Ухвала

від 19.06.2024 по справі 904/2618/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

19.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2618/24

За заявою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", смт. Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Суддя Красота О.І.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій з метою забезпечення позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" про визнання недійсним договору про надання послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 просив суд:

- заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016";

- заборонити Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

Заява обґрунтована тим, що під час проведення процедури відкритих торгів із закупівлі послуг з благоустрою населених пунктів-послуги з поточного ремонту автошляхів у м. Дніпро Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (Виконавець) допущено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, що підтверджується висновком Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2024-02-19-012478-a від 30.05.2024. При цьому, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради не відхилив тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", натомість визнав його переможцем процедури закупівлі та уклав Договір про надання послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 (далі - Договір) на суму 362 542 211,71 грн. Прокурор зазначає, що наявність висновку Східного офісу Держаудитслужби про виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель та вимог уповноваженого органу про розірвання укладеного Договору не зупиняє виконання сторонами договірних зобов`язань, тому заява про забезпечення позову є єдиним ефективним процесуальним засобом з метою недопущення порушення інтересів держави та витрачення бюджетних коштів. Закупівля послуг з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель в умовах воєнного стану не відповідає інтересам держави і територіальної громади щодо прозорого та ефективного використання бюджетних коштів. Наслідком допущених Замовником порушень при здійсненні процедури закупівлі є очевидна загроза незаконного витрачання бюджетних коштів у розмірі понад 200 млн. грн., а також унеможливлення досягнення мети, визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", - забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Наразі за укладеним Договором вже сплачено бюджетних коштів на суму понад 150 млн. грн. та є очевидний і обґрунтований ризик виконання сторонами умов Договору та сплати решти бюджетних коштів.

Розглянувши заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Прокурор зазначає, що кошти за укладеним Договором станом на 13.06.2024 сплачено Замовником на користь Виконавця у сумі понад 150 млн. грн.

При цьому, безпідставна сплата решти коштів за спірним Договором призведе до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету. З урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів, сплачених за Договором, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможлива та неефективна.

Водночас, виконання Договору унеможливить застосування двосторонньої реституції. Це підтверджується судовою практикою щодо вибору ефективного способу захисту при визнанні недійсним виконаного договору, оскільки у Замовника можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації Виконавцю вартості наданих послуг (постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 904/193/22, від 12.01.2022 у справі № 904/180/22, від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20).

У даному випадку слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, щодо ефективного способу захисту порушеного права за виконаними/частково виконаними договорами без застосування наслідків недійсності/нікчемності правочину.

Згідно із цією правовою позицією позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є самостійною підставою для відмови в позові.

У практичній діяльності, у випадку, коли прокурор звертається до суду про визнання ще невиконаних договорів, укладених за результатами процедур закупівель, недійсними - позови такого характеру пред`являються без застосування реституції.

У подальшому у ході розгляду судами справ по суті спору, сторони продовжують виконання договірних зобов`язань і на момент постановлення судового рішення договір є виконаним.

Разом з тим, і заявлення реституції за виконаним договором також не є, за позицією Верховного Суду у справі № 904/193/22, ефективним способом захисту порушеного права, оскільки на момент відшкодування замовником вартості виконаних послуг, робіт, їх вартість на момент відшкодування є більшою, що навпаки свідчить про загрозу порушенням інтересів держави.

Тому може мати місце ситуація, коли за недієвості інституту забезпечення позову, суперечливих позицій Верховного Суду, взагалі відсутня можливість ефективного захисту інтересів держави за виконаними/частково виконаними договорами про закупівлю.

За таких обставин, тільки вжиття заходів до забезпечення позову за невиконаним договором є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.

Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснює платежі із рахунка Замовника згідно із взятим фінансовим зобов`язанням за договором про закупівлю товару за державні кошти.

Зазначене підтверджується відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search?tax_code=03562537).

Недотримання розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів обмежень, які введені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ч. 10 ст. 3, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є підставою для відмови з боку органів Казначейства у реєстрації зобов`язань та фінансових зобов`язань, оскільки утворює склад бюджетного правопорушення, передбаченого п.п. 21 та 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України. Тож у такому випадку органи Казначейства мають право застосувати заходи впливу, у тому числі у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами.

Викладене узгоджується з положеннями п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", за змістом яких центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, вживає таких заходів: 1) до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність річного плану, договору про закупівлю та звіту про результати проведення процедури закупівлі, що підтверджують проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та за результатами якої укладено договір про закупівлю; 2) не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов`язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених пунктом 1 цієї частини.

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до інформації із сайту Уповноваженого органу з питань закупівель процедура закупівлі робіт (UA-2024-02-19-012478-a) є завершеною, а, отже, заборона вжиття заходів забезпечення позову, не порушує положення ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор зазначає, що основною метою звернення із заявою про забезпечення позову є захист порушених прав та інтересів держави шляхом попередження незаконного витрачання бюджетних коштів, які ще не сплачено за укладеним Договором.

Через досить тривалу процедуру судового розгляду, кошти за Договором можуть бути безпідставно сплачені та, як наслідок, остаточне рішення суду, прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 904/3168/18.

Верховний Суд дійшов висновку, що відмова забезпечити позов унеможливить відновлення прав позивача в повному обсязі в майбутньому. Виконання контракту призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому і, таким чином, істотно ускладнить виконання рішення господарського суду.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2018 у справі № 902/402/18, переглядаючи рішення апеляційного суду про заборону замовнику та переможцю торгів виконувати договір про закупівлю, дійшов аналогічного висновку.

Зокрема, у постанові від 22.11.2018 суд зазначив, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Верховний Суд встановив, що такий захід забезпечення позову є співмірним, адже у разі фактичного виконання сторонами зобов`язань за оскаржуваним у справі договором, майбутнє рішення суду не матиме правового сенсу.

Слід зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2023 у справі № 916/3414/23 дійшов висновку про можливість забезпечення позову прокурора шляхом заборони здійснювати платежі за укладеним договором, а також здійснювати надання послуг за ним.

Верховний Суд у цій справі зазначив, що предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, а тому у даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом прав яких прокурор звернувся до господарського суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Так, прокурором позов був поданий з метою захисту інтересів Херсонської обласної військової адміністрації та Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації в частині недопущення нераціонального, незаконного та необґрунтованого витрачання бюджетних коштів, оскільки ДУ "Місцеві дороги Херсонщини" може здійснити оплату наданих ТОВ "СК АВТОСТРОЙ" послуг за спірним у цій справі договором до вирішення судом даного спору, а тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "СК АВТОСТРОЙ" надавати будь-які послуги за оспорюваним договором та відповідно заборони ДУ "Місцеві дороги Херсонщини" здійснювати оплату за договором до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову судом у даній справі.

Колегія суддів погодилась з висновками судів обох інстанцій, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Разом з цим, обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судами заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погодився з висновками судів обох інстанцій, що вжиті місцевим заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19 про те, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, колегія суддів відхилила, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі і у справі № 910/13985/19.

Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 11.03.2024 у справі № 904/116/24, задовольняючи апеляційну скаргу прокурора та заяву про забезпечення позову, врахував, що при зверненні з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За таких обставин має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Суд апеляційної інстанції вказав, що: "з аналізу змісту заяви про забезпечення позову у даній справі вбачається, що прокурором дотримано вимоги процесуального закону в частині наявності достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову в частині заборони Управлінню Державної казначейської служби України у Межівському районі Дніпропетровської області та виконавчому комітету Межівської селищної ради здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) виконавчого комітету Межівської селищної ради Синельниківського району, пов`язані з виконанням умов договору будівельного підряду № 102 від 06.11.2023 р.

Натомість, яким чином виконання будівельних робіт ТОВ "Навітехсервіс" за договором будівельного підряду № 102 від 06.11.2023р. може вплинути на можливість виконання рішення суду про визнання недійсним оспорюваного договору, за умови, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, прокурором не доведено.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів доходить висновку, що обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак заходи забезпечення позову не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті".

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003 від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Суд вважає, що такі заходи забезпечення позову є адекватними по відношенню до позовних вимог, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016".

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" чи інших осіб.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37988155) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40506232), пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40506232) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40944521).

Заборонити Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40506232) здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40944521).

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40944521) надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024, укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40506232).

Стягувач: Дніпропетровська обласна прокуратура (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938)

Боржник: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37988155)

Боржник: Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40506232)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (51217, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Меліоративне, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40944521)

Ухвала набирає законної сили 19.06.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 20.09.2024.

Суддя О.І. Красота