Постанова

від 17.10.2024 по справі 161/5026/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5026/24 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/1009/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 січня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

Позивач також зазначила, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 29 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов`язкового негайного виконання.

Відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, здоровий, інших осіб на утриманні не має, проте ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 107 741,93 грн.

Вона з початком повномасштабного вторгнення переїхала з сином проживати до Республіки Польща, де самостійно здійснює утримання та матеріальне забезпечення сина, а визначений судовим рішенням розмір аліментів не може покривати частини витрат на його забезпечення. Крім цього у зв`язку з тим, що їх син подорослішав, зросла сума витрат на його утримання, що погіршило її матеріальне становище та викликало потребу у збільшенні розміру аліментів.

Відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, він офіційно працевлаштований у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що дозволяє змінити спосіб стягнення аліментів на частку від його доходу, інших осіб на утриманні не має, що також підтверджує таку можливість.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просила суд змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2020 року, просила стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2020 року у справі № 161/12016/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Солтисюк А. П. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Карпюк Л. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповіді на відзив представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Солтисюк А. П. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для зміни розміру та способу стягуваних аліментів, які стягуються за рішенням суду.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

За матеріалами справи судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 січня 2021 року (т. 1, а. с. 6, 7).

У них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 5).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 29 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов`язкового негайного виконання (т. 1, а. с. 8, 9).

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13 червня 2024 року за вихідним № 1405 головний сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1, а. с. 158).

11 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 видав довідку про доходи ОСОБА_2 , в якій зазначено, що доходи відповідача у цій справі ОСОБА_2 за травень та червень 2024 року складає 47 708,86 грн (т. 1, а. с. 159).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

За положеннями статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального стану платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального стану платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці заробітку (доходу) матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Статтею 192СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

У пункті23своєї постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, судом встановлено, що неповнолітній син позивача і відповідача проживає разом зі своєю матір`ю позивачем у цій справі ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. З часу постановлення рішення суду про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у позивача ОСОБА_1 змінився матеріальний стан та збільшились витрати на утримання неповнолітнього сина, який наразі навчається в Республіці Польща у Технікумі електротехніки та електроніки Комплексу електротехнічних шкіл номер 2 імені кс. Пьотра Вавжиняка (т. 1, а. с. 15, 16).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач немає можливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, оскільки у нього 28 травня 2022 року змінився сімейний стан, його дружина не отримує аліменти на утримання своєї дитини. Утримання дитини своєї дружини є його правом, а не обов`язком, як щодо утримання свого неповнолітнього сина.

На думку апеляційного суду зазначені відповідачем обставини не свідчать про те, що він не може сплачувати аліменти на утримання свого сина у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу).

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не може сплачувати аліменти на утримання свого сина у визначеній судом частці його заробітку, оскільки у нього на утриманні перебуває його батько ОСОБА_6 .

У наданій Департаментом соціальної політики Луцької міської ради довідці від 15 серпня 2022 року зазначено, що відповідач у цій справі ОСОБА_2 зареєстрований помічником свого батька ОСОБА_6 . Помічник має право на отримання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належить фізичній особі, яка потребує допомоги (т. 1, а. с. 46).

Натомість відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних доказів щодо того, що він за станом здоров`я та матеріальним становищем не має змоги сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Окрім того нормами чинного законодавства передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, зокрема, батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дітей.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді