Ухвала

від 07.10.2024 по справі 753/4570/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4570/23

провадження № 2-р/753/15/24

У Х В А Л А

"07" жовтня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

за участі

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 13.06.2023 у цивільній справі № 753/4570/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2023 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» та ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника директора КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» з 17.05.2022 та на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 325 078 грн із вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2024 апеляційну скаргу КП «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» було залишено без задоволення, а вказане рішення суду залишено без змін.

19.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз`яснення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2023 в частині того, які суми підлягають виплаті стягувачу за рішенням суду, а саме, що сума остаточної виплати розміру середнього заробітку на корсть ОСОБА_1 після відрахування податків, а саме податку на доходи для фізичних осіб (ПДФО-18%) та військового збору (ВЗ-1,5%) складає 261 687,79 грн, а розмір податків становить: податок на доходи для фізичних осіб (ПДФО-18%) - 58 514,04 грн та військового збору (ВЗ-1,5%) - 4 876,17 грн. Заява мотивована тим, що при примусовому виконанні рішення суду державний виконавець самостійно не може визначити суму податків, а боржник у виконавчому провадженні відмовляється робити такий розрахунок.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву про роз`яснення постанови підтримали, просили суд її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся про дату, час та місце розгляду заяви належним чином.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд вирішив розглядати заяву за відсутності відповідача.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про роз`яснення судового рішення з таких підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства слідує, що роз`яснення рішення повинно стосуватися лише його суті і не змінювати змісту рішення. Роз`ясненню підлягають виключно рішення суду як судові акти, ухвалені по суті позовних вимог, та які можуть бути реалізовані, в тому числі шляхом їх виконання.

У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення повинно зазначатися, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Отже, за змістом статті 271 ЦПК України, роз`яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих пунктів рішення, які підлягають виконанню та розуміння яких викликає труднощі.

Зі змісту зазначеної статті також убачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Велика Палата Верховного Суду у справі №233/3676/19 (провадження №14-65цс20) ухвала від 06.10.2020 вказала, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду».

Вказані висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №758/9406/19, від 09.06.2021 у справі №758/420/17, ухвалі від 15.07.2020 у справі №357/4496/18.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив, зокрема, поновити дію трудового договору та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ч.2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п. 5 ч. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Також Верховний Суд в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Під час вирішення питання про призначення суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд має вказувати суму без відрахування з неї податків і зборів.

У своїй практиці Верховний Суд України зазначає, що з одного боку, суд не повинен розраховувати розмір податків, що підлягають утриманню, з іншого - у резолютивній частині рішення суд повинен указати, що суму виплат зазначено без урахування податків і зборів.

Слід зазначити, що згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Як передбачено п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до підп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Податки і збори із суми заробітної плати у такому разі повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення.

Тобто, при виконанні рішення суду призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, при цьому, якби працівник продовжував працювати та отримувати зарплату, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

В рішенні Дарницького районного суду м.Києва від 13.06.2023 зазначено, зокрема: «Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції «Київбудреконструкція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 325 078 грн із вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску».

Питання, яке просить роз`яснити позивач, стосується розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який чітко визначений в резолютивній частині рішення, та не може бути роз`яснений іншим чином, ніж це вказано в рішенні суду, оскільки таке роз`яснення призведе до зміни змісту судового рішення.

Крім того, суд наголошує, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2023 переглядалось Київським апеляційним судом та постановою від 30.05.2024 залишено без змін.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для роз`яснення рішення суду. Тому в задоволенні заяви про роз`яснення рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 271 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 13.06.2023 у цивільній справі № 753/4570/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст ухвали складено 09.10.2024.