Рішення

від 14.06.2024 по справі 160/14607/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 рокуСправа №160/14607/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

установив:

Позивачка подала 29.05.2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/14607/23, в якій просила:

- ухвалити додаткове судове рішення у справі№ 160/14607/23, яким зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, на підставі її заяви від 09.06.2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 р. прийнято заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення в справі №160/14607/23 до розгляду. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі відбудеться 14.06.2024р. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала 10.

Вирішуючи заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі, суд зважає на таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 р. у справі №160/14607/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, буд.1, м.Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме вирішено:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.06.2023 р. № 046150012673.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 30.05.1995 р. по 01.03.1999 р., з 04.04.2011 р. по 14.11.2011 р., з 15.11.2011 р. по 24.01.2012 р., з 25.01.2012 р.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахуваня ОСОБА_1 до стажу за Списком №1 періоду роботи з 07.09.2012 р. по 10.05.2023 р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 30.05.1995 р. по 01.03.1999 р., з 04.04.2011 р. по 14.11.2011 р., з 15.11.2011 р. по 24.01.2012 р., з 25.01.2012 р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу за Списком №1 періоду роботи з 07.09.2012 р. по 10.05.2023 р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Частинами першою, третьоюстатті 252 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що прийняв рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, у том самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до положеньКАС Українирозгляд питання про прийняття додаткового рішення може проводитись без повідомлення учасників справи.

У судовому рішенні від 21.03.2024 р. у справі №160/14607/23 на основі досліджених доказів встановлено, що Головне управління ПФУ в Миколаївській області від 16.06.2023 р. №046150012673 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці та недосягненням пенсійного віку.

Також у вказаному рішенні встановлено, що згідно з оскаржуваним рішенням ПФУ вік заявниці 47 років 09 місяців.

Судовим рішенням від 21.03.2024 р. у справі №160/14607/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, зокрема, повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Проте, як вбачається зі змісту позовних вимог (пункту 2) позивачка просила: "Зобовязати ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути питання щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, на підставі її заяви від 02.03.2023 р. зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 30.05.1995 р. по 01.03.1999 р., з 04.04.2011 р. по 14.11.2011 р., з 15.11.2011 р. по 24.01.2012 р., з 25.01.2012 р. по 22.03.2012р. та зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 період роботи з 07.09.2012 р. по 10.05.2023 р."

Тобто, хоча зазанчена вимога й сформульована одним абзацом, проте, фактично, ця вимога містить не лише вимогу про зобовязання повторно розглянути питання щодо призначення їй пенсії за віком, але й вимогу про зобовязання розглянути це питання згідно п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII.

В обгрунтування цієї частини позовних вимог позивачка зазанчила, що до спірних правовідносин належить застосовувати саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХII, а тому вона має право на пенсії, згідно з нормами цього закону, після досягнення 45 років.

У судовому рішенні від 21.03.2024 р. у справі №160/14607/23 суд встановив на основі досліджених доказів, що відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком, зокрема, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Також встановлено, що вік заявниці становив 47 років 09 місяців.

Разом з тим, дослідивши вказані докази та відповідні обставини, суд щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалив рішення, а саме щодо позовної вимоги в частині зобовязання повторно розглянути питання щодо призначення позивачці пенсії за віком згідно п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Отже, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

З цього приводу суд зазначає таке.

Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Водночас, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З 01.01.2004 року цим законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788.

Отже, оскільки і Закон №1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

За приписами пункту а частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції до прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VІІІ, далі - Закону №213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Приписи пункту а частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VІІІ) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Отже, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VІІІ який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148 від 03.10.2017 року (далі по тексту - Закон №2148), внесено зміни до тексту Закону №1058 зокрема вказаний закон доповнено статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;

- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом а статті 13 Закону №1788 у редакції Закону №213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону № 2148.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Частиною другою резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду обумовлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, частиною третьою вказаного рішення обумовлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам….

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення), одночасно Конституційний Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 року за результатами перегляду зразкової справи №360/3611/20, дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту а статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Як встановлено судом, позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку а, отже, відмова Головного управління ПФУ в Миколаївській області в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Отже, спірним у питанні наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення нею необхідного віку, який би давав їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням, зрокрема, на недостатній вік.

Заява позивачки про ухвалення додаткового рішення є обгрунтованою..

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення до Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 р. у справі №160/14607/23.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, на підставі її заяви від 09.06.2023 року, з урахуванням висновків додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко