Постанова

від 24.06.2008 по справі 5/579-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/579-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 5/579-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу  акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Вінницької філії, м. Вінниця (далі –АТ “Український інноваційний банк”)

на рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2007 та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2008

зі справи № 5/579-07

за позовом  АТ “Український інноваційний банк”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Вінницька промислова група”, м. Вінниця (далі –ТОВ “Вінницька промислова група”)

про захист ділової репутації та спростування завідомо неправдивої інформації.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

АТ “Український інноваційний банк ” –Бажукова А.К.,

ТОВ “Вінницька промислова група” –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          АТ “Український інноваційний банк” звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ “Вінницька промислова група” про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

          Рішенням названого суду від 06.12.2007 (суддя Бенівський В. І.), залишиним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 (колегія суддів у складі: суддя                  Іоннікова І.А. –головуючий, судді Веденяпін О.А., Черпак Ю.К.), у задоволенні позову відмовлено. Місцевим господарським судом в обґрунтування прийнятого ним рішення зазначено, що наведена позивачем інформація не може вважатися недостовірною, оскільки її не було поширено. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що поширені відомості є оціночними судженнями.

АТ “Український інноваційний банк” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить  рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на приписи статей 23, 91 та 277 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та невідповідність висновків названих судових інстанцій встановленим ними обставинам справи. В касаційній скарзі, зокрема, зазначено, що:

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що звернення відповідача з клопотанням про розстрочку виконання наказу господарського суду не є поширенням інформації;

- зазначене клопотання містить фактичні дані, а саме, - відповідач звинувачує банк та його працівників у шахрайському отриманні коштів за допомогою державних виконавців; на думку позивача, така інформація, у випадку доведення її правдивості, може бути підставою для порушення кримінальної справи, отже, не є оціночними судженнями.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114  Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- у провадженні відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - ВДВС ГУЮ у Вінницькій області) знаходиться об'єднане виконавче провадження № 8-451 про стягнення з ТОВ “Вінницька промислова група”  на користь  АТ “Український інноваційний банк”  коштів за виконавчим написом приватного нотаріуса та за наказом господарського суду Вінницької області від 31.07.2006 у справі  № 6/340-05;

- 30.07.2007 ТОВ “Вінницька промислова група” надіслало на адресу ВДВС ГУЮ у Вінницькій області клопотання про відстрочку виконання наказу господарського суду Вінницької області від 31.07.2006 у справі                   № 6/340-05;

- у цьому клопотанні, зокрема, зазначено, що: “…стягувачем створені обставини, за якими з використанням службових осіб ДВС він має отримати подвійну суму боргу. Укладаючи договори застави та договори поруки в забезпечення кредитного договору представники банку мали на меті набути подвійні виконавчі документи окремо виконавчий напис нотаріуса і окремо рішення суду, що дало би їм змогу незаконно шахрайським шляхом отримати кошти в сумі подвійного боргу. Державні виконавці виконують задум банківських шахраїв всупереч вимогам статті 7 Закону України “Про виконавче провадження…”;

- вказану інформацію позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію, і просить суд її спростувати шляхом відкликання зазначеного клопотання, а також стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану приниженням ділової репутації.

Причиною виникнення спору стало питання про наявність підстав вважати  зазначені позивачем відомості недостовірною інформацією.

Відповідно до частини першої статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною третьою статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Поширення інформації –це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України “Про інформацію”).

Оскільки відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа за приписом частини першої згаданої статті 277 ЦК України має право на спростування поширеної про неї  недостовірної інформації.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає  у приниженні ділової репутації юридичної особи.

За змістом статті 471 Закону України “Про інформацію”: висловлення оціночних суджень, визначення яких наведено у цій нормі, не тягне за собою відповідальності (у тому числі й у вигляді відшкодування моральної шкоди); оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, в розумінні зазначеного припису статті 471 Закону України “Про інформацію” не є недостовірною інформацією, зокрема, суб'єктивна оцінка особою пов'язаних з нею подій, ситуацій, критика дій  інших осіб, думки та погляди.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірна інформація  є оціночними судженнями.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного.

Водночас Вищий господарський суд України вважає, що висновки, покладені в основу обґрунтування рішення місцевого господарського суду, є помилковими, однак вони не вплинули на правильність його резолютивної частини.

Таким чином, визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 зі справи № 5/579-07 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Вінницької філії –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов