Рішення

від 11.06.2024 по справі 759/217/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/217/24

пр. № 2/759/1736/24

11 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді П`ятничук І.В.,

за участю секретарів Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 21» про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 02.01.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 21» про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою, яким з урахуванням уточненої заяви просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату площею 13,5 кв.м., а іншу житлову кімнату площею 15,4 кв.м., залишити в користуванні ОСОБА_2 , інші допоміжні приміщення квартири: кухню, ванну кімнату, санвузли, веранду та коридор залишити в спільному користуванні співвласників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна квартира належить на праві власності в рівних частках йому та ОСОБА_2 . Спірна квартира складається з двох ізольованих жилих кімнат площею 13,5 кв.м. та 15,4 кв.м.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.10.2022 року в порядку поділу майна подружжя за ним було визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

Зазначив, що після розірвання шлюбу почали виникати конфлікти з приводу володіння та користування квартирою, здійснення витрат на її утримання та сплату житлово-комунальних послуг, які мирним шляхом вирішити неможливо. Будь-які спроби врегулювати конфлікт щодо користування квартирою виявилися марними, в зв`язку з чим, позивач просить встановити порядок користування квартирою, відповідно до якого виділити йому в користування кімнату площею 13,5 кв.м., ОСОБА_2 кімнату площею 15,4 кв.м., місця загального користування залишити у спільному користуванні співвласників.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, яким позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляду справи провести за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзив на позов на подала.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду заяву, якою просить розгляд справи провести за відсутності представника об`єднання.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 27.10.2022 року по справі № 759/5806/20 (а.с. 24-35).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав від 02.05.2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до технічного паспорту від 30.09.2015 року, спірна квартира складається з двох ізольованих жилих кімнат площею 13,5 кв.м. та площею 15,4 кв.м., кухні площею 20,4 кв.м., санвузла площею 5,3 кв.м. та 2,0 кв.м., коридору площею 9,8 кв.м., веранди площею 6,2 кв.м. Загальна житлова площа становить 28,9 кв.м., загальна площа квартири становить 72,6 кв.м., відповідно до технічного паспорту виготовлено ТОВ «Проекттехсервісбуд».

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу користування квартирою, що визнається сторонами.

При вирішенні цього спору, суд керується нормами цивільного законодавства, які визначають зміст права власності, проголошують його непорушність та встановлюють способи здійснення права спільної часткової власності.

Так, за приписом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 цього Кодексу, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до положень статті 358 цього Кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Спірна квартира не може бути поділена в натурі, оскільки неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири, а конфліктні відносини між співвласниками перешкоджають їм домовитися про порядок користування квартирою.

Частки співвласників у квартирі є рівними і на одержання грошової компенсації їх вартості сторони наразі не погоджуються.

Відтак з огляду на встановлені обставини, вищенаведені положення матеріального закону, суд дійшов висновку, що вирішити існуючий спір можливо лише шляхом встановлення конкретного порядку користування квартирою.

Згідно технічного паспорту спірна квартира складається ізольованих жилих кімнат площею 13,5 кв.м. та площею 15,4 кв.м. та місць загального користування: кухні площею 20,4 кв.м., санвузла площею 5,3 кв.м. та 2,0 кв.м., коридору площею 9,8 кв.м., веранди площею 6,2 кв.м.

Жила площа квартири складає 28,9 кв.м., а отже на кожного з співвласників припадає в користування по 14,45 кв.м. жилої площі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою підлягають задоволенню, оскільки відповідають вимогам закону, частці у спільному майні та такий встановлений порядок не призведе до порушення житлових прав співвласників квартири.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyyv. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Верховний Суд виходить з того, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи вимоги позивача, на задоволенні яких останній наполягав, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою

Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 21» про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку користування квартирою - задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши в користування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) ізольовану кімнату площею 13,5 к.м., іншу кімнату 15,4 кв.м. залишити в користуванні ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), інші допоміжні приміщення квартири, а саме: кухню площею 20,4 кв.м., санвузли площею 5,3 кв.м. та 2,0 кв.м., коридор площею 9,8 кв.м., веранду площею 6,2 кв.м. залишити в спільному користуванні співвласників.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук