Рішення

від 07.06.2024 по справі 921/691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/691/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця Стойко Володимира Юрійовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих", вул. Академіка Студинського, буд. 13, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільської обл., 46005

про: стягнення 171 284,82грн - заборгованості за виконані роботи згідно Акту здачі приймання робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018.

За участі представників

позивача адвоката Сідого Сергій Валерійович, ордер ВО №1064127 від 10.11.2023

відповідача юриста ОСОБА_1 , наказ №26-К від 06.11.2023.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 19.10.2023 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання по розгляду справи по суті на 17.11.2023, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

У судовому засідання 17.11.2023, враховуючи подані: - представником позивача (адвокат Сідий С.В.) заяву № б/н від 10.11.2023 (вх.№9302 від 17.11.2023) про уточнення ціни позову, помилково зазначено суму 170 540,75грн, замість 171 284,82грн та надав докази направлення такої заяви відповідачу; - в.о. директора Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" ( Гупайло Р., витяг з ЄДР, наказ від 27.12.2019) відзив на позов №б/н від 13.11.2024 (вх.№9187 від 14.11.2023), з доказами направлення позивачу та для надання можливості позивачу ознайомитися з таким, надати відповідь на відзив та для огляду в судове засідання оригінал Акту здачі-прийняття робіт №17 від 08.10.2018 та рахунку №317 від 08.10.2018, оголошено перерву до 24.11.2023, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

У судових засіданнях 24.11.2023 та 12.12.2023, враховуючи подані: - представником позивача (адвокат Сідий С.В.) відповідь на відзив №б/н від 22.11.2023 (вх.№9542 від 24.11.2023), пояснення №б/н від 05.12.2023 (вх.№9941 від 11.12.2023) з долученням доказів; - представником відповідача (Ханас І.) пояснення №б/н від 12.12.2023 (вх.№10027 від 12.12.2023); - клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 12.12.2023 та 22.12.2023, які занесені у протоколи судових засідань, представники сторін повідомлені про дату та час судових засідань.

Ухвалою суду від 22.12.2023, враховуючи подані: - представником позивача (Сідий С.В.) пояснення №б/н від 05.12.2023 (вх.№9941 від 11.12.2023), з долученням додаткових доказів, клопотання №б/н від 22.12.2023 (вх.№10320 від 22.12.2023), в якому просить суд перейти до розгляду справи від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи, подані представником відповідача пояснення; - представником відповідача (Ханас І.О.) через Електронний кабінет суду пояснення №б/н від 18.12.2023 (вх.№10191 від 19.12.2023), у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2024, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалами суду від 09.01.2024 та 23.01.2024, враховуючи подані:- представником позивача ( ОСОБА_2 ) клопотання про відкладення судового засідання №б/н від 08.10.2024 (вх.№204 від 09.01.2024), клопотання №б/н від 22.01.2024 (вх.605 від 23.01.2024) про долучення електронного доказу (відеозапис), та про відкладення судового засідання; - представником відповідача ( Ханас І.О.) клопотання №б/н від 09.01.2024 (вх.№228 від 09.01.2024) та №б/н від 23.01.2024 (вх.№623 від 23.01.2024) у яких висловилася що не заперечує проти відкладання розгляду справи, відкладено підготовче засідання відповідно до 23.01.2024 та 13.02.2024, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

У судових засіданнях 13.02.2024 та 23.02.2024, враховуючи подані: - представником позивача ( ОСОБА_2 ) клопотання №б/н від 12.02.2024 (вх.№1190 від 12.02.2024) про долучення заяви свідка та усне клопотання про відкладення розгляду справи; - в.о. директора відповідача ( Гупайло Р.) клопотання №б/н від 22.02.2024 (вх.№ 1575 від 23.02.2024) про виклик для допиту свідків, для надання можливості відповідачу надати докази на спростування заяви свідка, позивачу подати заяви за результатами ознайомлення із заявою відповідача про виклик свідків, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 23.02.2024 та 05.03.2024, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 05.03.2024, враховуючи подане представником позивача (адвокат Сідий С.В.) заперечення №б/н від 28.02.2024 (вх.№1712 від 28.02.2024) на клопотання відповідача щодо виклику свідків та клопотання №б/н від 05.03.2024 (вх.№1881 від 05.03.2024) про розгляд заяви про допит свідків, з урахуванням поданих ним заперечень, без участі представника позивача, у зв`язку із терміновим відрядженням до м. Львова, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача №б/н від 22.02.2024 (вх. №1575 від 23.02.2024) про виклик у судове засідання та допиту свідків, оголошено перерву у судовому засіданні до 15.03.2024 та здійснено виклик у судове засідання для надання пояснень щодо предмета спору ОСОБА_3 , сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні 15.03.2024, враховуючи необхідність повторного виклику у судове засідання для надання пояснень щодо предмета спору ОСОБА_3 , для надання можливості відповідачу подати докази, керуючись ст. 6 конвенції про захист прав і основоположних свобод продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 05.04.2024, а ухвалою суду від 08.04.2024, приймаючи до уваги, що судове засідання у визначений час (05.04.2024) не відбулося, призначено підготовче засідання на 16.04.2024, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні 16.04.2024, враховуючи подані в.о. директора відповідача (Гупайло Р.) пояснення №б/н від 15,04.2024 (вх.№2979 від 15.04.2024) з клопотанням про долучення додаткових доказів та поновити пропущений строк на подання таких, задоволено подане клопотання та постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.05.2024, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

У судових засіданнях 03.05.2024 та 14.05.2024 на стадії дослідження доказів постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 14.05.2024 та 21.05.2024, представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 21.05.2024,враховуючи подані: представником позивача (адвокат Сідий С.В.) клопотання по відкладення судового засідання №б/н від 21.05.2024 (вх.№4049 від 21.05.2024), у зв`язку із неможливістю взяти участь у судовому розгляді через відрядження; - представником відповідача (Ханас І.О.) заяву №б/н від 20.05.2024 (вх. №3996 від 20.05.2024) про долучення додаткових доказів, відкладено судове засідання на 07.06.2024, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Позивач, його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в обґрунтування таких посилається на наступне:

-на підставі усної домовленості позивач надав відповідачу ремонтні послуги на загальну суму 171 284,82грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018, який підписаний без заперечень;

-позивачем 20.09.2023 направлено на адресу відповідача вимогу від 15.09.2023 про оплату виконаних робіт, проте останній не оплатив виконані роботи, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість;

-твердження відповідача про те, що відсутність укладеного між сторонами договору тягне за собою відсутність правовідносин і відповідно заборгованості є хибними, оскільки в акті №17 від 18.10.2018 зазначено, що представники робіт склали цей акт про те, що виконавцем були надані такі послуги: ремонт виробничих приміщень та прилеглої території і зазначена їх загальна вартість;

-позивачем виконувався ремонт виробничих приміщень та прилеглої території , та такі роботи не вимагають наявності ліцензії на будівництво чи отримання дозволу на виконання таких робіт;

-зазначені роботи виконувалися власними силами позивача із залученням найманих працівників, які на той час перебували у трудових відносинах з позивачем, підтвердженням чого є повідомлення про прийняття на роботу працівників за 29.05.207, 23.02.2018 та 16.07.2018;

- для виконання робіт позивачем було придбано блоки, використані для облаштування оглядових ям, цеглу шифер, пиломатеріали, використані для перекриття даху, щебінь, пісок та відсів, використані для засипання прилеглих територій, що підтверджується накладними № 97 від 10.08.2018, №201 від 26.08.2018, №4/09 від 04.09.2018 та №143 від 10.09.2018;

- відеозаписом долученим до справи (в підсистемі Електронний суд) підтверджується проведення позивачем ремонтних будівельних робіт в приміщеннях (гаражні бокси) та прилеглої до них території (вирівнювання робітниками прилеглої до приміщень території), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ;

-відповідно до заяви свідка колишнього директора Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" Бондаренка К.С. ФОП Стойко В.Ю. надав послуги з ремонту виробничих приміщень ПОГ «Тернопільське УВС УТОС», які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , а саме перекрито дах, збудовано дві оглядові ями та підсипано територію, роботи проведено ФОП Стойко В.Ю. власними силами та з власних матеріалів. За результатами наданих послуг між сторонами підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018;

-позивач не звертався до відповідач про оплату виконаних робіт, оскільки між сторонами існувала усна домовленість про подальший викуп зазначених приміщень позивачем та відповідно вартість таких була б визначена з врахуванням виконаних позивачем робіт, разом з тим приміщення відповідачем продані іншій особі, тому позивач просить оплатити йому виконані ним роботи;

-твердження відповідача, що договір про спільне використання приміщення та акт здачі-приймання виконаних робіт не відображені в первинному бухгалтерському обліку, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач самостійно веде свій бухгалтерський облік, а позивач не має впливу на те які саме первинні документи відповідач відображає в даних бухгалтерського обліку, а які ні. Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов, його представник в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на наступне:

-жодних правочинів щодо надання послуг чи виконання робіт ( ремонтних чи будівельних як вказано позивачем у позовній заяві та у листі № 2 від 15.09.2023 чи щодо ремонту виробничих приміщень та прилеглої території як вказано у наданому позивачем акті №17 від 08.10.2018 з позивачем не укладалися, тому таких правовідносин у відповідача з позивачем не виникало, а тому й відсутня заборгованість відповідача перед позивачем;

- позивачем подано до суду як доказ акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018, який містить відомості, що не відповідають дійсності і такий не був підписаний керівником відповідача станом на жовтень 2018 року ОСОБА_4 ;

-за даними бухгалтерського обліку з січня 2016 по вересень 2023 року між позивачем та відповідачем були наявні правовідносини з надання позивачем транспортних послуг, які відповідачем повністю оплачені, що підтверджується відповідними документами, а тому станом на час подачі позову будь яка заборгованість відповідача перед позивачем відсутня;

-відповідно до заяви свідка ОСОБА_5 , яка працює у відповідача на посаді бухгалтера по заробітній платі (з 04.01.2016 по 12.09.2016), з 13.09.2016 - головним бухгалтером, директор ОСОБА_4 мав дуже слабкий зір, що підтверджується актом огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВА 029043 від 18.02.2016, що ускладнювало його роботу з документами, а тому наявні обґрунтовані сумніви у свідомому підписанні ОСОБА_4 акту №17 щодо послуг, які фактично не надавалися відповідачем, у телефонній розмові колишній директор повідомив, що не підписував з позивачем актів чи будь-яких інших документів щодо нібито надання чи виконання ремонтних чи будівельних робіт виробничих приміщень та прилеглої території відповідача;

-твердження позивача про те, що ним самостійно здійснено ремонти з перекриття даху приміщень, належних відповідачу, а саме замінено стара шиферне покриття та дерев`яні елементи, які утримують шифер, свідчить про проведення ним (його працівниками) робіт на висоті більше 1,3 поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, які в сила чинного законодавства потребують спеціальних вимог, які позивачем не підтверджені;

-позивачем не надано доказів отримання послуг будівельних машин та механізмів для перевезення 40 тонн щебеню, 30 тонн піску та 20 тонн відсіву та улаштування твердого дорожнього покриття та доказів на понесення витрат на такі, що свідчить про невиконання позивачем замовлення відповідача робіт з улаштування твердого покриття території відповідача;

- відповідні роботи не могли бути виконані позивачем, адже потребують дотримання спеціальних вимог та виконуються за наявності нарядів-допусків, зокрема, роботи з перекриття даху приміщень, а надані позивачем документи взагалі не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст. 73-79 ГПК України, оскільки не доведено, що вони стосуються спірних робіт.

-під час розгляду даної справи, з розмови з колишнім директором стало відомо про укладення між сторонами №01/18 Договору про спільне використання приміщення від 01.01.2018, відповідно до умов якого відповідач передає позивачу на умовно - безоплатній основі приміщення площею 100 кв.м, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Ак.Студинскього,13, умовно-безоплатна умова передбачає використання приміщення після здійснення поточного ремонту, а саме перекриття даху гаражного комплексу, тобто позивач орендував належне відповідачу приміщення, і відповідно до умов договору орендна плата за користування зарахована в рахунок проведення позивачем ремонту цього приміщення;

-зазначений договір не наданий колишнім директором відповідача для відображення у первинному бухгалтерському обліку, як і акт №17 здачі - прийняття робіт ( наданих послуг) від 08.10.2018, що підтверджено заявою свідка ОСОБА_5 , а тому не був у документах підприємства;

-між сторонами укладено Договори про спільне використання приміщення, а саме №3 від 01.01.2020, №5 від 01.01.2022 та №2 від 03.01.2023, відповідно до умов яких якого відповідач передає позивачу на умовно - безоплатній основі приміщення площею 100 кв . м, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Ак.Студинскього,13, умовно-безоплатна умова передбачає використання приміщення після здійснення поточного ремонту та крім того позивач зобов`язується щомісячно вносити на рахунок підприємства фінансову благодійну допомогу (благодійний внесок) що становить: у 2020 0 4350грн, у 2022 3900,00грн та у 2023 3900,00грн, які сплачувалися позивачем, що підтверджується банківськими виписками та карткою рахунком 483 за січень 2020 грудень 2023 , згідно якої станом на час розгляду справи заборгованість позивача перед відповідачем становить 100 000,00грн благодійного внеску. Просить в позові відмовити.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, 254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №10211/2023 від 06.11.2023 та №49/2024 від 05.02.2024), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників позивача та відповідача, встановив:

-на підставі усної домовленості між Підприємством об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (далі Замовник ) та Фізичною особою підприємцем Стойко Володимиром Юрійовичем (далі Виконавець) погоджено умови надання послуг: ремонт виробничих приміщень та прилеглої території, за адресою м. Тернопіль, вул. Студинського,13, згідно рахунку № 17 від 08.10.2018, на загальну суму 171 284,82 грн , що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018 , який підписаний повноважними представниками сторін без заперечень та підписи яких засвідчені печатками.

Позивач 20.09.2023 направив на адресу відповідача лист №2 від 15.09.2023 з вимогою оплатити надані послуги у розмірі 171 284,82грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 171 284,82грн.

Не оплата відповідачем виконаних робіт стала підставою для звернення позивача до суду у спосіб, встановлений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені учасниками справи доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З системного аналізу викладеного вище законодавства слідує, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою відносини що склалися між сторонами, є договором підряду, укладення та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно частин першої та другої ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною першою ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акти виконаних робіт, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 даного Закону, такі акти є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202 - 205 ГК України, ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено:

- між сторонами склалися договірні відносини шляхом підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018 з боку Замовника підписаний - директором Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" Бондаренко К.С. та з боку Виконавця - Фізичною особою підприємцем Стойко В.Ю, згідно якого здійснено ремонт виробничих приміщень та прилеглої території згідно рахунку №17 від 08.10.2018, вартість виконаних робіт складає 171 284,82грн;

- згідно рахунку №17 від 08.10.2018 вартість виконаних робіт складає 171 284,82грн;

- в підтвердження виконаних робіт з ремонту приміщення, позивачем надано суду наступні докази: копії накладних №97 від 10.08.2018, №201 від 26.08.2018, №4/09 від 04.09.2018 та №143 від 10.09.2018, на підтвердження придбання блоків, використаних для облаштування оглядових ям, цегли шиферу, пиломатеріалів, використаних для перекриття даху, щебеню, піску та відсівів, використаних для засипання прилеглих територій; - відеозапис з виконання робіт на прилеглій території до приміщення;

- виконання робіт у сумі 171 284,82грн, що відповідає Акту здачі прийняття робіт, підтверджено нотаріально посвідченою Заявою свідка від 23.01.2024 ОСОБА_4 , який в період з 2018 -2019 роках виконував повноваження директора Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих", відповідно до якої ФОП Стойко В.Ю. надав послуги з ремонту виробничих приміщень ПОГ «Тернопільське УВС УТОС», які знаходяться за адресою м. Тернопіль, вул. Академіка Студинського,13, а саме перекрито дах, збудовано дві оглядові ями та підсипано територію, роботи проведено ФОП Стойко В.Ю. власними силами та з власних матеріалів;

- спірні роботи з ремонту виробничих приміщень та прилеглої території, за адресою м. Тернопіль, вул. Студинського,13, виконані позивачем за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідачем доказів оплати за виконані позивачем роботи суду не надано, а його різні твердження наведені в заперечення позовних вимог, судом відхиляються, з наступних підстав:

- відповідачем не спростовано належними доказами, що роботи на об`єкті не виконувалися позивачем ( на вимогу суду відповідач не довів, що на об`єкті роботи виконував інший підрядник чи сам відповідач власними силами; з матеріалу кого здійснено виконання робіт; як відображено в обліку виконання таких робіт; чи змінилася вартість приміщення до і після ремонту; які Договори про використання приміщення позивачем взяті на облік );

- твердження відповідача про те, що Договори про спільне використання приміщення та Акт здачі-приймання виконаних робіт не відображені в первинному бухгалтерському обліку підприємства, то такий самостійно здійснюється відповідачем, і не проведення обліку даної господарської операції не ставить під сумнів дійсність первинного документа, яким підтверджується виконання робіт;

- твердження відповідача проте, що вартість ремонтних робіт зарахована як орендна плата за Договорами про спільне використання приміщення спростовується умовами Договорів про спільне використання приміщення №01/18 від 02.01.2018 (п.1.2,2.2) , №3 від 01.01.2020 ( п.1.2,2.1), №5 від 01.01.2022( п.1.2,2.1) та №2 від 03.01.2023( п.1.2,2.1) відповідно до якого умовно-безоплатна умова користування приміщенням передбачає використання вищезазначеного приміщення після здійснення ФОП Стойко В.Ю. поточного ремонту, підтвердженням виконання якого є акт виконаних робіт. Тобто, умовами Договорів передбачено виконання поточного ремонту, а Договором від 2018 року ще додаткове здійснення перекриття даху гаражного комплексу, що не є поточним ремонтом відповідно до норм ДБН А.2.2-3:2014;

- згідно п. 2.2 Договорів про спільне використання приміщення №3 від 01.01.2020, №5 від 01.01.2022 та №2 від 03.01.2023 позивач зобов`язується щомісячно вносити на рахунок підприємства фінансову благодійну допомогу (благодійний внесок), що становить: у 2020 - 4350грн, у 2022 3900,00грн та у 2023 3900,00 грн;

- банківськими виписками від 29.01.2020, 04.02.2020, 10.03.2020, 06.04.2020, 06.05.2020, 04.06.2020, 14.07.2020, 06.08.2020, 04.09.2020 та 05.10.2020 підтверджено сплату позивачем коштів передбачених Договорами, що також підтвердив відповідач карткою рахунку 483 за період з січня 2020 по грудень 2023, тобто користування приміщенням не було безоплатним.

Суд приходить до висновку, що сторони встановили сплату орендної плати у формі благодійної допомоги, визначивши щомісячний розмір такої, що притаманно саме орендній платі, а не благодійним внескам (пожертва) підстави дарування яких передбачені ст.729 ЦК України , згідно якої до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Суд, звертає увагу, що приймаючи пожертву відповідач знав про існування вищезазначених Договорів, про необхідність складання актів щодо виконання позивачем поточного ремонту в період з 2018 -2023 роки та про те, що законодавством передбачено укладати Договори про пожертву, щоб підтвердити правомірність отримання такої, однак не здійснив таких дій, а тому доводи відповідача є голослівними та не підтвердженими допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. ст. 76-79 ГПК України).

За приписами статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст.77 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів учасників судового процесу, то суд звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 11 ГПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73-79, 86, 185,191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Тернопільське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (вул. Академіка Студинського, буд. 13, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільської обл., 46005, ідентифікаційний код 05381573) на користь Фізичної особи підприємця Стойко Володимира Юрійовича АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 171 284 (сто сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн 82коп. - заборгованості за виконані роботи згідно Акту здачі приймання робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2018 та 2 684 (дві тисячі шістдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19 червня 2024 року.

Суддя М.С. Стадник