Постанова

від 11.09.2024 по справі 904/2618/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2618/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокурора: Масенко А.О. - заст. начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069930 від 01.03.2023 р.

від позивача: Пастернак В.В. - самопредставництво, виписка з ЄДР, посвідчення № 460 від 23.02.2021 р.

від відповідача: Левченко В.А. - адвокат, ордер АР1196861 від 11.09.2024 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"

та

Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро )

прийняту, за результатами розгляду заяви

Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до: Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", смт. Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська область

про забезпечення позову до подачі позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення до подачі позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" про визнання недійсним договору про надання послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., шляхом заборони: Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"; Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"; Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. задоволено заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову. Заборонено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком ( рахунками ) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Заборонено Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016".

Не погодившись з вказаною ухвалою, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст. ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Прокурором не наведено фактичних обставин справи які б свідчили про реальну ймовірність ускладення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, у разі задоволення позову.

Водночас, на думку Скаржника, забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити ( здійснювати ) будь-які фінансові операції та будь-які роботи ( дії ) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів ст. 137 ГПК України. Застосування того заходу забезпечення позову, як заборона Відповідачу -1 проводити будь-які фінансові операції за укладеним договором, а Відповідачу -2 проводити будь-які роботи за вказаним договором, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його неспівмірність, так як таке забезпечення порушуватиме збалансованість інтересів сторін.

При цьому Скаржник зазначає, що результатом задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді повної заборони виконання робіт за договором та їх оплати, буде фактично настання наслідків визнання договору недійсним з повним припиненням всіх зобов`язань сторін, а спір при цьому по суті не буде вирішеним, що не відповідає вимогам частини 11 ст. 137 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що заява Прокурора є необґрунтованою та підстави для її задоволення були відсутні. Твердження Прокурора, які зазначені в заяві про забезпечення позову зводяться до особистого тлумачення ним норм Закону України «Про публічні закупівлі».

На переконання Скаржника застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

Не погодившись з вказаною ухвалою, через систему "Електронний суд", Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовити.

6. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник ( Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради ) вважає, що заходи забезпечення позову застосовані судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, які є достатньо обґрунтованим для їх застосування.

Водночас, на думку Скаржника, Прокурором не надано належних доказів наявності фактичних обставин, які б підтверджували підстави для забезпечення позову. Предметом спору у даній справі є немайнова вимога ( визнання договору № 18/03-1 від 18.03.2024 р. про надання послуг недійсним ). Твердження Прокурора про те, що заява про забезпечення позову є єдиним процесуальним засобом з метою недопущення порушення інтересів держава та витрачення коштів є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Скаржник наголошує на тому, що у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-02-19-012478-a від 30.05.2024 р. взагалі не йде мова про неефективне, незаконне, нецільове тощо використання бюджетних коштів. Порушень принципів здійснення публічних закупівель, визначених ст. 5 Закону № 922-VIII під час проведення процедури закупівлі UA-2024-02-19-012478-a з боку Департаменту органом державного фінансового контролю не виявлено та не зафіксовано. Разом з тим, за результатами аналізу питання: обрання процедури закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону, відповідності умов договору умовам законодавства, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, внесення змін до договору та їх оприлюднення - порушень не встановлено.

При цьому Скаржник зазначає, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову у такому вигляді, адже порушень щодо умов договору умовам законодавства, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, внесення змін до договору та їх оприлюднення Східним офісом Держаудислужби не виявлено. Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-02-19-012478-a перебуває в процедурі оскарження, а отже, не є підставою для застосування таких заходів забезпечення позову.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не здійснено оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На переконання Скаржника застосування заходу забезпечення позову, як заборона Департаменту та ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ 2016» вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності Відповідачів, є неспівмірною та порушує збалансованість інтересів сторін справи.

Відтак, на думку Скаржника, заходи забезпечення позову, як заборона Департаменту здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., а також заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ 2016» надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 не є адекватними по відношенню до позовних вимог на забезпечення яких вони вживаються, оскільки підставами заявлення позовних є порушення процедури закупівлі передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі».

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому Прокурор не погоджується з доводами апеляційних скарг, вважає їх безпідставними і необґрунтованими.

Зокрема, Прокурор посилається на те, що звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подання заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури позову в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, ТОВ «Автомагістраль 2016» про визнання договору недійсним, прокурор обґрунтовано зазначив про порушення замовником Закону України «Про публічні закупівлі» під час закупівлі послуг з поточного ремонту автошляхів міста (ідентифікатор закупівлі: UA-2024-02-19-012478-a), очікуваною вартістю 363 968 123,80 грн. З огляду на виявлені порушення Східним офісом Держаудитслужби зобов`язано замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язальних правовідносин за укладеним договором.

Крім того, у відзиві Прокурор посилається на те, що звертаючись до суду з вказаною заявою Прокурор обґрунтовано послався на характер правовідносин, які виникли між сторонами, швидкий розвиток подій, обумовлений фактом укладання договору про надання послуг з поточного ремонту автошляхів міста, а також здійснення Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради оплати послуг за вказаним договором на користь ТОВ «Автомагістраль 2016» на суму 249 170 679,46 грн у короткий проміжок часу. Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є адекватними та ефективними, оскільки вони спрямовані на захист порушених прав та інтересів територіальної громади міста. Безпідставна сплата вказаних коштів за оскаржуваним договором призвела до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету.

Прокурор також вказує на те, що відповідно до інформації із сайту електронних закупівель, процедура відкритих торгів є завершеною, а, отже, вжиття заходів забезпечення позову, не порушує положення ч. 12 ст. 137 ГПК України. На момент звернення прокурора із заявою про забезпечення позову оплата послуг за вказаним договором здійснена у сумі 249 170 679,46 грн, що підтверджується матеріалами справи. Встановлено, що додатковою угодою № 2 від 05.07.2024 р. сторонами внесено зміни до пункту 3.1. оскаржуваного договору та фактично його ціну зменшено до 249 170 679,46 грн. Відповідно до умов договору ( з урахуванням змін ) замовником перераховано ТОВ «Автомагістраль 2016» кошти у сумі 249 170 679,46 грн. Отже, наявність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. у справі № 904/2618/24 не призведе до будь-яких негативних фінансових наслідків як для Позивача у справі, так і для Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради,ТОВ «Автомагістраль 2016». Зазначену додаткову угоду укладено сторонами після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

8. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2618/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. у справі № 904/2618/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

10.07.2024 р. матеріали справи № 904/2618/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.09.2024 р..

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради. Об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 11.09.2024 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" не скористалося своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечило явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання було повідомлене належним чином.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з раптовим погіршенням самопочуття.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Відповідача -2.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника Відповідача -2, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 11.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

9. Встановлені судом обставини справи.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій з метою забезпечення позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" про визнання недійсним договору про надання послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р. просив суд: заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"; заборонити Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016"; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

Заява обґрунтована тим, що під час проведення процедури відкритих торгів із закупівлі послуг з благоустрою населених пунктів-послуги з поточного ремонту автошляхів у м. Дніпро Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" (Виконавець) допущено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, що підтверджується висновком Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2024-02-19-012478-a від 30.05.2024 р.. При цьому, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради не відхилив тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016", натомість визнав його переможцем процедури закупівлі та уклав Договір про надання послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р. (далі - Договір) на суму 362 542 211,71 грн. Прокурор зазначає, що наявність висновку Східного офісу Держаудитслужби про виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель та вимог уповноваженого органу про розірвання укладеного Договору не зупиняє виконання сторонами договірних зобов`язань, тому заява про забезпечення позову є єдиним ефективним процесуальним засобом з метою недопущення порушення інтересів держави та витрачення бюджетних коштів. Закупівля послуг з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель в умовах воєнного стану не відповідає інтересам держави і територіальної громади щодо прозорого та ефективного використання бюджетних коштів. Наслідком допущених Замовником порушень при здійсненні процедури закупівлі є очевидна загроза незаконного витрачання бюджетних коштів у розмірі понад 200 млн. грн., а також унеможливлення досягнення мети, визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", - забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Наразі за укладеним Договором вже сплачено бюджетних коштів на суму понад 150 млн. грн. та є очевидний і обґрунтований ризик виконання сторонами умов Договору та сплати решти бюджетних коштів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову - задоволено. Заборонено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеного між Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Заборонено Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради здійснювати платежі за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024р., укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" надавати послуги за договором про закупівлю послуг № 18/03-1 від 18.03.2024 р., укладеним із Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

Судове рішення мотивоване тим, що такі заходи забезпечення позову є адекватними по відношенню до позовних вимог, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016". Разом з тим, господарський суд зазначив, що і заявлення реституції за виконаним договором також не є, за позицією Верховного Суду у справі № 904/193/22, ефективним способом захисту порушеного права, оскільки на момент відшкодування замовником вартості виконаних послуг, робіт, їх вартість на момент відшкодування є більшою, що навпаки свідчить про загрозу порушенням інтересів держави. Тому може мати місце ситуація, коли за недієвості інституту забезпечення позову, суперечливих позицій Верховного Суду, взагалі відсутня можливість ефективного захисту інтересів держави за виконаними/частково виконаними договорами про закупівлю. За таких обставин, тільки вжиття заходів до забезпечення позову за невиконаним договором є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави. При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до інформації із сайту Уповноваженого органу з питань закупівель процедура закупівлі робіт ( UA-2024-02-19-012478-a ) є завершеною, а, отже, заборона вжиття заходів забезпечення позову, не порушує положення ч. 12 ст. 137 ГПК України. При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2023 р. у справі № 916/3414/23 дійшов висновку про можливість забезпечення позову Прокурора шляхом заборони здійснювати платежі за укладеним договором, а також здійснювати надання послуг за ним.

10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача ( аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу ( аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 р. у справі № 904/2357/20 ).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову ( аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 р. у справі № 910/1200/20 ).

Предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру, а тому у даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом прав яких прокурор звернувся до господарського суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 р. у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 р. у справі № 910/2287/21.

Так Прокурор зазначає, що кошти за укладеним Договором станом на 13.06.2024 р. сплачено Замовником на користь Виконавця у сумі понад 150 млн. грн. При цьому, безпідставна сплата решти коштів за спірним Договором призведе до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету. З урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів, сплачених за Договором, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможлива та неефективна. Водночас, виконання Договору унеможливить застосування двосторонньої реституції. Це підтверджується судовою практикою щодо вибору ефективного способу захисту при визнанні недійсним виконаного договору, оскільки у Замовника можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації Виконавцю вартості наданих послуг.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті.

Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснює платежі із рахунка Замовника згідно із взятим фінансовим зобов`язанням за договором про закупівлю товару за державні кошти. Зазначене підтверджується відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search?tax_code=03562537).

Недотримання розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів обмежень, які введені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ч. 10 ст. 3, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є підставою для відмови з боку органів Казначейства у реєстрації зобов`язань та фінансових зобов`язань, оскільки утворює склад бюджетного правопорушення, передбаченого п.п. 21 та 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України. Тож у такому випадку органи Казначейства мають право застосувати заходи впливу, у тому числі у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами.

Викладене узгоджується з положеннями п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", за змістом яких центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, вживає таких заходів: 1) до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність річного плану, договору про закупівлю та звіту про результати проведення процедури закупівлі, що підтверджують проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та за результатами якої укладено договір про закупівлю; 2) не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов`язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених пунктом 1 цієї частини.

Разом з цим, обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судами заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Доводи Скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 р. у справі № 910/13985/19 про те, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі і у справі № 910/13985/19.

Колегія суддів зазначає, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в цій справі, що розглядається, та зазначених скаржниками справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає необхідність застосування вказаних скаржниками правових позицій під час вирішення цього спору.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у цій справі, що розглядається, та справах № 902/872/21, № 916/1324/22, № 916/1234/22, на які посилаються скаржники.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зокрема при розгляді цієї апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 916/3414/23 про можливість забезпечення позову Прокурора шляхом заборони здійснювати платежі за укладеним договором, а також здійснювати надання послуг за ним.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.

11. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

12. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль 2016" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. у справі № 904/2618/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.09.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус