Ухвала

від 17.06.2024 по справі 917/65/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/65/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Васильєвої І.В., Щербака Є.М.,

відповідача - Коноплі А.М., Кізленка В.А.,

третьої особи-1 - не з`явились,

третьої особи-2 - Лупол І.В.,

третьої особи-3 - не з`явились,

третьої особи-4 - не з`явились,

третьої особи-5 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 (колегія суддів: Россолов В. В., Тихий П. В., Терещенко О. І.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 (суддя Погрібна С. В.)

у справі №917/65/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод",

3. Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів",

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест",

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод",

про стягнення 4 727 597 709,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" (далі також ТОВ "Максі Капітал Груп") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПрАТ "Полтавський ГЗК") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 727 597 709,17 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Полтавський ГЗК" не виконав своїх зобов`язань за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015 та №366 від 17.08.2015, згідно з якими поручився перед кредитором за повне виконання обов`язків АТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод", АТ "Херсонський Завод Карданних Валів", TOB "Торговий Дім "Вагонзавод" та TOB "Етьєн Вест" за рядом кредитних договорів. Позивач підтвердив наявність права на звернення з вимогою до ПрАТ "Полтавський ГЗК" договором про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1.Господарський суд Полтавської області рішенням від 09.08.2023: позов задовольнив; стягнув з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ТОВ "Максі Капітал Груп" 4 727 597 709,17 грн заборгованості та 939 400 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2.Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- ТОВ "Максі Капітал Груп" належить право вимоги до ПрАТ "Полтавський ГЗК" як поручителя за трьома договорами поруки і позивачем заявлено вимоги у межах ліміту заборгованості по кожному з них;

- заперечення відповідача та третіх осіб щодо укладення договорів поруки № 356, 357, 366 та відсутність їх оригіналів у позивача спростовуються рішеннями судів у справі №910/19560/16;

- строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, коли Банком на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів на підставі Договорів поруки. Відповідно, строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

2.3.Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.01.2024 змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду; в решті рішення залишив без змін.

2.4.Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- оцінивши матеріали справи №910/19650/16 в сукупності та взаємозв`язку, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 суд визнав встановленою обставину укладеності договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015;

- відповідач не надав до суду належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність оригіналам копій договорів, які містяться в матеріалах справи, в тому числі не пред`явив суду оригінал власного примірника відповідного договору, відмінного від наданого позивачем;

- оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020 позивачеві передані права вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, і при цьому порука не існує окремо від основного зобов`язання, колегія суддів доходить до висновку, що до ТОВ "Максі Капітал Груп" перейшло право вимоги від ПрАТ "Полтавський ГЗК" виконання кредитних договорів в межах лімітів заборгованості, встановлених у вказаних договорах поруки;

- колегією суддів встановлено, що 28.10.2020 позивачем двома платежами, а саме на суму 85 610 009,40 грн (номер документа 441 з призначенням платежу: оплата за лот GL19N619088, ТОВ "ФК Максі Капітал Груп", ЄДРПОУ 393119365, протокол №UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020, ціна 85 610 009,42 грн, в т.ч. ПДВ) та на суму 0,02 грн (номер документа 442 з аналогічним призначенням платежу) виконано в повному обсязі зобов`язання щодо оплати ціни договору;

- у зв`язку з ухваленням постанови Північним апеляційним господарським судом від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було встановлено не тільки факт незаконності списання Банком коштів з ПрАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, Банк набув обов`язку усунути відповідні порушення, шляхом відновлення прав та інтересів ПрАТ "Полтавський ГЗК", а саме повернення раніше списаних Банком коштів за договорами поруки. Механізм реалізації відновлення прав ПрАТ "Полтавський ГЗК" полягав у затвердженні змін до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, пов`язаних із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку вимоги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на суму 3 918 184 763,06 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги;

- на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, Банком 08.07.2019 було сторновано (анульовано) операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновлено кредитну заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів ПрАТ "Полтавський ГЗК", а на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості ПрАТ "Полтавський ГЗК" були повернуті кошти у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн;

- заява про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 сторонами до 23.11.2021 не подавалась;

- після набрання 23.11.2021 законної сили рішенням у справі №910/19560/16 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Банку як відповідач у вказаній справі не подавав заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 відповідно до приписів статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки право вимоги Банку до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" вже було відступлене новому кредитору ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020, що підтверджується позицією Фонду, викладеною у Заяві про виконання ухвали суду від 11.10.2023, відтак поновити сторновані в липні 2019 року операції об`єктивно неможливо;

- списання коштів в серпні 2015 року з ПрАТ "Полтавський ГЗК" за договорами поруки не змінює та не спростовує підтвердженого наявними в матеріалах цієї справи доказами факту подальшого повернення 08.07.2019 вказаних коштів Банком на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості ПрАТ "Полтавський ГЗК" у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн. Вказане свідчить про відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015 та №366 від 17.08.2015, а відтак і дійсність та правомірність права ТОВ "ФК "Максі капітал груп" вимагати від відповідача виконання обов`язків поручителя за відповідними договорами;

- Верховний Суд у своїй постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 зазначив про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК" та наголосив на тому, що визначальним при розгляді цієї справи є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів (п.п.50, 61-62, 82). Оскільки списання коштів у серпні 2015 року та сторнування 08.07.2019 по всім операціям відбувались аналогічно, висновки Верховного Суду щодо заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" та їх непогашення за рахунок коштів відповідача як поручителя поширюються також і на інших боржників, зокрема ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ";

- всупереч встановлених нормами законодавства обмежень, у серпні 2015 року розрахунки здійснювались через внутрішній транзитний рахунок Банку 2909.8.777, а не через кореспондентські рахунки НБУ, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/19560/16 та підтверджується позицією Фонду. У результаті списання коштів з рахунків ПрАТ "Полтавський ГЗК" в рахунок погашення заборгованості позичальників не відбулося реального надходження коштів на рахунок Банку, а мало місце коригування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження). Зазначене підкреслює безоплатність операції для Банка, у зв`язку з чим такі дії в розумінні положень цивільного законодавства не можуть вважатися належним виконанням своїх зобов`язань відповідачем як поручителем та трактуватись як передумова припинення зобов`язань за договорами поруки;

- ліміт відповідальності поручителя за договорами поруки було вичерпано 11.08.2015 та 17.08.2015 в результаті списання банком коштів з його рахунків та спрямування їх в рахунок погашення заборгованості позичальників за кредитними договорами на підставі договорів поруки. Після повернення 08.07.2019 коштів на рахунок поручителя, списаних у серпні 2015 року, та відновлення на рахунках позичальників заборгованості, погашеної у серпні 2015 року, відновилась заборгованість позичальників за кредитними договорами, а відтак і їх грошові зобов`язання. Таким чином, саме з 08.07.2019 відновився ліміт відповідальності поручителя та право кредитора на звернення до поручителя, і як наслідок саме з цієї дати повинен обраховуватись 3-річний строк, визначений пунктом 5.1. договору;

- у період з моменту списання коштів з рахунків відповідача у серпні 2015 року і до операції сторнування 08.07.2019 у кредитора не існувало об`єктивної можливості захистити свої інтереси, оскільки були відсутні всі необхідні для цього елементи: не існувало суб`єктивного права кредитора захистити свої інтереси, оскільки воно було реалізовано шляхом договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя у серпні 2015 року; та не існувало суб`єктивного обов`язку поручителя забезпечити перед кредитором виконання основного зобов`язання, за яке він поручився, оскільки увесь ліміт відповідальності було вичерпано;

- у даному спорі принциповим та визначальним є саме факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів та подальша неможливість здійснення повороту виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, оскільки саме з цього моменту у позичальників настав строк виконання зобов`язань за кредитними договорами і, відповідно, саме з цього моменту відраховується трьох-річних строк пред`явлення вимоги до відповідача як поручителя;

- оскільки строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідний строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (можливість продовження преклюзивного строку на період дії карантину підтверджена практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 07.09.2022 у справі №679/1136/21; від 20.04.2023 у справі № 728/1765/21);

- оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позичальниками кредитних зобов`язань, доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- проаналізувавши матеріали справи та наданий позивачем розрахунок суми заборгованості колегія суддів встановила його арифметичну правильність, відповідність фактичним обставинам спору, що свідчить про належність та законність заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 4 727 597 709,17 грн.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

3.1.ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

3.2.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК" без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4.Підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

4.1.Під час вирішення цього спору перед Судом постало, зокрема, питання щодо дійсності та правомірність права Банку відступити вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, новому кредитору - ТОВ "Максі Капітал Груп".

4.2.Вирішуючи спір у справі, суди з`ясували, що протягом серпня 2015 - вересня 2015 року (до запровадження в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації) з рахунків ПрАТ "Полтавський ГЗК" було здійснено списання коштів на загальну суму 126 000 000,00 доларів США та 462 504 491,10 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості наступних пов`язаних з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" позичальників, у тому числі ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами №КМ-15-2004, №749-02-03, №985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором №1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором №1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором №962м-02-05, №1338-10, №1293-09, №14-02/05.

4.3.Відповідно до інформації про призначення платежів, якими було здійснено списання коштів з рахунків ПрАТ "Полтавський ГЗК", списання відбувались відповідно до п`яти договорів поруки, які банк уклав з ПрАТ "Полтавський ГЗК", у тому числі №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015 та №366 від 17.08.2015.

4.4.На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

4.5.Згідно з постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

4.6.Не погоджуючись зі списанням коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальників ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до суду із позовом до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із вимогами акцептувати кредиторські вимоги ПрАТ "Полтавський ГЗК" в загальній сумі 3 918 184 763,06 грн та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, включивши їх до вимог кредиторів сьомої черги (справа №910/19560/16).

4.7.25.10.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19560/16 в позові ПрАТ "Полтавський ГЗК" відмовлено.

4.8.У вказаному рішенні суду у справі №910/19560/16 встановлено факт списання коштів з ПрАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами №КМ-15-2004, №749-02-03, №985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором №1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором №1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором №962м-02-05, №1338-10, №1293-09, №14-02/05.

4.9.19.06.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/19560/16 було задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017; прийнято нове рішення, яким позов ПрАТ "Полтавський ГЗК" задоволено повністю та зобов`язано:

- Уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку "Фінанси та Кредит" акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку щодо включення вимог ПрАТ "Полтавський ГЗК" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку зміни, пов`язані із включенням вимог ПрАТ "Полтавський ГЗК" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, пов`язані із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку вимоги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на суму 3 918 184 763, 06 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.

4.10.Апеляційний суд, вирішуючи спір у справі №917/65/23, зазначив, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, банком 08.07.2019 було сторновано (анульовано) операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновлено кредитну заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів ПрАТ "Полтавський ГЗК", а на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості останнього були повернуті кошти у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн.

4.11.Як вбачається з матеріалів справи, зазначена постанова апеляційного суду у справі №910/19560/16 була скасована постановою Верховного Суду від 31.10.2019, а справа направлена на новий розгляд до апеляційного суду, однак зворотнє сторнування (поновлення операції зі списання коштів поручителя у 2015 році) не було проведено Банком та, поки спір у справі №910/19560/16 остаточно не було вирішено, Банк відступив своє право вимоги до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" за зобов`язаннями за кредитними договорами, забезпеченими порукою ПрАТ "Полтавський ГЗК" за договором №2 про відступлення прав вимоги від 06.11.2020.

4.12.З огляду на вказані обставини відновлення кредитної заборгованості позичальників на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, суд апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі №917/65/23 дійшов висновків, що у Банку були наявні правові підстави для відступлення позивачу права вимоги за договором №2 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ "Максі Капітал Груп" як нового кредитора перейшло право вимоги ПАТ "Банк Фінанси і кредит" як первісного кредитора до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" за зобов`язаннями за кредитними договорами, забезпеченими порукою ПрАТ "Полтавський ГЗК".

4.13.Апеляційний суд зазначив, що наведена вище позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 (справа про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут"), та відповідає принципу правової визначеності, який вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення гарантували розумну передбачуваність, не викликали сумнівів і забезпечували однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності судів.

4.14.Указаною постановою Верховного Суду було скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 в частині внесення до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Укренергозбут" вимог ТОВ "Максі капітал груп" у розмірі 597 983 794,12 гривень (вимоги четвертої черги).

4.15.Верховний Суд у своїй постанові від 08.11.2023 зазначив про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК" та наголосив на тому, що визначальним при розгляді цієї справи є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів.

4.16.Так, у пункті 61 постанови Суд зазначив:

"Таким чином, попри наявність встановленого факту в рішенні суду від 25.10.2017 року у справі №910/19560/16, яке набрало законної сили лише 23.11.2021, щодо списання коштів в серпні 2015 року з ПАТ Полтавський ГЗК за договором поруки №356 в рахунок погашення боргу ПАТ Укренергозбут, визначальним при розгляді цієї справи є саме факт подальшого сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком вищевказаної операції зі списання коштів та подальша неможливість здійснення повороту виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, оскільки станом на момент прийняття кінцевого рішення у справі №910/19560/16 право вимоги Банку до ПрАТ «Укренергозбут» за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 вже було відступлене новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Максі Капітал Груп» згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020.".

4.17.Вказані висновки Верховний Суд обґрунтував тим, що за змістом частин другої, п`ятої, десятої статті 333 ГПК якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді він, зокрема, відмовляє в позові повністю. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

4.18.Суд зазначив, що відповідач у справі №910/19560/16 - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, з моменту скасування вказаної постанови - 31.10.2019 і до прийняття кінцевого рішення у вказаній справі про відмову в задоволенні позовних вимог ПрАТ Полтавський ГЗК 23.11.2021, не подавав.

4.19.Після набрання 23.11.2021 законної сили рішенням у справі №910/19560/16 Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як відповідач у вказаній справі, також не подавав заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 у відповідності до приписів статті 333 ГПК, оскільки право вимоги Банку до ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 вже було відступлене новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020.

4.20.З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 також зазначив:

"62. Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що преюдиційність факту встановленого в рішенні суду від 25.10.2017 про списання коштів в серпні 2015 року з ПАТ Полтавський ГЗК за договором поруки в рахунок боргу ПАТ Укренергозбут, не змінює та не спростовує підтвердженого наявними в матеріалах цієї справи доказами факту подальшого повернення 08.07.2019 вказаних коштів Банком на рахунок поручителя, що, як наслідок свідчить про дійсність та правомірність права Банку відступити вимогу до ПАТ Укренергозбут за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Максі капітал груп" станом на 06.11.2020 (момент укладення договору про відступлення права вимоги №2) .

… 82. Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 512, 514 ЦК України, а також наявні в матеріалах докази в їх сукупності (а саме: виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують нарахування та облікування банком на момент відступлення права вимоги заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором, лист ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" №083-1797/21 від 17.11.2021, висновки експерта від 15.09.2021 №ЕС-1738-5-1867-21, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.11.2020 року) суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ «Укренергозбут» за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 р. за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ «Полтавський ГЗК», як і немає підстав стверджувати про факт передачі ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» за договором №2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020 на користь ТОВ «Максі Капітал Груп» недійсних прав вимоги до боржника, а відтак протилежний висновок апеляційного господарського суду в контексті встановлених обставин суд вважає незаконним та необґрунтованим."

4.21.Отже, у наведених частинах постанови Верховний Суд проаналізував обставини, які існували на час списання заборгованості з поручителя - ПрАТ "Полтавський ГЗК за кредитними договорами, забезпеченими порукою, обставини прийняття судових рішень у справі №910/19560/16 та обставини сторнування 08.07.2019 Банком коштів, списаних в 2015 році, та зробив висновок про застосування приписів статей 512, 514 ЦК з урахуванням наведених обставин щодо того, чи перейшло до ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" право вимоги за договором №2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020.

4.22.З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що зазначені вище положення, відображені у тексті постанови Верховного Суду від 08.11.2023, є не обставинами, встановленими судами під час розгляду справи №918/1174/20, а саме висновком про застосування норм права (статей 512, 514 ЦК) щодо правових підстав для припинення/поновлення зобов`язань поруки та набуття відповідних прав новим кредитором за договором відступлення права вимоги у випадку коли на підставі судового акта було поновлено облік існування заборгованості боржника, який (судовий акт) було пізніше скасовано судом вищої інстанції.

4.23.При цьому такі висновки Верховного Суду у справі №918/1174/20 щодо застосування наведених норм стосуються навіть не подібних, а тих самих фактичних обставин, що виникли між сторонами у справі №917/65/23.

4.24.Саме як висновки про застосування норм права наведені положення були враховані й судом апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі №917/65/23, і саме як на висновки про застосування норм права у спірних правовідносинах на правову позицію Верховного Суду у справі №918/1174/20 посилається ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях.

4.25.Колегія суддів вважає необхідним відступити від наведених висновків Верховного Суду, з огляду на таке.

4.26.У спірних правовідносинах, зобов`язання ПрАТ "Полтавський ГЗК" виникло з договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015.

4.27.Судовими рішеннями у справі №910/19560/16 було встановлено, що протягом серпня 2015 - вересня 2015 року (до запровадження в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації) з рахунків ПрАТ "Полтавський ГЗК" було здійснено списання коштів на загальну суму 126 000 000,00 доларів США та 462 504 491,10 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості наступних пов`язаних з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" позичальників, у тому числі ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами №КМ-15-2004, №749-02-03, №985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором №1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором №1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ", за кредитним договором №962м-02-05, № 1338-10, №1293-09, №14-02/05.

4.28.У рішенні суду від 25.10.2017 у справі №910/19560/16, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та постановою Верховного Суду від 01.06.2022, було встановлено факт правомірності списання коштів з ПАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366 в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами №КМ-15-2004, № 749-02-03, №985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором №1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором №1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором №962м-02-05, №1338-10, №1293-09, №14-02/05.

4.29.Відтак, правомірність списання з ПрАТ "Полтавський ГЗК" грошових коштів у 2015 році в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами було підтверджено остаточним судовим рішенням у справі №910/19560/16.

4.30.Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.31.Положеннями частини першої статті 326 ГПК передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

4.32.Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.33.Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява №48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява №62608/00, пункт 42).

4.34.Отже, рішення суду у справі №910/19560/16, яке набрало законної сили на момент розгляду справ №918/1174/20 та №917/65/23, є обов`язковим до виконання, а встановлені у ньому обставини правомірності списання з ПрАТ "Полтавський ГЗК" грошових коштів у 2015 році в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами не можуть бути поставлені під сумнів через вчинення Банком дій на підставі постанови апеляційного суду, що згодом була скасована і якої не існувало на час розгляду судами першої та апеляційної інстанції справ №918/1174/20 та №917/65/23.

4.35.Колегія суддів вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20, не відповідають наведеному вище принципу правової визначеності, оскільки Суд безпідставно не надав перевагу обставинам, що виникли з правочину, правомірність якого підтверджена остаточним судовим рішенням у справі №910/19560/16, над обставинами сторнування, які виникли з незаконної постанови апеляційного суду, прийнятої у цій же справі.

4.36.Крім того, статтею 11 ЦК передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

4.37.Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

4.38.При цьому, відповідно до статті 202 ЦК правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

4.39.Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.40.Статтею 204 ЦК встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

4.41.Відтак, така презумпція діє доки не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

4.42.З огляду на викладене вище колегія суддів доходить висновку, що правочин по списанню Банком грошових коштів з поручителя у 2015 році є правомірним в силу статті 204 ЦК, а відтак зобов`язання ПрАТ Полтавський ГЗК" як поручителя за кредитними договорами забезпеченими порукою були припинені в серпні 2015 року в результаті виконання поручителем своїх обов`язків за договорами поруки.

4.43.Відповідно, аналізуючи застосування положень статей 512, 514 ЦК в контексті спірних правовідносин та обставин, встановлених у справі №910/19560/16, колегія суддів доходить протилежних висновків ніж дійшов Суд у постанові від 08.11.2022 у справі №918/1174/20, а саме, що на момент продажу права вимог ТОВ "Максі Капітал Груп" за договором №2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020 за кредитними договорами у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права вимоги до боржників Банку у розмірі 3 918 184 763,06 грн, яка ще у 2015 році була погашена поручителем - ПрАТ Полтавський ГЗК", не існувало.

4.44.Водночас, колегія суддів зазначає, що обставини, які були враховані Судом у справі №918/1174/20 як визначальні (факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів), не впливають на правозастосування статей 512, 514 ЦК у спірних правовідносинах.

4.45.Так, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

4.46.На думку колегії суддів, оскільки зобов`язання сторнування (анулювання) 08.07.2019 Банком операції зі списання коштів поручителя виникло безпосередньо з постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 подальше скасування цієї постанови свідчить про те, що сам лише факт такого сторнування не може вважатися достатньою підставою для покладення на сторону зобов`язань, які виникли за незаконним судовим рішенням. Відповідно і право вимоги за такими зобов`язаннями не можуть передаватись новому кредитору відповідно до статей 512, 514 ЦК.

4.47.У спірних правовідносинах, зазначений висновок підтверджується й тим, що перехід до ТОВ "Максі Капітал Груп" права вимоги за договором №2 про відступлення права вимоги, відбувся 06.11.2020, тобто після скасування постанови апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, і, відповідно, коли діяла неспростовна презумпція правомірності правочину списання грошових коштів з ПрАТ Полтавський ГЗК", проведеного Банком у 2015 році.

4.48.При цьому, наведені Судом у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 обставини того, що не було заявлено про поворот виконання постанови апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, не впливають на правозастосування статей 512, 514 ЦК у спірних правовідносинах.

4.49.Так, поворот виконання рішення суду - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача.

4.50.Колегія суддів зазначає, що заява про поворот виконання може мати місце коли відносини потребують саме примусового виконання.

4.51.Водночас, у справі №910/19560/16 підстави зобов`язання судом позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованою постановою було відсутнє, адже останній фактично не отримував грошових коштів у своє розпорядження, а сторнування операції, які відображаються в бухгалтерському обліку Банку, є дією, яка знаходиться у площині виключно дій/бездіяльності Банку в особі Фонду.

4.52.За змістом постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 припинення/поновлення зобов`язань поручителя ставляться в залежність від непослідовних дій Банку щодо добровільного виконання постанови апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 та, одночасно, невчинення жодних дій щодо зворотного сторнування після скасування зазначеної постанови. За такого підходу Суд, фактично, виснував, що Банк мав сам спонукати себе вчинити дії для повороту виконання постанови апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16.

4.53.На переконання колегії суддів такий підхід у з`ясуванні питання щодо припинення/поновлення зобов`язань поручителя та, відповідно, про застосування положень статей 512, 514 ЦК є помилковим, адже ставить поручителя у непропорційне становище, що залежить виключно від волі Банку, який на власний розсуд може відновити або не відновлювати зобов`язання боржників та поручителя незважаючи на факт скасування судового рішення, за яким було здійснено сторнування, не враховуючи при цьому презумпцію правомірності правочину щодо списання з поручителя грошових коштів у 2015 році та порушуючи принцип правової визначеності.

4.54.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 про те, що визначальним при встановленні обставин правомірності набуття новим кредитором права вимоги за кредитними договорами забезпеченими порукою є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів. Тобто, від висновків про застосування Верховним Судом приписів статей 512, 514 ЦК за тих самих фактичних обставин справи.

4.55.Відповідно до положень частини другої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати..

4.56.Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові, що приймалася колегією суддів з іншої палати, справа №917/65/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Справу №917/65/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець