розрахунків Vcp у зв`язку зі зміною типу перевезення.

5.33. З урахуванням викладеного колегія суддів вказує на безпідставність доводів Скаржника про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, на відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.34. Касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відкривалося з огляду на посилання Скаржника на відсутність та необхідність формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 8.1, 29.1 Збірника тарифів у правовідносинах з нарахування провізних платежів при переадресації вантажу за первинним перевізним документом без оформлення нового перевізного документа під час здійснення переадресації.

5.35. Як вбачається з назви та зі змісту Збірника тарифів, ним врегульовуються питання визначення розміру плати за перевезення вантажів, плати при переадресації вантажів, ставки зборів за подачу й забирання вагонів на/з під`їзні(их) колії(й) та інші місця загального користування, інші ставки плати за перевезення, і при цьому не врегульовуються питання швидкості перевезення Vcp.

Натомість швидкість перевезення регулюється положеннями укладеного між сторонами Договору перевезення та не передбачає застосування будь-якої аналогії до ставок, визначених Збірником тарифів.

5.36. Тобто Скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вказуючи на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування Збірника тарифів у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував такої необхідності та не довів Суду, що при іншому застосуванні Збірника тарифів оспорювана сума, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, була б іншою.

5.37. Таким чином, колегія суддів не вбачає наявності підстав для висновку щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій Збірника тарифів при визначенні швидкості перевезення Vcp, а тому, як наслідок, і для формування висновку Верховного Суду щодо вказаного Скаржником питання.

5.38. Додатково Суд зазначає, що правомірність нарахування оплати за послуги перевезення у залежності від швидкості перевезення Vcp оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи і не можуть ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

5.39. За таких обставин Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. При цьому частина друга вказаної статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.7. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/5914/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко