Постанова

від 06.11.2024 по справі 916/1621/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1621/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Рябоконь В.І., за довіреністю;

від відповідача: Мацієвський О.М., Мигуш В.І., у порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

на рішення Господарського суду Одеської області

від 12 червня 2024 року (повний текст складено 17.06.2024)

у справі № 916/1621/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія

до відповідача: Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення заборгованості в сумі 489 514,33 грн., -

суддя суду першої інстанції: Петров В.С.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 06.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Одеська обласна енергопостачальна компанія (далі також позивач, ТОВ «ООЕК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі також відповідач, Селекційний інститут, Інститут, СГІ-НЦНС) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 489 514,33 грн., з яких: 483 090,96 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 3 127,26 грн. 3% річних, 3 296,11 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого відповідач приєднався на підставі заяви-приєднання від 20.02.2019, з Комерційною пропозицією №1/1-УП (для суб`єктів господарювання, що здійснюють управління багатоквартирним будинком), в частині розрахунків за спожиту електричну енергію протягом серпня 2023 січня 2024.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24 (суддя Петров В.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія задоволено у повному обсязі.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності заборгованості у Селекційного інституту перед ТОВ «ООЕК» та її непогашення за спірний період, що не спростовано відповідачем. Водночас, судом було зазначено, що відповідач не оскаржував дані щодо споживання електричної енергії Інститутом, надані АТ ДТЕК Одеські електромережі як оператором системи розподілу та постачальником послуг комерційного обліку, які відображені в рахунках ТОВ ООЕК, як постачальника електричної енергії.

Також, місцевий господарський суд відхилив твердження відповідача про те, що споживання будь-якого обсягу електричної енергії з боку останнього на ЕІС-код точках - 62Z730158140881B та 62Z884202604757L не здійснюється, оскільки за цими точками обліку відсутні його об`єкти, а фактично за цими ЕІС-код точками знаходиться суб`єкт господарювання, який здійснює управління (утримання, обслуговування) багатоквартирних будинків - ТОВ Олімп.Комсервіс.Плюс?. Так, місцевий господарський суд зазначив, що саме по собі укладення Селекційним інститутом договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій з ТОВ Олімп.Комсервіс.Плюс не припиняє дію договору про постачання електричної енергії та не звільняє Інститут від обов`язку щодо належної оплати вартості спожитої електричної енергії. Разом з тим, суд звернув увагу на те, що відповідачем не надано доказів звернення до ТОВ «ООЕК» із заявами щодо припинення спірного договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за договором іншому користувачу та ін.

Водночас, суд першої інстанції з`ясував, що в межах господарської справи №916/1127/22 відповідачем заявлялись вимоги щодо розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «ООЕК», що був укладений шляхом приєднання до умов публічного договору на підставі підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 з комерційною пропозицією №2/1-УП. Однак, у вказаний вимогах Інституту було відмовлено. Таким чином, підстав для несплати електричної енергії, яка постачається за спірним договором у відповідача немає.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24 та ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із не з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими; порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Інститут вказує, що він фактично не споживав за ЕІС-код точками комерційного обліку №62Z730158140881B (лічильник №087857) і №62Z884202604757L (лічильник №256736) електричну енергію за тарифом для побутового колективного споживача для освітлення місць загального користування в багатоквартирних будинках, живлення ліфтів, станції підкачування питної води, тощо, а тому не мав підстав підписувати, відповідну Заяву-приєднання до договору постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги за тарифом для колективних побутових споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифом для побутових споживачів.

При цьому, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що предметом діяльності Селекційного інституту не являється надання житлово-комунальних послуг, у тому числі придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів, насосної станції підкачування питної води та забезпечення функціювання іншого спільного майна багатоквартирних будинків, у відповідності до законодавства України у сфері житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим Інститут не є колективним споживачем електричної енергії за побутовим тарифом, як комунальної послуги, вказаної в п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово- комунальні послуги (комунальні послуги послуги з … постачання та розподілу електричної енергії).

За твердженням відповідача, він є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою, яка фінансується через Держказначейство України на підставі кошторису на кожний фінансовий рік, тому на кожен поточний фінансовий рік повинен укладатися окремий договір закупівлі електричної енергії у постачальника універсальних послуг і такий договір вважається укладеним, якщо відповідає вимогам Закону України Про публічні закупівлі та іншим правовим актам у сфері публічних закупівель та бюджетного фінансування, тому договір закупівлі електричної енергій у постачальника універсальної послуги (за побутовим тарифом для колективного споживача) не може вважатися укладеним лише на підставі ПРРЕЕ, у тому числі на підставі Заяви-приєднання від 20.02.2019.

На переконання апелянта, договір №99 від 27.05.2004 про постачання електричної енергії між ВАТ Енергопостачальна компанія Одесобленерго (Постачальник) та Селекційно-генетичним інститутом Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення (Споживач), за яким здійснювалось постачання електричної енергії по промисловому тарифу для потреб наукової та господарської діяльності (з особовим рахунком №99), припинив свою дію з 11 червня 2018 року, тобто з дня набрання чинності Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії. А відтак, всі умови договору №99 (крім вказаних в абзаці 2 пункту 6 Постанови) припинили свою дію і на них у подальшому не можна посилатись.

Водночас, Інститут зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що постачання електричної енергії по побутовому тарифу здійснювалось на житловий комплекс суб`єкту господарювання Житлово-комунальній конторі Селекційно-генетичного інституту (ЖКК-СГІ) на підставі договору №99 від 13.01.2001 (з особовим рахунком №5158), укладеним постачальником з ЖКК-СГІ.

Відповідач вказує, що суд неправильно визначено правовідносини, пов`язані з постачанням електричної енергії як товару по промисловому тарифу за особовим рахунком № 99 та Заяви-приєднання від 20.02.2019, такими правовідносинами, які свідчать про укладений договір постачання електричної енергії за побутовим тарифом (як комунальна послуга), навіть без укладеного в паперовій формі договору закупівлі електричної енергії як комунальної послуги (а не як товару), відповідно Закону України Про публічні закупівлі та Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Серед іншого, скаржник вказує, що Інститут споживав електричну енергію по промисловому тарифу для наукових і господарських потреб, у зв`язку з чим і була підписана з боку Інституту Заява-приєднання від 20.02.2019 з Додатком, в якому були вказані ЕІС-код точки комерційного обліку №62Z5700473946419, №62Z335598514249, за якими електроенергія споживалась Інститутом. Після ЕІС-код точок №62Z5700473946419 та №62Z335598514249 через ЕІС-код точки комерційного обліку № 62Z730158140881B та № 62Z884202604757L (які також були вказані в Додатку) електромережами Інституту електрична енергія транзитом передавалась іншим суб`єктам господарювання і в житлові будинки, і мешканцям багатоквартирних будинків, тому останні дві точки виконували функцію комерційного обліку обсягів передачі транзитом електричної енергії іншим споживачам (субспоживачам), про що Інститут щомісяця формував звітність у вигляді Актів про обсяги спожитої електроенергії та переданої електромережами Інституту транзитом іншим споживачам та надавав звітність в АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як Оператору систем розподілу та Постачальнику послуг комерційного обліку електричної енергії.

Інститут зазначає, що в Актах про обсяги спожитої електроенергії в рядку п. 1.5 «отпущено транзитом в мережі» ОСР за лічильником №087857 (ЕІС-код точка комерційного обліку №62Z730158140881B) і лічильником №256736 (ЕІС-код точка комерційного обліку №62Z884202604757L) вказані обсяги відпущеної Інститутом транзитом електроенергії, які повністю співпадають з обсягами електроенергії відпущеної транзитом, та вказаними в Розшифровках нарахувань за послуги з розподілу і реактивні перетоки від ОСР, в рядку «Відпущено транзитом в мережі ОСР» за лічильн. № 087857 (ЕІС-код № 62Z730158140881В) і лічильн. № 256736 (ЕІС-код №62Z884202604757L).

Отже, відповідач вважає, що вказане вище, доводить, що Інститут не споживав електричну енергію за вказаними точками комерційного обліку, а тому позивачем не доведено споживання електричної енергії, за тарифом для побутового споживача, як комунальної послуги Селекційним інститутом, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у даній справі підлягає скасуванню, а у задоволені позову про стягнення заборгованості має бути відмовлено.

Окремо Інститут вказав, що він як державна бюджетна неприбуткова установа у своїй діяльності керується чинним законодавством, у тому числі Законом України «Про публічні закупівлі», згідно якого будь-які договори бюджетні організації укладають виключно у письмовій формі, які реєструються в електронній системі публічних закупівель «PROZORRO», а оплата за договорами проводиться органами Державної казначейської служби на підставі письмових договорів. Договори, укладені бюджетними підприємствами, організаціями, установами, не у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі та з порушенням процедури їх укладення, тобто в інший спосіб, наприклад, шляхом приєднання до публічного договору на підставі Заяви-приєднання, вважаються неукладеними, недійсними і оплата по договорам, укладеним у інший спосіб, не проводиться Держказначейством з рахунків Інституту. При цьому, суд проігнорував вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» під час розгляду даної справи, не дав оцінку вимогам законодавства щодо можливості укладання бюджетною установою будь-яких договорів не у письмовому в порядку, що суперечить наведеному Закону. Суд в оскаржуваному рішенні взагалі не послався на норми Закону України «Про публічні закупівлі», тобто, не застосував законодавство, яке підлягало застосуванню у даній справі, що є окремою підставою для скасування судового рішення.

Також, апелянт на підтвердження своєї позиції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 18.03.2020 у справі №927/986/17 (щодо обов`язку споживача оплачувати лише фактично отримані послуги).

Більш детально доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі останнього.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24; призначено вказану справу до розгляду на 06 листопада 2024 року об 11:30 год. та продовжено розгляд апеляційної скарги Селекційного інституту на розумний строк.

13.09.2024 від ТОВ «ООЕК» до Південно-західного апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У своєму відзиві ТОВ «ООЕК» зазначає, зокрема, що він є ліцензованим постачальником універсальних послуг на території Одеській області, що був створений в результаті заходів з відокремлення від АТ ДТЕК Одеські Електромережі? оператора системи розподілу АТ Одесаобленерго? від постачання електричної енергії.

Посилаючись на положення ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», позивач вказує, що у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.

Водночас, позивач вказує, що відповідно до п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення? Закону України Про ринок електричної енергії? передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Також, відповідно до приписів Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, зокрема щодо постачання електричної енергії, може здійснюватися у тому числі шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (пункти 2, 7 Постанови №312).

За ствердженнями позивача, ним було розроблено у відповідності до типового договору та розміщено на сайті компанії та опубліковано в газеті Одеські вісті? від 29.12.2018 публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Також, на офіційному сайті ТОВ ООЕК? були розміщені комерційні пропозиції для споживачів.

ТОВ «ООЕК» звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2411/23 було встановлено, що з 2014 у зв`язку з ліквідацією Житлово-комунальної контори СГІ-НЦНС, на балансі СГІ-НЦНС знаходиться об`єкти житлового фонду. Факт знаходження житлових будинків на балансі СГІ-НЦНС відповідачем у даній справі не спростовано. Разом з цим, попереднім постачальником електричної енергії за регульованим тарифом АТ «ДТЕК «Одеські електромережі», постачання електричної енергії на зазначені об`єкти до 01.01.2019 здійснювалось на підставі укладеного договору між АТ «Одесаобленерго» (на даний час АТ «ДТЕК «Одеські електромережі») та СГІ-НЦНС. Таким чином, з 01.01.2019 СГІ-НЦНС шляхом фактичного споживання електричної енергії приєдналось до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Крім того, 20.02.2019 Інститутом було подано до ТОВ «ООЕК» заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додатком №1 до якої саме відповідачем визначено перелік об`єктів споживача, за якими здійснюється приєднання та зазначено ЕІС-коди точок комерційного обліку. Так, серед іншого в даній заяві містяться точки обліку з ЕІС-кодом 62Z730158140881В та 62Z884202604757L.

Позивач звертає увагу на те, що питання укладення спірного договору про постачання електричної енергії неодноразово досліджувалось господарськими судами у справах №916/1621/24, №916/2411/23, №916/1127/22, №916/3020/21 за позовними вимогами ТОВ «ООЕК» до СГІ-НЦНС про стягнення заборгованості і за результатом розгляду даних справ встановлено факт укладання між сторонами договору. Більш того, 25.07.2022 у справі №916/1127/22 Інститутом було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ ООЕК з вимогою щодо розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був укладений шляхом приєднання до умов публічного договору на підставі підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019. На переконання позивача, поданням зазначеної зустрічної позовної заяви, Інститутом фактично визнано добровільне укладення між ТОВ ООЕК та апелянтом публічного договору про постачання електричної енергії, шляхом подання відповідної заяви-приєднання.

Водночас, на переконання ТОВ «ООЕК», якщо відповідач вважає, що для постачання електричної енергії до житлових будинків СГІ-НЦНС необхідно укладати договори про закупівлю електричної енергії, у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», то сам Інститут мав ініціювати відповідну процедуру, що в свою чергу, апелянтом здійснено не було.

Детальніше позиція ТОВ «ООЕК» викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 06.11.2024 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 06.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У матеріалах справи наявна Заяву-приєднання від 20.02.2019 до умов договору про постачання електричної енергії (т.1 а.с. 28), згідно якої на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача за адресами та ЕІС-код точками комерційного обліку, згідно Додатка 1, учасник роздрібного ринку електричної енергії - постачальник електричної енергії ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія, який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, повідомляє про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ Одесаобленерго та ініціює приєднання споживача з 01 січня 2019р. до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.

Споживач - Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

Заява підписана директором Інституту Соколовим В.М. та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

У Додатку 1 до Заяви-приєднання вказані наступні адреси з ЕІС-код точками комерційного обліку споживача: Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5700473946419; ЕІС-код 62Z7335598514249; ЕІС-код 62Z730158140881B; ЕІС-код 62Z884202604757L, ЕІС-код 62Z7255844617690 (т. 1 а.с. 28).

Таким чином, шляхом підписання 20.02.2019 вищевказаної заяви-приєднання Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ-НЦНС), приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ ООЕК?, про що прямо зазначено у заяві-приєднанні.

Разом з цим, судовою колегією встановлено, що при розгляді справи №916/3020/21 господарським судом з`ясовано обставину припинення договору постачання електричної енергії в частині деяких точок, а саме: "….. позивачем було направлено повідомлення до ДПЗД Укрінтеренерго про припинення договорів про постачання електричної енергії на об`єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 з 31.12.2020 та подальше постачання ДПЗД Укрінтеренерго на вказані об`єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ. Зазначене підтверджується протоколом від 19.04.2021 та Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 05.05.2021».

Також у матеріалах справи міститься комерційна пропозиція №1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів).

При цьому, апеляційною колегією з`ясовано, що станом на час підписання заяви-приєднання Інститут був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ "Одесаобленерго" (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком №99, відповідно до Договору від 27.05.2004 №99. У додатках №№ 5.1, 5.3 до вказаного Договору від 27.05.2004 сторонами було погоджено перелік об`єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії, а також перелік субспоживачів, об`єкти яких живляться електроенергією Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, до яких увійшли об`єкти за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3. До переліку таких субабонентів увійшла, зокрема, житлово-комунальна контора, об`єкти - житлові будинки, номери лічильників №087857, 256736, 818224, 133233.

Згідно Договору від 27.05.2004, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Вказані обставини були встановлені при розгляді господарської справи №916/545/17 та знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 04.04.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, у справі №916/545/17 було встановлено, що у зв`язку із подальшою ліквідацією житлово-комунальної контори селекційно-генетичного інституту, об`єкти житлового фонду (балансоутримувачем яких є житлово-комунальна контора селекційно-генетичного інституту) передано Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення на праві оперативного управління за згодою Національної академії аграрних наук, що підтверджується листом №10.2-13/129 від 21.02.2014.

Таким чином, маючи на балансі об`єкти житлового фонду, Інститут, підписавши відповідну заяву-приєднання, приєднався, як споживач, до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП. Початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/1127/22, залишеним в силі Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, встановлено, що Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП, яка була опублікована 29.12.2018 в газеті "Одеські вісті", згідно п. 8 якої Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності, зокрема, з дати підписання заяви-приєднання до умов договору і укладається на строк до 31.12.2019, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та ніж термін (строк) виконання постачальником функцій постачальника універсальних послуг.

Суд також зауважує, що предметом розгляду у справі №916/1127/22 також було розірвання означеного договору. Такі вимоги були заявлені Селекційно-генетичним інститутом - національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Рішенням суду від 30.01.2023 у задоволенні таких вимог Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було відмовлено.

Згідно з п. 1.1. Договору, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.5. Договору передбачено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати її введення в дію.

Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Положеннями п. 5.9. Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Умовами п. 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Сторони домовились, що споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (п. 6.2. Договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1. Договору).

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів справи надано довідки АТ ДТЕК Одеські електромережі (як постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку) по споживачу Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.

Так, згідно з довідкою (а.с. 29) в серпні 2023 року СГІ-НЦНС було спожито 32133 кВт*год., у вересні 2023 року 24948 кВт*год., всього 57081 кВт*год.; згідно з довідкою (а.с. 31) відповідачем було спожито 125908 кВт.год. електричної енергії, у т.ч. за жовтень 2023 року 38686 кВт.год., за листопад 2023 року 13503 кВт.год., за грудень 2023 року 29592 кВт.год., за січень 2024 року 44127 кВт.год.

З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії позивачем виставлялись та направлялись поштою на адресу Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення рахунки на оплату, з яких вбачається, що спірні правовідносини у даному випадку стосуються одної точки обліку - 62Z730158140881B.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами у даній справі, що точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B знаходиться у житловому комплексі Інституту, і за останньою обліковується електрична, спожита в багатоквартирних житлових будинках, розташованих на території житлового комплексу Інституту.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ООЕК» виставлялись відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за об`єктом з ІЕС-кодом 62Z730158140881B шляхом направлення на його юридичну адресу, які були отримані з боку відповідача, а саме:

-рахунок № 02-99/1 від 03.09.2023 р. за спожиту електричну енергію за серпень 2023 р. на суму 84831,12 грн. (в т.ч. ПДВ 14138,52 грн.), який отримано споживачем 23.10.2023 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707477924;

-рахунок № 02-99/1 від 02.10.2023 р. за спожиту електричну енергію за вересень 2023 р. на суму 65862,72 грн. (в т.ч. ПДВ 10977,12 грн.), який отримано споживачем 23.10.2023 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707477924;

-рахунок № 02-99/1 від 06.11.2023 р. за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 р. на суму 102131,04 грн. (в т.ч. ПДВ 17021,84 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 05.12.2023 р. за спожиту електричну енергію за листопад 2023 р. на суму 35647,92 грн. (в т.ч. ПДВ 5941,32 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 06.01.2024 р. за спожиту електричну енергію за грудень 2023 р. на суму 78122,88 грн. (в т.ч. ПДВ 13020,48 грн.), який отримано споживачем 23.01.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707560821;

-рахунок № 02-99/1 від 06.02.2024 р. за спожиту електричну енергію за січень 2024 р. на суму 116495,28 грн. (в т.ч. ПДВ 19415,88 грн.), який отримано споживачем 20.02.2024 р., про що свідчить інформація онлайн сервісу Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 6500707544532.

Як вбачається із супровідних листів ТОВ «ООЕК», наявних у матеріалах справи, разом з рахунками за спожиту електричну енергію позивач направляв відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за відповідні періоди.

Інститутом за виставленим рахунком енергопостачальної організації за спожиту електричну енергію за період серпень 2023 - січень 2024 кошти не сплачено.

Як зазначалось вище, Інститут вважає, що оскільки він не є фактичним споживачем електричної енергії за ЕІС-код точками комерційного обліку №62Z730158140881B (лічильник №087857) і №62Z884202604757L та не виконує функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, то з огляду на те, що електрична енергія у вказаних точках обліку використовується для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів, забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, у Інституту відсутні зобов`язання з оплати цієї електроенергії.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ліцензії з постачання електричної енергії.

26.10.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 "Про затвердження Методичних рекомендації щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території".

Територією ліцензованої діяльності ТОВ "ООЕК", як постачальника універсальних послуг, є Одеська область, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ "Одесаобленерго", який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ "ООЕК").

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Також даною статтею передбачено, що у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пунктом 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії /далі-ПРРЕЕ/ визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Як зазначалось вище та не спростовано відповідачем, Інститут на час укладання спірного договору був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ Одесаобленерго за особовим рахунком №99.

30.11.2018 між ТОВ "ООЕК" та AT "Одесаобленерго" було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу №1/01/30/11/2018, відповідно до умов якого AT "Одесаобленерго", як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії AT "Одесаобленерго".

З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ ДТЕК Одеські електромережі на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії, згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 Про видачу АТ Одесаобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно до п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.

Водночас, крім функцій оператора системи розподілу, АТ ДТЕК Одеські електромережі також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку, адміністратора комерційного обліку згідно абз. 3 п. 5, п.11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, тобто, АТ ДТЕК Одеські електромережі адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Відтак, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Відповідно до п. 1.2.8 ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені ТОВ "ООЕК" на офіційному веб-сайті та розміщені в газеті "Одеські вісті" № 99 від 29.12.2018.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому, сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

При цьому, п. 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії" унормовано, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали даної справи свідчать, що 20.02.2019 Інститутом було підписано заяву приєднання до умов договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії, в тому числі за спірними точками розподілу. Таким чином, Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99. Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.

Відповідно до умов заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, починаючи з 01.01.2019 відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Овидиопольська, 3 ЕІС - код точки обліку 62Z730158140881B.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).

За умовами ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства та з огляду на існуючу у матеріалах даної справи заяву-приєднання, Селекційний інститут уклав публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ ООЕК шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з АТ "ДТЕК Одеські електромережі".

Доказів припинення означеного договору, його розірвання матеріали справи не містять, при цьому суд враховує, що відповідач звертався до суду з вимогами про розірвання спірного договору, у задоволенні яких судом у справі №916/1127/23 було відмовлено.

При цьому, суд також зауважує, що як зміна форми типового договору, так і зміна комерційних пропозиції жодним чином не впливає на висновки суду щодо чинності договору у спірний період.

У відповідності до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 6.1 та пп. 6.8 п. 6 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відтак, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, з огляду на що судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта щодо відсутності у нього обов`язку оплати за спожиту електричну енергію за побутовим тарифом, як комунальної послуги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Обставина постачання відповідачу електричної енергії та її обсяг підтверджується довідками АТ ДТЕК Одеські електромережі про обсяги електричної енергії, визначені останнім саме як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку на підставі ПРРЕЕ в редакції чинній в межах спірного періоду.

Судова колегія звертає увагу, що відповідачем не надано доказів оскарження зазначених у довідках АТ ДТЕК Одеські електромережі відомостей, отже данні щодо споживання електричної енергії, надані АТ ДТЕК Одеські електромережі, як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках ТОВ ООЕК, як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами.

З огляду на вищенаведене, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виставленими рахунками на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 п.5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 4.21 ПРРЕЕ визначено, що сплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В свою чергу, відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з серпня 2023 року по січень 2024 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період на день розгляду справи по суті складає 483 090,96 грн., наявність якої відповідачем не спростована.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія зазначає, що відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що він не є споживачем електроенергії за об`єктом з ЕІС - код точкою обліку 62Z730158140881B, оскільки дана точка відноситься до житлового об`єкту, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.

На законодавчому рівні можливість продажу електричної енергії за цінами для населення передбачена тільки для постачальників універсальних послуг. Постачання електричної енергії, що споживається у житлових будинках, у тому числі на технічні цілі та освітлення дворів, східців, і номерних знаків за цінами для побутових споживачів, - можлива тільки у постачальника універсальних послуг.

Отже, точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B, знаходиться у житловому комплексі Інституту; електрична енергія в цій точці використовується для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого на території житлового комплексу Інституту, тобто електрична енергія використовується населенням у житлових будинках та підлягає до оплати за цінами постачальника універсальних послуг.

Однак, точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B вказану у Додатку №1 до Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії, яку власноручно підписав директор Інституту, тим самим погодившись із визначенням об`єктів (у тому числі жилими), що будуть споживати електричну енергію.

Крім того, як зазначалось вище, на момент підписання заяви-приєднання, Інститут мав на балансі об`єкти житлового фонду, що встановлено у господарський справі №916/545/17 та не спростовано відповідачем. Також, Інститутом не спростовано, що станом на даний час відповідні об`єкти житлового фонду досі залишаються на балансі відповідача.

Більш того, у попередньому Договорі від 27.05.2004 №99, на підставі якого Інститут отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ "Одесаобленерго" було погоджено перелік об`єктів споживача (у додатках №№ 5.1, 5.3 до вказаного Договору), до яких увійшли житлові будинки, номери лічильників №087857, 256736, 818224, 133233.

Як зазначалось вище лічильник №087857 відноситься до спірної точки обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B.

Судова колегія звертає увагу на те, що апелянтом не надано доказів існування попереднього Договору №99 від 13.01.2001 (з особовим рахунком №5158), за яким (як стверджує апелянт) здійснювалось постачання електричної енергії по побутовому тарифу на житловий комплекс.

Водночас, апеляційна колегія звертає увагу на те, що станом на момент приєднання до умов спірного Договору постачання електричної енергії, відповідач не ініціював внесення змін до переліку об`єктів споживання електричної енергії, за яку має розраховуватись Інститут.

Також, відповідачем не надано доказів звернення до ТОВ «ООЕК» із відповідними заявами щодо припинення Договору про постачання електричної енергії, передання об`єктів за Договором іншому користувачу тощо.

Критично апеляційна колегія ставиться і до посилання апелянта на формування Інститутом звітності у вигляді Актів про обсяги спожитої електроенергії та переданої електромережами Інституту транзитом іншим споживачам, які надавав АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як Оператору систем розподілу та Постачальнику послуг комерційного обліку електричної енергії. Так, на підтвердження вказаного жодного доказу щодо існування таких актів Інститутом суду не надано.

Стосовно аргументів апелянта про недотримання процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», при укладені спірного Договору про постачання електричної енергії , судова колегія вказує, що основними нормативними документами, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також регулюють відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії є Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13.04.2017 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.

Саме цими документами визначено порядок укладення договорів у сфері енергетики між учасниками ринку, у тому числі споживачем та постачальником електричної енергії.

Обов`язку укладення договору за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», вищезазначені нормативні документи не мають.

У цьому контексті судова колегія погоджується з позицією позивача, який зазначив, що Закон України «Про публічні закупівлі» зобов`язує саме замовника ініціювати проведення процедури закупівлі. Отже, у разі якщо апелянт вважає, що для постачання електричної енергії до житлових будинків СГІ-НЦНС необхідно укладати договори про закупівлю електричної енергії, то саме апелянт мав ініціювати відповідну процедуру. Але, Інститутом цього здійснено не було.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи та зміст позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, а доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи та зміст позовних вимог, судова колегія зазначає, що оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості, повноти та законності судового акту, у зв`язку з чим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, а доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються, як недоведені.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1621/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.11.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяПринцевська Н.М.