Постанова

від 07.11.2024 по справі 280/3037/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року м.Дніпросправа № 280/3037/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 280/3037/24 (суддя Сацький Р.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , законний представник неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області (далі відповідач-1), Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (далі відповідач-2), Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі відповідач-3), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської міської ради Донецької області, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 , в особі її законного представника ОСОБА_1 , допомоги на поховання матері ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Маріупольську міську раду Донецької області, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги на поховання матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянки України, уродженки, м. Маріуполь, Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області подали апеляційні скарги.

Відповідачі, в скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг відповідачів-2, 3 схожі. Скаржники наполягають, що колишній чоловік або неповнолітня дочка померлої не могли бути виконавцями волевиявлення померлої чи виконати зобов`язання щодо поховання, оскільки не займалися похованням померлої особи, та як наслідок не можуть претендувати на відповідну допомогу. Зобов`язання позивача «здійснити розшук та належне поховання тіла» є суперечливим та нездійсненним, зважаючи на триваючу досі окупацію міста Маріуполя. Звертають увагу, що міські цільові програми, в тому числі порядок надання одноразової матеріальної допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської територіальної громади за рахунок коштів бюджету Маріупольської міської територіальної громади, не затверджені. Відповідно розмір допомоги на поховання окремих категорій громадян Маріупольської міської громади (розмір якої законодавець обумовив вартістю ритуальних послуг) на 2024 рік не встановлений. Вважають, що судом першої інстанції не враховані факти, вказані в рішенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 по справі №337/2867/23 про те, що ОСОБА_3 вже похована її родичами у місті Маріуполі. Ані колишній чоловік, ані неповнолітня дочка не мають жодного відношення до поховання померлої.

Представник позивача подав письмові відзиви на апеляційні скарги відповідачів-2, 3. У відзивах вказував, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування. Звертає увагу, що відмовляючи у виплаті Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради у своїй відповіді № 56.1-28 від 12.01.2024 зазначив виключно про відсутність фінансування, отже не має права посилатися у апеляційній скарзі на інші підстави відмови ОСОБА_2 в особі її представника батька ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання матері ОСОБА_3 , зокрема на некомплектність документів. Твердження, що похованням ОСОБА_3 опікувалась її сестра, вважає лише припущенням одного зі свідків, допитаних у судовому засіданні щодо можливих майбутніх подій, а не факт чи обставини, встановлені рішенням суду.

Відповідач-1 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційні скарги відповідачів не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.04.2011, карткою платника податків від 11.05.2021. Крім того, він має статус внутрішньо переміщеної особи на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201138 від 03.10.2022. Копії документів містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_3 - матір`ю, двох дітей: дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які також мають статус внутрішньо переміщених осіб та проживають разом з батьком в АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського МУЮ Донецької області від 07.11.2006, паспорта ІD 007854300 виданого органом 2313 від 02.07.2022, карткою платника податків від 30.12.2022, довідкою про внесення відомостей про ЄДДР № 1275347-2022 від 30.12.2022, довідки про взяття особи на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201910 від 04.10.2022, свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського МУЮ у донецькій області від 13.01.2015, довідки про взяття особи на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002201615 від 04.10.2022, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2023 у справі № 337/2867/23 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянку України, уродженку, м. Маріуполь, Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ) оголошено померлою. Днем смерті ОСОБА_3 судом постановлено вважати день набрання рішенням суду законної сили, тобто 28 вересня 2023 року. За рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 НОМЕР_5 від 28.09.2023. Копія рішення та свідоцтва про смерть, міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_1 , як законний представник, в інтересах своїх неповнолітніх дітей, 20.11.2023 звернувся до органів місцевого самоврядування за місцем останнього проживання та смерті матері дітей, тобто до Маріупольської міської ради Донецької області та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради з письмовою заявою про виплату допомоги на належне поховання тіла, встановлення пам`ятнику та здійснення всіх інших необхідних дій). Вказані дії, зобов`язався провести відразу після припинення тимчасової окупації території м. Маріуполя, або як для цього з`явиться об`єктивна можливість. Копія заяви міститься в матеріалах справи.

Листом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 12.8-1337-06 від 27.11.2023 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у виплаті допомоги на поховання померлої особи, зокрема вказано, що ним не зазначено категорію пільгової категорії осіб, до якої належала ОСОБА_3 , на поховання якої надається допомога у відповідності до Постанови № 99 КМУ від 31.01.2027 та не надано відповідних підтверджуючих документів. Крім того зазначено, що з рішення суду слідує, що за поясненнями одного зі свідків похованням займається сестра померлої ОСОБА_3 . Копія листа міститься в матеріалах справи.

31.12.2023 ОСОБА_1 повторно, в інтересах своїх неповнолітніх дітей, звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради з заявою про виплату допомоги на поховання, де вказав, що померла ОСОБА_3 належала до категорії осіб, які не досягли пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітня (підпункт 4 пункту 2 Постанови КМУ № 99). До заяви ним надані документи, що підтверджують вказані обставини, а саме: лист Пенсійного фонду України від 18.05.2023, про те що ОСОБА_3 на обліку в органах Пенсійного фонду України як пенсіонер не перебуває; лист Донецького обласного центру зайнятості про те, що ОСОБА_3 за період з 01.03.2022 по 28.09.2023 до центрів зайнятості міст і районів Донецької області за сприянням у працевлаштуванні не зверталась, на обліку у статусі безробітної не перебувала. Крім того, ним зазначено, що Державна податкова служба на адвокатський запит надавати інформацію щодо місць можливого отримання доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_3 відмовилась (лист ГУ ДПС в Донецькій області від 20.12.2023), посилаючись на захист персональних даних, проте відповідачі, як органи місцевого самоврядування, мають право запросити цю інформацію безпосередньо у податкових органів. Копія заяви з додатками міститься в матеріалах справи.

Листом № 56.1-28 від 12.01.2024 на заяву ОСОБА_1 від 31.12.2023, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомлено, що підставою невиплати коштів є відсутність фінансування. Копія листа міститься в матеріалах справи.

Вважаючи таку відмову Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для виплати позивачу допомоги на поховання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 3 Закону України «Про поховання та похоронну службу» від 10.07.2003 № 1102 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон - № 1102) встановлено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Відповідно до ст. 8 Закону - № 1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Згідно з статтею 11 Закону № 1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Статтею 12 Закону - № 1102 визначено, що особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до вимог статті 13 Закону - № 1102 виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Отже з аналізу наведених норм випливає, що у разі смерті особи, іншим особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання померлого в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: «ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.»

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Крім цього, продовження строку дії воєнного стану відбувалось в подальшому відповідно до Указів Президента України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (зі змінами та доповненнями ) (далі- Закон - № 1207-VII) встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У зв`язку з активними бойовими діями, які велися у місті Маріуполі з початком повномасштабного вторгнення, наказом Мінінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75 Маріупольська міська територіальна громада була віднесена до територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Відповідно до п. 2 ч. II наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 всю територію Маріупольського району віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України. Тобто, тимчасово окупована територія є територією України, а тому законодавство України розповсюджується та діє на даній території.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 99 затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого (далі - Порядок № 99).

За змістом пп. 4 п. 1 Порядку № 99 визначено механізм надання допомоги на поховання померлого (померлої), зокрема, особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна.

В пункті 2 Порядку № 99 допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у пункті 1 цього Порядку, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 не досягла пенсійного віку, не працювала, не перебувала на службі, не була зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна, відтак її можна віднести до числа осіб, що зазначені у пункті 1 Порядку № 99.

Поряд із цим, допомога на поховання такої померлої надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлої або особи, яка зобов`язалася поховати померлу, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.

Тобто, зважаючи на викладені вище положення законодавства, ключовим для надання такої допомоги у даному спірному випадку є, два фактори: 1) місце проживання ОСОБА_3 ; 2) документи, які надані особою виконавцем волевиявлення померлої або особи, яка зобов`язалася поховати померлу.

Так, листом № 56.1-28 від 12.01.2024 на заяву ОСОБА_1 від 31.12.2023, Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомлено, що підставою невиплати коштів є відсутність фінансування, а не з підстав неповноти наданих документів, чи іншого, як про це заявлено відповідачами у відзивах та апеляційних скаргах.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи вище викладене, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 280/3037/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак