Рішення

від 06.06.2024 по справі 761/27931/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27931/23

Провадження № 2/761/3026/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Катрін», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком», ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяви про зміну підстав позову позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача 11 860 331,00 грн., що складає вартість невідокремлених поліпшень пропорційну збільшенню вартості нерухомого майна - групи приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 , внаслідок цих поліпшень, здійснених позивачем протягом часу з 06.09.2019 - дати набуття права власності на вказане приміщення позивачем по 25.07.2023 року.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 06.09.2019 року позивач на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на вказане нежитлове приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.12.2022 року (справа №761/29612/21) залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.07.2023 року, витребувано від ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства «Катрін» групу приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 655475080000.

Позивач зазначає, що після набуття права власності на вказане приміщення він за власний рахунок здійснив ремонтні роботи, які забезпечили приріст ринкової вартості вказаного приміщення за рахунок невід`ємних поліпшень, що не можуть бути відокремленими від вказаного приміщення.

Згідно висновку експерта №09/24 від 09.02.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи вартість фактично виконаних будівельних робіт, результат виконання яких відноситься до невід`ємних поліпшень в нежитловому приміщенні НОМЕР_1 загальною площею 142,1 кв.м. по АДРЕСА_1 становить 3 536 313,16 грн., ринкова вартість приміщення становить 24 124 644,00 грн.

На підставі положень статті 390 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача вартість невід`ємних поліпшень.

05.09.2023 року до суду надійшов відзив Дочірнього підприємства «Катрін» на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначив представник, рішеннями судів у справі №761/29612/21 встановлено, що будь-яких намірів та дій щодо відчуження нежитлового приміщення власник ДП «Катрін» не проводив, вказане майно вибуло з його володіння поза його волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права відчужувати спірне майно. Також судами встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , не набули право власності на спірні нежитлові приміщення у спосіб, передбачений діючим законодавством та відповідно не мали законом передбаченого права здійснювати їх відчуження.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.12.2015 року (справа №761/37563-к) накладено арешт на вказані нежитлові приміщення та заборонено ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам відчужувати, користуватися нежитловими приміщеннями групи приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 , в тому числі передавати їх третім особам в оренду чи для проживання, проводити будь-які ремонтні роботи, перепланування, перебудови, зміну конструктивних елементів, встановлювати будь-яке обладнання, здійснювати будь-які дії, спрямовані на зміну стану.

З Державного реєстру речових прав було вилучено інформацію про вказаний арешт та відбулась реєстрація права власності на приміщення за ОСОБА_3 .

Крім того, арешт на приміщенні було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.01.2020 року (справа №761/2260/20) із забороною використання, відчуження, перетворення. Також вказані приміщення є речовими доказами в кримінальному провадженні №12015100100009368 за ч.4 ст.190 КК України щодо незаконного заволодіння приміщенням в АДРЕСА_1 які на праві власності належать ДП «Катрін».

Як зауважує відповідач, нежилі приміщення були передані в оренду під час дії арешту приміщень та заборони передачі їх третім особам.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.

Представник Дочірнього підприємства «Катрін» в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком» та ОСОБА_4 в судове засідання представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, пояснення на заявлені вимоги до суду не направили.

Третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши їх процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 06.09.2019 року він придбав групу приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.12.2022 року (справа №761/29612/21) позов Дочірнього підприємства «Катрін» до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено та витребувано від ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства «Катрін» групу приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 655475080000.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.07.2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року змінено, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишено без змін.

Крім того, під час розгляду даної справи встановлено, що на підставі Договору управління майном від 09.10.2019 року, ОСОБА_3 передав групу приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 в управління ТОВ «Інтерком» на строк до 09.10.2024 року.

Право оперативного управління зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

На підставі договору оренди №П 1-3/5 нежилого приміщення від 12.10.2021 року, вказані приміщення передано ФОП ОСОБА_5 строком з 12.10.2021 року по 12.09.2024 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, зазначені нежитлові приміщення на даний час перебувають в управлінні ТОВ «Інтерком» та в оренді ФОП ОСОБА_5 .

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що на даний час він не має можливості користуватись приміщеннями. Представник позивача в судовому засіданні не надав доказів на спростування вказаної обставини.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що 10.08.2015 року Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві за заявою ОСОБА_2 розпочало кримінальне провадження №12015100100009368 за ч.2 ст.190 КК України щодо незаконного заволодіння приміщенням в АДРЕСА_1 які на праві власності належать ДП «Катрін».

В межах зазначеного кримінального провадження, слідчий звертався із клопотанням про накладення арешту на приміщення та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.12.2015 року (справа №761/37563/15-к) накладено арешт на вказані нежитлові приміщення групи приміщень НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з АДРЕСА_1 та заборонено ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам розпоряджатися нежитловими приміщеннями, користуватися ними, в тому числі для проживання, проводити будь-які ремонтні роботи, перепланування, перебудови, зміну конструктивних елементів, встановлювати будь-яке обладнання, здійснювати будь-які дії, спрямовані на зміну стану.

Суду не надано доказів, що арешт, застосований вказаною ухвалою було скасовано.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.01.2020 року (справа №761/2260/20) клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні за №12015100100009368 від 11 серпня 2015 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, - задоволено. Накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 142,10 кв. м), що зареєстровані за ОСОБА_3 з забороною використання.

Ухвала набрала законної сили. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, арешт на даний час не скасовано.

ОСОБА_3 був обізнаний про накладення арешту на приміщення, заборони його використання та звертався із заявою про роз`яснення судового рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.10.2020 року (справа №761/2260/20) роз`яснено ОСОБА_3 , що відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року заборона використання нежилих приміщень (група приміщень) НОМЕР_1, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 142,10 кв. м) пов`язана з запобіганням можливості приховування, пошкодження, псування, втрати, використання, перетворення, передачі майна, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що дане майно є доказом кримінального правопорушення.

Крім того, 29.05.2023 року підрозділом дізнання Шевченківського управління поліції ГУНП у м.Києві було розпочате кримінальне провадження №12023105100001147 за заявою Дочірнього підприємства «Катрін» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України - про те що 28.03.2023 року ОСОБА_3 , самовільно, всупереч установленому законом порядку передав зазначене вище нежитлове приміщення в оренду третім особам, які в даний час проводять в ньому ремонтні роботи.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача вартість невідокремлених поліпшень приміщень.

Частина 4 статті 390 ЦК України визначає, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Позивач на підтвердження вартості поліпшень нежитлового приміщення надав до суду складений 09.02.2024 року судовим експертом Лісниченко С.В. висновок експерта №09/24 за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №761/27931/23 за висновками якої вартість фактично виконаних будівельних робіт, результат виконання яких відноситься до невід`ємних поліпшень по об`єкту «нежитлове приміщення НОМЕР_1 загальною площею 142,1 кв.м.», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно Договору підряду №12/05/22-072 від 12.05.2022 року, в період з 06.09.2019 року до часу проведення дослідження, згідно наданих Актів приймання виконаних будівельних робіт №1-7, становить 3 536 313,16 грн. з ПДВ та ринкова вартість зазначеного приміщення становить 24 124 644,00 грн. з ПДВ.

Поліпшення - це роботи з модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо об`єкта ОЗ, які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта (у т. ч. до збільшення строку його корисної експлуатації) (п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Однак суд не може прийняти до уваги як належний доказ наданий висновок, оскільки він відображує вартість виконаних будівельних робіт та не є доказом витрат на яку збільшилась вартість приміщення, оскільки у висновку відсутнє порівняння стану приміщення до проведених ремонтних робіт.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивач не надав суду доказів на підтвердження зазначених вимог, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4, 77-81, 263, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Катрін», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком», ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2024 року

Суддя: Н.Г. Притула