Рішення

від 11.06.2024 по справі 288/745/21

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/745/21

Провадження № 2/288/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

секретаря судових засідань Плетенецької Т.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Попільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Попільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , не перебуваючи у шлюбі, у смт. Попільня Попільнянського району Житомирської області, народила сина- ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 65 в Попільнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 відомості про батька зазначено як ОСОБА_6 .

На неодноразові пропозиції позивача до відповідачки про досудове врегулювання спору щодо вирішення питання встановлення батьківства шляхом подачі відповідної заяви до відділу РАЦС вона відмовляється, не дивлячись на те, що батьком в свідоцтві про народження дитини саме за вказівкою матері зазначений саме ОСОБА_7 , але прізвище ОСОБА_8 .

В період з лютого 2015 року по лютий 2016 року позивач мав близькі стосунки з матір`ю його сина, - ОСОБА_4 , яка на час їх знайомства працювала медичною сестрою у Головному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ, де протягом з 24.02.2015 року по 01.04.2015 квітня він, як солдат контрактної служби, проходив курс стаціонарного лікування з діагнозом: Негоспітальна пневмонія в нижніх частках обох легень середньої тяжкості, ускладнена двобічним ексудативним плевритом.

З кінця березня 2015 року і по лютий 2016 року вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство і будували плани на спільне майбутнє у місті Кременчук Полтавської області. В лютому 2016 року відповідачка з невідомих причин виїхала з міста Кременчук до смт Попільня Житомирської області, де ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина.

Позивач перебуває на військовій службі в зоні АТО та регулярно отримує грошове забезпечення, і щомісячно в добровільному порядку надсилав кошти на адресу відповідачки на утримання сина, ОСОБА_5 .

Мати позивача, ОСОБА_9 , неодноразово бачилася з дитиною і підтримувала дружні стосунки з онуком та його матір`ю до літа 2020 року. При черговому побаченні з онуком за місцем реєстрації відповідачки в смт Попільня Житомирської області, їй було категорично відмовлено у грубій формі в будь-якому спілкуванні з онуком.

25 травня 2021 року з документів, доданих до відзиву до позовної заяви позивачу стало відомо, що 21 серпня 2018 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 , а 29 вересня 2019 року було видано повторно свідоцтво про народження сина як ОСОБА_12 , де батьком зазначено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Слід зауважити, що доводи ОСОБА_4 , що вона одночасно мала відносини з обома чоловіками зазначені у відзиві, є неправдивими, оскільки в період з початку і до припинення наших з відповідачкою відносин (лютий 2015 лютий 2016 р.р.) ОСОБА_11 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 та проживав в Київській області, в той час, коли ОСОБА_4 з вересня 2015 року по лютий 2016 року проживала разом з позивачем в місті Кременчук Полтавської області.

Підтвердженням цих фактів є рішення Іванківського районного суду Київської області від 26.10.2015, 20.12.2016 року, від 22.09.2017року про розірвання шлюбу, де відповідачем та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності є ОСОБА_11 , уродженець міста Путивля Сумська область.

Доказами визнання позивачкою ОСОБА_4 саме його, ОСОБА_3 батьком сина ОСОБА_14 є скріншоти переписки його матері, ОСОБА_9 з онуком ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в соціальних мережах, спільні фото його сім`ї з молодшим сином ОСОБА_14 , заява на адресу суду його колишньої дружини ОСОБА_16 , перекази коштів на утримання дитини на користь ОСОБА_4 , заява колеги його матері - ОСОБА_17 ..

Враховуючи викладенез урахуваннямуточнених позовнихвимог /т.1а.с.55-57/позивач просить: визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зобов`язати Попільнянський районний відділ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) внести зміни до актового запису № 65 про народження дитини ОСОБА_12 , складеного 20.07.2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, вказавши батьком дитини - ОСОБА_3 , громадянина України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

25 травня 2021 року від ОСОБА_4 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених в ньому. /т. 1, а.с. 30-37/

В матеріалах справи також міститься відзив на позовну заяву ОСОБА_11 , в якому просив відмовити в задоволенні позову. /т. 1 а.с. 168- 171/

Суд звертає увагу на те, що ухвалою Попільнянського районного суду від 13 лютого 2024 року, провадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини закрито на підставі пункту 7 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Представник Попільнянського районноговідділу державноїреєстрації актівцивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлена.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить наступного до висновку.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20 липня 2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 65, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . /т. 1 а.с.6/

Відповідно до актового запису про народження №65, складеного 20 липня 2016 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, вбачається, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_18 , прізвище « ОСОБА_8 » та по батькові якого вказано « ОСОБА_19 », державна реєстрація народження якого проведена відповідно до частини першоїст.135 СК України(за заявою матері від 20.07.2016), тобто відомості про батька дитини внесені до актового запису за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за вказівкою матері ОСОБА_6 , оскільки дитина народилася у матері, яка не перебувала у шлюбі та не було спільної заяви батьків або рішення суду. Проте, на підставі заяви про визнання батьківства від 26 березня 2019 року, до актового запису внесено зміни та зазначено відомості про батька дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Правильність такого запису, не оспорювалася. Вказаний запис є чинним, наразі не змінений і не скасований. /т.3 а.с.49-50/

Тобто, 26 березня 2019 року на підставі заяви матері дитини та ОСОБА_11 про визнання батьківства та відповідно до статті 126 СК України внесено зміни до актового запису, а саме: прізвище та по батькові дитини змінено з « ОСОБА_8 », « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_20 », « ОСОБА_21 » відповідно. Також змінено запис про батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_11 ».

21 серпня 2018 року ОСОБА_22 зареєструвала шлюб з ОСОБА_23 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини не змінилось, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . /т. 1 а.с.39/

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 29 березня 2019 року Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 65, ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_4 . /т. 1 а.с.38/

Стороною відповідача ОСОБА_4 до суду подано копії: виробничої характеристики АТ «Українська залізниця» Філія «Центр охорони здоров`я» Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 від 17 травня 2021 року, обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, психолого - педагогічної характеристики на вихованця ДНЗ «Чебурашка» ОСОБА_12 , заяви ОСОБА_25 від 15 травня 2021 року, відомостей про новонародженого ОСОБА_11 , аналізу крові ОСОБА_4 від 05 лютого 2016 року, які оглянуті судом. /т. 1 а.с. 40-44/

Також судом оглянути надані стороною позивача копії: рішень Іванківського районного суду Київської області від 06 жовтня 2015 року справа № 366/1938/15-ц, від 22 вересня 2017 року № 366/2459/17, від 28 березня 2018 року № 366/40/18, від 20 грудня 2016 року № 366/3602/16-п, від 20 грудня 2016 року № 366/3602/16-п, Витяг з Єдиного реєстру боржників, заяви: ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , службової характеристики від 26 травня 2021 року, скріншоти переписки, заяви ОСОБА_16 , паспорта ОСОБА_16 , паспорта ОСОБА_9 , медичної довідки серії 10 ААА № 834986 від 03 серпня 2016 року, сертифікат серії НОМЕР_6 від 08 липня 2016 року, медична довідка серії 10 ААЕ № 225169 від 14 квітня 2016 року та довідка № 671 від 26 травня 2021 року. /т. 1 а.с.60-102/

22 червня 2021 року ОСОБА_4 долучено до матеріалів справи письмові показання: ОСОБА_26 від 15 червня 2021 року та ОСОБА_27 від 15 червня 2021 року, стосовно нездорової поведінки ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_4 під час вагітності. /т. 1 а.с.131-132/

24 червня 2021 року ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено: копію довідки від 16 червня 2021 року № 01-21/1425 КНМП «Кременчуцька центральна районна лікарня», копію амбулаторної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та фотокартки. /т. 1 а. с. 147-156/

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до,

так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (частина третя статті 128 СК України).

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першоїстатті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Судом встановлено, що з позовом про визнання батьківства звернувся ймовірний біологічний батько дитини, зокрема у порядку статті 128 СК України, при народженні якої запис про батька у Книзі реєстрації народжень зроблено за вказівкою матері (стаття 135 СК України), а згодом після реєстрації матір`ю дитини шлюбу відомості до актового запису змінено на підставі заяви іншого чоловіка про визнання батьківства.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16?ц (провадження № 61?28728св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

Сімейні відносинирегулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ятастатті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).

Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22)).

Суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері,

проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства і такі обставини вже існували на момент подання позову. Очевидно, що позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.

Позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.

За викладених обставин, постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року по справі №639/2026/17 (провадження № 61-6282сво23) відступлено від висновку, зробленого в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 462/659/13-ц (провадження № 61-24834св18).

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України прирозгляді справщодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно достатей 213,215ЦПК України рішення щодо визнання батьківства(материнства)має ґрунтуватисяна всебічноперевірених судомданих, що підтверджують або спростовуютьзаявлені вимогичи запереченняпроти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька,число,місяць і рік їх народження,громадянство,а такожномер актовогозапису пронародження дитини, коли таяким органомйого вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства чи визнання батьківства, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці п. 13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Також, Верховний Суд роз`яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

За клопотанням Позивачаухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року, по справі призначено судово - генетичну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Київського міського клінічного бюро судово медичних експертиз (місце розташування: 03141, місто Київ, вулиця Докучаєвська, 4), на вирішення якої ставилося питання:- Чи підтверджується біологічне батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 відносно дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ? /т. 1 а.с. 186-188/

Відповідно до листа Київського міського клінічного бюро судово медичних експертиз від 15 листопада 2021 року № 100-789/7748, повідомлено, що проведення експертизи неможливо, тому, що незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_4 на відбір зразків крові не з`явилась. Виходячи з вищевикладеного, ухвала повернення до суду без виконання. /т. 1 а.с. 205/

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року, по справі повторно призначено судово - генетичну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Київського міського клінічного бюро судово медичних експертиз (місце розташування: 03141, місто Київ, вулиця Докучаєвська, 4). /т. 1 а.с. 225-227/

Відповідно до листа Київського міського клінічного бюро судово медичних експертиз від 05 жовтня 2022 року № 100-202/962, повідомлено, що проведення експертизи неможливо, тому, що ОСОБА_4 на відбір зразків крові не з`явилась. Виходячи з вищевикладеного, ухвала повернення до суду без виконання. /т. 1 а.с. 245/

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказана позиція висловлена ВС у постанові від 15.04.2021 в цивільній справі №645/1098/18.

Судом встановлено, що Відповідач, яка була достовірно обізнана належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судово - генетичної батьківства призначеної на 12 листопада 2021 року о 11 годині 30 хвилин /т. 1 а.с.199/, на 04 березня 2022 року о 10 годині 00 хвилин /т. 1 а.с. 241/ та на 30 вересня 2022 року о 10 годині 00 хвилин /т.1 а.с.242/ не з`явилася та не забезпечила явку дитини для забору біологічних зразків.

Відповідно до листа непрацездатності серії АЛВ № 397208 КНП « Попільнянський центр первинно медико санітарної допомоги» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 19 вересня 2021 року по 02 жовтня 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні./т. 1 а.с. 202/

Згідно довідки КНП Попільня ЦНАП від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_28 , 2016 року народження хворів з 08 листопада 2021 року по 17 листопада 2021 року, діагноз ГРВ. /т.1 а.с.230/

Відповідно до довідки про хворобу від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 26 вересня 2022 року по 04 жовтня 2022 року звільнений від занять, відвідувань дитячого дошкільного закладу у зв`язку із захворюванням, діагноз ГРВІ, аденоїди. /т. 1 а.с.252/

Відповідач довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків в дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

В судовому засіданні допитано свідків:

ОСОБА_9 далапокази проте,що їїсин познайомивсяз ОСОБА_29 ,коли вінзнаходився вгоспіталі,вона буламедсетрою,потім воназвільнилася,влаштувалася нароботу вдитячий садочок.До ОСОБА_29 в гостічасто приходила,вона булавагітна.Коли ОСОБА_29 була на3місяці вагітності,поїхала відних.Потім з"явивсяінший чоловік. ОСОБА_29 пересталавиходити назв"язок,вона приїхаладо садочку.А в ОСОБА_30 вжеінше прізвище.Новий чоловікпогрожував їй.Цей хлопчикїх,вони хочутьспілкуватися. ОСОБА_31 завждискидував грошідля ОСОБА_30 .Аліменти говорив,що тежбуде платити.Дитині потрібнознати,хто батько. ОСОБА_29 невиходить наконтакт. ОСОБА_31 дзвонив,вона невідповідала.Від неївона потімтеж трубкине брала.Вона написалав телеграм.Говорили збратом,дзвонили донього.Дитина схожана ОСОБА_32 , ОСОБА_29 4рази непривозила дитинуна експертизу. Є скриншотиїхніх відеодзвінківі переписок. Оксанка жилау них,вона булавагітна.Вона визнавала,що цеїї внук. ОСОБА_33 дуже схожий на її сина.

ОСОБА_17 ,зазначила,що вонипрацюють разомз ОСОБА_34 близько15років. ОСОБА_31 і ОСОБА_29 приходилиразом,проживали разом.Бачила вагітною,з маленькоюдитиною,потім,коли дитинкабула старшою.Вона дужечасто бачила ОСОБА_29 .Бачила,що вонаходила нароботу.А потімвона зникла. Лілія мала дуже гарне відношення до дитини. Дитина була дуже схожа на свого батька. Вона бачила, бо гралася з цією дитиною. Бачила, як куплялася коляска, як купувалися іграшки.

ОСОБА_35 зазначив,що вінявляється батькомпозивача,та коли ОСОБА_31 бувне наслужбі,вони з ОСОБА_29 приходилидо них.Коли ОСОБА_29 була вагітна,вона деякийчас жилау них. Піклувалися, купляли різні речі, коляску, ліжечко. Він рахувався за дідуся. ОСОБА_33 дуже схожий на ОСОБА_19 , вони проживали разом.

ОСОБА_36 , зазначила, що вона є близькою подругою ОСОБА_9 , вони знайомі дуже давно. ОСОБА_31 і ОСОБА_29 проживали разом, вона приходила в гості до ОСОБА_37 , їх бачила. Вона часто бачила як ОСОБА_29 приходила до Лілії на роботу. Лілія показувала їй фото, як вона спілкувалася з ОСОБА_38 . ОСОБА_29 вважала їх своєю сім"єю. Готували разом, робили ремонти. Лілія ОСОБА_39 передавала продукти, ліки для ОСОБА_30 , коли вони вже разом не жили.

ОСОБА_40 ,зазначила,що ОСОБА_20 ходив доних всадочок,вони приймалийого вяслі,він завждибув охайний,дуже розвинений.Дитину зсадочку забираламама ОСОБА_29 , ОСОБА_41 табрат ОСОБА_29 ,батьки ОСОБА_29 . На ОСОБА_20 говорив тато. ОСОБА_20 приводив,забирали разом.Він завждиговорив,що гулявв паркуз татомта мамою. ОСОБА_14 буврозвинений,психологічно врівноважений. Як приходив ОСОБА_42 ,то дитинабігла швиденькодо нього. Звичайно дитинавиховувалася влюблячій сім"ї. ОСОБА_14 схожий на ОСОБА_29 , точніше на ОСОБА_43 , батька ОСОБА_29 . Пам"ятає якусь жіночку. Коли вона на робочому місці, не може невідомій особі віддати дитину. Дитина не йшла на спілкування з тою жінкою. Коли вона запитала, хто це, дитина застидалася. Дитина не відповіла. ОСОБА_44 він її не називав. Забирали останнім часом дитину разом ОСОБА_29 з ОСОБА_21 , а приводив ОСОБА_41 .

ОСОБА_45 зазначила, що вона прийшла працювати в садочок з 2019 року, ОСОБА_33 вже був. Батьки дуже гарно виховали дитину. ОСОБА_46 називав ОСОБА_21 . Він обіймав своїх батьків. ОСОБА_47 вона не знає. Він проводив вільний час з батьками, з дідусем і бабусею. Дитина схожа і на маму, і на тата. Оксанині батьки забирали дитину з садочку. ОСОБА_29 представила їм бабусю і дідуся ОСОБА_14 . Він розповідав про бабусю і дідуся, які проживали в Попільні. За інших не знає.

ОСОБА_48 зазначила,що вонає подругою ОСОБА_29 ,вони лежалиразом влікарні,в неїбула дужетяжка вагітність.З тихпір вонипочали спілкуватисяі доцих пірспілкуємося.Їхні дітиграють разом. Коли вониперші днілежали разом,в неїзавжди дзвонивтелефон,як вонаказала "невдалийкавалер".Її потімв Житомирвідправили,щоб зберегтиплід. Вона незнайома з ОСОБА_34 ,але вонанамагалася писатиїй вФейсбук. ОСОБА_14 схожийна діда ОСОБА_43 . Влада татом називав. В них були відносини як в батька і сина. ОСОБА_14 постійно тягнувся до батьків. ОСОБА_14 виховувався в гармонійній родині. Вона не розповідала про ОСОБА_21 . Були стосунки, але не склалося. ОСОБА_29 з ОСОБА_49 одружилися не відразу. Борлуцька хоче з"явитися в судове засідання, але вона на 8 місяці вагітності.

Учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть заявляти клопотання про участь осіб, які можуть бути допитані судом в якості свідків, покази яких суд оцінює як докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьмастатті 7 СК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 10 ЦПК Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно достатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпід час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейський суд з прав людини у справі «Багнєвський проти Польщі» не побачив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя)Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу неможливості відмовитися від батьківства при встановленні факту відсутності біологічного зв`язку. В цьому рішенні зазначено, щонаціональне законодавство не передбачає будь-яких заходів, які дадуть змогу змусити дитину пройти тести ДНК. Для Суду цей елемент має вирішальне значення для збалансування відповідних інтересів. Якщо інтереси заявників не сходяться з огляду на відмову дитини пройти ДНК-тест, перевага надається інтересам дитини. Суд усвідомлює, що проведення досліджень ДНК та можливість кожному їх дотримуватися є розвитком на судовому рівні, оскільки ці тести дозволяють з певністю встановити існування або відсутність біологічних зв`язків між різними людьми. ПротеСуд нагадав, що він уже вважав, що необхідність захисту третіх сторін може виключити можливість змусити їх пройти деякі медичні тести, в тому числі аналіз ДНК.Такий висновок тим більше підтверджується і в цьому випадку, коли третьою стороною є дитина.Суд не бачить нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддавав більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних.Крім того, він вважає, що вік дитини, яка була неповнолітньою на той час, зіграв свою роль у врахуванні його інтересу.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81Цивільного ПроцесуальногоКодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши письмовідокази посправі,вислухавши поясненнясторін,приймаючи доуваги вищезазначеніположення діючогозаконодавства,а такожвідсутність вматеріалах справиінших доказів,що встановлюютьбатьківство Позивача(хочадо закриттяпідготовчого провадженняу справіПозивачу неодноразовороз`яснювалось правона подачуінших доказів), Позивач не надав будь-яких належних чи допустимих доказів, які б підтверджували походження дитини від нього, доказів спільного проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достовірні та неспростовні докази наявності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_12 .

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено з мотиву безпідставності, суд не надає оцінку наведеним у відзиві доводам Відповідача щодо пропуску звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 233 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Пленумом Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року; статтями 126, 128, 130, 135 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 211, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України; суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Попільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко