Рішення

від 18.06.2024 по справі 280/3037/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2024 року Справа № 280/3037/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 , неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 ), законний представник неповнолітньої дитини (батько) - ОСОБА_2 до - Маріупольської міської ради Донецької області, до - Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, до - Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Маріупольської міської ради Донецької області (далі по тексту - відповідач 1) до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (далі по тексту - відповідач 2), до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі по тексту - відповідач 3), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 , допомоги на поховання матері ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Маріупольську міську раду Донецької області, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на поховання матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянку України, уродженку, м. Маріуполь, Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 є законним представником позивача - своєї дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тому звертається суду, для захисту її порушених прав на отримання передбаченої законодавством виплати допомоги на поховання її матері - ОСОБА_3 . Так як, на його звернення відповідачами надані відмови, з якими він не погоджується , та вважає таку бездіяльність протиправно та такою, що порушують права його неповнолітніх дітей.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3037/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем 3 - через систему «Електронний суд» суду наданий відзив на позовну заяву 23.04.2024 за № 19383, за яким, позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі з посиланням на законність їх дій, вказавши, що діяльність департаменту у частині виконання делегованих державою повноважень було призупинено. Будь-які міські цільові програми, в тому числі порядок надання одноразової матеріальної допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської територіальної громади за рахунок коштів бюджету Маріупольської міської територіальної громади, не затверджені. Відповідно розмір допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської громади (розмір якої законодавець обумовив вартістю ритуальних послуг) на 2024 рік не встановлений. З цих підстав, зважаючи на відсутність затвердженої міської цільової програми та відсутність доступу у департаменту соціального захисту населення до державних реєстрів (для збору та перевірки необхідної для обробки заяви інформації) і серверів (для нарахування та виплати) надання одноразової матеріальної допомоги на поховання по Маріупольській територіальній громаді, наразі унеможливлено. Тому, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідачем 1 - через систему «Електронний суд» суду наданий відзив на позовну заяву 24.04.2024 за № 19490, за яким, позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі з посиланням на законність своїх дій, вказавши, що позивачем у позовній заяві не визначено, яким чином та/ або у який спосіб саме Маріупольська міська рада порушила його права, свободи або законні інтереси. Натомість, зазначивши, через окупацію міста Маріуполя у зв`язку з відсутністю можливості затвердити бюджет та цільові програми Маріупольської міської територіальної громади на 2024 рік відповідно до норм, встановлених Бюджетним кодексом України, виконання міського бюджету здійснюється за тимчасовим розписом міського бюджету згідно зі ст.79 Бюджетного кодексу України. Будь-які міські цільові програми, в тому числі порядок надання одноразової матеріальної допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської територіальної громади за рахунок коштів бюджету Маріупольської міської територіальної громади, не затверджені. Відповідно розмір допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської громади (розмір якої законодавець обумовив вартістю ритуальних послуг) на 2024 рік не встановлений. Додатково вказавши, що ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , не має відношення до поховання ОСОБА_3 , жодних дій щодо поховання не здійснював, тобто навіть у випадку функціонування затвердженої місцевої цільової програми надання допомоги на поховання окремих категорій громадян, не мав би права на отримання такої допомоги. Тому, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідачем 2 - через систему «Електронний суд» суду наданий відзив на позовну заяву 24.04.2024 за № 19491, за яким, позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі з посиланням на законність своїх дій, вказавши, у своєму відзиві аналогічні підстави та обґрунтування, зазначені у відзивах на позовну заяву попередніх відповідачів. Тому, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представником позивача, адвокатом Писаренком С.Ю., скориставшись правом на надання відповіді на відзив, в порядку ст. 163 КАС України через систему « Електронний суд» 30.04.2024 за № 20588, № 20590, № 20591 надав до суду відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначив, хоча відповідачі Маріупольська міська рада Донецької області та Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області заперечують визначення себе, як відповідачів по справі, посилаючись на те, що ніяких прав та інтересів позивача не порушують, протиправної бездіяльності не вчиняють, проте лише на них покладений обов`язок організовувати виплати на похованні, відповідно до чинного законодавства . В свою чергу, відсутність грошових коштів (фінансування) є неналежною та неправомірною причиною невиплати будь - яких соціальних допомог, зокрема допомоги на поховання, та не передбачена законодавством як підстава невиконання суб`єктами владних повноважень своїх грошових зобов`язань. Таким чином, відповідач Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який у своїй письмовій відмові від 12.01.2024 не посилався на жодні інші підстави для невиплати, окрім відсутності грошових коштів, на стадії розгляду справи в суді не може змінювати підстави для відмови, отже його заперечення в цій частині прийматися до уваги судом не повинні. Таким чином відповідачі фактично відмовляються від виконання своїх обов`язків, передбачених законодавством та порушують права позивача на отримання такої виплати.

Відповідачем 1 - через систему «Електронний суд» суду надане заперечення в порядку ст. 164 КАС України 02.05.2024 за № 21139, де зазначено, що надання допомоги на поховання не здійснюється автоматично всім, хто звертається за такою допомогою, а є можливим, виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалась поховати померлого. Враховуючи те, що Позивач - ОСОБА_1 зі своїм законним представником в особі батька - ОСОБА_2 , на момент смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла і похована в тимчасово окупованому Маріуполі, знаходилися в м. Запоріжжі, то вони об`єктивно і фактично не могли займатися похованням ОСОБА_3 , яка згідно рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 по справі № 337/2867/23 - оголошено померлою. Вважає, що дана обставина є основною та/або ключовою у вирішенні питання щодо надання допомоги на поховання Позивачу у рамках розгляду даної справи, а саме, що Позивач не займалася похованням померлої особи.

Відповідачем 2 - через систему «Електронний суд» суду надане заперечення в порядку ст. 164 КАС України 02.05.2024 за № 21141, де викладені аналогічні підстави та обґрунтування не визнання позовних вимог, що зазначені в запереченні відповідача 1.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 5статті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частини 4статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.04.2011, карткою платника податків від 11.05.2021. Крім того, він має статус внутрішньо переміщеної особи на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201138 від 03.10.2022. Копії документів містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 - матір`ю, двох дітей: дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які також мають статус внутрішньо переміщених осіб та проживають разом з батьком в АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського МУЮ Донецької області від 07.11.2006, паспорта ІD 007854300 виданого органом 2313 від 02.07.2022, карткою платника податків від 30.12.2022, довідкою про внесення відомостей про ЄДДР № 1275347-2022 від 30.12.2022, довідки про взяття особи на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201910 від 04.10.2022, свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського МУЮ у донецькій області від 13.01.2015, довідки про взяття особи на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201615 від 04.10.2022, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 по справі № 337/2867/23 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянку України, уродженку, м. Маріуполь, Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ) оголошено померлою. Днем смерті ОСОБА_3 судом постановлено вважати день набрання рішенням суду законної сили, тобто 28 вересня 2023 року. За рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 НОМЕР_5 від 28.09.2023. Копія рішення та свідоцтва про смерть, міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 , як законний представник, в інтересах своїх неповнолітніх дітей, 20.11.2023 звернувся до органів місцевого самоврядування за місцем останнього проживання та смерті матері дітей, тобто до Маріупольської міської ради Донецької області та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради з письмовою заявою про виплату допомоги на належне поховання тіла, встановлення пам`ятнику та здійснення всіх інших необхідних дій). Вказані дії, зобов`язався провести відразу після припинення тимчасової окупації території м. Маріуполя, або як для цього з`явиться об`єктивна можливість. Копія заяви міститься в матеріалах справи.

Листом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 12.8-1337-06 від 27.11.2023 ОСОБА_2 повідомлено про відмову у виплаті допомоги на поховання померлої особи, зокрема вказано, що ним не зазначено категорію пільгової категорії осіб, до якої належала ОСОБА_3 , на поховання якої надається допомога у відповідності до Постанови № 99 КМУ від 31.01.2027 та не надано відповідних підтверджуючих документів. Крім того зазначено, що з рішення суду слідує, що за поясненнями одного зі свідків похованням займається сестра померлої ОСОБА_3 . Копія листа міститься в матеріалах справи.

31.12.2023 ОСОБА_2 повторно, в інтересах своїх неповнолітніх дітей, звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради з заявою про виплату допомоги на поховання, де вказав, що померла ОСОБА_3 належала до категорії осіб, які не досягли пенсійного віку та на момент смерті не працювали, не перебували на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні (підпункт 4 пункту 2 Постанови КМУ № 99). До заяви ним надані документи, що підтверджують вказані обставини, а саме: лист Пенсійного фонду України від 18.05.2023, про те що ОСОБА_3 на обліку в органах Пенсійного фонду України як пенсіонер не перебуває; лист Донецького обласного центру зайнятості про те, що ОСОБА_3 за період з 01.03.2022 по 28.09.2023 до центрів зайнятості міст і районів Донецької області за сприянням у працевлаштуванні не зверталась, на обліку у статусі безробітної не перебувала. Крім того, ним зазначено, що Державна податкова служба на адвокатський запит надавати інформацію щодо місць можливого отримання доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_3 відмовилась (лист ГУ ДПС в Донецькій області від 20.12.2023), посилаючись на захист персональних даних, проте відповідачі, як органи місцевого самоврядування, мають право запросити цю інформацію безпосередньо у податкових органів. Копія заяви з додатками міститься в матеріалах справи.

Листом № 56.1-28 від 12.01.2024 на заяву ОСОБА_2 від 31.12.2023, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомлено, що підставою невиплати коштів є відсутність фінансування. Копія листа міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та з вимогами вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.

Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст..55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 3 Закону України "Про поховання та похоронну службу" від 10.07.2003 № 1102 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон - № 1102) встановлено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Відповідно до ст. 8 Закону - № 1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Згідно з статтею 11 Закону № 1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Статтею 12 Закону - № 1102 визначено, що особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до вимог статті 13 Закону - № 1102 виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Отже з аналізу наведених норм випливає, що у разі смерті особи, іншим особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання померлого в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: «ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.»

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Крім цього, продовження строку дії воєнного стану відбувалось в подальшому відповідно до: Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.03.2022; Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX.; Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX; Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX; Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX; Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 02.05.2023 № 3057 - IX; Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX.; Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX; Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX. а також Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема останній раз строком на 90 діб.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (зі змінами та доповненнями ) (далі- Закон - № 1207-VII) встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Судом встановлено, що у зв`язку з активними бойовими діями, які велися у місті Маріуполі з початком повномасштабного вторгнення, наказом Мінінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75 Маріупольська міська територіальна громада була віднесена до територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Відповідно до п. 2 ч. II наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 всю територію Маріупольського району віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України. Тобто, тимчасово окупована територія є територією України, а тому законодавство України розповсюджується та діє на даній території.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 99 затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого (далі - Порядок № 99).

За змістом пп. 4 п. 1 Порядку № 99 визначено механізм надання допомоги на поховання померлого (померлої), зокрема, особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна.

В пункті 2 Порядку № 99 допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у пункті 1 цього Порядку, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 не досягла пенсійного віку, не працювала, не перебувала на службі, не була зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна, відтак її можна віднести до числа осіб, що зазначені у пункті 1 Порядку № 99.

Поряд із цим, допомога на поховання такої померлої надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлої або особи, яка зобов`язалася поховати померлу, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.

Тобто, зважаючи на викладені вище положення законодавства, ключовим для надання такої допомоги у даному спірному випадку є, на думку суду, два фактори:

- місце проживання ОСОБА_3

- документи, які надані особою виконавцем волевиявлення померлої або особи, яка зобов`язалася поховати померлу.

Так, Листом № 56.1-28 від 12.01.2024 на заяву ОСОБА_2 від 31.12.2023, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомлено, що підставою невиплати коштів є відсутність фінансування, а не з підстав неповноти наданих документів, чи іншого, як про це заявлено у відзивах відповідачів.

Тому, з у урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог .

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керуєтьсяст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачими не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Згідно положеньстатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»з відповідача судові витрати у відповідності дост. 139 КАС Українине стягуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями2, 94, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 ), законний представник неповнолітньої дитини (батько) - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область,м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 39, код ЄДРПОУ 33852448), до - Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Мира, буд. 70, код ЄДРПОУ 04052784), до - Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Мира, буд. 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 , допомоги на поховання матері ОСОБА_3 .

Зобов`язати Маріупольську міську раду Донецької області, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на поховання матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянку України, уродженку, м. Маріуполь, Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18 червня 2024 року.

Суддя Р.В. Сацький