Постанова

від 27.03.2008 по справі 5/579-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" березня 2008 р.                                                          

Справа № 5/579-07

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                       

Веденяпіна О.А.

Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Гаврилюк

Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Бажуков А.К. (довіреність №329 від

06.09.2005р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі

Вінницької філії, м. Вінниця

на рішення господарського суду

Вінницької області

від "06" грудня 2007 р. у

справі № 5/579-07 

за позовом Акціонерного товариства

"Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії, м. Вінниця

до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Вінницька промислова група",м.Вінниця

про захист ділової репутації та

спростування завідомо неправдивої інформації

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 27.03.08 року усправі №5/579-07 в

задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Український

інноваційний банк" в особі Вінницької філії до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Вінницька промислова група" про  захист ділової репутації та спростування

завідомо неправдивої інформації - відмовлено.

Не погоджуючись

з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій

просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким

позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна

скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного

рішення допущено порушення норм матеріального права.

Зокрема

скаржник вказав, що не погоджується з висновком 

місцевого господарського суду про те, що викладення неправдивої

інформації в листі на адресу ДВС не є її поширенням та оприлюдненням в

загальноприйнятому сенсі, а тому і не порушує прав банку.

Скаржник

зазначив, що негативна інформація, викладена в листі ТОВ "Вінницька

промислова група" від 30.07.07р. на адресу ДВС, не відповідає дійсності ,

спричиняє шкоду діловій репутації банку та повинна бути спростована в порядку,

передбаченому ст. 277 ч.5 ЦК України, шляхом його відзиву.

Крім того,

скаржник вказав, що безпідставні обвинувачення на адресу банку в тому, що він

протиправним шляхом намагається отримати подвійне  виконання судового рішення, є такими, що

безумовно принижують ділову репутацію АТ "Укрінбанк" в очах

керівництва та посадових осіб ДВС Вінницької області, а тому банк вимагає

відшкодування моральної шкоди.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав доводи, які зазначені в апеляційній

скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та

необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та задовольнити позов в

повному обсязі.

Відповідач

письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, явку свого

уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час

та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Проте

його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши

пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши

доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

30.07.2007 року

на адресу підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління

юстиції у Вінницькій області надійшов лист-клопотання від ТОВ «Вінницька

промислова група», яке є боржником по зведеному виконавчому провадженню № 8-451

про стягнення боргу на користь Вінницької філії АТ «Укрінбанк». В даному листі

викладено інформацію, яка не відповідає дійсності та наносить шкоду діловій

репутації позивача. Зокрема в листі зазначено, що «стягувачем створені

обставини, за якими з використанням службових осіб ДВС він має отримати

подвійну суму боргу», укладаючи в забезпечення кредитного договору і договір

застави і договір поруки «представники банку мали на меті набути подвійні

виконавчі документи: окремо виконавчий напис нотаріуса та окремо рішення суду,

що дало би їм змогу незаконно шахрайським шляхом отримати кошти в сумі подвійного

боргу», державні виконавці виконують задум банківських шахраїв всупереч вимогам

ст.17 Закону України "Про виконавче провадження".

Перевіривши

дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і

процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав

для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 47

Закону України “Про інформацію” поширення відомостей, що не відповідають

дійсності, визнано порушенням законодавства України про інформацію, що тягне за

собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну

відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до

статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації

здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної

інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пункті 3

постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 “Про застосування

судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації

громадян та організацій” визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти

опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших

засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,

адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій

формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що

порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність

громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з

точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів

людської моралі.

Відповідно ж до

статті 471 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до

відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за

винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних,

зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути

витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер

використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів

прийшла до висновку, що інформація, зазначена в оспорюваному листі, є

оціночними судженнями, оскільки твердження відповідача про те, що  представники банку мали на меті набути

подвійні виконавчі документи є лише оцінкою дій позивача викладені у

вищевказаному листі відомості не можуть кваліфікуватися як поширення

недостовірної інформації.

Право на

спростування інформації виникає безпосередньо з юридичного факту

недостовірності поширеної інформації, тому вимога позивача про спростування

відомостей, поширених відповідачем в оспорюваному листі, задоволенню не

підлягає.

Відповідно до

статті 94 ЦК України юридична особа має особисте немайнове право на

недоторканість її ділової репутації. Згідно зі статтею 34 Господарського

кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є

поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей,

пов'язаних із особою чи  діяльністю

суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації

суб'єкта господарювання.

Згідно ж з

частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у

приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної

особи.

Відповідно до

частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,

встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами,

з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності

за заподіяння моральної шкоди, є: наявність 

шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного

зв'язку між шкодою і протиправним діянням 

заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Апеляційною

інстанцією встановлено, що позивачем не доведено наявності складу

правопорушення, оскільки не доведено причинного зв'язку  між шкодою і діями відповідача, вини

відповідача в заподіянні шкоди та спричинення самої шкоди, а тому  підстави для стягнення з нього моральної

шкоди відсутні.

Доводи

скаржника спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах

чинного законодавства.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,

щодо відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства

"Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії про захист

ділової репутації та спростування завідомо неправдивої інформації.

З огляду на

викладене, апеляційна інстанція вважає рішення господарського суду Вінницької

області від 06.12.07 року у справі №5/579-07 законним та обгрунтованим, а

підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.   

Керуючись

ст.ст.  101,103,105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення

господарського суду Вінницької області від 06 грудня 2007 року у справі

№5/579-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства

"Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії - без

задоволення.

2. Справу

№5/579-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                

Іоннікова І. А.

судді:

                                                                                           Веденяпін

О.А. 

Черпак Ю.К. 

Віддрук. 4 прим.

1- до справи

2,3- сторонам

4- в наряд