Постанова

від 18.06.2024 по справі 563/269/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року

м. Рівне

Справа № 563/269/23

Провадження № 22-ц/4815/564/24

Головуючий у Корецькому районному суді

Рівненської області: суддя Загородько Н.А.

Рішення суду першої інстанції ухвалено 08 лютого 2024 року

в м. Корець Рівненського району Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.;

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро";

відповідач2: ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області Здрок Ірина Олександрівна;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Дупак Валентин Германович;

відповідача1 - адвокат Демчишен Андрій Васильович;

за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Дупака Валентина Германовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дупака Валентина Германовича на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області Здрок Ірина Олександрівна; про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро" (далі - ТОВ " Селянське Агро"), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Корецької міської ради Рівненської області Здрок І.О.; про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень державного реєстратора.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив:

1) визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5623080400:04:011:0030, від 05 травня 2015 року, укладену 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Селянське Агро", що зареєстрована державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок І.О.;

2) визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5623080400:04:011:0031, від 05 травня 2015 року, укладену 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Селянське Агро", що зареєстрована державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок І.О.;

3) скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок І.О. від 14 вересня 2018 року щодо державної реєстрації зміни строку дії договору на 17 років, прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2017 року, кадастровий номер: 5623080400:04:011:0031;

4) скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок І.О. від 14 вересня 2018 року щодо державної реєстрації зміни строку дії договору на 17 років, прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2017 року, кадастровий номер 5623080400:04:011:0030;

Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що є власником двох земельних ділянок, які успадкував у 2012 році будучи малолітньою дитиною. 05 травня 2015 року між ТОВ "Селянське Агро" та від імені ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельних ділянок. На той час майном малолітнього управляла його матір - ОСОБА_2 . Згодом, 01 грудня 2017 року, від імені позивача його матір`ю були підписані додаткові угоди до договору оренди, якими змінено строк дії договору оренди та збільшено його з 7 років до 17 років. Однак сторони не мали права укладати відповідні правочини без дозволу органу опіки та піклування. Крім того строк дії оренди охоплює період часу за межами досягнення ОСОБА_1 повноліття, що порушує його права власності на нерухоме майно.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що вчинення батьками малолітньої чи неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 177 СК України заборону. Проте відповідна обставина не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до усталеної судової практики правочин за цієї підстави може бути визнаний недійсним, якщо це призвело до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення. Тоді як позивач не обґрунтував і не довів, що укладення оспорюваних договорів оренди землі його матір`ю призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права дитини на той час.

На рішення представником позивача - адвокатом Дупаком В.Г. подано апеляційну скаргу де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що всупереч висновкам суду попередньої інстанції укладання оспорюваних правочинів без попереднього дозволу органу опіки і піклування призвело до порушення прав позивача та звузило як обсяг існуючих майнових прав дитини, так й повнолітнього власника. Так, при досягненні позивачем повноліття він повинен був мати право на вільне та безперешкодне розпорядження своїми земельними ділянками. Однак після досягнення повноліття позивач не може вільно користуватися всіма правами щодо своїх земельних ділянок, власником яких він є, адже таке право обмежено укладеними додатковими угодами до договорів оренди землі. Після укладання оспорюваних додаткових угод відбулося істотне порушення прав позивача, і це виразилося в неможливості самому обробляти свою землю після набуття ним повнолітнього віку, неможливості вільно вибирати орендаря у разі виникнення бажання укласти договори оренди та узгодження тих умов, які будуть більш сприятливішими. Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ч. 8 ст. 177 СК України, якими встановлено обов`язок батьків після припинення управління майном повернути його, а також доходи від нього. На переконання заявника, на час укладання оспорюваних додаткових угод сторонам було відомо, що не можна укладати додаткові угоди на період часу, коли позивач досягне повноліття і самостійно повинен розпоряджатися своїм майном.

З наведених підстав просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча їм про це роз`яснювалось в ухвалі Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданим Корецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненської області 20 вересня 2004 року.

Позивачу на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 5623080400:04:011:0030 та 5623080400:04:011:0031, про що свідчать свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого 2011 року, видані приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу Рівненської області Степанюк І.В., а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості № 211036758, № 211038436 від 02 червня 2020 року.

05 травня 2015 року між ТОВ "Селянське Агро" та ОСОБА_1 було укладено договори земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623080400:04:011:0030 та 5623080400:04:011:0031 зі строком дії по 7 років щодо кожного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №39778644 та №39761730 від 26 червня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Корецького районного управління юстиції Рівненської області Годун В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та проведено реєстрацію права оренди за ТОВ "Селянське Агро" на земельні ділянки.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості №211036758 та №211038436 від 02 червня 2020 року 14 вересня 2018 року видно, що державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок І.О. проведено державні реєстрації додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки від 01 грудня 2017 року відносно земельних ділянок з кадастровими номерами: 5623080400:04:011:0030 і 5623080400:04:011:0031. Цими додатковими угодами змінено строк оренди земельних ділянок з 7 років до 17 років.

При цьому відомостей про те, що договори оренди земельних ділянок та додаткові до них угоди було укладено саме матір`ю позивача вказані правочини чи акти визначення меж земельних ділянок та приймання передачі об`єкти оренди не містять.

Отже, встановлено, що ОСОБА_1 станом на день укладення договорів оренди земельних ділянок виповнилося 10 років, а на день укладення додаткових угод - 13 років.

Статтею 6 СК України установлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Норми статті 221 ЦК України вказують про правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.

Так, правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов`язана повернути особам, вказаним у частині першій цієї статті, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи.

Дієздатна сторона зобов`язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов`язані повернути дієздатній стороні все одержане нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 177 СК України у чинній на час укладення оспорюваних договорів редакції визначено засади управління майном дитини.

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що: 1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; 2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; 3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; 4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; 6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); 7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Після припинення управління батьки зобов`язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов`язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов`язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

У чинній на день укладення договорів оренди землі та додаткових угод до них редакції частини 3 ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачалося, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно із ч.5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Правовою нормою, до якою відсилає попередня норма закону, установлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1-3, 5 та 6 цієї статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як зазначалося, районний суд відмовив в задоволенні позову через недоведеність того факту, що укладення спірних договорів оренди землі його матір`ю призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права дитини на той час.

Проте з таким висновком з огляду на обставини справи та наведені норми матеріального права колегія суддів не погоджується.

Так, на день укладення договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них орендодавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а незважаючи на схвалення таких правочинів в розумінні ст. 221 ЦК України матір`ю, не було враховано, що згідно з чинними на той час нормами сімейного законодавства відповідні договори повинні були укладатись саме батьками малолітньої дитини та виключно за дозволом органу опіки та піклування.

Не викликає сумніву й те, що укладенням договорів оренди земельних ділянок на сімнадцять років, тоді як дитині на той момент виповнилося десять років, порушуються її майнові права, позаяк після досягнення повноліття установлені ст. 317 ЦК України права власника були обмеженими упродовж дев`яти років. Хоча при цьому відповідно до частини першої цієї статті власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приходячи до переконання про скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує те, що укладення оспорюваних правочинів малолітньою дитиною без згоди органу опіки і піклування на тих умовах, що після досягнення нею повноліття істотно звужуватимуться протягом такого значного проміжку часу права власності без належної компенсації за це, очевидно суперечить її суб`єктивним цивільним правам та інтересам.

Як убачається, суд першої інстанції увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для прийняття нової постанови - про задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дупака Валентина Германовича задовольнити.

Скасувати рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року.

Позов задовольнити.

Визнати недійсною з моменту укладання додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5623080400:04:011:0030 від 05 травня 2015 року, серія та номер: б/н, укладену 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро", зареєстровану державним реєстратором Здрок Іриною Олександрівною Сапожинської сільської радою Корецького району Рівненської області 19 вересня 2018 року 11:37:22.

Визнати недійсною з моменту укладання додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623080400:04:011:0031 від 05 травня 2015 року, серія та номер б/н, укладену 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянське Агро", зареєстровану державним реєстратором Здрок Іриною Олександрівною Сапожинської сільської радою Корецького району Рівненської області 19 вересня 2018 року 11:24:52.

Скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок Ірини Олександрівни від 14 вересня 2018 року 12:13:49, індексний номер рішення: 43077332, щодо державної реєстрації зміни строку дії договору на 17 років: прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н виданого 01 грудня 2017 року, видавник: сторони угоди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668054556230, кадастровий номер земельної ділянки 5623080400:04:011:0030.

Скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Здрок Ірини Олександрівни від 14 вересня 2018 року 12:17:29, індексний номер рішення: 43077194, щодо державної реєстрації зміни строку дії договору на 17 років: прийнятого на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н виданого 01 грудня 2017 року, видавник: сторони угоди, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667837856230, кадастровий номер земельної ділянки 5623080400:04:011:0031.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 18.06.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук