Рішення

від 13.06.2024 по справі 752/23935/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/23935/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

позивач за первісним позов звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони у 2014 році зареєстрували шлюб, який припинено відповідно до судового рішення у жовтні 2023 року. У 2017 році у сторін від шлюбних відносин народився син. З січня 2023 року сторони проживають окремо. Мати проживає разом із сином. Батько безперешкодно спілкується із сином та добровільно бере участь в утриманні сина. Визначення місця проживання дитини необхідне в інтересах дитини, у зв`язку із наступними обставинами. Дитина перебуває на медичному обліку, потребує спеціального догляду, адже хворіє на бронхіальні захворювання. Також перебуває на обліку у невролога, адже часта зміна обстановки негативно впливає на психоемоційний стан дитини, підвищує нервову збудливість. Стан здоров`я дитини був підставою для продовження відпустки по догляду за дитиною до шестирічного віку. Дитина позитивно характеризується за місцем навчання та мати має позитивний вплив у вихованні сина. Позивач характеризується позитивно за місцем проживання, стан здоров`я задовільний, працевлаштована та отримує дохід, проживає із сином у квартирі батька позивача та вони забезпечені усіма житлово-побутовими умовами. Сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання сина, а тому позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права та з метою створення найкращих умов для проживання сина. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що добровільно бере участь в утриманні сина. Позивач перешкоджає у спілкування сина із родичами відповідача. Втягує дитину у стосунки дорослих людей, негативно висловлюється до сина про батька. Позивачка неодноразово висловлювала наміри виїхати за межі України для постійного проживання, а тому, на його думку, даний позов подано саме із цією метою, щоб вивести сина за кордон. Відповідач працевлаштований та має дохід, добровільно сплачує аліменти на утримання сина. Позитивно характеризується за місцем проживання. Сторони та їх син зареєстровані за однією адресою та їм на праві спільної сумісної власності належить житло у місті Києві. Позивач із сином, так і відповідач фактично проживають у квартирах, які належать батькам сторін. Син позитивно характеризується за місцем навчання, батьки дитини приділяють уваги сину, постійно відвідують школу, цікавляться успіхами дитини. Вважає, що син сторін не повинен бути обмежений та позбавлений батьківського піклування, виховання, проживання із обома батьками, адже саме це буде відповідати інтересам дитини. Просить у позові відмовити.

Відповідачем за первісним позовом подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільного сина із батьком. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.04.2024 /том 2 а.с. 40-48/, просить: визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним з батьків, зобов`язати того із батьків, з ким проживає дитина надавати другому із батьків, який проживає окремо від дитини, надати необмежене спілкування з дитиною особисто у вільний час дитини, в тому числі і засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку.

В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що після припинення шлюбних відносин син залишився проживати із матір`ю. Частина наведених у зустрічному позові обставин є аналогічними, що викладені у відзиві на первісний позов. Додатково наводить дані про те, що визначення фізичної спільної опіки над сином сторін буде відповідати не лише віку дитини, але й інтересам дитини, адже як мати так і батько є фінансово спроможними, забезпеченні житлом та житлово-побутові умови відповідають вимогам для проживання дитини. Батько турбується про сина та бажає брати активну участь у піклуванні про сина, його здоров`я, фізичний, психічний розвиток. Сприяє задоволенню потреб сина, організовує дозвілля дитини. Батьки приділяють достатньо часу сину. Така опіка створить для дитини належні умови для морального, духовного та фізичного розвитку, а також для забезпечення та подальшого поглиблення емоційного зв`язку між батьками та дитиною. Просить зустрічний позов задовольнити.

Відповідачем за зустрічним позовом подано до суду відзив на такий позов. Наводить аргументи про те, що з 28 грудня 2022 року по 23 квітня 2023 року дитина разом із матір`ю перебували за межами України та відповідачем було надано згоду на таке тривале перебування сина за кордоном. Повторно зазначає, що перебувала по догляду за дитиною до шестирічного віку, адже у дитини встановлено діагноз синдром дефіциту уваги та гіперактивність. Надалі постійно бере лікарняне за станом здоров`я сина. Відтак саме мати піклувалась про здоров`я сина. Батько немає практичних навичок щодо самостійного догляду за дитиною. Батько фактично спілкується з дитиною виключно у вихідні дні. Характер праці батька, який передбачає ненормований графік роботи, не дозволяє останньому у повній мірі щоденно піклуватись про сина. Окрім цього відповідач не перебував у відпустках. Після народження сина мати із сином проживала у м. Охтирка Сумської області, адже у місті Києві не було можливості проживати через фінансовий стан сім`ї. Також він притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, а відтак схильний до вживання алкогольних напоїв. З відповідачем також проживають батьки, неповнолітня дочка батьків, а відтак відсутні умови для проживання сина сторін. Мати щоденно спілкується та навчає сина англійської мови, адже має освіту перекладача. Окрім цього, сплачує за навчання сина у приватному навчальному закладі. Прийомами сина до лікаря займається виключно мати. Отже, батько недостатньо залучений до життєдіяльності сина, не проявляє інтересу до дитини та його успішності, всебічного розвитку. Наводить дані про те, що мати відповідача жодного разу не зустрічалась із внуком. У зв`язку із наведеним просить у зустрічному позові відмовити.

Позивачем за зустрічним позовом подано до суду відповідь на відзив на зустрічний позов. Наводить аргументи про те, що після народження сина, останній із матір`ю проживав у м. Охтирка Сумської області за місцем проживання батьків відповідача за взаємного згодою батьків дитини. Батько часто приїжджав до них, брав участь у вихованні сина цікавився станом його здоров`я, успіхами та досягненнями сина. Сім`я мала можливість проживати у АДРЕСА_3 , де були усі умови для комфортного проживання. З вересня 2019 року син був вихованцем закладу дошкільної осікти № НОМЕР_1 , який розташований за адресою - АДРЕСА_4 . Під час хвороби сина батько відводив його із матір`ю до медичного закладу. Батько організовував дозвілля дитини, проводить з сином достатньо часу, знає звички, інтереси дитини, має теплі і дружні стосунки із сином. Батько позивача із дружиною та дочкою не проживають за фактичним проживання відповідача, адже фактично поживають у місті Харкові. Відповідно до характеристики із навчального закладу щодо дитини, вказано, що батьки приділяють дитині достатнього уваги, постійно відвідують школу, цікавляться успіхами дитини. Виконання позивачем службових обов`язків не є перешкодою для проживання сина із батьком. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, то таке мало разовий характер та станом на час розгляду даної справи він не є особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Жодних інших доказів зловживання спиртними напоями не надано. Позивачем за зустрічним позовом надавались кошти під час перебування відповідача за зустрічним позовом із сином за кордоном, що підтверджено платіжними документами. Позивачу відомо про стан здоров`я сина, однак позивач не допускає ситуацій які б викликали негативні емоції, стреси у сина. У сімейному архіві наявні безліч фотографій, відеозйомок, які підтверджують доброзичливе ставлення батьків до сина, до його виховання, розвитку здібностей, набуття нових навичок. Просить задовольнити зустрічний позов.

Відповідачем за зустрічним позовом подано до суду заперечення на заяву про зміну предмету зустрічного позову. З народження сина позивач не займається його виховання, а лише бере участь у матеріальному утриманні дитини. З поданням позову до суду позивач не мав наміру визначати спільну опіку над дитиною, адже подав відзив на зустрічний позов, а лише згодом зустрічну позовну заяву. Площа житлової площі за фактичним проживанням позивача не дозволяє дитині мати окрему кімнату. Відносини між сторонами справді є напруженими, однак мати ніколи не забороняла дитині спілкуватись із батьком. Крім цього, позивач часто приходить до школи сина та спілкується із останнім без присутності матері, що негативно відображається на психологічному стані дитини. Натомість батько на запрошення матері щодо спілкування із сином за місцем фактичного проживання останнього відмовляється, наводячи причини брак часу та небажання. Проживання дитини із матір`ю забезпечить сину належний рівень догляду за станом здоров`я, рівень знань та успішність дитини в школі, успішне засвоєння іноземної мови. Всі ці обставини виключають задоволення зустрічного позову.

27 грудня 2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

01 травня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Представником третьої особи подано до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні сторона позивача підтримала первісні позовні вимоги та просить такі задовольнити. У зустрічному позові просить відмовити повністю з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні сторона відповідача заперечила проти первісного позову. Просить задовольнити зустрічний позов з підстав викладених у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, сторони 01 серпня 2014 року зареєстрували шлюб. У березні 2023 року позивач звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу між сторонам. Шлюб припинено на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили (справа № 583/990/23) / том 2 а.с. 10-13/.

За час перебування у шлюбних відносинах у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження від 04.05.2017 № 216174 /том 1 а.с. 36/.

Суд установив, ОСОБА_5 разом із батьками зареєстрований за адресою - АДРЕСА_5 , гуртожиток /том 1 а.с. 29-30, 97/.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_6 /том 1 а.с. 93/.

Після припинення сімейних відносин, сторони проживають окремо, син залишився проживати із матір`ю. Дані обставини сторони не оспорюють, а відтак приймаються судом до уваги.

Відповідно до акту ОСББ «ЖК Республіка» від 26.10.2023 № 000АР2023РА3220 про фактичне проживання особи без реєстрації місця проживання ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 з травня 2023 року по даний час фактично проживають за ардесою - міст АДРЕСА_2 /том 1 а.с. 9/.

Житлом користуються на підставі довіреності від 14 квітня 2021 року. Квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , батьку позивача /том 1 а.с. 10,11/.

Згідно з акту ОСББ «ЖК Республіка» від 08.01.2024 № 001АР2024РА63 про фактичне проживання особи без реєстрації місця проживання ОСОБА_3 з 01 січня 2024 року по 08 січня 2024 року фактично проживає за ардесою - міст АДРЕСА_7 /том 1 а.с. 91/.

Житлом користується на підставі довіреності від 18 вересня 2023 року. Квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , батьку відповідача /том 1 а.с. 94-95/.

Позивач наводить аргументи про те, що акт від 08.01.2024 не є належним доказом підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_3 , адже охоплює незначний період, то такі суд оцінює критично, оскільки дана обставини підтверджена актом обстеження умов проживання Служби у справа дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 05.03.2024.

Попри те, мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того з ким буде проживати дитина, а відтак звернулись до суду за захистом свого порушеного права та з метою захисту інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 (справа № № 465/6496/19).

При розгляді позовів у цій справі, суд аналізує та оцінює обставини справи через призму у найкращих інтересах дитина.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини (ч. 2 ст. 150 СК України).

Позивач за первісним позовом наводить аргумент про те, що стан здоров`я сина сторін потребує постійного догляду із сторони матері, адже дитина постійно хворіє та у такому стані першу належну медичну допомогу може надати матір, адже у батька відсутній відповідний досвід.

Суд установив, відповідно до відомостей із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 установлено, що відповідно до довідки № 51 від 12.03.2020 про потребу дитини у домашньому догляді ОСОБА_5 , місце проживання - АДРЕСА_3 , з 30.04.2020 потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 12.03.2020. Із відомостей цієї медичної документації установлено, що дитині ставились діагнози: 31.05.2019, 2 роки, синдром підвищеної збудливості, рекомендовано роботу з психологом; 01.11.2020 гострий бронхіт, бронхопневмонія; 19.11.2020 ваземоторний алергічний риніт; рекомендація приймання медичного препарату. Діагностовано пахову грижу і призначено оперативне втручання /том 1а.с. 12, 14, 18-22/.

Окрім цього, судом оцінено копії виписок із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 за період із народження дитини, яка оглядалась лікарями педіатром, неврологом. Надано висновок дитячого невролога від 03.06.2021 та встановлено діагноз дитини: гіперкінетичний розгляд поведінки; гіперактивний розлад з дефіцитом уваги. Консультативний висновок спеціаліста від 15.02.2024 із встановлення діагнозу дитині: постстресова поведінкова реакція. Порушення сну; рекомендація: консультація психолога; консультація психіатра /том 2 а.с. 166-188/.

Відповідно до консультативного висновку дитячого алерголога Універсальна клініка «Оберіг» від 30.11.2021, амбулаторна картка № НОМЕР_4, пацієнт ОСОБА_5 , 4 р. 7 м., установлено діагноз: аденоїдит, алергічний ринит, синдром гіперактивності бронхів; надано рекомендації по лікування із застосуванням пацієнту медичних препаратів /том 2 а.с. 193-195/.

Згідно з консультативного висновку дитячого алерголога Універсальна клініка «Оберіг» від 11.01.2022, амбулаторна картка № НОМЕР_4, пацієнт ОСОБА_5 , 4 р. 8 м., установлено діагноз: аденоїдит, алергічний ринит, синдром гіперактивності бронхів; надано рекомендації по лікування із застосуванням пацієнту медичних препаратів /том 2 а.с. 196-198/.

Згідно з консультативного висновку дитячого алерголога Універсальна клініка «Оберіг» від 09.04.2024, амбулаторна картка № НОМЕР_4, пацієнт ОСОБА_5 , 6 р., установлено діагноз: риніт, синдром постназального затікання, алергічний риніт, персистуюча форма, синдром гіперактивності бронхів; надано рекомендації по лікування із застосуванням пацієнту медичних препаратів /том 2 а.с. 190-193/.

З 19 вересня 2023 року дитина ОСОБА_5 перебуває під наглядом сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Голосіївського району м. Києва. На прийом до лікаря звертається виключно мати. Батько на прийом до лікаря із дитиною не звертався. Дані обставини установлено із листа закладу охорони здоров`я від 24.01.2024 № 17 /том 1 а.с. 160/.

У період з 19 вересня 2023 року по 22 вересня 2019 року, 09 листопада 2023 року по 17 грудня 2023 року, з 08 листопада 2023 року по 04 грудня 2023 року, з 05 грудня 2023 року по 08 грудня 2023 року ОСОБА_8 перебувала на амбулаторному лікуванні по догляду за дитиною за адресою - АДРЕСА_2 /том 1 а.с. 167-168/.

Позивач наводить аргументи про те, що на її прохання відповідач відмовлявся від оформлення лікарняних днів для догляду за дитиною. Попри те такі твердження суд оцінює критично, адже перебування позивача по догляду за дитиною охоплює період окремого проживання сторін, оскільки позивачка з позовом про припинення шлюбних відносин звернулась до суду у березні 2023 року; за вказаною адресою перебування по догляду за дитиною проживала лише ОСОБА_8 із сином, що підтверджено актом від 26.10.2023, який охоплює період з квітня 2023 року; амбулаторне лікування не потребує цілодобового перебування у закладі охорони здоров`я, а тому суд прийшов до переконання про те, що наведені доводи позивача жодними доказами щодо можливості перебування батька за місцем проживання матері із дитиною у вказані періоди, чи можливістю перебування дитини із батьком за іншою адресою у період перебування по догляду не підтверджено.

Отже суд прийшов до переконання про те, що мати дійсно у період проживання сина як із батьками спільно, так і лише з матір`ю, займалася його здоров`ям та лікуванням, водила його до лікарів, на обстеження.

З огляну на викладене вище, здійснюючи аналіз поданих медичних документів щодо стану здоров`я дитини як окремо кожен так і в сукупності, суд установив, що дитина дійсно потребує кваліфікованого підходу зі сторони медичних, профілактичних закладів здоров`я. Попри те, суд не установив, що дитина страждає на виражені вади (фізичні) здоров`я, у зв`язку із якими потребує постійного стороннього догляду лише із сторони матері та унеможливлює надання такої допомоги батьком.

Щодо психологічного стану здоров`я дитини, суд прийшов до наступного.

Суд установив, що 15 квітня 2024 року за зверненням ОСОБА_8 психологом-психоаналітиком, груповим аналітиком, тренінговий аналітик ОСОБА_9 проведено експертну оцінку психоемоційного стану дитини ОСОБА_5 . Дослідження проведено в психологічному центрі в м. Києві з дитиною ОСОБА_5 за вільною взаємодією останнього із матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_10 . Досліджено психічний розвиток та риси особистості дитини. Діагностовано особливості сприйняття та ставлення дитини до членів сім`ї. Висновок містить наступні відповіді на запитання:

«Відповідь на перше запитання: Чи є у ОСОБА_5 індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків і вихователів та створення особливих умов навчання і виховання? Так. У ОСОБА_5 є індивідуально-особистісні особливості що потребують особливої уваги з боку батьків і вихователів. Особливості психосоматичного здоров`я: Розлад дефіциту уваги і гіперактивності, розлад аутистичного спектру, розлад сну та постійні бронхоспазми вимагають від батьків і вихователів та від шкільних вчителів створення таких умов виховання та навчання за яких буде мінімізовано ризик перевтоми або перезбудження та перенапруження нервової системи. Дитині ОСОБА_19 бажано створити такі умови в яких буде підтримуватись щоденний звичний ритуал без сильних змін в житті та змін місця перебування»;

«Відповідь на друге запитання: Хто з дорослих утворює для дитини ОСОБА_5 здорове соціально-підтримуюче оточення? ОСОБА_1 є тим дорослим, який утворює стосовно дитини ОСОБА_5 здорове та безпечно соціально підтримуюче оточення, на відміну від батька який створює атмосферу напруги, небезпеки та безпідставної ворожнечі»;

«Відповідь на трете запитання: Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батька ( ОСОБА_3 ) та матері ( ОСОБА_11 ) особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та переживання благополуччя їх дитини? Поведінка матері сприяє формуванню здорової ідентичності у дитини, формує відповідальність за власні вчинки, вона є емоційно-емпатичною людиною та послідовною у своїх вчинках. Спираючись на весь матеріал фактів отриманих від ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_10 можна стверджувати, що батько ОСОБА_3 усвідомлено впроваджує таку форму виховання дитини, в якій він не може розвиватись в спокійному темпі, який буде сприяти здоровому формуванню гальмівних процесів в психіці дитини. Прогностично, спираючись на наукові джерела, можна стверджувати, що в майбутньому агресивна поведінка (словесні погрози та судові позови, кримінальні справи) батька та відчуження дитини від матері та інших членів родини будуть чинниками психічної нестабільності в дорослому віці, та формуватимуть викривлення в формуванні гендерної та соціальної ідентичності; також будуть сприяти подальшому прогресуванню вже наявних розладів психіки РАС та РДУГ. У майбутньому агресивна поведінка батьківської фігури, у даному випадку батька, може спричинити агресивне ставлення до себе та до інших людей та формуватиме антисоціальну поведінку, а також формуватиме пасивну життєву позицію»;

«Відповідь на четверте запитання: Чи є специфічні психологічні особливості у ставленні дитини до батьків разом та до кожного окремо, інших членів родини? Якщо є, то в чому вони виражаються? Так. У ставленні ОСОБА_17 до батьків є специфічні психологічні особливості. Ставлення ОСОБА_17 до матері позитивне та прихильне, характеризується наявністю позитивного емоційного зв`язку та необхідністю у постійному спілкуванні з матір`ю. Можна стверджувати, що в дитини ОСОБА_5 є в наявності стійкий емоційний зв`язок з матір`ю ОСОБА_1 .. Ставлення до батька ОСОБА_3 у ОСОБА_17 різко негативне»;

«Відповідь на п`яте запитання: Чи є ознаки, що дозволяють припустити вплив одного з батьків на формування у ОСОБА_5 негативної думки про іншого батька? Якщо є, то в чому вони виражаються? Так. Є ознаки які дозволяють стверджувати що батько ОСОБА_3 формує негативну думку в дитини про бабусю та матір, чим створює відчуження від бабусі та матері ОСОБА_17. 3 боку матері таких ознак не знайдено».

Аналізуючи наданий висновок, суд прийшов до переконання про те, що такий складено без безпосередньої участі батька ОСОБА_3 , а лише у присутності дитини, матері та бабусі. Отже, психологом порушено паритет сторін, спостерігається дискримінація права батька на виховання сина та проживання з рідною дитиною. Психолог досліджував прив`язаність дитини до матері та батька на підставі розповіді матері, а також шляхом проведення проектованих тестів, бесід та спостереження із наведеним переліком використаних інформаційних джерел. Попри те, висновок не містить жодного обґрунтування щодо вибору саме таких методик щодо психологічного обстеження дитини та методології їх застосування при психологічному обстеженні дитини. З огляду на викладене, суд прийшов до переконання про те, що такий висновок не може братися судом до уваги.

15 березня 2024 року практичним психологом ОСОБА_12 за місцем навчання дитини ОСОБА_5 надано висновок про те, що дитина має тривожний стан, відчуває замкненість та не бажає іти на контакт з іншими людьми. Рекомендовано відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї та рішень що не відповідають віковим нормам дитини; реалізувати потребу у відпочинку та ігровій діяльності, проведення дій на розвантаження та активацію процесів розслаблення.

Будь-яких заперечень щодо його невідповідності в частині наданих рекомендацій суду не надано, а тому такому надається аналіз у сукупності з іншими наданими доказами /том 2 а.с. 153, 225/.

З метою проведення всебічного та неупередженого дослідження особистої прихильності малолітнього до кожного з батьків Голосіївським районним в місті Києві центром соціальних служб запропоновано звернутися до психолога для надання відповідного висновку. Попри те, мати дитини відмовилась від цього у зв`язку із браком часу для таких сторонніх справ, зайнятістю дитини навчальним процесом та встановленим графіком роботи матері /том 2 а.с. 209-210/.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що дійсно у ранньому віці для дитини є важливим емоційний зв`язок із матір`ю, завдяки йому дитина відчуває себе у безпеці, пізнає навколишній світ та формує до нього власне ставлення. Попри те на переконання суду важливо щоб дитини з народження відчувала турботу матері і батька у задоволенні її потреб, а не лише турботу із сторони матері, що впливає на ставлення до батька. Тому практичним психолог у висновку від 15.03.2024 рекомендовано відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї та рішень що не відповідають віковим нормам дитини та такі рекомендації дійсно відповідають психологічним особливостям дитини ОСОБА_5 зважаючи на його вік, та з метою формування у дитини довірливого ставлення до інших людей, забезпечення гострої потреби в увазі і любові оточуючих дорослих, яка так необхідна для ОСОБА_5 , якому поставлено відповідний діагноз /том 2 а.с. 183/ та його симптоми проявляються на даний час.

Враховуючи наведене вище щодо стану здоров`я сина сторін, суд прийшов до переконання про те, що дитина як фізично так і психологічно потребує уваги із боку обох батьків, прив`язаність до матері на даний час пов`язана насамперед відносинами, які склалась між батьками дитини, безпосереднім учасником яких став син, який за віком не може критично оцінювати усі обставини та сприймати їх у силу своїх вікових особливостей, а відтак і вразливого положення. Будь-яких даних, які б унеможливлювали усунути батька від участі у вихованні сина у зв`язку із станом здоров`я останнього судом не встановлено.

Щодо забезпечення права дитини на освіту, суд зазначає наступне.

У період з 02.029.2019 по 01.02.2022 ОСОБА_5 відвідував заклад дошкільної освіти (Ясла-садок) № 798 м. Києва /том 1 а.с. 232/.

Суд установив, ОСОБА_5 є учнем Приватного закладу загальної середньої освіти І ступеня «Республіка Кідс» з 01 вересня 2023 року. ОСОБА_20 має хороший фізичний і розумовий розвиток та має достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів. ОСОБА_20 організований, спокійний, врівноважений, вихований, товариський та користується авторитетом серед учнів класу. Батьки ОСОБА_17 контролюють його навчання, регулярно відвідують школу для зустрічей із вчителями, розвивають у сина навики самостійності і відповідальності. Дані обставини установлено із характеристик на учня закладу освіти /том 1 а.с. 33, 88/.

Отже, батьки забезпечують та сприяють в отриманні дитиною освіти у начальному закладі, адже будь-яких протилежних дій із їх сторони суд не установив.

Щодо спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що батьки фактично проживають окремо один від одного за різними адресами.

Разом із тим місце проживання матері із дитиною та батька територіально близькі один від одного та від закладу освіти дитини. Дані обставини встановлені судом під час розгляду справи у суді із пояснень сторін. Також такі обставини підтверджено висновком органу опіки і піклування від 09.04.2024 /том 2 а.с. 59-63/.

Матеріально побутові умови проживання матері із сином є належними та відповідають вимог щодо проживання дитини у них, що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов від 27.12.2023, актом оцінки потреб сім`ї та висновком складеними Голосіївським районним в місті Києві центром соціальних служб від 22.02.2024, актом обстеження умов проживання від 16.02.2024 /том 2 а.с. 6-9, 199-208, том 3 а.с.74-75/.

Матеріально побутові умови проживання батька є належними та відповідають вимог щодо можливості проживання дитини у них, що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов від 13.03.2024 та від 05.03.2024 /том 2 а.с. 49-52, том 3 а.с. 15-16/.

Батьки позитивно характеризуються за місцем фактичного проживання /том 1 а.с. 35,92/.

Батьки проходять військову службу у Службі безпеки України. Отримують заробітну плату за місцем проходження служби, розмір якої дозволяє здійснювати утримання дитини кожним із них самостійно /том 1 а.с. 32, 89-90, 169/.

Відповідно до висновку Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 09.04.2024 № 100-4212 «Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 », органом опіки і піклування установлено наступне: «16.02.2024 року за місцем фактичного проживання дитини проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини і з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку створені належним чином. За місцем проживання матері та дитини, встановлено, що матір базові потреби дитини задовольняє. Мати, ОСОБА_1 , працевлаштована та має стабільний дохід. Батько дитини, ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 05.03.2024 року за вищевказаною адресою посадовою особою служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання батька та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку на даний час створені належним чином. Для малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виділено окрему кімнату. Помешкання безпечне для дитини. Також батько повідомив, що він постійно цікавиться життям та розвитком сина, спілкується з ним по телефону та надає фінансову підтримку родині (сплачує офіційно аліменти, оплачує навчання дитини в школі). Батько зазначив, що протягом останніх трьох тижнів він не має можливості зустрічатися та спілкуватися зі своїм малолітнім сином ОСОБА_18, оскільки колишня дружина ОСОБА_1 перешкоджає особистим зустрічам батька з дитиною. 3і спостережень фахівця, батько ОСОБА_3 має достатній рівень батьківського потенціалу та здатний виконувати свої батьківські обов`язки. ОСОБА_3 працевлаштований та має стабільний дохід. Дитини перебуває під наглядом сімейного лікаря з 19.09.2023 року. На прийом до лікаря 3 дитиною зверталася виключно мати - ОСОБА_1 . Батько - ОСОБА_3 на прийом до лікаря з дитиною не звертався. Відповідно до інформації Приватного закладу загальної середньої освіти 1 ступеня «Республіка кідс» ТОВ «Академія сучасної освіти», малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 1 класі. Має довільну змішану пам`ять. Гарно оволодіває матеріалом та запам`ятовує його, добре використовує отримані знання і навики на практиці. Має високий темп роботи на уроках. Процеси уваги, пам`яті та словесно-логічного мислення знаходяться на достатньому рівні. Навички читання розвинені на високому рівні. Мовлення чітке, виразне, емоційне, вміє декларувати скоромовки, вірші разом з вчителем. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями класу, але не з усіма вступає у довірливі відносини. До вчителів ставиться з повагою. Дитина активна, ввічлива, справедлива. Переважають процеси збудження, емоційно-вольовий контроль розвинений на достатньому рівні. Встановлено, що як батько, так і мати належним чином ставляться до виконання своїх обов`язків, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання і розвитку сина. Мають достатній батьківський потенціал і можуть задовольняти потреби дитини на належному рівні. Під час проведення роботи з родиною, зважаючи на той факт, що батьки відмовилися проводити роботу з психологом, до якого направила Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою встановлення дитячо-батьківських відносин, встановити прихильність дитини до одного з батьків не виявилося можливим. Визначення місце проживання малолітнього з матір' або з батьком не забезпечить збереження зв`язків дитини із сім`єю, а за наслідками проведеної роботи встановлено, що обоє батьків мають можливість забезпечити ій розвиток в безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Таким чином, зважаючи на те, що батьки дитини проживають у безпосередній територіальній близькості один від одного, що дозволяє піклуватись про дитину в рівній мірі і батьку, і матері, мають рівнозначні умови для проживання, в рівній мірі піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, орган опіки та піклування (Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація) вважає, що забезпеченням найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_5 , 2017 р.н., є спільна фізична опіка з почерговим проживанням дитини, оскільки це сприятиме співпраці батьків при виконанні батьківських обов`язків та забезпечить належне виховання та розвиток потреб дитини, а також збереже стосунки з обома батьками та забезпечить спільну батьківську відповідальність. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування), вважає за доцільне застосувати почергове проживання: два тижні з батьком, два тижні з матір`ю. Після двох тижнів той з батьків, з ким проживала дитина, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання другого з батьків о 17:00 год (другої неділі перебування) та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2017 р.н., з одним із батьків, інший має право на безперешкодне спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку та іншими месенджерами. Вихідні дні - за домовленістю між батьками та за бажанням дитини».

Відповідно до довідки про проходження огляду на предмет вживання психоактивних речовин від 01.02.2024 № 0102-21 установлено, що психіатричних протипоказань у ОСОБА_3 щодо можливості визнання місця проживання дитини із батьком не установлено /том 1 а.с. 221а/.

Згідно з висновку судового експерта ОСОБА_13 ДУ «Інституту судової психіатрії» МОЗ України від 28.05.2024 № 531 установлено, що батько ОСОБА_3 має наступні психологічні особливості: активність, комунікабельність, врівноваженість, товариськість, організованість, самостійність, лідерські риси, впевненість в собі, благоприємну самооцінку, цілеспрямованість. Також йому притаманно: реалістичність оцінювання, уживчивість у міжособистісних стосунках, схильність до дотримання установлених правил та суспільних вимог. Провідними мотиваційними чинниками ОСОБА_3 є значущість прийняття сином, спілкування з ним, прийняття участі в його вихованні та піклуванні про нього, забезпеченні добробуту та благополуччя сина, страх відкидання з боку сина, значущість сімейних стосунків, бажання професійної самореалізації, спрямованість на життєву успішність. Виховна поведінка батька ОСОБА_3 по відношенню до сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 характеризується наявністю вираженого почуття батьківської любові до сина, значущим позитивним ставленням до нього, почуттям турботи та прагненням піклування про добробут та благополуччя дитини, сформованою активною батьківською позицією, послідовним та водночас гнучким типом виховання, орієнтованого на забезпечення моральних та матеріальних потреб сина.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надала суду показання про те, що є хресною матір`ю сина сторін. Відносини із сторонами хороші. Двічі на тиждень спілкується із похресником. Дитина часто хворіла і мати постійно була із ним. Мати виховувала сина, розвивала здібності спілкування англійською мовою. Мати завжди говорить до сина доброзичливо про батька. Спілкування батька із сином нормальне.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав суду показання про те, що є хресним батьком сина сторін. Відносини батьків та дитини хороші. Відносини між ними позитивні. За фактичним місцем проживання відповідача створені належні та комфортні умови для проживання, відповідач вміє добре готувати.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що є матір`ю позивача. Дитина вже 17 місяців проживає окремо від батька. Дитина часто хворіє, починаючи з одного року, зокрема мати із сином, коли дитині було два роки перебувала на стаціонарному лікуванні. У неї склалися хороші відносини із батьком відповідача та його теперішньою дружиною. Про стан здоров`я сина відповідачу добре відомо. З грудня 2022 року до квітня 2023 року перебувала із внуком за кордоном. Після припинення шлюбних відносин між сторонами син бачиться із батьком, залишався у батька ночувати у вихідні дні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала суду показання про те, що є матір`ю відповідача. Останній дуже любить свого сина. Фактичне місце проживання сина є комфортним для проживання з дитиною. Внука з народження не бачила жодного разу, лише спілкувалася по телефону. Для побачень позивач ніколи не створювала мені перешкод.

Отже аналізуючи показання свідків суд прийшов до переконання про те, що останні повідомили про відносини між батьком та сином у минулому, які були доброзичливі, відкрити, дружні; батькові відомо про стан здоров`я сина; батьки проживали постійно разом та ніколи не роз`їжджались для тимчасового проживання окремо один від одного; будь-яких негативних, конфліктних ситуацій за їх участі між батьками дитини свідки не повідомили та не були безпосередніми учасниками.

Окрім цього, судом досліджено ряд поданих копій фотокарток відповідача із сином та присутності дитини у певних місцях із іншими членами родини, однак такі фотокартки не містять відомостей про авторів цих фотокарток та не відповідають вимогам ст. 100 ЦПК України щодо належності копії електронних доказів оригіналу вимогам законодавства, не несуть жодного доказового значення для цієї справи.

Батько наводить аргументи про те, що бере добровільну участь в утриманні та сплаті аліментів на утримання сина, що підтверджено рядом платіжних документів, які містяться у матеріалах справи, однак такі доводи суд не бере до уваги, адже не стосуються предмету доказування у цій справі, а повинні оцінювати у разі наявності між сторонами спору щодо утримання дитини на користь того із батьків з ким проживає дитина.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про участь в утриманні дитини бабусею під час перебування сина сторін за кордоном, адже бабуся має право брати участь у вихованні внука; будь-яких законодавчих заборон щодо участі в матеріальні допомозі для внука не передбачено та такі не переконання суду не стосуються предмету доказування. Підстав для застосуванням положень ст. 265 СК України щодо обов`язку баби утримувати внука суд не встановив.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Виходячи із обставин даної справи суд прийшов до переконання про можливість застосування до спірних правовідносин моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дитини.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 (справа №465/6496/19): «Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

Враховуючи те, що діти тривалий час проживають з батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до батька. Однак, вочевидь діти потребують і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток. Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дітей, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для них місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дітей з матір`ю має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей, не здобуто. Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства. Суд бере до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів, з огляду на їх емоційний зв`язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей».

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляну на викладене вище, аналізуючи та оцінюючи подані докази як окремо так і в сукупності, суд прийшов до переконання про те, що з урахування установлених обставин справи, які сприяють збереженню сімейного оточення і підтримання відносин, захисту і безпеці дитини, забезпечення життєвих інтересів дитини; спроможність кожного із батьків піклуватися про сина особисто в рівній мірі; стосунки батьків із сином як у минулому так і на даний час, які є доброзичливі; бажання обох батьків бути опікунами дитини та проживати разом із дитиною після припинення шлюбних відносин; забезпечення безумовної любові, емоційного контакту дитині від обох батьків, який після припинення шлюбних відносин був розірваний, але не втрачений; наявність у кожного із батьків часу та можливостей піклуватися про сина; забезпечення дитині батьківського виховання від обох батьків, суд прийшов до висновку про можливість щодо застосування спільної фізичної опіки, яка сприятиме відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, а разом із тим принесе користь стосункам матір-дитина і батько-дитина, тобто буде відповідати найкращим інтересам для їх сина, з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком, а саме: визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та в найкращих інтересах дитини зазначити наступне, що під час проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним з батьків, надати дитині можливість спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, на першу вимогу дитини.

У решті позовних вимог як за первісним та і за зустрічним позовами слід відмовити за недоведеністю у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, а відтак позови підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі.

Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком.

По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Під час проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним з батьків, надати дитині можливість спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, на першу вимогу дитини.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження - м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 33881772.

Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.

Суддя О. І. Якимець