Ухвала

від 13.06.2024 по справі 711/2005/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/90/24 Справа № 711/2005/23 Категорія: ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського райсуду м. Черкаси від 27.04.2023 р. у кримінальному провадженні № 12023250310001073 від 27.03.2023 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_7 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, громадянин України,

українець, має середню освіту, неодружений,

не працює, на утриманні неповнолітніх дітей

не має, раніше судимий:

- 23.07.2010 р. Соснівським райсудом м. Черка-

си за ч. 1 ст. 186, ст. 104 КК України до 2 років

позбавлення волі, іспитовий строк 1 рік.

5.08.2011 р. Придніпровським райсудом м. Чер-

каси скасовано іспитовий строк, направлений

для відбування покарання у виді 2 років позбав-

лення волі;

- 15.11.2011 р. Соснівським райсудом м. Черка-

си за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 2 років 3

місяців позбавлення волі;

- 30.01.2014 р. Придніпровським райсудом м.

Черкаси за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років

позбавлення волі;

- 9.12.2015 р. Придніпровським райсудом м. Чер-

каси за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту;

- 30.01.2019 р. Придніпровським райсудом м.

Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296,

ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до

4 років позбавлення волі;

проживає АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишено тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 26.03.2023 р. по день набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.

Вироком суду встановлено, що 26.03.2023 р. приблизно о 22:36 год. ОСОБА_7 , перебуваючи біля кафе «Пательня», що знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) поєднане з проникненням у інше приміщення, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, який запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 р. за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 58/2023 від 06.02.2023 р. до 20.05.2023 р., зірвавши замок вхідних дверей кафе «Пательня», проник до приміщення вказаного кафе та з касового апарату взяв грошові кошти в загальній сумі 33 467,0 грн., які належать ФОП ОСОБА_8 та ПП «Клуб відпочинку «Дача», більш точно розмежувати суму викрадених коштів, на даний час, не представилось можливим. Проте, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий в середині кафе «Пательня» працівниками охоронної фірми «Формула систем безпеки», які прибули на місце події у зв`язку із отриманням інформації від диспетчера про спрацювання сигналізації на даному об`єкті.

Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить, як слід розуміти вимоги його апеляційної скарги, пом`якшити йому призначене покарання, оскільки вважає призначене судом покарання занадто суворим та необґрунтованим.

У доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, застосувати вимоги ст. 75 КК України або ст. 69 КК України.

В обґрунтування доводів доповнення до апеляційної скарги обвинувачений вказує на те, що призначене йому покарання є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Апелянт зазначає, що він свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, під час судових засідань неодноразово вибачався, шкодуючи про вчинене, а оскільки він має тяжке невиліковне захворювання вірусний гепатит С, по місцю проживання характеризується позитивно, то з урахуванням всіх цих обставин, на його думку, є можливість призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України або ст. 69 КК України.

У запереченні представник потерпілого ОСОБА_9 вказала, що на її думку, призначене судом першої інстанції покарання є співмірним до вчиненого ОСОБА_7 злочину, і призначення менш тяжкого покарання не буде ефективне для досягнення виховної мети покарання, а тому просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу із вказаних у ній мотивів, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.

Так, відповідно до змісту вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції повністю визнав свою вину. З огляду на це, кримінальне провадження було розглянуте судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

З урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, окрім того обвинувачений в апеляційній скарзі не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевірялися.

Що стосується вимог апеляційної скарги щодо необхідності змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, застосувати вимоги ст. 75 КК України або ст. 69 КК України, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання обвинуваченому суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на час розгляду справи місцевим судом офіційно не працював, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, особою з інвалідністю не являється, раніше неодноразово судимий, вину визнав, врахував наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, і з урахуванням всіх цих даних, на переконання апеляційного суду, обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Так, у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Проте, апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 691 КК України.

Доводи апеляції обвинуваченого про наявність підстав для зміни вироку та застосування вимог ст. ст. 75 КК України не відповідають принципам індивідуалізації і справедливості покарання та про існування можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому задоволенню не підлягають, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, до нього застосовувалися вимоги ст. 75 КК України, проте він вчиняв нові злочини під час іспитового строку, що безумовно свідчить про те, що він не зробив належних висновків, продовжував злочинну діяльність, ці обставини вказують на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарань, які призначались за попередніми вироками, тому й підстав для застосування ст. 75 КК України суд першої інстанції не вбачав, як не вбачає її і суд апеляційної інстанції.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд не врахував всіх обставин справи, а саме того, що він хворіє невиліковною хворобою, йому призначено занадто суворе покарання, то суд апеляційної інстанції також вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки обвинувачений зможе отримувати медичну допомогу в місцях позбавлення волі.

У п. п. 1 п. 3 розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 р. № 1769/5, зазначено, що ув`язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув`язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

У п. п. 1 п. 4 розділу І вказаних вище Правил, серед іншого, зазначено, що ув`язнені і засуджені мають право:

на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», за винятком обмежень, передбачених законодавством;

за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;

купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення на суму та у кількості, що передбачені Законом України «Про попереднє ув`язнення», КВК та цими Правилами.

Пунктами 3 та 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 р. № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 р. за № 990/25767 (із змінами), встановлено, що:

медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров`я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров`я, системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством;

у закладах охорони здоров`я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.

Вказані норми права дають підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_7 є можливість реалізувати своє право на охорону здоров`я та отримати відповідну медичну допомогу за місцем ув`язнення.

Що стосується доводів обвинуваченого про призначення занадто суворого покарання, то суд апеляційної інстанції також вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

А відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вказані вимоги закону були повністю виконані судом, оскільки призначене йому покарання у виді позбавлення волі не перевищує максимально можливого у такому випадку розміру покарання у виді 5 років і 3 місяців позбавлення волі.

У даному кримінальному провадженню, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання призначено з порушеннями визначених законом загальних засад.

Апеляційний суд погоджується з вироком місцевого суду з приводу призначеного покарання, вважаючи, що саме такий вид покарання і на такий строк буде достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, апеляційний суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для пом`якшення призначеного покарання, як про це просить апелянт.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Місцевим судом не допущено істотних порушень норм кримінального чи кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки обвинуваченим ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду не наведено переконливих даних, які б давали підстави для призначення йому більш м`якого покарання.

Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Вирок Придніпровського райсуду м. Черкаси від 27.04.2023 р. стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою в той самий строк з моменту вручення йому ухвали суду.

Головуючий

Судді