Рішення

від 06.12.2007 по справі 5/579-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/579-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 грудня 2007 р.           Справа 5/579-07

за позовом: Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Вінницької філії м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінницька промислова група”, м. Вінниця

про  захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

                                         Суддя          В.Бенівський

При секретарі: В.Деркач  

Представники:

Від позивача  - Бажуков А.К., довіреність від 26.09.05 р.    

Від відповідача –Бушанський В.І., довіреність  від 23.10.07 р.

СУТЬ СПОРУ:

   На розгляд господарського суду Вінницької області подано позовну заяву Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Вінницької філії м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінницька промислова група”, м. Вінниця про  захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

   В позовній заяві позивач посилається на такі обставини:   30.07.2007 року на адресу Підрозділу Примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області надійшов лист-клопотання від ТОВ «Вінницька промислова група», яке є боржником по зведеному виконавчому провадженню № 8-451 про стягнення боргу на користь Вінницької філії АТ «Укрінбанк». В даному листі викладено інформацію, яка не відповідає дійсності та наносить шкоду діловій репутації позивача. Зокрема в листі в стверджувальній формі зазначено, що «стягувачем створені обставини, за якими з використанням службових осіб ДВС він має отримати подвійну суму боргу», укладаючи в забезпечення кредитного договору і договір застави і договір поруки «представники банку мали на меті набути подвійні виконані документи: окремо виконавчий напис нотаріуса та окремо рішення суду, що дало би їм змогу незаконно шахрайським шляхом отримати кошти в сумі подвійного боргу», «державні виконавці виконують задум банківських шахраїв всупереч вимогам ст.17 Закону України «про виконавче провадження»... Невідповідність дійсності зазначеної інформації та законність дій банку та працівників Державної виконавчої служби щодо стягнення боргу підтверджується наступним.

   28.12.2002 року між АТ "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька продовольча група" був укладений кредитний договір № 01/0139-2002 про надання останньому кредиту в розмірі 500000 грн. зі сплатою за його користування 28% річних. Для забезпечення повернення кредитних коштів - 29.12.2002 р. за реєстр. № 3255 та 03.06.2003 р. за р.н.1540 були укладені договори застави, згідно з якими майнові поручителі позичальника: ТОВ «Вінницька промислова група», гр. Габібулаєва О.В. та гр. Барцьось В.В. прийняли на себе зобов'язання відповідати за виконання умов кредитного договору належним їм рухомим та нерухомим майном, переданим в заставу. 28.12.2002 року для додаткового забезпечення кредитного договору - з зазначеними особами був укладений договір поруки. Слід зазначити, що діюче законодавство України не обмежує учасників господарських та цивільних правовідносин у застосуванні одночасно декількох видів забезпечувальних зобов'язань, а також те, що зобов'язання по договору поруки та застави були прийняті на себе зазначеними особами добровільно, з усвідомленням можливих наслідків цих юридичних дій. В термін, передбачений в кредитному договорі, позичальником кредит повернутий не був, внаслідок чого банк був вимушений розпочати роботу по примусовому стягненню боргу. 05.03.2005 року за заявою банку приватним нотаріусом Дібровою Л.О. був вчинений виконавчий напис про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна, належного майновим поручителям ТОВ «Вінницька промислова група», гр. Габібулаєвій О.В. та Барцьосю В.В. Напис був переданий на виконання до ДВС Вінницької області і 22.03.2005 року було відкрите відповідне виконавче провадження. Одночасно з відкриттям зазначеного провадження - з боку представників ТОВ «Вінницька промислова група»було свідомо розпочато діяльність, спрямовану на затягування реального виконання напису нотаріуса шляхом систематичного оскарження дій посадових осіб ДВС без реальних законних на то підстав. 30.03.2006 року по справі № 9/88-06 господарським судом було винесене рішення за скаргою ТОВ «Вінницька промислова група», в якому некоректній діяльності скаржника по затягуванню вик. провадження була надана належна оцінка та в задоволенні вимог останнього відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 року висновки суду першої інстанції визнані правомірними та залишені без змін, дії посадових осіб ДВС по відкриттю виконавчого провадження визнані законними. Враховуючи той факт, що через вищевказані дії ТОВ «Вінницька промислова група»реальна перспектива погашення боргу за рахунок заставного майна була відкладена на невизначений термін, в липні 2005 року банком була розпочата позовна робота по стягненню боргу за рахунок іншого майна ТОВ  «Вінницька промислова група»по договору поруки.  11.10.05   позов банку було задоволено частково, в сумі 35709,58 грн. 17.07.05 р. року при новому розгляді даної справи господарським судом Вінницької області вимоги банку були задоволені в повному обсязі (383104,40 грн.).Законність даного рішення була підтверджена в подальшому судами апеляційної та касаційної інстанцій, в т. р. Верховним судом України. Враховуючи той факт, що і напис нотаріуса від 05.03.2005 року і накази господарських судів (від 25.10.2005 року та 31.07.2006), видані на виконання вищевказаних судових рішень, стосувались стягнення боргу за одним кредитним договором (однак за рахунок різних джерел) - всі вони були пред'явлені до однієї установи - ДВС Вінницької області. І зроблено це було саме з метою уникнути ризик «подвійного виконання», про що так наполегливо веде мову представник ТОВ «Вінницька промислова група»в своєму клопотанні, та з метою отримати належне виконання зазначених виконавчих документів з дотриманням вимог закону та прав всіх сторін виконавчого провадження. Законність виконання наказів саме підрозділом ДВС Вінницької області також підтверджена в судовому порядку, про що свідчить Постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року. 12 березня 2007 року провадження по виконанню напису нотаріуса та наказів господарських судів були об'єднані в зведене провадження. Загальна сума стягнення - близько 420000 грн. За рахунок коштів в сумі 32469,08 грн. (стягнутих ДВС з поручителя - ТОВ «Вінницька промислова група»), а також у зв'язку з прийняттям банком у власність 30.05.2007 року в рахунок погашення боргу заставного нерухомого майна (автомийка та туалет по вул. Енергетичній, 5 в м. Вінниці, колишній власник: Габібулаєва О.В.) вартістю 197975,00 грн. - сума боргу згідно вищевказаних вик. документів зменшена до 187807,10 грн. Жоден з виконавчих документів не виконаний в повному обсязі, тому виконавчі дії продовжують тривати, жодної законної підстави для їх припинення. Таким чином, вимоги банну та дії ДВС щодо стягнення боргу і по вик. напису і по наказам господарського суду є законними та в повному обсязі підтверджені зазначеними вище судовими рішеннями. З огляду на це, інформація, поширена відповідачем та наведена в клопотанні на адресу Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області, не відповідає дійсності, завдає шкоди діловій репутації як ВФ АТ «Укрінбанк», так і ДВС, та підлягає скасуванню в передбаченому законом порядку. Крім того, поширення зазначеної інформації завдало також моральної шкоди ВФ АТ «Укрінбанк», оскільки з метою її спростування та з'ясування ситуації керівництво філії вимушено було надавати пояснення виправдовувального характеру на адресу Управління безпеки Головного офісу АТ «Укрінбанк»(м. Київ). Крім того, риторика зазначеного клопотання відповідача по суті призводить до психологічного тиску на посадових осіб ДВС, внаслідок чого фактично паралізується виконання судових рішень на користь банку: так з липня 2007 року, незважаючи на неоднократні клопотання банку на адресу ДВС щодо проведення певних вик. дій —жодне з них по суті не задоволене. З огляду на це, а також приймаючи до уваги роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року за №02-5/95 (п.6), банк оцінює розмір нанесеної йому матеріальної шкоди в сумі 2300,00 грн. (5 мінімальних заробітних плат на момент звернення до суду). Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України - будь-яка особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права є відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд може захистити право або інтерес іншим способом, визначеним договором або законом. Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України - особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає в приниженні честі, гідності а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. *Моральна шкода підлягає відшкодуванню грошами, іншим майном або іншим способом.

    А тому просить визнати такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Вінницької філії інформацію, викладену в клопотанні ТОВ «Вінницька промислова група»на адресу ППВР ВДВС Головного управління юстиції 30.07.2007 року за вх. № 03-32/12199, наступного змісту: «фактично стягувач (банк), вступивши в змову з працівниками державної виконавчої   служби   використовує   договори   поруки   і   застави,   які   є забезпеченням за одним кредитним договором, для стягнення подвійної суми на користь стягувача»; «стягувачем (банком) створені обставини, за якими з використанням службових осіб ДВС він має отримати подвійну суму боргу», укладаючи в забезпечення кредитного договору і договір застави і договір поруки «представники банку мали на меті набути подвійні виконавчі документи: окремо виконавчий напис нотаріуса та окремо рішення суду, що дало би їм змогу незаконно шахрайським шляхом отримати кошти в сумі подвійного боргу», «державні  виконавці  виконують  задум  банківських  шахраїв  всупереч вимогам ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати   відповідача  спростувати   зазначену   інформацію   шляхом   відзиву листа, поданого до ППВР ВДВС Головного управління юстиції 30.07.2007 року за  вх.№03-32/12199 а також стягнути на користь Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Вінницької філії завдану моральну шкоду в сумі 2300,00 грн.

        Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке.

В заяві ЛТ „Укрінбанк" про захист ділової репутації та спростування завідомо неправдивої інформації визнається, що виконавчий напис нотаріуса від 05.03.2005 року і накази господарських судів від 25.10.2005 року та від 31.07.2006 року є виконавчі документи за яким вже з різних боржників стягується з кожного окремо сума боргу, яку банк має отримати за основним зобов'язанням.

Крім того банк намагається отримати ще декілька виконавчих документів на повну суму боргу з поручителів за договором поруки Габібулаєвої О.В. та Барцьося В.В. З цією митою до Ленінського районного суд м. Вінниці банком було подано позов про стягнення з Барцьося та Габібулаєвої, як поручителів за договором поруки від 28 грудня 2002 року суму в розмірі 563484 грн. солідарно. Дана справа за № 2-108/07 була повторно розглянута та рішенням Ленінського районного суду від 27.11. 2007 року банку в позові відмовлено.

Для уникнення подвійного стягнення банк подає свої виконавчі документи до одного відділу ДВС. Однак позивач не пояснює яким чином можна уникнути подвійного стягнення, якщо на виконанні знаходяться два виконавчих документа з відмінними боржниками і за цими виконавчими документами відкрити різні виконавчі провадження.

Подача до одного відділу ДВС декількох виконавчих документів, за яким стягується один борг не може запобігти подвійному стягненню, бо набуття різних виконавчих документів - виконавчого напису нотаріуса та наказів господарського суду, виконавчих листів цивільних судів за якими з різних боржників окремо стягується сума боргу спрямовано на отримання коштів за кожним виконавчим документом, що підтверджується знаходженням на виконані в даний час декількох виконавчих документів.

Подвійному виконанню має запобігти дотримання вимог статті 543 ЦК України, яку позивач ігнорує.

Враховуючи те, що подвійне виконання підтверджено документами, а також визнано позивачем в позовній заяві даний позов про моральну шкоду яку завдали банку дійсні обставини, створені ним самим є безпідставним. Крім того ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 жовтня 2007 року порушено провадження за заявою ТОВ „Вінницька промислова група" про відстрочку виконання рішення в справі 6/340 саме з тих підстав, що в відповідності до вимог закону є черговість стягнення у разі солідарної відповідальності та зупинено виконавче провадження. Відповідно до п.2 ч.4 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи. Банк не довів яким чином постраждала його ділова репутація внаслідок подання клопотання до відділу ДВС. А враховуючи те, що зазначені в клопотанні дії мали місце, що підтверджується вищенаведеним, то ділова репутація банку може дійсно постраждати але від його власних дій.

   За загальними правилами  судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог  і заперечень. Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що заява подана необґрунтовано.

    Чинне законодавство не містить вичерпного переліку  обставин, за яких  підприємство чи організація  може вважати,  що їй заподіяно моральну шкоду. Найбільш характерними  випадками заподіяння моральної шкоди таким особам  є поширення  у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають  дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають  шкоди їх інтересам. Поширення відомостей  це опублікування  їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню , з використанням  інших засобів масової інформації,  оприлюднення в іншій формі у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.

    Суд дійшов висновку  про те, що лист на адресу  заступника начальника підрозділу  ВДВС  Довганя Г.Г. не підпадає під загальноприйняті вимоги до відомостей, які порочать  ділову репутацію. Ці відомості не були оприлюднені  широкому загалу. Посилання позивача на те, що  наслідками  листа є невиконання працівниками  ДВС рішень судів та виконавчих написів нотаріуса  нічим не  підтверджені.

    Необхідно врахувати, що моральна шкода є наслідком дій, які порочать  ділову репутацію особи, а тому  без визнання цих дій  неправомірними остання стягненню не підлягає.  

   А тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

   В судовому засіданні за згодою  позивача, відповідача відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

   Керуючись  ст. ст. 1,2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 49, 69,  81-1, 82-85 ГПК України, ст. 23 ЦК України суд, -

                         В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позову відмовити  

Суддя                                             Бенівський В.І.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  11 грудня 2007 р.