Ухвала

від 17.06.2024 по справі 944/3968/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/3968/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/625/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіапеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

цією ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) календарних днів,з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави.

Визначено строк дії ухвали з 24.05.2024 по 22.07.2024включно.

Копію ухвали вручено обвинуваченому, захиснику, прокурору - для відома, Державній установі "Львівська установа виконання покарань (№19)" - для виконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покладено напрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Зауважує, що прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою з порушенням процесуальних норм КПК України, а саме ч. 1 ст. 199 КПК України менше ніж за 5 діб, а його захиснику вручено менше ніж за три години судового розгляду, що унеможливило підготовку заперечення.

Вважає, що ризики, передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України є перебільшеними, з обґрунтувань, викладених Європейським судом з прав людини у справі Пуцельт проти Чехії п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі не доведений, прокурор не вірно тлумачить норми КПК України, щодо існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо обґрунтованості підозри, то за результатами дослідження судом процесуальних документів, що складені органом досудового розслідування, стороною обвинувачення невірно застосовано Закон України про кримінальну відповідальність, а відтак підозра є необґрунтованою, не встановлено мотиву, завдання, вигоди.

Відповідно до ч. 4ст. 422-1 КПК Українирозгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також уст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно дост. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1ст.7 КК України).

Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбаченост. 422-1 КПК України.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжнимзаходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) календарних днів, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави. Визначено строк дії ухвали з 24.05.2024 по 22.07.2024включно.

На думку апеляційного суду, місцевий суд, розглядаючи клопотання прокурора, дійшов обґрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, врахувавши при цьому,наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 111 КК України,а також існування ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Також колегія суддів вважає, що враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державної зради в умовах воєнного стану.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, те, що останній, ознайомившись із усіма матеріалами досудового розслідування, може незаконно впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні з метою примушування (схиляння) їх до дачі завідомо неправдивих показань або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід судового розгляду в цілому, а також те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , спрямований на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан та вторгнення російської федерації на територію України триває, останній може продовжити злочинну діяльність, у тому числі і з метою уникнення від відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відтак для запобігання доведеним у суді ризикам, слід продовжити обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченимст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження строку застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене та з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Яворівського районногосуду Львівськоїобласті від24травня 2024року щодо ОСОБА_6 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді