Постанова

від 10.06.2024 по справі 910/19801/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Справа№ 910/19801/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховській І.А.,

представників сторін:

від позивача: Підлужний В.М. (поза межами приміщення суду)

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Теплотехніка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 (повний текст складено 12.03.2024)

у справі № 910/19801/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Теплотехніка"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 305 825,88 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство «Теплотехніка» (далі - ТОВ «Теплотехніка», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс», Підприємство) 305 825,88 грн, з яких 158 649,60 грн основного боргу, 93 581,52 грн пені за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, а також 45 001,60 грн інфляційних втрат та 8 593,16 грн - 3% річних за період з 01.03.2022 по 19.12.2023.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Підприємством зобов`язань за договором №52.21-315 від 13.12.2021 в частині оплати отриманого за договором товару.

Обґрунтовуючи період нарахування пені, позивач зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни до Прикінцевих положень ГК України, зокрема передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто дія цього Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більш як за шість місяців.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 позовні вимоги ТОВ «Теплотехніка» задоволено частково. Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Теплотехніка» 158 649,60 грн основного боргу, 27 948,41 грн пені, 45 001,60 грн інфляційних втрат, 8 593,16 грн 3% річних та 3 602,89 грн витрат на сплату судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суд зазначив, що відповідач не вчинив жодної дії і не надав жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму основного боргу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 158 649,60 грн такого боргу підлягають задоволенню.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок виконано за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені в межах 6-місячного періоду прострочення, але вірно встановлено початок відліку строку нарахування пені. Суд здійснив власний розрахунок пені, за яким сума пені становить 27 948,41 грн, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначив, що приписи ч. 6 ст. 232 ГК України передбачають не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Пункт 7 Прикінцевих положень ГК України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що цей розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024, ТОВ «Теплотехніка» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Теплотехніка» 65 633,11 грн пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Теплотехніка» 65 633,11 грн пені та змінити розподіл судових витрат у справі відповідно до нового рішення.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2024 у справі №910/19801/23 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені у розмірі 65 633,11 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновок суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені скаржник вважає помилковим. Апелянт зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 у справі №917/1212/22 зазначив, що у вирішенні питання про стягнення неустойки за понад 6 місяців суд повинен надавати оцінку обставинам щодо наявності / відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ГК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на думку скаржника, Верховний Суд констатував, що фактично період нарахування неустойки є більшим за 6 місяців за умови наявності підстав для застосування приписів п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України.

Застосування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, апелянт вважає помилковим, оскільки така постанова не є релевантною до правовідносин у даній справи.

Позиції учасників справи.

КП «Київпастранс» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування. Підприємство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. КП «Київпрастранс» зазначає, що Товариство нараховує пеню поза межами 6-місячного строку, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

ТОВ «Теплотехніка» надало додаткові пояснення у справі, у яких посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

КП «Київпастранс» подало клопотання, у якому просить зменшити розмір пені на 95% від нарахованої суми.

На обґрунтування заявленого клопотання КП «Київпастранс» зазначає, що наразі підприємство опинилося у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою від 07.06.2024 №03/05, відповідно до якої недофінансування Підприємства з місцевого бюджету станом на 07.06.2024 складає 485,1 млн грн, з них: компенсаційні виплати на пільговий проїзд транспортом окремими категоріями громадян - 42,1 млн грн, відшкодування різниці в тарифах - 443,0 млн грн. Зазначені обставини унеможливили виконання ним належним чином взятих на себе зобов`язань за договором від 13.12.2021 №52.21-315. Підприємство зазначає, що жодних доказів понесення збитків через прострочення оплати поставок позивач не надав, сума основної заборгованості, яка виникла внаслідок простроченої оплати за видатковою накладною від 29.12.2021 №342, складає 158 649, 60 грн.

Підприємство відзначає, що сума нарахованої позивачем пені становить 93 581,52 грн, що є неспівмірними між сумою основної заборгованості та нарахованої позивачем суми пені.

Додатково КП «Київпастранс» повідомляє, що виконало рішення Господарського суду міста Києві від 12.03.2024 у справі №910/19801/23, на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції від 20.03.2024 №23.

На думку КП «Київпастранс», на даний час існують об`єктивні обставини, які підтверджують поважність причин несвоєчасного виконання договірних зобов`язань, а отже і наявність причин для зменшення суми нарахованої пені.

ТОВ «Теплотехніка» надало заперечення на клопотання (заяву), у якому вважає, що подані відповідачем нові докази не повинні враховуватись судом.

Також скаржник звертає увагу на постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18 (п. 35 постанови) та від 08.09.2021 у справі №915/107/20 (п. 48 постанови), якими було відхилено касаційні скарги відповідачів з огляду на той факт, що відповідачі до прийняття рішення судом першої інстанції не заявляли про наявність обставин скрутного фінансового стану, не подавали відповідних доказів та не заперечували проти заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19801/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Теплотехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/19801/23.

08.04.2024 матеріали справи №910/19801/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Теплотехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19801/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Теплотехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19801/23. Розгляд справи призначено на 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву представника ТОВ «Теплотехніка» Підлужного В.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.05.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 15.05.2024 суд протокольно оголосив перерву до 10.06.2024, про що повідомив сторони відповідною ухвалою.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

13.12.2021 КП «Київпастранс» (покупець) та ТОВ «Теплотехніка» (постачальник) уклали договір №52.21-315 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар (електрокотли), а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Сума цього договору визначається згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору, і становить 132 208 грн без ПДВ, окрім того ПДВ 20% - 26 441,60 грн, разом ціна договору становить 158 649,60 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого у строк товару за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (п. 10.1 договору).

Додатком №1 до договору є специфікація, у якій сторони погодили найменування, кількість та ціну товару.

29.12.2021 за видатковою накладною №342 ТОВ «Теплотехніка» поставило КП «Київпастранс» товар на загальну суму 158 649,60 грн.

У зв`язку з неоплатою КП «Київпастранс» товару ТОВ «Теплотехніка» звернулось до Підприємства з претензією №2508/44 від 25.08.2022, у якій вимагало сплатити до 05.09.2022 включно 158 649,60 грн боргу та 26 166,25 грн пені, нарахованої на суму заборгованості.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що Підприємство та Товариство уклали договір поставки, за умовами якого Товариство мало поставити Підприємству товар, а Підприємство - прийняти товар та оплатити його.

Підприємство товар у встановлений договором строк не оплатило, у зв`язку з чим ТОВ «Теплотехніка» здійснило нарахування інфляційних, 3% річних та пені.

Суд першої інстанції вимоги Товариства до Підприємства про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних задовольнив повністю, а вимоги про стягнення пені - частково, на суму 27 948,41 грн.

ТОВ «Теплотехніка» в апеляційному порядку оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 65 633,11 грн пені.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, передбачені договором або законом, в т.ч. - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Спірним у цій справі є питання періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань за договором.

У п. 7.3 договору сторони погодили, що за порушення термінів плати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами цивільного обороту.

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку (нараховану за абсолютно невизначений у часі період) спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Закон, яким доповнено Розділ IX Прикінцеві положення ГК України пунктом 7 та строки, визначені зокрема ст. 232 цього Кодексу, продовжено на строк дії такого карантину, як вбачається з його назви, спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)

Водночас, з урахуванням правової природи неустойки (пені) та принципу справедливості, суд вважає, що таке збільшення строку нарахування штрафних санкцій суперечить меті Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

На переконання колегії суддів, необмежене (більш як за 6 місяців до закінчення карантину, а згодом - і воєнного стану) нарахування на суму заборгованості пені суперечить меті неустойки та може стати способом необґрунтованого збагачення однієї із сторін за рахунок іншої (у цьому випадку заявлена до стягнення пеня складає майже 59% від суми основного боргу), що суперечить також і принципам розумності та справедливості.

Щодо клопотання КП «Київпастранс» про зменшення неустойки колегія суддів зазначає таке.

Право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття / невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У цьому конкретному випадку суд вважає, що неустойка (пеня), нарахована за 6 місяців прострочення сплати основного боргу, є саме тим розміром неустойки, який підлягає сплаті Підприємством на користь Товариства.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №917/1212/22 колегія суддів оцінює критично, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд не формулював ніяких конкретних висновків, не ухвалив остаточного рішення, а, скасувавши рішення і постанову судів попередніх інстанції в частині задоволення зустрічного позову та передавши справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд надав вказівки, які суд першої інстанції має виконати під час нового розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства «Теплотехніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19801/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19801/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/19801/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.06.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак