Рішення

від 12.06.2024 по справі 916/1621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1621/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача Рябоконь В.І.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в сумі 489514,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в загальному розмірі 489514,33 грн., в т.ч. 483090,96 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3127,26 грн. 3% річних, 3296,11 грн. інфляційних втрат та 5874,17 грн. судового збору, посилаючись на наступне.

Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (надалі - СГІ-НЦНС) на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою безперервного електрозабезпечення, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ ООЕК шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 року з Комерційною пропозицією № 1/1-УП (для суб`єктів господарювання, що здійснюють управління багатоквартирним будинком), внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99 (Центральний підрозділ ТОВ ООЕК).

При цьому відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019 р. Крім того, як вказує позивач, приєднання споживачем до умов публічного договору підтверджується фактом споживання електричної енергії та оплатами виставлених рахунків.

Відтак, за ствердженнями позивача, СГІ-НЦНС приєдналось до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах раніше укладеного договору з постачальником за регульованим тарифом № 99, додатком до якої визначено перелік точок комерційного обліку відповідача.

Наразі позивач зазначає, що умовами вищезазначеного договору передбачено, що ТОВ ООЕК продає електричну енергію СГІ-НЦНС для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує ТОВ ООЕК вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Так, із посиланнями на п.п. 5, 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, позивач зауважує, що на даний час функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території ліцензованої діяльності, а саме АТ ДТЕК Одеські Електромережі. При цьому за розрахунковий період серпня 2023 року січня 2024 року ТОВ ООЕК від АТ ДТЕК Одеські Електромережі як оператора системи розподілу були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії СГІ-НЦНС, з яких вбачається, що за особовим рахунком № 02-99 у серпні 2023 р. січні 2024 р. відповідачем було спожито 182989 кВт./год., обсяги споживання підтверджуються довідками АТ ДТЕК Одеські Електромережі.

В свою чергу на підставі вищезазначених даних ТОВ ООЕК було виписано відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 483090,96 грн. (у т.ч. ПДВ), а саме: № 02-99/1 від 03.09.2023 р., № 02-99/1 від 02.10.2023 р., № 02-99/1 від 06.11.2023 р., № 02-99/1 від 05.12.2023 р., № 02-99/1 від 06.01.2024 р., № 02-99/1 від 06.02.2024 р. В той же час, як вказує позивач, що відповідач до ТОВ ООЕК з метою отримання нарочно рахунків не звертався, у зв`язку з чим рахунки направлялись Укрпоштою та отримані відповідачем. Між тим позивач зауважує, що згідно з інформацією із сайту Укрпошти, рахунки за спожиту електричну енергію за серпень та вересень 2023 р. отримано відповідачем 23.10.2023 року, за жовтень-грудень 2023 року - 23.01.2024 року, а за січень 2024 року - 20.02.2024 року.

Відповідно до п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції. При цьому в п. 3 комерційної пропозиції, що є додатком до договору, встановлено, що клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на рахунок ТОВ ООЕК?.

Разом з тим, як стверджує позивач, всупереч зазначеним положенням договору відповідач оплату вартості електричної енергії не здійснив, внаслідок чого станом на день звернення до суду із даною позовною заявою заборгованість Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення за спожиту електроенергію в серпні 2023 р. січні 2024 р. складає 483090,96 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію, ТОВООЕК на підставі ст. 625 ЦК України нарахувало відповідачу 3% річних та інфляційні втрати відповідно до умов комерційної пропозиції. Зокрема, таном на 27.03.2024 р. за прострочення оплати електроенергії спожитої в серпні 2023 січні 2024 року відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 3127,26 грн. та інфляційні втрати в сумі 3296,11 грн., при цьому останньому було виписано та виставлено рахунок на оплату 3% річних та інфляційних витрат, який був отриманий ним 01.04.2024 року, проте оплату проведено не було.

Таким чином, за ствердженнями позивача, несплата Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі у розмірі 483090,96 грн., 3% річних у сумі 3127,26 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3296,11 грн. стала підставою для захисту прав та інтересів ТОВ ООЕК? в судовому порядку на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 р. позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (вх. № 1662/24 від 15.04.2024 р.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1621/24, постановлено про розгляд справи за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження. Також вказаною ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду із клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строк, визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України.

26.04.2024 року Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення через систему Електронний суд подано до господарського суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 17208/24), в якому заявник заперечує проти розгляду справи № 916/1621/24 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання. В обґрунтування своїх заперечень відповідач з посиланням на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/74/19 зазначає, що за відсутності клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд законодавчо позбавлений права самостійно вирішувати питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. у справі № 916/1621/24 відмовлено у задоволенні клопотання Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 17208/24 від 26.04.2024 р.), при цьому призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23 травня 2024 р. о 10:30 з викликом сторін.

03.05.2024 р. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18124/24), в якому відповідач заперечує проти заявленого позову, просить суд при розгляді справи № 916/1621/24 врахувати такі заперечення та надати оцінку кожному доказу окремо та у сукупності всім доказам, на які відповідач посилається. Так, в обґрунтування поданих заперечень відповідач вказує, що Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, як бюджетна, державна наукова установа, фінансується через держказначейство на підставі кошторису на фінансовий рік СГІ-НЦНС, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук. При цьому відповідач зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 4 березня 2015 року, Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення відноситься до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, предметом діяльності якого не являється надання житлово-комунальних послуг по управлінню, утриманню, обслуговуванню багатоквартирних будинків та прибудинкової території, тому у інституту немає правових підстав для придбання електричної енергії для цих цілей, та погоджуватися з комерційною пропозицією № 1/1-УП (для суб`єктів господарювання, що здійснюють управління багатоквартирним будинком), а також Комерційною пропозицією № 1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифом для побутових споживачів), які позивач надав суду до позовної заяви. З огляду на викладене відповідач зауважує, що інститут не мав обов`язку та правових підстав для закупівлі електричної енергії для житлово-комунальних послуг по управлінню, утриманню, обслуговуванню багатоквартирних будинків та прибудинкової території (освітлення місць загального користування), живлення ліфтів, насосних станцій підкачування води в житлові будинки, та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, згідно зі всіма пунктами ПРРЕЕ та іншими законодавчими актами, на які посилається позивач.

Разом з тим відповідач зазначає, що позивач до позовної заяви надав суду копію заяви-приєднання в його редакції, в якій вказано, що він ініціює приєднатися інституту з 01 січня 2019 р. до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом, а не до публічного договору на умовах комерційної пропозиції постачальника, та в цій заяві-приєднання не вказано: номер комерційної пропозиції, дату початку постачання, вид об`єкта, на який постачається електроенергія (тобто на житловий комплекс або інший об`єкт споживання електроенергії). Також відповідач вказує, що заява-приєднання підписана 20.02.2019 р. Крім того відповідач зауважує, що позивачем до позовної заяви не додано договір про постачання електричної енергії № 99, на який останній посилається в цій заяві-приєднанні.

Крім того відповідач зауважує, що ТОВ ООЕК? до позовної заяви надало договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання, в п. 13.1 якого вказано, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Між тим відповідач додає, що позивачем до позовної заяви додано копію комерційної пропозиції № 1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифом для побутових споживачів), проте, за ствердженнями відповідача, він не є колективним побутовим споживачем і про це достовірно відомо позивачу, з огляду на що інститут не мав ніяких законних підстав прийняття таких комерційних пропозицій та на їх підставі приєднуватися до відповідного договору постачання електричної енергії для побутового споживача.

Також відповідач вказує, що суб`єктом господарювання, що здійснює управління, обслуговування житлових багатоквартирних будинків, який використовує електричну енергію для побутових споживачів і своєї господарської діяльності, про що достовірно відомо позивачу, є ТОВ Олімп.Комсервіс.Плюс?, об`єкти якого знаходяться за адресую ЕІС-код точки комерційного обліку: № 62Z730158140881В це електролічильник за № 087857; ЕІС-код точки комерційного обліку № 62Z884202604757L це електролічильник за № 256736. Таким чином, відповідач зазначає, що відповідно тексту заяви-приєднання від 20.02.2019 р. з додатком 1 (в редакції ТОВ ООЕК?), ця заява-приєднання не може являтися доказом того, що відповідач уклав договір з позивачем на постачання електроенергії в період з серпня 2023 року по січень 2024 року шляхом приєднання інституту до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на підставі комерційної пропозиції № 1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної за тарифами для побутових споживачів). З огляду на викладене, на переконання відповідача, вказана заява-приєднання ні за формою, ні за змістом не відповідає заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу, викладеної у додатку 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

За ствердженнями відповідача, останній не підписував заяву-приєднання до публічного договору на умовах комерційної пропозиції № 1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів), на постачання електричної енергії в період з серпня 2023 р. по січень 2024 р. або в інший період. Крім того відповідач наголошує, що фактичного споживання будь-якого обсягу електричної енергії з боку відповідача не було на ЕІС-код точках - 62Z730158140881B - електролічильник № 087857 та 62Z884202604757L - електролічильник № 256736, тому що інститут не являється суб`єктом господарювання, що здійснює управління багатоквартирними будинками, а також в інституту за цими точками обліку відсутні його об`єктів, на які позивач поставляв електричну енергію за побутовим тарифом. Так, відповідач зазначає, що цими ЕІС-код точками - 62Z730158140881B та 62Z884202604757L за тарифами для побутових споживачів знаходиться: 1) суб`єкт господарювання, який здійснює управління (утримання, обслуговування) багатоквартирних будинків - ТОВ Олімп.Комсервіс.Плюс?, що надає житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги? та інших нормативно-правових актів; 2) мешканці багатоквартирних будинків; 3) юридичні особи та ФОП, які за окремими договорами постачання електроенергії з ТОВ ООЕК? розраховуються з постачальником. Вказане, за ствердженнями відповідача, вбачається з розшифровок нарахувань за кожний місяць (послуга з розподілу і реактивні перетоки) від ОСР з посиланням на договір № 600099 від 27.05.2004 р.

Також відповідач вказує, що рахунки для оплати електричної енергії по тарифу для побутових споживачів, отримані від позивача, інститут не оплачував, оскільки не споживав цю електроенергію, а стягнення з Інституту коштів на підставі судових рішень за електричну енергію по тарифу для побутового споживача не може визнаватися приєднанням до публічного договору постачальника універсальних послуг шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальних послуг.

Стосовно наданих позивачем довідок щодо фактичного споживання електричної енергії СГІ-НЦНС, отриманих від АТ ДТЕК Одеські Електромережі, як оператора системи розподілу, відповідач вважає, що такі довідки не можуть бути належними доказами, виходячи з наступного: 1) позивачем не надано до суду договору № 99; 2) в довідках не вказано, на підставі показів яких лічильників або ЕІС-кодів точок обліку зазначені обсяги спожитої електроенергії за тарифом для побутових споживачів; 3) ОСР(ДТЕК) не вказав, в який спосіб отримані обсяги спожитої електроенергії: шляхом зчитування показів лічильників ОСР(ДТЕК) або передані інститутом (споживачем) оператору системи розподілу (ДТЕК).

Між тим відповідач зауважує, що інститутом щомісячно передавалися та надавалися оператору системи розподілу (ДТЕК) в паперовій формі покази лічильників фактично спожитої електроенергії у вигляді актів про обсяги спожитої електроенергії, в яких зазначалися обсяги отриманої електроенергії інститутом та об`єм електроенергії, відпущеної транзитом іншим споживачам (субспоживачам), при цьому вказані акти ОСР(ДТЕК) приймав без заперечень.

Крім того відповідач стверджує, що інститут, як бюджетна, державна установа, придбання електричної енергії здійснює відповідно Закону України Про публічні закупівлі? від 25 грудня 2015 р. шляхом укладення договору про закупівлю електричної енергії з реєстрацією його в органах Державного казначейства, а не шляхом приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії.

Разом з тим, посилаючись на абз. 2, 4 п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., відповідач зазначає, що договір № 99 від 27.05.2004 р. про постачання електричної енергії, укладений між ВАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго? та Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення припинив свою дію з 11 червня 2018 року, тобто з дня набрання чинності постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії?, з огляду на що всі умови договору № 99 припинили свою дію.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивач не довів, що саме інститут споживав отриману комунальну послугу (відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги? у вигляді електричної енергії за тарифом для побутового споживача для освітлення місць загального користування в житлових будинках, живлення ліфтів, станцій підкачування питної води, іншого обладнання будинків.

22.05.2024 р. від представника позивача через систему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 20730/24), в якій представник позивача заперечує щодо змісту відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступне.

Щодо договірних відносин між ТОВ ООЕК та СГІ-НЦНС позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії? № 2019-VIII під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ Одесаобленерго? від постачання електричної енергії - було створено ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія з метою здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачам. При цьому із посиланнями на абз. 1-8 пункту 13 розділу XVІІ Прикінцеві та перехідні положення? Закону України Про ринок електричної енергії? позивач вказує, що постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р. ТОВ ООЕК? надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу. Також позивач зауважує, що територією ліцензованої діяльності ТОВ ООЕК?, як постачальника універсальних послуг, являється територія Одеської області, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ ДТЕК Одеські Електромережі?, який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ ООЕК?). Таким чином, за ствердженнями позивача, в силу вище перелічених вимог Закону України Про ринок електричної енергії? та за результатом заходів з відокремлення - ТОВ ООЕК? почало виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області.

Разом з тим позивач вказує, що відповідно до п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення? Закону України Про ринок електричної енергії? передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

При цьому позивач зауважує, що в п. 2 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії? зазначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Як вказує позивач, відповідно до п. 7 Постанови № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

При цьому, посилаючись на п.п. 1.2.1, 1.2.8, 1.2.15 ПРРЕЕ, позивач зазначає, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється на основі Типового договору (додаток 6 до ПРРЕЕ). Так, за ствердженнями позивача, на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії? та вимог Правил, ТОВ ООЕК? було розроблено у відповідності до типового договору та розміщено на сайті компанії публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг було опубліковано в газеті Одеські вісті? від 29.12.2018 р. № 99. Крім того позивач вказує, що на офіційному сайті ТОВ ООЕК? розміщені комерційні пропозиції для споживачів, зокрема зазначено, що ТОВ ООЕК?, яке здійснює діяльність на території України на підставі ліцензії на впровадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно з постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р., пропонує розглянути комерційні пропозиції, розроблені у відповідності до норм Закону України Про ринок електричної енергії?, ПРРЕЕ.

Наразі позивач наголошує, що 20.02.2019 р. відповідачем було подано до ТОВ ООЕК? заяву-приєднання, з якої вбачається, що відповідач ініціює приєднання з 01.01.2019 р. до умов договору про постачання електричної енергії, додатком № 1 до якої визначено перелік об`єктів споживача за якими здійснюється приєднання та зазначено ЕІС-коди точок комерційного обліку. Так, позивач зазначає, що серед іншого в даній заяві містяться точки обліку з ЕІС-кодом 62Z730158140881В та 62Z884202604757L, саме за однією з цих точок обліку виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, про стягнення якої енергопостачальною компанією було подано до Господарського суду Одеської області відповідну позовну заяву. В свою чергу позивач додає, що на підтвердження обсягу споживання Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення у спірний період надана довідка оператора системи розподілу АТ ДТЕК Одеські електромережі?, що в свою чергу підтверджує наявність укладеного між відповідачем та ДТЕК Одеські електромережі? договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на вищезазначені точки обліку.

З вищевикладеного, за ствердженнями позивача, вбачається, що між ТОВ ООЕК? та Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення з 01.01.2019 р. було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за точками обліку - багатоквартирні житлові будинку ЕІС-код 62Z730158140881В та 62Z884202604757L.

Окрім того позивач зауважує, що питання укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг неодноразово досліджувалось господарськими судами різних інстанції у справах ТОВ ООЕК? до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості, за результатами розгляду яких суди встановлювали факт укладання між сторонами договору та задовольняли позовні вимоги ТОВ ООЕК? про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Також позивач додає, що 25.07.2022 р. у справі № 916/1127/22 відповідачем було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ ООЕК? з вимогою щодо розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був укладений шляхом приєднання до умов публічного договору на підставі підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 р. З огляду на викладене позивач наголошує, що поданням зазначеної зустрічної позовної заяви, відповідачем фактично визнано добровільне укладення між ним та ТОВ ООЕК? шляхом подання відповідної заяви-приєднання публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Також позивач вказує, що 05.06.2019 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 483 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії?, пунктом 5 визначено, що до спеціальних обов`язків належить постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3. Так, позивач зазначає, що додатком № 3 до Положення про ПСО передбачено, що фіксовані ціни застосовуються до електричної енергії, що купується у постачальників універсальних послуг та споживається у багатоквартирних житлових будинках (у тому числі гуртожитках) на технічні цілі (аварійне та евакуаційне освітлення, роботу індивідуальних теплових пунктів, котелень, ліфтів, насосів, замково-переговорних пристроїв, протипожежних систем, систем вентиляції, димовидалення та кондиціонування, систем сигналізації, авіаційних маяків, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків. При цьому позивач додає, що з умов укладеного між сторонами договору та не заперечується відповідачем засоби обліку з ЕІС-кодом 62Z730158140881В та 62Z884202604757L обліковується електрична енергія, спожита в багатоквартирних житлових будинках. Між тим позивач вказує, що саме з метою застосування фіксованої ціни, передбаченої Положенням про ПСО, ТОВ ООЕК? для споживачів, які мають право розраховуватись за спожиту електричну енергію за фіксованою ціною було розроблено та розміщено на сайті публічну комерційну пропозицію № 1/1-УП (для суб`єктів господарювання, що здійснюють управління багатоквартирним будинком) за умовами якої і здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу у спірний період.

Щодо визначення обсягів спожитої відповідачем електричної енергії позивач вказує, що АТ ДТЕК Одеські Електромережі? як ППКО та АКО адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці, та в наступному, саме на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату. За ствердженнями позивача, АТ ДТЕК Одеські Електромережі? здійснює ведення реєстру особових рахунків та особових рахунків споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, тобто ОСР визначає перелік споживачів, яким постачається електрична енергія певним постачальником електричної енергії, в тому числі ТОВ ООЕК?. При цьому позивач наголошує, що АТ ДТЕК Одеські Електромережі? підтвердив факт споживання електричної енергії відповідачем у спірний період відповідною довідкою про обсяги споживання електричної енергії, яка була подана ТОВ ООЕК? до суду разом з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 р. у справі № 916/1621/24 розгляд справи відкладено на 12 червня 2024 року з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача.

11.06.2024 р. від представника відповідача на електронну пошту господарського суду надійшла заява про залучення до участі у справі № 916/1621/24 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача АТ ДТЕК Одеські Електромережі? (вх. № 23052/24). У задоволенні вказаної заяви відповідача судом було відмовлено, про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.06.2024 р. Так, суд вважає вказану заяву необґрунтованою, оскільки відповідач не довів яким чином рішення суду з даного спору про стягнення заборгованості може вплинути на права або обов`язки АТ ДТЕК Одеські Електромережі? стосовно позивача, як це передбачено у положеннях ст. 50 ГПК України.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12.06.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія, метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ Одесаобленерго від постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: 1) двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); 2) про участь у ринку "на добу наперед" та/або внутрішньодобовому ринку; 3) про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед"; 4) про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку; 5) про участь у балансуючому ринку; 6) про врегулювання небалансів; 7) про надання послуг з розподілу; 8) про надання послуг з передачі; 9) про надання допоміжних послуг; 10) про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; 11) про приєднання до системи передачі; 12) про приєднання до системи розподілу; 13) про участь у розподілі пропускної спроможності; 14) про постачання електричної енергії споживачу; 15) про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; 16) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; 17) про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; 18) про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом; 18-1) про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії; 18-2) про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії; 19) інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 20) договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця; 21) договір про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України Про ринок електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Так, постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 р. надано ліцензію TOB ООЕК з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Як з`ясовано судом, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу викладені ТОВ ООЕК? на офіційному веб-сайті.

В п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції, яка діяла станом на дату підписання відповідачем заяви-приєднання) визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Пунктом 7 ПРРЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплат рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається в паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформляються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Так, судом з`ясовано, що Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ-НЦНС) на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії? з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ ООЕК? шляхом підписання заяви-приєднання від 20.02.2019 року з комерційною пропозицією № 1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів).

За умовами означеної заяви-приєднання, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об?єктом споживача за адресами згідно додатка 1 (ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживача згідно додатка 1) учасник роздрібного ринку електричної енергії постачальник електричної енергії ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія, який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429, повідомляє про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ Одесаобленерго та ініціює приєднання споживача з 01 січня 2019р. до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно до заяви-приєднання від 20.02.2019 р. до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019 р.

Крім того, в додатку № 1 до заяви-приєднання до умов договору на постачання електричної енергії зазначені адреси об`єкту споживача та ЕІС-код точки комерційного обліку, а саме: 1) Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки 62Z5700473946419; 2) Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки 62Z7335598514249; 3) Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки 62Z730158140881B; 4) Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки 62Z884202604757L; 5) Овідіопольська дорога, 3, д. 69, ЕІС-код точки 62Z7255844617690.

З вищевикладеного вбачається, що СГІ-НЦНС приєдналось до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах раніше укладеного договору з постачальником за регульованим тарифом № 99, додатком до якої визначено перелік точок комерційного обліку відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що СГІ-НЦНС приєдналось до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах раніше укладеного договору з постачальником за регульованим тарифом № 99, додатком до якої визначено перелік точок комерційного обліку відповідача.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо того, що заява-приєднання від 20.02.2019 р. ні за формою, ні за змістом не відповідає заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу, викладеної у додатку 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, оскільки підписавши 20.02.2019 р. таку заяву-приєднання, Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення погодився з нею, з умовами, викладеними в ній, а відтак і з її формою та змістом. Заява підписана директором та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення. При цьому матеріали даної господарської справи не містять доказів оскарження Інститутом такої заяві-приєднання чи відповідних зауважень до останньої.

Так, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Отже, суд вважає, що укладений між сторонами по справі публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ ООЕК є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 1.1. договору договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору.

Згідно п. 3.4. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1. договору).

Згідно п. 5.5. договору передбачено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію.

Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 5.9. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

У пункті 6.2. договору, серед іншого, сторони домовились, що споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1. договору).

Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Наразі в матеріалах справи наявні довідки АТ ДТЕК Одеські електромережі про обсяги електричної енергії, визначені АТ ДТЕК Одеські електромережі як постачальником послуг комерційного обліку та адміністратором комерційного обліку, які були спожиті у розрахунковому періоді серпня 2023 року - січня 2024 р. по споживачу Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення. Так, згідно з довідкою (а.с. 29) в серпні 2023 року СГІ-НЦНС було спожито 32133 кВт*год., у вересні 2023 року 24948 кВт*год., всього 57081 кВт*год.; згідно з довідкою (а.с. 31) Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було спожито 125908 кВт.год. електричної енергії, у т.ч. за жовтень 2023 року 38686 кВт.год., за листопад 2023 року 13503 кВт.год., за грудень 2023 року 29592 кВт.год., за січень 2024 року 44127 кВт.год.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про неможливість прийняття до уваги вказаних вище довідок АТ ДТЕК Одеські електромережі щодо обсягів споживання електричної енергії з підстав того, що в них не вказано, на підставі показів яких лічильників або ЕІС-кодів точок обліку зазначені обсяги спожитої електроенергії за тарифом для побутових споживачів; ОСР(ДТЕК) не вказав, в який спосіб отримані обсяги спожитої електроенергії: шляхом зчитування показів лічильників ОСР(ДТЕК) або передані інститутом (споживачем) оператору системи розподілу (ДТЕК). Так, господарський суд зазначає, що Інститутом не надано до суду доказів оскарження зазначених у довідках АТ ДТЕК Одеські електромережі відомостей, отже дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ ДТЕК Одеські електромережі як оператором системи розподілу та постачальником послуг комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках ТОВ ООЕК, як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами. Крім того, господарський суд зауважує відповідачу, що його твердження про те, що інститутом щомісячно передавалися та надавалися оператору системи розподілу (ДТЕК) в паперовій формі покази лічильників фактично спожитої електроенергії у вигляді актів про обсяги спожитої електроенергії, в яких зазначалися обсяги отриманої електроенергії інститутом та об`єм електроенергії, відпущеної транзитом іншим споживачам (субспоживачам), не підтверджені належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 73-80 ГПК України, оскільки доказів існування таких актів інститутом не надано господарському суду.

Також господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що за точкою обліку ЕІС 62Z730158140881B відсутній його об`єкт, оскільки на підтвердження вказаного Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення не надано жодного належного та допустимого доказу.

Стосовно правовідносин між Селекційно-генетичним інститутом - національним центром насіннєзнавства та сортовивчення та ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс" господарський суд зауважує, що саме по собі укладення відповідачем договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій з ТОВ Олімп.Комсервіс.Плюс не припиняє дію договору про постачання електричної енергії та не звільняє Інститут від обов`язку щодо належної оплати вартості спожитої електричної енергії, водночас відповідачем не надано доказів звернення до позивача із відповідними заявами щодо припинення договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за договором іншому користувачу та ін.

До того ж слід зауважити, що в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справи № 916/1127/22, предметом розгляду в якій також було розірвання означеного договору за зустрічними вимогами Селекційно-генетичного інституту - національного центрунасіннєзнавства та сортовивчення. Так, вказані вимоги Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення обґрунтовував тим, що інститут не є фактичним споживачем послуг за спірним договором, електрична енергія за наведеними точками комерційного обліку ним не використовується, припинити її використання він не має можливості, оскільки добровільне розірвання договору можливе за відсутності заборгованості, а у кошторисі не має статті, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом повинен сплачувати за не ним використану електричну енергію, тому він не має можливості виконати цю вимогу договору та повністю сплатити заборгованість.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 р. по справі № 916/1127/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 р., у задоволенні зустрічного позову Селекційно-генетичного інституту - національного центрунасіннєзнавства та сортовивчення було відмовлено.

Так, господарським судом з`ясовано встановлено, що точки обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B і 62Z884202604757L знаходяться у житловому комплексі Інституту, і за цим точками обліковується електрична, спожита в багатоквартирних житлових будинках, розташованих на території житлового комплексу Інституту.

Як з`ясовано судом, на підставі отриманих даних позивачем виставлялись відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за об`єктом з ІЕС-кодом 62Z730158140881B шляхом направлення на його юридичну адресу, які були отримані з боку відповідача, а саме:

-рахунок № 02-99/1 від 03.09.2023 р. за спожиту електричну енергію за серпень 2023 р. на суму 84831,12 грн. (в т.ч. ПДВ 14138,52 грн.), який отримано споживачем 23.10.2023 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707477924;

-рахунок № 02-99/1 від 02.10.2023 р. за спожиту електричну енергію за вересень 2023 р. на суму 65862,72 грн. (в т.ч. ПДВ 10977,12 грн.), який отримано споживачем 23.10.2023 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707477924;

-рахунок № 02-99/1 від 06.11.2023 р. за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 р. на суму 102131,04 грн. (в т.ч. ПДВ 17021,84 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 05.12.2023 р. за спожиту електричну енергію за листопад 2023 р. на суму 35647,92 грн. (в т.ч. ПДВ 5941,32 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 06.01.2024 р. за спожиту електричну енергію за грудень 2023 р. на суму 78122,88 грн. (в т.ч. ПДВ 13020,48 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 06.02.2024 р. за спожиту електричну енергію за січень 2024 р. на суму 116495,28 грн. (в т.ч. ПДВ 19415,88 грн.), який отримано споживачем 20.02.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707544532.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції № 1/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії у постачальника універсальних послуг) передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

В п. 3 Комерційної пропозиції № 1/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії у постачальника універсальних послуг) визначений термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач має право здійснювати попередню оплату. Не отримання споживачем рахунку не звільняє його від сплати за фактично спожиту електричну енергію. Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію в установлені даним пунктом строки за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Таким чином, з огляду на вказане, оплата вартості обсягу спожитої електроенергії мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених в Комерційній пропозиції № 1/1-УП (додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії у постачальника універсальних послуг), а саме протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Однак, у вказаний строк відповідач не здійснив повну оплату за спожиту електричну енергію за період з серпня 2023 року по січень 2024 року включно на підставі виставлених рахунків, у зв`язку з чим заборгованість відповідача станом на 15.04.2024 р. складає 483090,96 грн., наявність якої відповідачем не спростована. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період з серпня 2023 р. по січень 2024 р. включно Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення матеріали справи не містять. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 483090,96 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості спожитої електроенергії не виконав у встановлений в комерційній пропозиції строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (нездійснення оплата у повному обсязі за спожиту електроенергію) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за прострочення оплати електроенергії, спожитої в серпні 2023 року січні 2024 року в розмірі 3127,26 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3127,26 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії в розмірі 3296,11 грн., наразі встановлено, що розрахунки інфляційних втрат за прострочення оплати електроенергії, спожитої в серпні 2023 року січні 2024 року були здійснені позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 3296,11 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності та враховуючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5874,17 грн., понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в сумі 489514,33 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 483090/чотириста вісімдесят три тисячі дев`яносто/грн. 96 коп., 3% річних в сумі 3127/три тисячі сто двадцять сім/грн. 26 коп., інфляційні втрати в розмірі 3296/три тисячі двісті дев`яносто шість/грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5874/п`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири/грн. 17 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.

Суддя В.С. Петров