Ухвала

від 05.06.2024 по справі 185/8179/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 185/8179/22

провадження № 61-14225сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь:

- різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 694 245,71 грн;

- 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди;

- витрати, пов`язані з оцінкою майнової шкоди, у сумі 4 тис. грн;

- витрати на правничу допомогу у сумі 10 тис. грн;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 423,46 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої: ОСОБА_2 зобов`язується здійснити безготівкове перерахування суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 250 тис. грн на поточний рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , код одержувача - НОМЕР_2 , банк одержувача - акціонерне товариство «ПУМБ». ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 694 245,71 грн, моральної шкоди на суму 100 тис. грн, витрат, пов`язаних з оцінкою майнової шкоди, у розмірі 4 тис. грн, витрат на правничу допомогу у сумі 10 тис. грн, судового збору у розмірі 9 423,46 грн. Провадження у справі закрито. Судові витрати у справі покладено на осіб, які їх понесли.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судовому засіданні сторони подали підписану ними спільну заяву про укладення мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Положення мирової угоди не суперечать законодавству України, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, відповідають інтересам обох сторін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року - без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 тис. грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року справу № 185/8179/22 (матеріали касаційного провадження № 61-14225ск23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року повернуто справу № 185/8179/22 (матеріали касаційного провадження № 61-14225ск23)за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо затвердження мирової угоди.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Витребувано матеріали справи № 185/8179/22 із Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Підставами касаційного оскарження зазначено абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року щодо закриття провадження у справі призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ні вона, ні її представник не були присутні у судовому засіданні під час затвердження судом першої інстанції мирової угоди, а тому вона не знала про результати розгляду цієї справи. Судом першої інстанції не було роз`яснено наслідки затвердження мирової угоди. Положення мирової угоди про те, що вона не має до відповідача будь-яких інших претензій не стосується предмету позову. Зазначене положення мирової угоди порушує її права, так як вона буде позбавлена можливості пред`явити позов до відповідача про відшкодування втрати товарного вигляду автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь: різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 694 245,71 грн; 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; витрати, пов`язані з оцінкою майнової шкоди, у сумі 4 тис. грн; витрати на правову допомогу в сумі 10 тис. грн; витрати на сплату судового збору у розмірі 9 423,46 грн.

20 січня 2023 року від сторін до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди, укладеної між ними з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок.

За змістом мирової угоди сторони у справі домовилися, що ця мирова угода покриває усі існуючі претензії майнового характеру або іншого виду ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який зобов`язується здійснити безготівкове перерахування суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 250 тис. грн на поточний рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , код одержувача - НОМЕР_2 , банк одержувача - акціонерне товариство «ПУМБ», а ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 694 245,71 грн, моральної шкоди на суму 100 тис. грн, витрат, пов`язаних з оцінкою майнової шкоди, у розмірі 4 тис. грн, витрат на правничу допомогу у сумі 10 тис. грн, судового збору у розмірі 9 423,46 грн.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Передаючи справу № 185/8179/22 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зпосиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року та від 19 січня 2022 року у справі № 2-394/11, провадження № 61-1839св20 та № 61-10323св21; від 02 серпня 2023 року у справі № 2-283/09, провадження № 61-4493св23; в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 2-1855/12, провадження № 61-10223ск23; у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року у справі № 759/6865/19, провадження № 61-9020ск23; від 10 листопада 2022 року у справі № 758/9905/15, провадження № 61-9228ск22; а саме щодо можливості перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди, зокрема, в частині закриття провадження у справі на підставі пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України.

Згідно з пунктами 11, 15 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: затвердження мирової угоди; закриття провадження у справі.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, наведеними нормами ЦПК України право особи на касаційне оскарження ухвали місцевого суду розмежовано і окреслено процесуальним питанням, яке вирішувалося цим судом. Отже, законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Частинами першою-четвертою статті 207 ЦПК України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Тобто мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Правова природа мирової угоди полягає в тому, що вона є договором між сторонами, де вони зобов`язуються припинити судовий процес і прийняти умови, які вони визнають та є прийнятними для обох сторін.

Тому закриття провадження у справі у разі затвердження мирової угоди не є окремим процесуальним рішенням суду, а є закономірним наслідком затвердження мирової угоди між сторонами, і цей наслідок в силу вимог частини третьої статті 207 ЦПК України детально роз`яснюється сторонам до ухвалення судового рішення про затвердження мирової угоди. Затвердження мирової угоди між сторонами неможливо без закриття провадження у справі, отже за своєю природою ухвала затвердження мирової угоди повинна передбачати закриття провадження у справі, однак не є саме ухвалою про закриття провадження у справі.

Висновок про те, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, так як переглядалася в апеляційному порядку на підставі пункту 11 частини першої статті 353 ЦПК України, який відсутній у переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, є усталеним та відображений в численних судових рішеннях Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема: від 01 серпня 2023 року у справі № 2-1855/12, провадження № 61-10223ск23; від 20 червня 2023 року у справі № 759/6865/19, провадження № 61-9020ск23; від 10 листопада 2022 року у справі № 758/9905/15, провадження № 61-9228св22; від 26 січня 2022 року у справі № 947/9347/21; від 19 жовтня 2020 року у справі № 642/3921/16, провадження № 61-14133св20; від 16 квітня 2020 року у справі № 522/1401/19, провадження № 61-5098св20; від 11 жовтня 2018 року у справі № 596/911/13; від 07 вересня 2018 року у справі № 641/2628/17, провадження № 61-43684св18; від 20 липня 2018 року у справі № 755/8998/17, провадження № 61-40545св18; від 27 липня 2018 року у справі № 452/2942/16, провадження № 61-40425св18.

Водночас у справах № 947/9347/21, № 642/3921/16, № 522/1401/19, № 596/911/13-ц, № 641/2628/17, № 755/8998/17, № 452/2942/16-ц Верховний Суд виходив із того, що ухвала суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди не підлягає касаційному оскарженню в цілому, незалежно від факту закриття провадження у справі.

Натомість, у справах № 2-1855/12, № 759/6865/19, № 758/9905/15-ц Верховний Суд вказав на те, що ухвала суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди в частині закриття провадження у справі підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України.

При цьому суд касаційної інстанції часто доволі суперечливо відмовляє у відкритті касаційного провадження і в частині закриття провадження у справі на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України (визнаючи касаційну скаргу в цій частині необґрунтованою), не зважаючи на те, що вказана норма не застосовується до ухвали, якою закінчено розгляд справи, і якою за свою природою є ухвала про закриття провадження у справі.

Водночас у справах № 2-394/11 та № 2-283/09 Верховний Суд у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про можливість перегляду справи в суді касаційної інстанції з підстав оскарження ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди.

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною четвертою статті 404 ЦПК України передбачено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У рішенні від 09 березня 2011 року у справі «Буланов та Купчик проти України» Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) закцентував увагу на тому, що «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.

Встановлення розумних обмежень і ретельне регулювання процедур оскарження допомагають зберегти баланс між ефективністю судової системи і доступом до правосуддя.

Обмеження права на касаційне оскарження певних процесуальних рішень дозволяє концентруватися на суттєвих питаннях права та правосуддя, зменшуючи кількість скарг, які не стосуються таких питань.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», § 47).

Декларуючи статус Верховного Суду як «суду права» та встановлюючи в ЦПК України обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень, зокрема певних ухвал місцевого суду за чітко визначеним переліком, відображеним у частині першій статті 353 ЦПК України, законодавець виходив з того, що лише окреслені ним у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України вирішені судом першої інстанції процесуальні питання можуть бути проінспектовані касаційним судом за касаційною скаргою учасника справи, а також особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Передбачена у пункті 11 частини першої статті 353 ЦПК України можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду «ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди» та відсутність згаданого пункту в переліку ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, дає підстави для висновку про свідоме виключення вказаного процесуального питання з-під компетенції касаційного суду щодо перегляду судових рішень, якими вирішувалися питання затвердження мирової угоди.

При цьому в пункті 15 частини першої статті 353 ЦПК України передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду саме «ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі», і саме ця ухвала може бути оскарження в касаційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України

Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які їм видаються прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на судовий орган. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди.

Зокрема, 12 червня 2018 року Верховний Суд у рамках справи № 908/1604/17 висловився, що затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 917/1564/17.

Отже, з огляду на відсутність у Верховного Суду повноважень на перегляд у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди, розмежування дій суду щодо затвердження мирової угоди та щодо закриття провадження у справі, які є єдиним процесуальним рішенням про затвердження мирової угоди, є недоцільним і беззмістовним, що жодним чином не сприяє вирішенню спірного питання судом, так як касаційний перегляд такого судового рішення зводитиметься лише до факту констатації правильності висновку місцевого суду про закриття провадження у справі у зв`язку з затвердженням мирової угоди.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя.

Наявність різних підходів до тлумачення норм права у подібних правовідносинах призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення ЄСПЛ від 29 березня 2011 року у справі «Brezovec v. Croatia» № 13488/07).

Враховуючи вищевикладене, оскільки ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, так як переглядалася в апеляційному порядку на підставі пункту 11 частини першої статті 353 ЦПК України, який відсутній в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, тобто є судовим рішенням, яке не підлягає касаційному оскарженню незалежно від зазначення в його резолютивній частині про закриття провадження у справі, то колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року та від 19 січня 2022 року у справі № 2-394/11, провадження № 61-1839св20 та № 61-10323св21; від 02 серпня 2023 року у справі № 2-283/09, провадження № 61-4493св23; в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 2-1855/12, провадження № 61-10223ск23; у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року у справі № 759/6865/19, провадження № 61-9020ск23; від 10 листопада 2022 року у справі № 758/9905/15, провадження № 61-9228ск22; щодо можливості перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди, зокрема, в частині закриття провадження у справі на підставі пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України.

Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, різне застосування положень закону, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська