Ухвала

від 17.12.2024 по справі 916/1621/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1621/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024

у справі № 916/1621/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення заборгованості в сумі 489 514,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Селекційно-генетичний інститут - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення 28.11.2024 через систему "Електронний суд" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (повний текст постанови складений та підписаний 11.11.2024) у справі № 916/1621/24, справу № 916/1621/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1621/24.

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в квітні 2024 ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення заборгованості в загальному розмірі 489 514,33 грн., з яких: 483 090,96 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 127,26 грн. - 3% річних, 3 296,11 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24 позов ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" задоволено у повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1621/24 залишено без змін.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 916/1621/24 є стягнення заборгованості в загальному розмірі 489 514,33 грн., з яких: 483 090,96 грн. - заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 127,26 грн. - 3% річних, 3 296,11 грн. - інфляційних втрат, а отже ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 500 = 1 514 000,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Селекційно-генетичний інститут - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення у поданій касаційній скарзі зазначає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є незаконним та необґрунтованим, оскільки їх прийнято із не з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Проте, Суд зазначає, що ця підстава є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини другої ГПК України, натомість, не є доводами, які у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що у Господарському суді Одеської області розглядається справа № 916/3504/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія до Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство ДТЕК Одеські електромережі про стягнення 305 996,76 грн, тобто, з таким же предметом спору - стягнення на користь ТОВ «ООЕК» грошових коштів за нібито спожиту Інститутом електроенергію за період лютий 2024 року - червень 2024 року на суму 299 660,40 грн., а також 3 % річних в розмірі 1 631,88 грн. та збитків від інфляції в розмірі 4 704,48 грн. Відтак, на думку скаржника, даний випадок включається до числа випадків, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вказує на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у справі № 916/1621/24, при розгляді іншої справи № 916/3504/24, а тому такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи Суд вважає необґрунтованими, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржником у скарзі не додано належних жодних доказів та не обґрунтовано, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи (якої саме) та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а тому вказані твердження відхиляються Судом, як такі, що не підтверджують наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відсутність належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 916/1621/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, наведене в тексті касаційної скарги клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі № 916/1621/24 не розглядається.

Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 916/1621/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова