Постанова

від 23.05.2024 по справі 757/8685/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3461/2024

справа №757/8685/21-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Чекалова Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Луценка О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що у 2019 року створено групу ОСББ "ІНФОРМАЦІЯ_1" в месенджері "Viber", у яку до 27 червня 2020 року входило шістнадцять учасників, в тому числі позивач та відповідач.

Протягом тривалого часу ОСОБА_2 у вказаній групі публічно принижує та погрожує позивачу, створюючи негативну соціальну оцінку особи позивача в очах членів ОСББ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та мешканці житлового будинку.

Вказує, що через погрози та приниження у позивача погіршилось самопочуття, протягом тривалого часу сильно підвищувався тиск, що стало причиною неспокійного сну протягом тривалого часу та до тепер. У зв`язку із вказаним позивач неодноразово звертався та звертається до лікарів за медичною допомогою.

Зазначає, що 05 березня 2019 року відповідач у групі пише стосовно позивача ОСОБА_1 : «Дегенерат! Как вообще таких дебилов земля носит!». 07 березня 2019 року: «...Так, что ответишь лично ТЫ за ВСЕ СВОИ ФОКУСЫ!!!». 07 березня 2019 року : «...Ho, не переживай, в ближайшие время тебе обеспечены проблемы, которые тебе даже не снились! Правда перед этим тебе ещё придётся по полной рассчитаться за нанесённый дому ущерб! А это для тебя наказание почище каторжных работ будет!». 07 березня 2019 року: «ОСОБА_1, разница между мной и тобой, в том, что ты КРЫСА, ворующая у своих! Ошибка ВСЕХ крыс в том, что вернуться в человеческое естество им уже не суждено! А крыса, что з документами, что нет, всего на всего КРЫСА и конец ей уготован ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО КРЫСИНЫЙ и не более того!». 07 березня 2019 року: «ОСОБА_1, ты торговал домом направо и налево...». 23 травня 2020 року відповідач в групі пише: «Не ищите лёгких путей, особенно лёгкой смерти, её ещё нужно заслужить! ЧМО уготовлена и ожидает совершенно другая участь!!!».

08 серпня 2020 року о 13:31 год. відповідач відносно позивача пише: «Крыса, пшол на СВОЁ МЕСТО!!! Я ОБЕЩАЛ, что ТЫ, ГНИДА, проклянешь тот день, когда родился! А я Своё Слово ВСЕГДА держу!!!». 09 серпня 2020 року: «А наше чмо в своем репертуаре!!! Если не удалось скосить бабло с ОСОБА_3, тогда нужно лечь под амеров, если не заплатят, то от камеры отмажут!!!». 10 серпня 2020 року, час 1:14 год.: «ЧМО или «человек малообразованный», прежде чем «учить» меня разговаривать, очень рекомендую закончить хотя бы третий класс Церковно-приходская школы! На среднюю ты 100 не тянет!». 08 березня 2019 року, час 2:34 год.: «ОСОБА_1, мразь, где горячая вода? Циркуляция при тебе уничтожена? Готовься отвечать вместе со своими подельниками из Печерской РДА! Погонщик мулов ты недоделанный!».

Вказує, що згідно акту від 01 травня 2019 року на основі протоколу зборів робочої групи - членів ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та мешканців будинків від 03 квітня 2019 року у житловому будинку АДРЕСА_1 проводилися роботи з демонтажу петель кріплення навісного замку на дверях входу у бойлерну, самовільно встановленому громадянином ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_2 ).

Згідно протоколу зборів робочої групи членів правління ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 03 квітня 2019 року на бойлерну та електрощитову замки були вже придбані ОСОБА_1 , а також металева пластина для зміцнення дверей бойлерного приміщення, а саме: на двері бойлерної - накладний замок вартістю 450 грн, навісний замок на двері бойлерної вартістю 180 грн, навісний замок на двері тамбуру, що ведуть до підвалу та сходів лівого під`їзду зазначеного будинку, вартістю 180 грн, металева пластина розмірами (300 ? 250 ? 5 мм) для ремонту дверей бойлерної вартістю 200 грн. Загальна сума 1010 грн товарів, що були придбані позивачем особисто 05 березня 2019 року згідно товарного чеку.

Згідно трудової згоди від 01 травня 2019 року позивачем особисто видано виконавцю ремонтних робіт з демонтажу петель навісного замку на двері вхід до бойлерної, демонтажу петель навісного замку на двері - вхід до тамбуру до підвалу лівого під`їзду вказаного житлового будинку, приварка нових петель кріплення навісних замків на дверях до входу в бойлерну та на двері входу в тамбур лівого під`їзду.

Також проведено ремонт дверей входу до бойлерної з приваркою металевих пластин для кріплення на неї накладного замку гаражного типу.

Особисто позивачем виплачена загальна сума 1400 грн за проведені роботи згідно акту виконаних робіт від 01 травня 2019 року. Також, два навісних замка на двоє дверей сміттєзбірників придбані позивачем особисто вартістю за 2 шт. 320 грн, що самовільно, без погодження з головою ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1», замінено громадянином ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_2 ) на інші замки, ключі від яких має тільки громадянин ОСОБА_2 , чим заважає доступу співвласників цих технічних приміщень вказаного житлового будинку.

Вказує, що на придбання ліків, згідно виписки лікарів, позивачем витрачено тільки на лікування нервової системи та серця: у 2019 році на загальну суму 1193,61 грн, у 2020 році на загальну суму 3074,71 грн, у 2021 році на загальну суму 5384,63 грн.

На придбання навісних замків в кількості двох штук та металевої пластині згідно товарного чека від 05 березня 2019 року позивачем витрачено 1 010,00 грн. На ремонтні роботи згідно трудової угоди від 01 травня 2019 року та акту прийомки виконаних робіт позивачем витрачено 1 400,00 грн. Загальна сума витрат позивача становить 7 794,63 грн.

Окрім того, уточнивши позовні вимоги, вказав, що 17 серпня 2021 року на території будинку стався інцидент за участю ОСОБА_2 , який самовільно демонтував дві двері сміттєзбірників та встановив на їх місце нові двері, використовуючи ці приміщення у власних цілях. У зв`язку із цим позивачем було викликано оперативно-слідчу групу, до прибуття якої попросив ОСОБА_2 не входити до приміщення. Проте ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_1 , надалі наніс удав лопатою на кість правої руки. Лікарями було зафіксовано розсічення кісті правої руки, підвищення артеріального тиску, запаморочення голови.

Сума витрачена на ліки внаслідок вказаного становить 4066,50 гривень.

Вказує, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 15 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, вказану інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в месенджері;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену інформацію відносно позивача недостовірну інформацію;

- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду в розмірі 31 861,13 гривень;

- стягнути судові витрати у розмірі 3 178,00 гривень за сплату судового збору.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Чекаловим А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

Вказує, що не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Враховуючи специфіку використаного відповідачем для поширення недостовірної інформації способу - група у месенджері, у позивача відсутні будь-які інші способи доказування факту поширення недостовірної інформації.

Зазначає, що з наданих позивачем скріншотів, засвідчених його особистим підписом, безпосередньо убачається зміст систематично поширюваної негативної інформації про позивача. Звертає увагу, що судом залишено поза увагою той факт, що в деяких повідомленнях відповідач безпосередньо зазначає прізвище позивача.

Уважає, що факт поширення відповідачем та зміст поширеної недостовірної інформації доведені належними та допустимими доказами, що в сукупності підтверджують вказані позивачем факти.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що поширена відповідачем інформація викладена у формі оціночних суджень не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать змісту поширеної інформації.

Із тексту поширеної інформації, змісту конкретних фраз, лексики, характеру мовних засобів, які застосовує відповідач, слідує, що інформація викладена саме у вигляді фактичних тверджень, без будь-якої долі сумнівів.

Окрім погроз та принижень, слідують прямі звинувачення позивача у розкраданні та інших протиправних дій.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував того, що інформація поширена у вкрай брутальній та принизливій формі, а тому є помилковим незастосування судом першої інстанції положень статті 23 та 297 ЦК України.

Уважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача завданої моральної шкоди.

Посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку позовним вимогам про стягнення моральної та матеріальної шкоди внаслідок шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 17 серпня 2021 року.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №753/10840/19 від 13 липня 2020 року.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким:

- спростувати недостовірну інформацію, поширену відповідачем відносно ОСОБА_1 , що посягає на честь, гідність та ділову репутацію;

- стягнути з відповідача на користь позивача 31 861,13 гривень, з яких: 20 000,00 гривень - моральна шкода, 11 861,13 гривень - матеріальна шкода, завдана протиправними діями відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чекалов А.В. доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, що надані позивачем скріншоти жодним чином не дають суду можливості ідентифікувати осіб, які зареєстровані у вказаній групі, оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені позивачем особи - відповідач та позивач.

Також суд зробив висновок, що повідомлення є оціночними судженням автора даного текстового повідомлення, під яким мається на увазі припущення чогось та яке вказує на ймовірність події, а також свідчить про те, що має місце оціночне судження, а не фактичне твердження. Окрім того, висловлювання, на переконання суду, є особистою думкою авторів зазначених повідомлень, які в логічному взаємозв`язку свідчать лише про те, що між учасниками спілкування в групі існує неприязнь, там мали місце конфліктні ситуації.

Суд вказав, що з урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок розповсюдженням інформації, яка полягає у приниженні його честі, гідності і ділової репутації, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем не порушено норми чинного законодавства, а отже не були порушені законні права позивача. Відтак суд зробив висновок, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК).

Згідно статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", код ЄДРПОУ: НОМЕР_1, керівником якого ОСОБА_1 (том 1, а.с. 73-74).

Згідно доводів позовної заяви, в мобільному додатку "Viber" створено групу для спілкування мешканців будинку по АДРЕСА_1 . На підтвердження позовних вимоги, позивачем надано скріншоти повідомлень із вказаної групи (том 1 а.с. 121-148).

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції зокрема зробив висновок, що повідомлення є оціночними судженням автора даного текстового повідомлення, під яким мається на увазі припущення чогось та яке вказує на ймовірність події, а також свідчить про те, що має місце оціночне судження, а не фактичне твердження. Окрім того, висловлювання, на переконання суду є особистою думкою авторів зазначених повідомлень, які в логічному взаємозв`язку свідчать лише про те, що між учасниками спілкування в групі існує неприязнь, там мали місце конфліктні ситуації.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що фрагменти висловів, наведених позивачем у мотивувальній частині позову, мають образливий та принизливий характер.

У частині 4 статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Проте слід констатувати, що позивачем не доведено, що така інформація була поширена саме відповідачем, а також стосується особисто позивача та порушує його особисті немайнові права.

Так, саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

У пункті 14 цієї Постанови звернуто увагу на те, що позовна заява у відповідних справах має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача(заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 76 ЦПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано скріншоти листування, проти якого відповідач заперечував. На вимогу суду позивачем не надано мобільний телефон, на якому збережена ця інформація з посиланням на те, що такий замінено на інший пристрій.

Зміст скріншотів не дає можливості достовірно установити авторів листування, а також особу, якої стосується інформація, що викладена в образливій формі.

Згідно частини 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Разом з тим слід зазначити, що заявляючи про спростування поширеної інформації, позивачем не визначено спосіб такого спростування.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в месенджері та зобов`язання ОСОБА_2 спростувати поширену інформацію відносно позивача недостовірну інформацію, слід відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Однак, в цьому випадку, позивачем не доведено факт завдання шкоди його діловій репутації. При цьому суд приймає до уваги, що вимога позивача стосовно стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, відтак, враховуючи, що суд не знайшов достатніх правових підстав для задоволення основної вимоги, не підлягає задоволенню й похідна від неї вимога.

Щодо позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 11 861,13 гривень, завданої протиправними діями відповідача, колегія суддів вказує про таке.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, позивачем придбано:

- на двері бойлерної - накладний замок вартістю 450 гривень;

- навісний замок на двері бойлерної - вартістю 180 гривень;

- навісний замок на двері тамбуру, які ведуть до підвалу та сходів лівого під`їзду зазначеного будинку - 180 гривень;

- металева пластина розмірами 300*250/5 мм для ремонту дверей бойлерної - вартістю 200 гривень;

Сплачено за проведені роботи згідно акту виконаних робіт від 01 травня 2019 року.

Особисто позивачем придбано два навісні замки на двоє дверей сміттєзбірників - вартістю за 2 шт. 320 гривень.

Протягом 2019-2021 року позивачем на лікування нервової системи витрачено 5 384,63 гривень.

Внаслідок завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень позивач проходив лікування у Київській міській клінічній лікарні №12, у зв`язку з чим поніс витрати на оплату медичних препаратів у розмірі 4 066,50 гривень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами частини 1 статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що витрати, які поніс позивач, понесені у визначеному розмірі та саме у зв`язку із неправомірною поведінкою ОСОБА_2 .

Так, матеріали справи не містять доказів того, що позивач перебував на лікуванні та купував медикаменти саме у зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок дій ОСОБА_2 , а не з будь-яких інших причин (хронічні хвороби, серцево-судинні захворювання тощо).

Підстав для відшкодування витрат, понесених ОСОБА_1 в частині купівлі замків, металевої пластини, оплати за виконані роботи колегія суддів також не убачає, оскільки матеріали справи не містять доказів, що такі роботи виконувались у зв`язку з протиправними діями відповідача.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б підтверджували позов в частині матеріальної та моральної шкоди, а зводяться до власного викладення обставин справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно відмовивши у задоволенні позову, не достатньо повно та правильно мотивував висновки суду, відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Чекалова Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 17 червня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова