Постанова

від 30.05.2024 по справі 753/4570/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Київ

Справа №753/4570/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/3994/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Бевзи А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на рішення Дарницького районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Заставенко М.О., 13 червня 2023 року в м. Києві, повний текст рішення суду складений 27 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору із заступником директора ОСОБА_1 ;

-зобов`язати КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» поновити позивача на посаді заступника директора підприємства;

-стягнути з КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2022 року до дня поновлення його на посаді за рішенням суду.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» з 20 квітня 2012 року, загальний стаж його роботи на підприємстві складає 10 років.

Наказом № 30-к від 17 травня 2022 року призупинено дію його трудового договору до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану. Підставою призупинення у наказі зазначено введення в дію в Україні воєнного стану та посилання на ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». На неодноразові звернення до директора КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» щодо поновлення дії трудового договору позивача, він отримував відмову в усній формі. Підстави відмови були різні. Тому 16 грудня 2022 року позивач звернувся з офіційною заявою щодо поновлення дії його трудового договору. У листі-відповіді, який був отриманий позивачем 23 грудня 2022 року, йому було відмовлено у поновленні трудового договору у зв`язку з відсутністю виробничої потреби та скрутним фінансовим станом підприємства та чинністю дії наказу, чим фактично відсторонено позивача від роботи. Спірний наказ не містить посилання на підстави, що виключають можливість обом сторонам трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тому посилання відповідача на вказаний наказ в якості підстави призупинення трудового договору не є належним доказом існування умов, за наявності яких могла бути застосована ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Інші посилання відповідача на підстави відмови у поновленні дії трудового договору сумнівні, оскільки такі підстави для призупинення трудового договору не передбачені положеннями вказаної норми.

Про порушення свого права на працю позивач дізнався 23 грудня 2022 року у листі-відповіді, в якому головною підставою для відмови були посилання на спірний наказ. Відмову у поновленні трудового договору вважає незаконною. Посилання відповідача на відсутність виробничої потреби та скрутний фінансовий стан, як на підстави для відмови у поновленні трудового договору з позивачем, сумнівні, оскільки такі підстави не передбачені положенням чинного законодавства. Твердження про скрутний фінансовий стан відповідача протирічить листу від 20 грудня 2022 року за № 247/2-792, яким відповідач проінформував директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що станом на 20 грудня 2022 року заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня. Позивач зазначив, що може виконувати свою роботу за посадою, тому що весь час знаходився по місцю свого проживання, має 20 років безперервної роботи у галузі будівництва та значний досвід роботи. За весь час роботи на підприємстві фактів про неналежне виконання своїх службових обов`язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків не було виявлено.

З працівниками різних відділів було поновлено дію трудових договорів і ці структурні підрозділи з вересня 2022 року працюють у повному складі. З 2012 року позивач був постійним головою тендерного комітету підприємства, а згодом уповноваженою особою із закупівель підприємства. У січні 2022 року успішно підтвердив свій рівень володіння необхідними (базовими) знаннями у сфері публічних закупівель на веб-порталі Уповноваженого органу та отримав відповідний сертифікат. Після зупинення дії трудового договору позивача, наказом №10 від 19 травня 2022 року, уповноваженою особою із закупівель підприємства призначено начальника відділу організації та проведення закупівель, а на випадок її відсутності ці обов`язки покладалися на заступника начальника відділу, незважаючи на те, що вона не мала відповідний сертифікат. Після звільнення начальника відділу організації та проведення закупівель, на підприємстві не залишилося сертифікованої уповноваженої особи, окрім позивача. Проте директор свідомо, наказом № 50-к від 07 листопада 2022 року, приймає на посаду начальника відділу організації та проведення закупівель, звільненого раніше з цієї посади того ж працівника на роботу, але вже за сумісництвом. Приміщення відповідача, де розташоване робоче місце позивача, не відносилося до зони бойових дій, не було пошкодженим в наслідок агресивних військових дій, неможливість надання та виконання роботи з метою збереження життя та здоров`я працівників відсутня. Господарська діяльність підприємства не припинялася після видання спірного наказу, відновлено дію значної частини трудових договорів з працівниками, з якими вони були призупинені. Таким чином спірний наказ носить дискримінаційний характер та порушує право позивача на працю.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано неправомірним наказ директора Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» № 30-к від 17 травня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору із заступником директора ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» з 17 травня 2022 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 325078,00 грн із вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Стягнуто з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь держави судовий збір у розмірі 4324,38 грн.

Компенсовано судовий збір в розмірі 1107,61 грн за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору, а тому з метою поновлення порушених прав останнього вказаний наказ слід визнати незаконним та скасувати.

Оскільки суд вважав, що оспорюваний наказ про призупинення дії трудового договору в частині позивача є протиправним, а тому підлягає скасуванню, відповідно підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача поновити дію трудового договору шляхом його допуску до роботи.

Також суд вказав, що позивач дійсно перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця, адже оспорюваний наказ визнаний судом протиправним, а видання наказу про призупинення дії трудового договору призвело до невиплати заробітної плати позивачеві.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2022 року по 13 червня 2023 року виходячи із його посадового окладу у розмірі 325078 грн (25006 грн посадового окладу за 13 місяців вимушеного прогулу).

Стосовно строку звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами, суд першої інстанції виходив з того, що тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП, слід рахувати саме з моменту, коли позивачем було отримано офіційно відповідь від 15 грудня 2022 року про відмову у поновленні дії його трудового договору у зв`язку з відсутністю виробничої потреби, скрутним фінансовим становищем та чинністю дії наказу від 17 травня 2022 року за № 30-к, тобто з 23 грудня 2022 року. З позовом до суду позивач звернувся 21 березня 2023 року, тобто у встановлений законодавством строк, а отже суд вважав, що позивачем не пропущений зазначений строк.

Не погодилось із зазначеним судовим рішенням КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція», представником підприємства подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає про незаконність рішення як такого, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує на те, що трьохмісячний строк звернення до суду, передбачений спеціальною нормою, а саме ст.233 КЗпП України, яка є нормою матеріального права та такою, що не підлягає поновленню.Позивач подав позовну заяву 21 березня 2023 року, тобто з значним пропущенням строку звернення до суду, а суд в порушення норм матеріального права, а саме ст. 233 КЗпП України незаконно відкрив провадження та безпідставно і незаконно ухвалив оскаржуване рішення.

Також вказує на те, що призупинення трудових договорів з частиною трудового колективу є тимчасовою/вимушеною мірою, з якою погодився трудовий колектив, який у травні 2022 року ознайомився з Наказом №3-к від 17 травня 2022 року та не звертався до суду.

Більше того, відповідно до п.2. Наказу, Підприємством було забезпечено механізм фіксування можливого розміру заробітної плати та розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягав би виплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат та згідно з п.3 Наказу відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудових договорів у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №2136-ІХ відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Отже, усі відшкодування, пов`язанні з призупиненням трудових відносин з позивачем, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора. Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку на підставі розрахунку є безпідставною та необгрунтованою.

Таким чиним, призупинення трудового договору з позивачем здійснено з належними для цього підставами, у відповідності до чинного законодавства України з врахуванням особливостей організації трудових відносин в умовах воєнного стану, в межах наданих повноважень директору Підприємства відповідно до Контракту та Статуту Підприємства. Відповідач не вбачає у Наказі № 30-к від 17 травня 2023 року ознак дискримінації чи/або порушення соціальних/майнових прав позивача.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом у будь-який спосіб, не надано доказів припинення повністю господарської діяльності підприємства, відсутність фінансування та неможливість забезпечення роботою працівників. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» - Долич О.В. в судове засідання в черговий раз не з`явився, направивши клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване його зайнятістю у діях, спрямованих на адвокатський запит інтересів КП «Київбудреконструкція» в Управлінні стратегічних розслідувань.

Колегія суддів, врахувавши відсутність документальних даних зайнятості представника, неодноразовість звернень з аналогічними клопотаннями, а також тривалість розгляду справи в апеляційному суді, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала що неявка представника з причин які не можна визнати поважними, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Зельдич В.Р. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, проте просили здійснити перерахунок суми середнього заробітку на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що відповідач КП «Дирекція капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» створено рішенням Київської міської ради №448/3886 від 25 березня 2010 року /т.1 а.с.116-117/.

Згідно зі Статутом відповідача підприємство створене з метою:

- забезпечення будівництва (реконструкції), експлуатації ТЕЦ на відновленому паливі та інших об`єктів, що споруджуються на замовлення Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);

- забезпечення ефективного будівництва (реконструкції), переобладнання споруд і об`єктів господарського та соціально-побутового призначення з використанням новітніх технологій за рахунок фінансування з місцевого та державного бюджетів, інших джерел, не заборонених чинних законодавством України;

- ефективного використання власного або орендованого майна підприємства з урахуванням потреб населення м. Києва /т.1 а.с.118-130/.

Позивач ОСОБА_1 наказом № 04-К від 20 квітня 2012 року прийнятий на посаду заступника директора Комунального підприємства «Дирекція капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція», що підтверджується даними його трудової книжки /т.1 а.с.18-24/.

Згідно з посадовою інструкцією серед обов`язків позивача, як заступника директора, визначено: організовує виконання робіт та/або надання послуг. Інших видів основної діяльності підприємства, забезпечує прискорення темпів росту продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво; здійснює керівництво поточним і перспективним плануванням технічного розвитку підприємства, його виробничої бази; бере участь в укладенні з відповідними підрядними організаціями договорів на виконання проектних, підрядних та інших робіт, а також здійснення авторського нагляду за будівництвом; здійснює контроль щодо дотримання законодавства про публічні закупівлі та інше /т.1 а.с.39-42/.

Наказом відповідача № 7 від 15 березня 2022 року у зв`язку з дією в Україні воєнного стану встановлено початок простою з 16 березня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для працівників підприємства згідно з додатком /т.1 а.с. 30/.

Наказом відповідача №30-к від 17 травня 2022 року у зв`язку з дією в Україні воєнного стану призупинено дію ряду трудових договорів, в тому числі і з ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану /т.1 а.с.28-29 т.2 а.с.47-48/.

Вказаний наказ був зареєстрований у книзі наказів та доведений до відома працівників через розміщення у месенджері /а.с.80-92/.

Наказом відповідача № 7/1 від 17 травня 2022 року обов`язки заступника директора ОСОБА_1 тимчасово покладені на заступника директора ОСОБА_2 /а.с.103/.

Наказами № 10 від 19 травня 2022 року та № 1/1 від 06 лютого 2023 року відповідачем визначено уповноваженою особою із закупівель начальника відділу організації та проведення закупівель ОСОБА_3 /т.1 а.с.50,101,102/.

Наказом від 29 липня 2022 року всім працівникам відповідача був встановлений неповний робочий день з 01 серпня 2022 року /т.2 а.с.73/.

Наказом № 15 від 08 серпня 2022 року внесено зміни до організаційної структури управління підприємства та введено в дію нову структуру, згідно із додатком № 1, внесено зміни до штатного розпису підприємства та введено в дію новий штатний розпис /т.1 а.с.1-33/.

У проміжок часу з липня по листопад 2022 року відповідачем було відновлено дію трудових договорів з деякими працівниками, а також були прийняті на роботу нові працівники, що підтверджується наказами: №42-к від 29 липня 2022 року, №43-к від 05 серпня 2022 року, №45-к від 10 серпня 2022 року, №47-к від 05 вересня 2022 року, №50-к від 07 листопада 2022 року /.1 а.с.45-49/.

16 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора КП із заявою про поновленні дії його трудового договору. /т.1 а.с.34/

Відповідач листом № 247/3 -781 від 15 грудня 2022 року відмовив позивачу у поновленні дії його трудового договору у зв'язку з відсутністю виробничої потреби, скрутним фінансовим становищем, чинністю дії наказу № 30-к від 17 травня 2022 року /т.1 а.с.35-36/.

Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у листі від 30 грудня 2022 року повідомило позивача про те, що наразі ними вживаються заходи щодо затвердження форми припису про скасування наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом. Тому розгляд питання щодо скасування наказу про призупинення дії трудового договору буде можливим після затвердження відповідної форми припису /т.1 а.с.37-38/.

Згідно з Рішеннями Київської міської ради № 5827/5868 від 08 грудня 2022 року та № 6255/6296 від 23 березня 2023 року відповідач КП «Київбудреконструкція» приймає участь у Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва /т.1 а.с.55-57,144-148/.

В листі від 20 грудня 2022 року адресованого директорі Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідач повідомив про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, наявність заборгованості з виплати компенсації невикористаної відпустки, надав інформацію щодо дебіторської заборгованості та заборгованості по ПДВ /т.1 а.с.43-44/.

Матеріали справи містять копії договорів № 32/ДПЗ-22 від 11 липня 2022 року та №22/07-2022-1 від 22 липня 2022 року про отримання відповідачем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та копію вимоги одного з кредиторів /т.1 а.с.93-100/.

Згідно з довідкою від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 отримував у відповідача такі суми доходу (без урахування податків та зборів): січень 2022 року - 37509 грн; лютий 2022 року 104811,96 грн; березень 2022 року - 0 грн; квітень 2022 року 7938,57 грн; травень 2022 року - 8335,50 грн. Дані за інші місяці відсутні /т.1 а.с.58 т.2 а.с.113/.

З розрахункових листів виданих відповідачем ОСОБА_1 вбачається: у січні 2022 року нараховано заробітну плату за 19 відпрацьованих днів в розмірі 37509 грн; у лютому 2022 року здійснення оплати відпустки у розмірі 7270,76 грн та компенсації за відпустку у розмірі 7660,08 грн; у березні 2022 року - наявність заборгованості підприємства на початок місяця в розмірі 3019,58 грн /т.1 а.с.59,60 т.2 а.с.110-11/.

Наказом №05-к від 27 квітня 2023 року відповідач здійснив попередження працівників підприємства і, зокрема позивача ОСОБА_1 , про звільнення з 28 липня 2023 року у зв`язку з скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України /т.1 а.с.149-150 т.2 а.с.43/.

З рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року у справі № 753/14815/23 вбачається, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника директора наказом відповідача № 05-квід 27 квітня 2023 року з 28 липня 2023 року і суд відмовив в задоволенні його вимог про поновлення на роботі /т.2 а.с.9-11,49-54,90,92/.

Згідно з повідомленням про нараховані суми при звільненні виданим відповідачем 28 липня 2023 року позивачу було нараховано та виплачено: компенсація за невикористану відпустку в розмірі 85594,08 грн; вихідна допомога - 25061,00 грн. Вказано про відсутність заборгованості за підприємством /т.2 а.с.44/.

Відповідачем також надана довідка про суми виплаченого позивачу річного доходу за кожен рік починаючи з 2012 року і до 2023 року, з якого вбачається, що в останній 2023 рік було виплачено 110655,08 грн /т.2 а.с.74,80/.

Згідно з довідкою від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 отримував у відповідача такі суми доходу (без урахування податків та зборів): грудень 2021 року - 37509 грн (кількість відпрацьованих днів визначена 30); січень 2022 року - 37509 грн (кількість відпрацьованих днів визначена 29); лютий 2022 року 104811,96 грн (кількість відпрацьованих днів визначена 28); березень 2022 року - 0 грн (кількість відпрацьованих днів визначена 30); квітень 2022 року 7938,57 грн (кількість відпрацьованих днів визначена 16); травень 2022 року - 8335,50 грн (кількість відпрацьованих днів не визначена) /т.2 а.с.115-116/.

Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конситуції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і станом на день розгляду справи правовий режим воєнного стану діє на всій території України.

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 п. 1 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

За змістом ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, яка діяла станом на травень 2022 року), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 викладено правовий висновок щодо застосування статті 13 Закону № 2136-ІХ та зазначено, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Вказана правова позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 201791/23, від 22 травня 2024 року у справі №755/10764/22 та інших.

В порядку ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебували у трудових відносинах з 20 квітня 2012 року. Наказом від 17 травня 2022 року відповідач призупинив дію трудового договору з рядом працівників, в тому числі і з позивачем у справі. Як на підставу для призупинення дії трудового договору з позивачем, відповідач в оскаржуваному наказі посилався виключно на введення в Україні воєнного стану. Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів, як і недоведеними залишились обставини, що позивач не міг або ухилявся від виконання своїх трудових обов`язків.

За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, відповідач здійснював свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Принцип такої вибірковості відповідач не обґрунтував.

За встановлених обставин, саме по собі погіршення фінансового стану підприємства, на яке посилається представник відповідача, не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право вибірково призупиняти трудові договори з окремими працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.

Отже, роботодавець КП «Київбудреконструкція» не довів, що у зв`язку із збройною агресією РФ проти України він був позбавлений можливості надати позивачу роботу за укладеним із ним трудовим договором, а останній не мав змоги виконувати свої трудові обов`язки.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи апеляційної скарги КП «Київбудреконструкція» цього не спростовують.

Обставини подальшого звільнення позивача, на які посилалась сторона відповідача, не оцінюються апеляційним судом, оскільки це було предметом розгляду іншої справи.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас ч. 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.

Згідно п.1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Відповідно до абз. 3, 4, 7 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі за текстом - Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

За приписами абз. 2, 3, 5 пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

В матеріалах справи станом на час розгляду справи судом першої інстанції були наявні дані про заробіток позивача починаючи з січня 2022 року. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року позивач перебував у відпустці з оплатою та йому була виплачена матеріальна допомога, у березні 2022 року відсутні нарахування, а в квітні та травні 2022 року був встановлений простій. У зв`язку з цим останніми повними місяцями роботи позивача слід вважати грудень 2021 року та січень 2022 року. За даними відповідача наданими апеляційному суду у грудні 2021 року дохід позивача становив - 37509 грн, кількість відпрацьованих днів визначена 30, у січень 2022 року дохід - 37509 грн, кількість відпрацьованих днів визначена 29. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача становила 1271,5 грн. За період вимушеного прогулу за період з 17 травня 2022 року по 13 червня 2023 року було 256 робочих днів, тому сума середнього заробітку позивача становить 325078 грн.

Таким чином з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд першої інстанції здійснив вірний розрахунок середнього заробітку позивача. Хоча судом першої інстанції здійснено інше обґрунтування суми, проте враховуючи що вказане не призвело до неправильного її визначення, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині. До того ж визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку не спростований стороною відповідача в доводах апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на порушенні позивачем строків звернення до суду визначених положеннями КЗпП України.

Суд першої інстанції вважав, що тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП, слід рахувати саме з моменту, коли позивачем було отримано офіційну відповідь від 15 грудня 2022 року про відмову у поновленні дії його трудового договору у зв'язку з відсутністю виробничої потреби, скрутним фінансовим становищем та чинністю дії наказу від 17 травня 2022 року за № 30-к, тобто з 23 грудня 2022 року. Дійсно матеріали справи не містять даних про погодження сторонами іншого порядку обміну інформацією, ніж визначений КЗпП України письмовий. Крім того у п. 1 Перехідних положень до КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк дії карантину був розпочатий 12 березня 2020 року, а його закінчення відбулось 30 червня 2023 року. А отже вказані доводи апеляційної скарги відповідача слід визнати безпідставними.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку відповідача свідчить про законність прийняття ним рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем, проте наведені ним доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції відсутні і підстави для задоволення заяви сторони позивача для здійснення перерахунку суми середнього заробітку станом на час розгляду справи апеляційним судом, оскільки останнім була здійснена перевірка рішення суду першої інстанції станом на час його ухвалення.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації відповідачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 18 червня 2024 року.