Постанова

від 18.06.2024 по справі 480/6238/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р. Справа № 480/6238/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 30.01.24 року у справі № 480/6238/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод"

до начальника відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Юрія Макарухи , Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод", звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Юрій Макаруха, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.05.2023 №342590.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 480/6238/23 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 480/6238/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на безпідставні доводи відповідача та суду першої інстанції, що наявність у позивача ТТН вказує на факт надання послуг з вантажного перевезення, оскільки товарно-транспортна накладна засвідчує тільки факт перевезення вантажу, шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають (здійснюють) послуги з перевезення вантажів.

Зазначає, що у водія, на якого був складений працівником відповідача акт №АР 023002 від 11.04.2023 року на трасі АД-Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» щодо порушення водієм ТОВ "Буринський молокозавод" вимог діючого законодавства стосовно відсутності тахографа на транспортному засобі, який належить позивачу, на руках були ТТН, згідно з якими сировина перевозилась від постачальників до позивача. Згідно з договорами з постачальниками право власності перейшло до позивача в момент завантаження в автомобіль позивача.

Позивач звертає увагу, що об`єктивною стороною правопорушення, за яке застосовано оскаржуваний штраф, визначено відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа.

Оскільки порядок складення такого протоколу щодо тахографів визначено нормативним актом, який не розповсюджує свою дію на позивача, то він не мав законної можливості виконати свій обов`язок.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, 11.04.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області проведено рейдову перевірку, під час якої зупинено транспортний засіб позивача марки DAF/BODEX.

За результатами перевірки Державною службою України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 023002 АР від 11.04.2023 року. Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем порушено ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме надано послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, зокрема не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа (а.с. 27). Акт № 023002 АР від 11.04.2023 підписано водієм транспортного засобу, у поясненнях про причини порушення водієм зазначено ознайомлений.

Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомив позивача про розгляд 08.05.2023 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що направив відповідне повідомлення, яке 01.05.2023 отримано позивачем.

Позивач направив письмові пояснення від 03.05.2023 №68 (а.с. 28), у яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.05.2023 №342590 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн (а.с. 34). Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.05.2023 №3423590 було отримано позивачем 16.05.2023 вх.№42 (а.с.33).

Позивачем 19.05.2023 подано скаргу №12 до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №342590 від 08.05.2023 (а.с. 36).

За результатами розгляду скарги позивача Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 31.05.2023 №4829/3.1/15-23 (а.с. 42) залишила без змін постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №342590 від 08.05.2023, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з постановою №342590 від 08.05.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 1.4 Положення № 340 поширював свою дію на дане перевезення, а тому позивач був зобов`язаний дотримуватись його вимог. Непред`явлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а тому відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до ст. 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У відповідності до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку за №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт"автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Автомобільний перевізник повинен виконувати вимогиЗакону України "Про автомобільний транспорт"та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону №2344-ІІІ).

Згідно зі ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

З матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки 11.04.2023 о 14 год. 50 хв. на автомобільній дорозі Р-60 «Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин» 128+200 в районі АЗС «ANP» було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF/BODEX, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується у господарській діяльності позивача. На момент проведення перевірки було встановленовідсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 023002 АР від 11.04.2023 (зареєстрований від 12.04.2023 №24244/36/27-23 у Державній службі України з безпеки на транспорті).

Також встановлено, що водій зі змістом акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.04.2023 був ознайомлений та підписав його без зауважень та заперечень.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Колегія суддів встановила, що Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомив позивача про розгляд 08.05.2023 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що направив відповідне повідомлення, яке отримано позивачем.

Позивач направив письмові пояснення від 03.05.2023 №68 (а.с. 28), у яких просив не застосовувати до ТОВ "Буринський молокозавод" адміністративні - господарські санкції.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.05.2023 №342590 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн (а.с. 34).

Колегія суддів зазначає, що позивачем фактичні обставини, встановлені перевіркою не оспорюються,наголошується на тому, що перевезення здійснювалося для власних потреб, власними засобами.

Колегія суддів не може погодитись з таким доводом апеляційної скарги як підставою для звільнення від відповідальності за порушення, та зазначає наступне.

Згідно зіст. 18 Закону № 2344-ІІІз метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з положеннями цих Правил перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 за № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За приписами п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже згідно з визначенням Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоюНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010(далі за текстом -Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4Інструкції № 385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами п. 2.5Інструкції № 385повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно доЗакону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6Інструкції № 385визначено, що тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункту 2.7 Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

У відповідності до п. 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, тому відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗаконув розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 тони, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зокрема зазначено, що спеціальний вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е та становить масу без навантаження «7949» (а.с. 16-17). Таким чином транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Під час проведення перевірки, на момент складання акта про проведення перевірки від 11.04.2023, у водія транспортного засобу DAF/BODEX державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Тому колегія суддів вважає, що транспортний засіб марки DAF/BODEX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 обладнаний тахографом, проте під час проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Так, приписами законодавства визначено коло автомобільних перевізників до яких може бути застосована відповідальність у вигляді адміністративно господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони-перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.

При чому, законодавством не передбачено заборона визначення у товарно-транспортній накладній одного і того самого підприємства в якості «перевізника» та «вантажоодержувача».

Колегія суддів встановила, згідно товарно-транспортної накладної від 11.04.2023 р. перевезення вантажу (молоко коров`яче охолоджене) автомобільний перевізник вказаний в ТТН - ТОВ "Буринський молокозавод" (а.с. 22), тому позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно несе відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» був перевізником у даному випадку, з огляду на визначенням його перевізником у товарно-транспортній накладній та наявності у власності та користуванні транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що довід позивача про те, що він перевозив вантаж для власних потреб, жодним чином не звільняє позивача від відповідальності за відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, висновок відповідача до допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як власником транспортного засобу відповідає фактичним обставинам справи. Надані відповідачем письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстав для скасування постанови відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.05.2023 №3423590 немає, а тому оспорюване рішення відповідає критеріям правомірності, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд не знайшов підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 480/6238/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Буринський молокозавод" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 по справі № 480/6238/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський