Рішення

від 19.06.2024 по справі 160/9882/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року Справа № 160/9882/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Ясир С.А. Серубулова К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУДНОБУДІВНА КОМПАНІЯ "КОЛІБРІ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2023 року №№ 0391350706, 0391880706, 0391660706, 0391910706.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

відповідач направив до позивача запити про надання документів, серед яких відсутні такі документи як норми списання у виробництво по видах продукції, норми виходу готової продукції та акти списання матеріалів (сировини), відсутність як стала підставою для висновку, що викладений у акті перевірки, про використання придбаної сировини не у господарській діяльності позивача;

норми списання у виробництво по видах продукції, норми виходу готової продукції та акти списання матеріалів (сировини), калькуляція собівартості продукції, технологічні картки не є первинними документами у розмінні ПК України;

відповідач не надав позивачу достатньо часу для підготовки та надання запитуваних у запитах документів: надано був строк один день;

запит про надання документів повинен бути поданий посадовими особами контролюючого органу не пізніше ніж за 5-ть робочих днів до дати закінчення перевірки чого відповідачем не було дотримано;

позивач самостійно виправив помилку (двічі віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 77172,31 грн.) шляхом подання уточнюючого розрахунку до спливу 1095 днів;

господарські операції позивача з контрагентами є реальними; позивач правомірно сформував податковий кредит.

Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Позивач на запити податкового органу не надав первинних документів та пояснень: бухгалтерські документи, оборотно-сальдові відомості щодо обліку основних засобів. Якщо платник податків не надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. На час проведення перевірки відповідно до даних «Відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП» відсутні офісні, складські та виробничі потужності. Згідно додатків 4 ДФ на підприємстві позивача у період з квітня 2023 року по вересень 2023 року працювало від 7 до 41 особи. В інвентаризаційному описі, що складено позивачем, не вказано адресу складу, де зберігаються вказані в описі товари. Відповідач під час огляду приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Кості Гордієнко, 4, встановив наявність товарно-матеріальних цінностей (аксесуари до човнів гребних в асортименті, чорні гребні надувні в асортименті, але стверджувати, що вказані товарно-матеріальні цінності належать саме позивачу неможливо. Позивач на момент складання акту перевірки не надав відповідачу наступні документи: договори оренди на офісні, складські, виробничі приміщення та виробничі потужності; накази на призначення посадових осіб, наказ про облікову політику підприємств, ліцензії, дозволи, сертифікати та калькуляцію собівартості товару, технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них; загальну оборотно-сальдову відомість по рахунках підприємства позивача за квітень-вересень 2023 року, журнали-ордери (картки рахунку) та оборотно-сальдові відомості загальні і розгорнуті за відповідні періоди по рахунках бухгалтерського обліку та/або по субконто. Позивачем не додано до перевірки документи підтверджуючи оприбуткування у бухгалтерському обліку та передання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, а тому не є можливим встановити факт використання придбаний товарно-матеріальних цінностей у виробництві човнів. А тому позивач використав отримані товарно-матеріальні цінності не у господарській діяльності підприємства. Причиною виникнення від`ємного значення ПДВ стало експортні операції у квітні, травні 2023 року та експортні операції та реалізації товару на території України у вересні 2023 року. Позивач двічі відніс до складу податкового кредиту за липень 2023 року суму ПДВ 77172,31 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову та стосовно витрат на правничу допомогу вважаючи їх розмір завищеним та необгрунтованим.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідач з 17.11.2023 року по 23.11.2023 року провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення ПДВ у сумі 2779074 грн., у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 350000 грн.

За наслідками перевірки складено Акт від 30.11.2023 року № 3885/04-36-07-06/45007577, копія якого міститься у матеріалах справи.

У акті перевірки зроблено наступні висновки: при декларуванні від`ємного значення ПДВ за вересень 2023 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, встановлено порушення п.44.1, 44.6, 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 200.4 ПК України у зв`язку з двічі віднесенням до складу податкового кредиту вересня 2023 року суми ПДВ 77172,31 грн. та з використанням не у господарській діяльності підприємства придбаних у постачальників товарно-матеріальних цінностей у період квітень вересень 2023 року на суму ПДВ 4225239 грн., завищено суми від`ємного значення ПДВ за вересень 2023 року у розмірі 4 225239 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 2429074 грн., завищення суми бюджетного відшкодування на 350000 грн., заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1523337 грн.; не здійснено реєстрацію податкових накладних на суму 4225239 грн.

