Постанова

від 13.06.2024 по справі 395/287/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

13 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/287/23

провадження № 22-ц/4809/620/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

відповідач - Фермерське господарство «Віра»,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віра» на рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 25 січня 2024 року у складі судді Орендовського В.А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Віра» (далі по тексту - ФГ «Віра) про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

В обґрунтування позовної заяви посилалася нате, що ОСОБА_1 є власникомземельної ділянки площею 3,36 га,що розташована на території Мар`ївської сільської ради Новоукраїнського (раніше Новомиргородського) району Кіровоградської області, кадастровий номер3523884600:02:000:2005,на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії KP №057974. Відповідно до довідки акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №576565 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства та має 1 групу інвалідності.Згідно з висновком про час настання інвалідності від 30 березня 2021 року ОСОБА_1 вперше був визнаний інвалідом першої групи, інвалідність з дитинства, 09 жовтня 1998 року (у віці 6 років)за діагнозомолігофренія в ступені глибокої імбецильності. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено позивача - ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 . Строк дії рішення суду - 2 роки з дати набрання ним законної сили. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2022 року ухвалено продовжити строк дії рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року строком на 2 роки з дати набрання рішенням законної сили. У кінці 2021 року позивач, діючи в інтересах свого брата, зверталася до відповідача з проханням віддати належну ОСОБА_1 земельну ділянку, проте відповідач постійно відмовляв їй в поверненні земельної ділянки. На початку 2023 року їй стало відомо, що 29 квітня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим A.C. було зареєстровано договір оренди землі на належну ОСОБА_1 земельну ділянкустроком дії до 29 квітня 2025 року.При цьому, у 2015 році жодного договору оренди з ФГ «Віра» ОСОБА_1 не укладав. Після оформлення спадщини (приблизно в 2009-2010 роках) брат укладав з ФГ «Віра» договір оренди, однак дія цього договору мала б закінчитися. У зв`язку з цим вона зверталася до керівництва ФГ «Віра» з проханням повернути земельну ділянку. Розуміючи, що право оренди вже має припинитися, вона звернулася до керівництва ФГ «Віра», але їй було повідомлено, щодоговір припинить свою дію лише у 2025 році,саме тому вона зверталася до державного реєстратора з метою отримання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім цього, враховуючи, що у позивача відсутній примірник відповідного договору оренди, у відсканованих копіях договорів оренди в реєстрі речових прав на нерухоме майно вона помітила, щодійсно договори оренди підписано іншою особою не її братом, адже брат взагалі не вміє писати та його підпис достатньо специфічний.Також, з відомостей з реєстру їй стало зрозуміло, що договір, який дійсно укладався її братом був навмисне розірваний у 2015 році та зареєстровано інший договір на строк 10 років.Тобто, відповідачем свідомо збільшено строк оренди та зареєстровано договір оренди, текст якого ні ОСОБА_1 , ні вона, як його опікун, не бачила, умови не погоджувала, а тому вони є такими, що порушують права ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини просила суд зобов`язати ФГ «Віра» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідова Андрія Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяженьвід 30 квітня 2015 року, індексний номер 21056681, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ФГ «Віра» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки;стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 23 січня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ФГ «Віра» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,3646 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3523884600:02:000:2005, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідова Андрія Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21056681, від 30 квітня 2015 року, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за Фермерським господарством «Віра» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523884600:02:000:2005, площею 3,3646 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада (номер запису про інше речове право 9546915). Стягнуто з зФГ «Віра»на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертизи у розмірі 17617 грн та судовий збір у розмірі 2147, 20 грн.

Додатковим рішенням Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 07 лютого 2024 року задоволено частково заяву адвокатаЖеребенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,про розподіл судових витрат. Доповнено рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2024 року. Стягнуто зФГ «Віра»на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , судові витрати по справі, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 10000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФГ «Віра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Представник позивачів ОСОБА_3 направила до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просила рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 25 січня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ «Віра» - без задоволення. Вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Назаренко Ю.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Представник позивача адвокат Жеребенко О.В. 13.06.2024 повторно надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з із зайнятістю у інших судових справах. Колегія суддів визнала клопотання необґрунтованим та постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторони позивача на підставі ст.371 ЦПК України, яка передбачає строки розгляду апеляційної скарги, та ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки площею 3,36 га, що розташованана територіїМар`ївської сільськоїради Новоукраїнського(ранішеНовомиргородського)району Кіровоградськоїобласті,кадастровий №3523884600:02:000:2005, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії KP №057974 (а.с.13).

Як свідчить довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №576565 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства та має 1 групу інвалідності. Висновком про час настання інвалідності від 30 березня 2021 року ОСОБА_1 вперше був визнаний інвалідом першої групи, інвалідність з дитинства 09.10.1998 року (у віці 6 років)за діагнозомолігофренія в ступені глибокої імбецильності (а.с.17-18).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року по справі №395/162/20 ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено позивача - ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 . Строк дії рішення суду - 2 роки з дати набрання ним законної сили. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2022 року ухвалено продовжити строк дії рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року строком на 2 роки з дати набрання рішенням законної сили (а.с.19-22).

Також встановлено, що 29 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Віра» було укладено договір оренди земельної ділянкиплощею 3,3646 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 3523884600:02:000:2005, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Строк дії договору становить 10 років (а.с.15-16).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області Леонідовим А.С., від 30 квітня 2015 року, індексний номер 21056681, на підставі якого здійснено державну реєстрацію за Фермерським господарством «Віра» право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523884600:02:000:2005, площею 3,3646 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада (номер запису про інше речове право 9546915) (а.с.15-16).

18.07.2023 у судовому засіданні суду першої інстанції сторона позивача звернулася з клопотанням про призначення судової психіатричної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання:

- чи міг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладення договору оренди землі від 29 квітня 2015 року усвідомлювати значення своїх дій, а саме укладення договору та передача земельної ділянки в оренду на умовах, визначених у договорі, та керувати ними, яке було задоволено ухвалою суду від 18.07.2023 (а.с.67-71).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 03 листопада 2023 року №503 ОСОБА_1 на момент укладення договору оренди землі від 29 квітня 2015 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними (а.с.92-93).

Ухвалюючи рішенняпро задоволенняпозову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи висновок судово-психіатричного експерта від 03 листопада 2023 року №503, довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №576565,висновку про час настання інвалідності від 30 березня 2021 року№143, в момент укладення договору оренди землі від 29 квітня 2015 року ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними. Тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином не набуті, правовідносини за ним не виникли, а тому є підстави для повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею другою Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди позивачі обґрунтовували заявлені позовні вимоги тим, що спірний договір є неукладеним, оскільки ОСОБА_1 не підписував договір оренди землі від 29 квітня 2015 року з ФГ «Віра» та що ОСОБА_2 , як опікун, договір з його умовами не погоджувала. Посилалась на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року. яким ОСОБА_1 було визнано недієздатним та призначено ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 . Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2022 року продовжено строк дії рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2020 року строком на 2 роки з дати набрання рішенням законної сили (а.с.19-22).

Отже, письмові докази по справі та пояснення сторони позивача свідчать про те, що на час укладення договору оренди землі, а саме станом на 29.04.2015, ОСОБА_1 недієздатним визнано не було, отже до даних правовідносин неможливо застосувати ст.226 ЦК України.

За нормами статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як зазначено у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Виходячи із змісту наведеної норми цивільного закону для визнання правочину недійсним з мотивів, викладених в ст. 225 ЦК України, суд має констатувати, щодієздатна фізична особа саме в момент вчинення оспорюваного правочину перебувала в стані психічного розладу,а правооспорювати цейправочин зажиття цієїособи належитьсамій ційособі.

Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Підставою длявизнання правочинунедійсним застаттею 225ЦК Україниможе бутилише абсолютнанеспроможність особив моментвчинення правочинурозуміти значеннясвоїх дійта (або)керувати нимиі воснову рішеннясуду пронедійсність правочинуне можепокладатися висновокекспертизи,який ґрунтуєтьсяна припущеннях.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 204/5127/16-ц (провадження № 61-35824св18).

Так, дійсно, висновком судово-психіатричного експерта від 03 листопада 2023 року №503 підтверджено, що ОСОБА_1 на момент укладення договору оренди землі від 29 квітня 2015 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними.

Однак, як встановлено апеляційним судом, на момент укладання спірного договору оренди 29 квітня 2015 року ОСОБА_1 був дієздатним, який не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а недієздатним його було визнано судовим рішенням у 2020 році.

Відповідно до положень ст.226 ЦК Україниопікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

Тобто вимоги ст.226ЦК Українипоширюютьсяна випадкиза нікчемнимправочином,укладеним недієздатною фізичною особою, які не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки ОСОБА_1 на момент укладання спірного договору недієздатним визнаний не був, а тому, на думку колегії суддів, спірний договір не може вважатися нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що з підстав, визначених позивачем у позові щодо неукладеності правочину, позов задоволенню не підлягає. Вимог щодо недійсності укладеного договору оренди землі від 29 квітня 2015 року у порядку, передбаченому статтею 225 ЦК України, позивачем не заявлено.

Відповідно до ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Зазначене призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин та відповідно до вимог п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 25 січня 2024 року та додаткового рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 15лютого 2024рокуз ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Частиною 13 ст.141 ЦПК Українипередбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідачеві слід компенсувати понесені судові витрати, які було сплачено за подання апеляційної скарги у розмірі 6441,60 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віра» задовольнити.

Рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 25 січня 2024 року та додаткове рішення Новомиргородського районного судуКіровоградської областівід 15лютого 2024рокускасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Фермерського господарства «Віра» про зобов`язання повернути земельні ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди відмовити.

Компенсувати Фермерському господарству «Віра» (код ЄДРПОУ 31446456, с. Мар`ївка Новоукраїнський район Кіровоградської області) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 6441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 60 коп, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді С.М.Єгорова

С.І.Мурашко