Постанова

від 12.06.2024 по справі 578/1056/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 578/1056/21

провадження № 61-2025св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17 липня 2023 року в складі судді Басової В. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської селищної ради Сумської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хвиля», третяособа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними земельних торгів, договорів оренди, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земель та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Краснопільської селищної ради Сумської області «Про включення в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону» від 23 червня 2020 року № 1111 у частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону, земельних ділянок комунальної власності селищної ради в Осоївському старостинському округу: кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, загальною площею 17,8532 га, та кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, загальною площею 23,7815 га;

- визнати протиправним та скасувати рішення Краснопільської селищної ради Сумської області «Про проведення земельних торгів» від 21 жовтня 2020 року № 1282 у частині включення до пунктів 4, 5 додатку 1 «Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких виставляються на земельні торги окремими лотами» земельної ділянки загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та земельної ділянки загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102;

- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів у формі аукціону, проведеного 29 грудня 2020 року Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», організатором яких була Краснопільска селищна рада Сумської області з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, лот № 4, переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хвиля» (далі - ТОВ АФ «Хвиля»);

- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів у формі аукціону, проведеного 29 грудня 2020 року Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», організатором яких була Краснопільска селищна рада Сумської області, з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, лот № 4, переможцем яких визначено ТОВ АФ «Хвиля»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Краснопільською селищною радою Сумської області та ТОВ АФ «Хвиля», на підставі якого була передана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, розташована за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Краснопільською селищною радою Сумської області та ТОВ АФ «Хвиля», на підставі якого була передана в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташована за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис

№ 56141098 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки ТОВ АФ «Хвиля» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 23,7815 га кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, який внесений за рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Краснопільської селищної ради Сумської області, Парченко О. Г. на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2020 року;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис

№ 56141521 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки ТОВ АФ «Хвиля» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, який внесений за рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Краснопільської селищної ради Сумської області, Парченко О. Г. на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2020 року;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивував тим, що земельні ділянки площею 17,8532 га та 23,7815 га є частиною земельної ділянки, загальною площею 50 га ріллі, яка була раніше надана йому в постійне користування на підставі рішення 12 сесії Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12, тому ці ділянки не були вільними і не могли бути об`єктами відчуження.

Наявність у нього безумовного та гарантованого права на оформлення в установленому законом порядку права користування землею площею 50 га для створення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 підтверджується також постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 818/409/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, та рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, якими повністю скасовані рішення про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах, скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок.

За наявності арешту на спірні земельні ділянки Краснопільська селищна рада всупереч такої заборони протиправно прийняла рішення «Про включення в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону» від 23 червня 2020 року № 1111 та рішення «Про проведення земельних торгів» від 21 жовтня 2020 року № 1282, уклала договори про надання послуг з проведення земельних торгів для розпорядження земельними ділянками: загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення в період дії до 15 грудня 2020 року арешту на вказані земельні ділянки, накладеного ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2019 року.

Отже, Краснопільська селищна рада не могла вчиняти будь-які юридичні дії та приймати рішення про включення спірних земельних ділянок до переліку земель, права на які підлягають продажу на земельних торгах, проведення земельних торгів та укладення договорів оренди з будь-якими третіми особами, в тому числі з ТОВ АФ «Хвиля», як з підстав відсутності сформованих земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, так і з підстав порушення його права на подальше оформлення цих земель у користування в порядку та на умовах, передбачених рішенням Краснопільської районної ради від 14 липня 2000 року № 12 та вимог актів законодавства України.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

17 липня 2023 року рішенням Краснопільського районного суду Сумської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

21 грудня 2023 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17 липня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що після надання ОСОБА_1 за рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 земельної ділянки площею 50 га ріллі із земель запасу на території Осоївської сільської ради для створення селянського (фермерського) господарства, ним не здійснено державної реєстрації такого права користування земельними ділянками. Саме собою рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки без виділення в натурі, без державної реєстрації прав на земельну ділянку не підтверджує факту набуття на законних підставах права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 . Позивач не є власником земельних ділянок, відносно яких звернувся до суду, тому не вбачається порушення його права. Рішеннями судів, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не доводиться факт набуття ним права постійного користування земельними ділянками, які мають суттєві перетини зі спірними земельними ділянками, оскільки в процесі розгляду спорів судами не досліджувалось набуття ним жодного речового права на такі земельні ділянки.

Накладений на земельні ділянки арешт вже не діяв на час проведення Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 29 грудня 2020 року земельних торгів у формі аукціону, організатором яких була Краснопільска селищна рада Краснопільського району Сумської області, з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, та загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташованих за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, переможцем яких визначено ТОВ АФ «Хвиля». Відсутність накладення арешту на спірні земельні ділянки підтверджується й інформацією з реєстру.

Право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за Краснопільською селищною радою Краснопільського району Сумської області і остання як власник, враховуючи, що земельні ділянки понад 20 років не оброблялися, з метою отримання територіальною громадою доходу від оренди земельних ділянок, прийняла рішення про їх передачу на земельні торги. Позивач мав достатньо часу для оформлення свого права на спірні земельні ділянки, але таким правом повністю не скористався.

Короткий зміст вимогкасаційної скарги

05 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С. М. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 917/1345/17, від 04 червня 2018 року в справі № 2-3255/2008, від 22 листопада 2018 року в справі № 610/291/18, від 28 лютого 2019 року в справі № 520/4355/17, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16, від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19, від 02 листопада 2021 року в справі № 917/1338/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 910/2615/18, від 19 жовтня 2022 року в справі № 910/14224/20, від 18 жовтня 2023 року в справі № 569/19222/21, у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19, від 15 листопада 2023 року в справі № 521/12895/16-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 466/1394/21, від 29 листопада 2023 року в справі № 204/5775/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1920цс15, від 30 березня 2016 року в справі № 6-265цс16, стосовно застосування частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, статті 190 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статей 2, 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Зазначав, що рішення Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 не було виконане об`єктивних причин, адже тривали постійні й безперервні судові провадження з приводу відведеної земельної ділянки. Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу (далі - ЗК) України в редакції 2002 року рішення Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 не припиняє свою дію, є чинним та підлягає виконанню в порядку, передбаченому ЗК України в редакції 2002 року.

Наявність у нього безумовного та гарантованого права на оформлення в установленому законом порядку права користування землею площею 50 га для створення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 підтверджується також постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 818/409/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, та рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, які є преюдиційними. Вказаними рішеннями також встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, та загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, включаються та стосуються переданої йому в користування земельної ділянки. Він звільнений від обов`язку доводити такі обставини повторно.

«Право очікування» є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав (стаття 190 ЦК України) та засвідчує правомочність власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на майно в майбутньому. Він звернувся до суду за захистом майнового «права очікування» для подальшого майбутнього оформлення права постійного користування землею, що унеможливлено діями і рішеннями відповідачів.

Функцією державної реєстрації речових прав на майно є офіційне підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речового права державою. Сама державна реєстрація речового права на майно за певною особою не є безспірним підтвердженням в цієї особи речового права. Право користування майном виникає в установленому законом порядку, а не в зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права на нього. Його право постійного користування землею підтверджується рішенням Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12. Рада порушила його право на завершення процедури оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Також 03 травня 2019 року в справі № 591/7501/18 задоволено його заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5922383800:03:003:0002, 5922383800:03:003:0102, 5922383800:03:003:0111, 5922383800:03:003:0115. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та відкриття виконавчого провадження. Заходи забезпечення позову діяли до 15 грудня 2020 року, тому Краснопільська селищна рада не могла вчиняти будь-які юридичні дії та приймати рішення про включення спірних земельних ділянок до переліку земель, права на які підлягають продажу на земельних торгах, проведення земельних торгів та укладення договорів оренди з будь-якими третіми особами в період дії арешту.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 квітня 2000 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області про виділення земельної ділянки площею 50 га ріллі і 25 га пасовища для створення селянського (фермерського) господарства в районі хутора Марченки на землях запасу сільської ради (т. 1, а. с. 20).

Рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 ОСОБА_1 надано земельну ділянку 50 га ріллі із земель запасу на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області для створення селянського (фермерського) господарства (т.1, а. с. 21-23).

05 жовтня 2000 року позивачем було укладено договір з Сумським філіалом інституту землеустрою про виробництво проектно-вишукувальних робіт, а саме виготовлення технічної документації із складення державного акта на право приватної власності на землю із земель запасу Осоївської сільської ради Краснопільського району.

Рішенням голови Краснопільської районної державної адміністрації від 09 липня 2003 року № 198 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту відведення ділянки площею 24 га на підставі рішення Краснопільської районної ради від 18 жовтня 2001 року, яким внесено зміни до рішення від 14 липня 2000 року № 12 та зменшено розмір ділянки, виділеної позивачу, з 50 до 24 га.

Рішенням 12 сесії 23 скликання Осоївської сільської ради Краснопільського району від 24 лютого 2000 року Мисливсько-рибальському виробничому підприємству Сумської обласної організації Українське товариство мисливців і рибалок надано в оренду 24,75 га ріллі та 4,44 га пасовищ на 15 років, а рішенням 12-ї сесії 23 скликання Осоївської сільської ради Краснопільського району від 24 квітня 2000 року Мисливсько-рибальському виробничому підприємству Сумської обласної організації Українське товариство мисливців і рибалок надано в оренду 26,1 га ріллі та 8,7 га пасовищ на 15 років.

Постановою Сумського районного суду Сумської області про закриття кримінальної справи № 1-208/2008 від 13 серпня 2008 року встановлено, що зазначені рішення були підробленими та недостовірними, адже сесією сільської ради вказані питання не розглядалися.

Постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2008 року (№ 2а-62/2008) вказані рішення 12-ї сесії 23 скликання Осоївської сільської ради Краснопільського району були визнані недійсними.

У подальшому листом від 09 вересня 2009 року Краснопільська районна рада повідомила, що змін чи скасування рішення 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради від 14 липня 2000 року № 12 в частині ОСОБА_1 не провадилося, лише рішенням 18-ї сесії районної ради від 18 жовтня 2001 року йому було відмовлено у наданні додатково 35,5 га пасовищ для розширення фермерського господарства.

25 лютого 2014 року ОСОБА_1 уклав договір № 182 з Державним підприємством «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50,0 га, наданої у постійне користування для ведення фермерського господарства, на виконання якого в подальшому було виготовлено відповідну технічну документацію.

Рішенням 10 сесії сьомого скликання Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області від 23 грудня 2016 року об`єднано в тому числі територіальні громади Осоївської сільської ради в Краснопільську селищну об`єднану територіальну громаду (т. 1, а. с. 242-243).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 818/409/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 09 квітня 2014 року № 23 «Про визначення переліку земельних ділянок» та наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 06 серпня 2015 року № 67 «Про внесення змін до наказу від 09 квітня 2014 року № 23» в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області, земельних ділянок площею 17,908 га, номер кадастрового кварталу 5922383800:03:003 (кадастровий номер 5922383800:03:003:0002; площею 17,8532 га) та площею 24,75 га, номер кадастрового кварталу 5922383800:03:003 (кадастровий номер 5922383800:03:003:0102; площею 23,7815 га) (т.1, а. с. 24-27, 28-31).

На підставі наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 06 червня 2018 року № 18-3855/16-18СГ Головне управління Держгеокадастру в Сумській області передало Краснопільській селищній раді Краснопільського району Сумської області в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6675,1196 га, розташовані за межами населених пунктів на території Краснопільської об`єднаної територіальної громади Краснопільського району Сумської області за актом приймання-передачі (т. 1, а. с. 61).

На підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність, підписаного 06 червня 2018 року, передано у комунальну власність в тому числі земельну ділянку загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та земельну ділянку загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102 (т. 1, а. с. 62-66).

12 червня 2018 року державним реєстратором Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області прийняті рішення про державну реєстрацію права власності, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за Краснопільською селищною радою Краснопільського району Сумської області на земельні ділянки: загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 98-101).

03 травня 2019 року в справі № 591/7501/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5922383800:03:003:0002, 5922383800:03:003:0102, 5922383800:03:003:0111, 5922383800:03:003:0115 (т. 1, а. с. 55-56).

23 червня 2020 року Краснопільською селищною радою Краснопільського району Сумської області прийняте рішення «Про включення в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону» № 1111, яким включено в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону, земельні ділянки комунальної власності Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області по Осоївському старостинському округу: кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, загальною площею 17,8532 га, та кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, загальною площею 23,7815 га (т. 1, а. с. 67-68).

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18 за позовом ОСОБА_1 , залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 09 жовтня 2015 року № 362 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» загальною площею 17,9080 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 23 грудня 2016 року № 244 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах» загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002 з подальшою реєстрацією речового права.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 09 жовтня 2015 року № 363 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» загальною площею 24,75 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 23 грудня 2016 року № 246 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах» загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102 з подальшою реєстрацією речового права.

Визнано незаконною (протиправною) та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, в Державному земельному кадастрі.

Визнано незаконною (протиправною) та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, в Державному земельному кадастрі.

Захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2019 року, шляхом накладення арешту на земельні ділянки: кадастровий номер 5922383800:03:003:0002; кадастровий номер 5922383800:03:003:0102; кадастровий номер 5922383800:03:003:0111; кадастровий номер 5922383800:03:003:0115, продовжував діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили (т. 1, а. с. 50).

08 липня 2020 року між Краснопільською селищною радою Сумської області та Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру» укладено договори про надання послуг з проведення земельних торгів № 125 та № 132, на підставі яких організатор доручив виконавцю надати послуги з проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, розташованих за межами населеного пункту на території Краснопільської селищної ради (Осоївського старостинського округу) Краснопільського району Сумської області та забезпечити виконання моніторингу ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта на земельну ділянку з наступним відшкодуванням витрат виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота (т. 1, а. с. 74-81).

21 жовтня 2020 року Краснопільська селищна рада Сумської області прийняла рішення «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» № 1282, яким вирішила провести земельні торги в формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності окремими лотами. Пунктами 4, 5 додатку 1, яким визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких виставляються на земельні торги окремими лотами, включено земельну ділянку загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та земельну ділянку загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102. Вирішено також за результатами торгів передати переможцям земельні ділянки в користування на умовах оренди, визначених договором оренди землі, доручити проведення земельних торгів у формі аукціону Державному підприємству Центр державного земельного кадастру «Сумській регіональній філії Центру державного земельного кадастру», строк оренди земельних ділянок 7 років (т. 1, а. с. 69-73).

Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» були проведені земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельних ділянок: загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, організатором яких виступала Краснопільська селищна рада Краснопільського району Сумської області. За результатами проведення земельних торгів з продажу права оренди вказаних вище земельних ділянок, переможцем аукціону визначено ТОВ АФ «Хвиля», що підтверджується протоколами земельних торгів від 29 грудня 2020 року під № 4 та № 5, затверджених Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (т. 1, а. с. 82-85).

29 грудня 2020 року між Краснопільською селищною радою Краснопільського району Сумської області (орендодавець) та ТОВ АФ «Хвиля» (орендар) укладено договір оренди землі, на підставі якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, яка розташована за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області на строк 7 років (т. 1, а. с. 86-91).

Також 29 грудня 2020 року між Краснопільською селищною радою Краснопільського району Сумської області (орендодавець) та ТОВ АФ «Хвиля» (орендар) укладено договір оренди землі, на підставі якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, яка розташована за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області на строк 7 років (т.1, а. с. 92-97).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 квітня 2021 року № 253385377 ТОВ АФ «Хвиля» 11 січня 2021 року звернулось із заявою до Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесеного державним реєстратором 14 січня 2021 року № 56141521, за ТОВ АФ «Хвиля» зареєстровано право оренди земельної ділянки загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2020 року строком на 7 років (т.1, а. с.102-103).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 квітня 2021 року № 253385374 ТОВ АФ «Хвиля» 11 січня 2021 року звернулось із заявою до Краснопільської селищної ради Краснопільського району Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесеного державним реєстратором 14 січня 2021 року № 56141098, за ТОВ АФ «Хвиля» зареєстровано право оренди земельної ділянки загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2020 року строком на 7 років (т. 1, а. с. 104-105).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 лютого 2023 року № 322424227 та № 322425441 інформація про земельні ділянки площею 23,7815 га (кадастровий номер 5922383800:03:003:0102) та площею 17,8532 га (кадастровий номер 5922383800:03:003:0002) відсутня, тобто арешт на зазначені вище земельні ділянки не накладався (т. 2, а. с. 137-138).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У частинах першій і другій статті 400 ЦПК України зазначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободичи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,що регулює спірні відносини.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13 Конституції України. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства. Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Згідно із статтею 7 ЗК України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим.Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 рокута яким змінено порядок надання земельних ділянок у власність та користування.

Згідно зі статтею 92 ЗК України 2002 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що використання терміну «набувають», що означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь», після набрання чинності статтею 92 ЗК України 2002 року свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.

Відповідно до пунктів 1, 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за ЗК України 2002 року не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

В подальшому строк переоформлення права постійного користування земельною ділянкою неодноразово продовжувався Верховною Радою України, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України керувався тим, що пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення. Приписи наведеного пункту 6 є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України 2002 року та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України 2002 року серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Також Конституційний Суд України зазначив, що ЗК України 2002 року не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб`єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

На підставі наведеного Конституційний Суд України виснував, що пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України .

Стосовно пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-XII, яким було встановлено, що громадянами, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК України, після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається, Конституційний Суд України зазначив, що постанова Верховної Ради України є підзаконним актом, тому в ній не можуть закріплюватися положення, якими встановлюється правовий режим власності на землю. Тим більше, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

За таких обставин особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 листопада 2019 року в справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в РішенніКонституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19) вказано, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У цій справі суди встановили, що рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 ОСОБА_1 надано земельну ділянку 50 га ріллі із земель запасу на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області для створення селянського (фермерського) господарства.

Відмовляючи в позові, суди керувалися тим, що після надання ОСОБА_1 за рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 земельної ділянки площею 50 га ріллі із земель запасу на території Осоївської сільської ради для створення селянського (фермерського) господарства, ним не здійснено державної реєстрації такого права користування земельними ділянками.Саме собою рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки без виділення в натурі, без державної реєстрації прав на земельну ділянку не підтверджує факту набуття на законних підставах права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Такі висновки суперечать викладеному в РішенніКонституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 не отримав державний акт на право постійного користування землею в порядку ЗК України 1990 року, як і не оформив право власності чи оренди на спірну земельну ділянку відповідно до норм ЗК України 2002 року.

Однак Верховний Суд зауважує, що пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року як в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, так й станом на час перегляду справи Верховним Судом, передбачає, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію ЗК України 2002 року, підлягають виконанню відповідно до вимог ЗК України 2002 року.

Отже, рішення 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12є чинним та створює для ОСОБА_1 правову підставу для оформлення речового права на землю у встановленому законодавством порядку й реалізація такого права не втрачена позивачем, про що помилково зазначили суди попередніх інстанцій.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19), від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 204/5775/15-ц (провадження № 61-4218св23), від 15 листопада 2023 року в справі № 521/12895/16-ц (провадження № 61-8950св22), від 22 листопада 2023 року в справі № 466/1394/21 (провадження № 61-6281св23), на які посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовано висновок про те, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Суди попередніх інстанцій не врахували наведені вище висновки Верховного Суду та помилкового ототожнили правову підставу виникнення права користування земельною ділянкою з офіційним визнання і підтвердженням державою (державною реєстрацією) цього права.

Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди не врахували висновки стосовно застосування частини четвертої статті 82 ЦПК України, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2018 року в справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року в справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21), від 02 листопада 2021 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20), від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20), у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19.

Зокрема, заявник зазначав, що наявність у нього безумовного та гарантованого права на оформлення в установленому законом порядку права користування землею площею 50 га для створення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12 підтверджується також постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 818/409/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, та рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, які є преюдиційними. Вказаними рішеннями також встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, та загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, включаються та стосуються переданої йому в користування земельної ділянки. Він звільнений від обов`язку доводити такі обставини повторно.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2018 року в справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року в справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21), від 02 листопада 2021 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20) зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) вказано, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19 сформульовано правовий висновок про те, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18 за позовом ОСОБА_1 , залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 09 жовтня 2015 року № 362 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» загальною площею 17,9080 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 23 грудня 2016 року № 244 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах» загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002 з подальшою реєстрацією речового права.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 09 жовтня 2015 року № 363 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» загальною площею 24,75 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області.

Визнано незаконним (протиправним) та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 23 грудня 2016 року № 246 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах» загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102 з подальшою реєстрацією речового права.

Визнано незаконною (протиправною) та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, в Державному земельному кадастрі.

Визнано незаконною (протиправною) та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, в Державному земельному кадастрі.

Судові рішення в справі № 591/7501/18 мотивовані тим, що виконання оспорюваних позивачем наказів, виданих Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області в 2015-2016 роках, перешкодило оформленню в установленому законом порядку належного ОСОБА_1 права постійного користування земельними ділянками в розмірі 50,0 га ріллі з земель запасу Осоївської сільської ради, наданого рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради № 12 від 14 липня 2000 року, а тому ці накази є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивача та підлягають скасуванню. Встановивши, що державна реєстрація земельних ділянок загальною площею 17,8532 га, 23,7815 га кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, 5922383800:03:003:0102 в Державному земельному кадастрі, які мають перетини із земельними ділянками, виділеними ОСОБА_1 за рішенням 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради № 12 від 14 липня 2000 року, перешкоджає оформленню позивачем належного йому права постійного користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, суди виснували про скасування з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Наведеним вище рішенням суду в справі № 591/7501/18 встановлено, що 05 жовтня 2000 року ОСОБА_1 було укладено договір з Сумським філіалом інституту землеустрою про виробництво проектно-вишукувальних робіт, а саме виготовлення технічної документації із складення державного акта на право приватної власності на землю із земель запасу Осоївської сільської ради Краснопільського району. У подальшому відповідну технічну документацію було виготовлено.

Тобто ОСОБА_1 вчиняв дії, необхідні для реалізації рішення 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12, що ускладнювалося неодноразовою передачею частини виділеної позивачу землі іншим особам та потребувало судового вирішення спору.

Краснопільська селищна рада Краснопільського району Сумської області брала участь у розгляді справи № 591/7501/18 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тому встановлені рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18 обставини мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 818/409/17 (т. 1, а. с. 24-27), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року в справі № 818/409/17, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про часткове скасування наказів. Скасовано наказ Головного управління Держземагентства в Сумській області «Про визначення переліку земельних ділянок» від 09 квітня 2014 року № 23 та наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 06 серпня 2015 року № 67 «Про внесення змін до наказу від 09 квітня 2014 року № 23» в частині земельних ділянок на території Осоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області площею 17,908 га, номер кадастрового кварталу 5922383800:03:003 (кадастровий номер 5922383800:03:003:0002); площею 24,75 га, номер кадастрового кварталу 5922383800:03:003 (кадастровий номер 5922383800:03:003:0102).

У справі № 818/409/17 суди керувалися, що з урахуванням пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення Краснопільської районної ради від 14 липня 2000 року за № 12 не припиняє свою дію, є чинним та підлягає виконанню в порядку, передбаченому ЗК України 2002 року шляхом розроблення землевпорядною організацією та подальшого затвердження уповноваженим державним органом технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в постійне користування із земель державної власності (запасу) для ведення фермерського господарства на території Осоївської сільської ради, реєстрації права на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, оформлення правовстановлюючих документів на землі та проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки у Державному реєстрі прав. Ні рішенням Краснопільської районної ради від 14 липня 2000 року № 12, ні жодним нормативно-правовим актом України не обмежено позивача в часі на вчинення дій, спрямованих на виконання цього рішення, а також законом не передбачені будь-які наслідки у випадку не виконання позивачем такого рішення, в тому числі втрати ним чинності чи припинення ним дії, що призвело б до припинення права позивача на оформлення користування земельними ділянками.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, немає преюдиційного значення, однак судовими рішеннями в справах № 591/7501/18, № 818/409/17 встановлені й обов`язкові для судів у цій справі обставини про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії, необхідні для реалізації рішення 12 сесії 23 скликання Краснопільської районної ради Краснопільського району Сумської області від 14 липня 2000 року № 12, та щодо незаконності процедури продажу права оренди спірної земельної ділянки на земельних торгах, ініційованої Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області.

Суди не врахували преюдиціальність наведених фактів та передчасно виснували про те, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування, земельні торги, договори оренди та державна реєстрація права оренди не порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

У касаційній скарзі заявник мотивує порушення його «законних очікувань» на оформлення права користування земельною ділянкою із посиланням на відповідну практику Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) сформульовано висновок про те, що якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19), постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року в справі № 2-3255/2008 (провадження № 61-19334св18), від 28 лютого 2019 року в справі № 520/4355/17 (провадження № 61-5773св18), від 18 жовтня 2023 року в справі № 569/19222/21 (провадження № 61-12573св22), на які посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що на підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами. Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Зазначені правові висновки викладені також Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1920цс15 та від 30 березня 2016 року в справі № 6-265цс16.

У постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року в справі № 610/291/18 (провадження № 61-45199св18) зазначено, що, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, спадкодавиця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідного земельного паю (отримання державного акта на право власності на землю). Таке ж право очікування перейшло і до позивача в порядку спадкування.Позивач мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельний пай, оскільки була дотримана процедура, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю.

В цій справі позивач вжив всіх передбачених законом заходів для оформлення своїх речових прав на землю, в нього виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки, проте всупереч його «правомірним очікуванням» в межах земельних ділянок, наданих йому в користування, частина цих ділянок була включена до переліку виставлених на аукціон (торги) для прилюдного продажу права оренди.

Суди попередніх інстанцій не дали оцінку наведеним обставинам та не врахували їх.

Додатково Верховний Суд зауважує, що 03 травня 2019 року в справі № 591/7501/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5922383800:03:003:0002, 5922383800:03:003:0102, 5922383800:03:003:0111, 5922383800:03:003:0115.

У рішенні Краснопільського районного суду Сумської області від 06 липня 2020 року в справі № 591/7501/18 вказано, що захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2019 року, шляхом накладення арешту на земельні ділянки: кадастровий номер 5922383800:03:003:0002; кадастровий номер 5922383800:03:003:0102; кадастровий номер 5922383800:03:003:0111; кадастровий номер 5922383800:03:003:0115, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, заходи забезпечення позову діяли до 15 грудня 2020 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, тобто заходи, які гарантують реальне виконання ухваленого судом рішення на користь позивача.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Суди виснували, що накладений на земельні ділянки арешт вже не діяв на час проведення Сумською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 29 грудня 2020 року земельних торгів у формі аукціону, організатором яких була Краснопільска селищна рада Краснопільського району Сумської області, з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, та загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, розташованих за межами населеного пункту на території Осоївського старостинського округу Краснопільського району Сумської області, переможцем яких визначено ТОВ АФ «Хвиля».

Однак без оцінки судом залишилися ті обставини, що Краснопільська селищна рада до 15 грудня 2020 року прийняла рішення «Про включення в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення аукціону» від 23 червня 2020 року № 1111 та рішення «Про проведення земельних торгів» від 21 жовтня 2020 року № 1282, уклала договори про надання послуг з проведення земельних торгів для розпорядження земельними ділянками: загальною площею 17,8532 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0002, та загальною площею 23,7815 га, кадастровий номер 5922383800:03:003:0102, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто в період дії арешту на вказані земельні ділянки, накладеного ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2019 року.

Ураховуючи вищенаведене, суди не встановили усіх фактичних обставин справи, не врахували висновки Верховного Суду та передчасно виснували про відсутність в позивача порушеного права.

У зв`язку з наведеним оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд також звертає увагу на необхідність перевірки за нового розгляду справи належності обраного позивачем способу захисту в частині того, чи він є ефективним та чи не потребуватиме нового позову до суду за захистом права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження 12-83гс21)).

Власник, користувач може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний за змістом правовий висновок, зокрема, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) та від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суди розглянули справу без урахування висновків Верховного Суду та не встановили істотні для її вирішення обставини внаслідок порушення процесуального закону.

Зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє частково, скасовує судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного розгляду справа передається до суду першої інстанції (спір остаточно не вирішений), розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 17 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко Є. В. Петров В. В. Пророк