Висновки акту перевірки обгрунтовані наступним: позивач на запити податкового органу не надав первинних документів та пояснень: бухгалтерські документи, оборотно-сальдові відомості щодо обліку основних засобів. Якщо платник податків не надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. На час проведення перевірки відповідно до даних «Відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП» відсутні офісні, складські та виробничі потужності. Згідно додатків 4 ДФ на підприємстві позивача у період з квітня 2023 року по вересень 2023 року працювало від 7 до 41 особи. В інвентаризаційному описі, що складено позивачем, не вказано адресу складу, де зберігаються вказані в описі товари. Відповідач під час огляду приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Кості Гордієнко, 4, встановив наявність товарно-матеріальних цінностей (аксесуари до човнів гребних в асортименті, чорні гребні надувні в асортименті, але стверджувати, що вказані товарно-матеріальні цінності належать саме позивачу неможливо. Позивач на момент складання акту перевірки не надав відповідачу наступні документи: договори оренди на офісні, складські, виробничі приміщення та виробничі потужності; накази на призначення посадових осіб, наказ про облікову політику підприємств, ліцензії, дозволи, сертифікати та калькуляцію собівартості товару, технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них; загальну оборотно-сальдову відомість по рахунках підприємства позивача за квітень-вересень 2023 року, журнали-ордери (картки рахунку) та оборотно-сальдові відомості загальні і розгорнуті за відповідні періоди по рахунках бухгалтерського обліку та/або по субконто. Позивачем не додано до перевірки документи підтверджуючи оприбуткування у бухгалтерському обліку та передання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, а тому не є можливим встановити факт використання придбаний товарно-матеріальних цінностей у виробництві човнів. А тому позивач використав отримані товарно-матеріальні цінності не у господарській діяльності підприємства. Причиною виникнення від`ємного значення ПДВ стало експортні операції у квітні, травні 2023 року та експортні операції та реалізації товару на території України у вересні 2023 року. Позивач двічі відніс до складу податкового кредиту за липень 2023 року суму ПДВ 77 172,31 грн.

Відповідач на підставі акту перевірки виніс наступні податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2023 року №№ 0391350706 на суму 437500 грн., 0391880706 на суму 1523337 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 380834,25 грн., 0391660706 на суму 2429074 грн., 0391910706 на суму 3400 грн.

Щодо висновку відповідача: позивач двічі відніс до складу податкового кредиту за липень 2023 року суму ПДВ 77 172,31 грн., то суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві підтверджує факт допущення даного порушення та стверджує про його самостійне виправлення.

Позивач у січні 2024 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2023 року, у якому самостійно виправив зазначену помилку: так у додатку № 1 до податкового декларації в розділі ІІ «Податковий кредит» зменшено податковий кредит з постачальником ІПН 337697304678 на суму ПДВ 77172,31 грн.

Відповідно до п.50.1 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу (п.50.2 ПК України).

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п.50.3 ПК України).

Згідно п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні та прикінцеві положення ПК України у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Платники податку на додану вартість тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року з показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, платник податків вправі подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, в т.ч. і за період, що перевірявся.

Оскільки позивач скористався своїм правом на внесення змін до податкової звітності з ПДВ за вересень 2023 року та фактично виправив виявлене порушення, виявлене відповідачем під час перевірки, то суд доходить до висновку про відсутність вчинення позивачем наступного порушення: двічі відніс до складу податкового кредиту за липень 2023 року суму ПДВ 77 172,31 грн.

Стосовно висновку відповідача про те, що позивач на запити податкового органу не надав первинних документів та пояснень: бухгалтерські документи, оборотно-сальдові відомості щодо обліку основних засобів. Якщо платник податків не надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

У матеріалах справи містяться два запити відповідача № 1 від 16.11.2023 року та № 2 від 22.11.2023 року.

Вказані запити отримані позивачем 16.11.2023 року та 22.11.2023 року відповідно, про що вказують підписи посадових осіб позивача.

У запиті № 1 від 16.11.2023 року відповідач просив надати витребувані документи у строк до 17.11.2023 року до 17-00 год.

У запиті № 2 від 22.11.2023 року відповідач просив надати витребувані документи у строк до 23.11.2023 року до 10-00 год.

Згідно п. 85.2 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п.85.4 ПК України).

Таким чином, податковий орган вправі витребувати від платника податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, які перераховані у п.85.4 ПК України, однак запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Як видно з матеріалів справи перевірка позивача проведена з 17.11.2023 року по 23.11.2023 року.

Отже, відповідач не дотримався під час формування запитів № 1 від 16.11.2023 року та № 2 від 22.11.2023 року положень п.85.4 ПК України в частині встановлення строку (5-ть робочих днів) для платника податків щодо подання документів, оскільки строк встановлений відповідачем у запитах не є розумний та не відповідає п. 85.4 ПК України.

За вказаних обставин позивач був позбавлений можливості надати відповідачу під час перевірки документи, що вимагав податковий орган.

А тому суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не надав посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки та посилання відповідача на те, що платник податків не надає документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності, оскільки відповідач не надав позивачу строку, який передбачений п.85.4 ПК України, для надання витребуваних документів та пояснень.

За вказаних обставин, суд приймає в якості належних та допустимих доказів первинні документи та пояснення, які додані до позовної заяви позивачем, та які не були надані позивачем під час перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постановах від 10.06.2019 року у справі № 804/5840/16 та від 05.10.2022 року у справі № 160/11773/22, запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За вказаних обставин судом відхиляються доводи відповідача про те, що наказ про облікову політику підприємств, ліцензії, дозволи, сертифікати та калькуляції собівартості товару, технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них є саме первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У акті перевірки відповідач на сторінці 11 вказує, що основними покупцями товарів у позивач за перевірений період були ТОВ «Санскай Трейд», ТОВ «Розетка УА» ТОВ «Віді Мотор Імпортс» та неплатники ПДВ.

Також відповідач на сторінках 29-31 акту перевірки вказує на здійснення позивачем операцій з контрагентами з придбання на митній території України товарно-матеріальних цінностей, послуг з оренди приміщень та обладнання, відшкодування комунальних витрат

У акті перевірки відповідач на сторінках 12-28 вказує, що позивач поставляв товар на експорт, що підтверджується зовнішньоекономічними договорами, експортними митними деклараціями та рахунками.

Копії первинних документів, на підставі яких формувався позивачем податковий кредит та податкові зобов`язання, містяться у матеріалах справи (договори, видаткові та податкові накладні, які зареєстровані у ЄРПН, митні декларації на експорт товару із штампами митного органу, тощо); відповідач жодних зауважень стосовно форми та порядку оформлення документів у акті перевірки та у відзиві на позовну заяву не зазначив.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова «з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку» виключено.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат та податкового кредиту), є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише дійсний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.

Дійсно законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних доказів.

Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а поставка товарів (робіт, послуг) відбулася. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2023 року по справі №820/4281/18 та від 12 квітня 2023 року по справі №807/2118/16.

Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем.

Слід зазначити, що з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій, їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, субпідрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо).

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що основним видом діяльності позивача є саме будування прогулянкових і спортивних човнів, роздрібна торгівля та прокат товарів для спорту та відпочинку.

Позивач має цех та склад, який орендує для здійснення господарської діяльності, що відображено у акті перевірки (сторінка 3); позивач також має трудові ресурси, що відображено на сторінках 4 та 5 акту перевірки.

На сторінці 7 акту перевірки відповідач вказує на наявність на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що позивач використовував саме у господарській діяльності придбані у постачальників товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ у перевірений період діляьності.

А тому суд визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2023 року №№ 0391350706, 0391880706, 0391660706, 0391910706.

Судовий збір у вигляді судовому збору покладається на відповідача.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 80000 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 09.01.2024 року між позивачем та адвокатом Ясир Серієм Андрійовичем укладено договір про надання правової допомоги.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди № 2803-2 від 28.03.2024 року до вказаного вище договору, у якій сторони погодили перелік послуг та їх вартість, а також гонорар успіху у розмір 1% від суми, на яку судом знижено податкове зобов`язання.

У матеріалах справи міститься копія акту виконаних робіт № 1 від 28.03.2024 року на суму 80000 грн., у якому сторони визначили детальний опис виконаних робіт та їх вартість 80000 грн.

Сторони у договорі погодили, що гонорар адвоката підлягає сплаті позивачем протягом 30-ти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У матеріалах справи міститься також копія ордеру по надання правничої (правової) допомоги адвоката на представлення інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 20000 грн.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія Колібрі» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Гордієнко, 4, код ЄДРПОУ 45007577) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.12.2023 року №№ 0391350706, 0391880706, 0391660706, 0391910706.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівна компанія Колібрі» сплачену суму судового збору у розмірі 30280 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 червня 2024 року.

Суддя С.В. Златін