Ухвала

від 17.06.2024 по справі 161/5026/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5026/24

Провадження № 2/161/2160/24

У Х В А Л А

17 червня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Вольської А.А.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про зміну розміру та способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

14.03.2024 позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Позов обгрунтову тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.01.2021 розірвано. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.10.2020 ухвалено стягувати аліменти з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в сумі 2500,00 грн., починаючи з 29.07.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач належним чином рішення суду не виконує у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 107741,93 грн., в той час як увесь обов`язок з матеріального забезпечення сина лежить на позивачу.

Зазначає, що матеріальне становище ОСОБА_2 дозволяє йому сплачувати аліменти у сумі більшій ніж визначено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.10.2020, оскільки ОСОБА_5 є єдиною неповнолітньою дитиною, яку відповідно до закону він зобов`язаний утримувати.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 18.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

13.05.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Відповідно до вказаного позову, ОСОБА_2 просить суд, визнати квитанції «Приватбанку» та «Пумббанку» на суму 97300,00 грн. фактом добровільно сплачених ним аліментів у виконавчому провадженні № 74028592; звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів в користь ОСОБА_4 , звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , які стягуються за виконавчим листом № 161/12016/20 від 24.11.2020 в період з 29.07.2020 по березень 2024 року; переплачені ним кошти в сумі 29800,00 грн. зарахувати в рахунок сплати аліментів за наступні 12 місяців.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.10.2020 про стягнення з нього аліментів на утримання сина, він виконував в добровільному порядку, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_4 та сина ОСОБА_6 , усього на загальну суму 97300,00 грн. Вважає, що після звернення ним до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вона звернулася до виконавчої служби з метою примусового стягнення з нього аліментів і як наслідок було відкрито виконавче провадження № 74028592 та звернуто стягнення на його заробітну плату. Зазначає, що він і досі сплачує аліменти на утримання сина в добровільному порядку, крім цього син зареєстрований разом з ним. Також, ним переплачено ОСОБА_4 аліменти на суму 29800,00 грн. Таким чином, зустрічний позов слід прийняти до розгляду та об`єднати в одне провадження зі справою, яка розглядається.

21.05.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача у яких просила суд відмовити у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача заперечила щодо прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 .

Відповідач та його представник поданий ним зустрічний позов підтримати та просили суд прийняти його до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Тлумачення частини другої статті 193 та частини першої статті 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.

Згідно з положеннями статті 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення відсутності порушень при цьому прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до п. 3 частини другої статті 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі, відповідачу ОСОБА_2 було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Тобто, максимально визначений законом строк.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої стаття 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки

Ухвала судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі, отримана відповідачем ОСОБА_2 28.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 32).

04.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, крайнім днем для подачі зустрічного позову був 12.04.2024, проте з копії зустрічного позову, вбачається, що такий надійшов до суду 13.05.2024.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поновлення процесуального строку - це відновлення судом права учасників справи на здійснення певної процесуальної дії в межах строку, встановленого законом, без призначення будь-якого нового строку.

Поновлення строку здійснюється судом щодо процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством для вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, у разі їх пропущення з поважних причин, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Проте, зустрічний позов не містить клопотання про поновлення строку для його подачі.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення не є порушенням права на доступ до суду.

Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 пропущено встановлений ст.193 ЦПК України строк для подання зустрічної позовної заяви та така не містить клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду, а відтак такий зустрічний позов підлягає поверненню відповідачу ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 193-194, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити у прийнятті зустрічного позову відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та повернути його відповідачу ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах, передбачених ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта