Постанова

від 19.06.2024 по справі 320/17075/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17075/23 Головуючий у 1 інстанції - Кушнова А.О.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 за заявою приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Компанія Росток" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №729/26-15-04-16-12 від 27.04.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку ПрАТ "Компанія Росток", код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати ПрАТ "Компанія Росток", код ЄДРПОУ 00227560 платником єдиного податку третьої групи спрощеної системи з 01 квітня 2023 року та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку.

Одночасно з позовом позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві №729/26-15-04-16-12 від 27.04.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку ПрАТ "Компанія Росток", код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що прийняте податковим органом 27.04.2023 рішення №729/26-15-04-16-12 про виключення з реєстру платників єдиного податку ПрАТ "Компанія Росток", код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року, свідчить про очевидні ознаки порушення прав, свобод та інтересів позивача, оскільки, по-перше, позивач звільнений від сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І кварталу, ІІ кварталу та ІІІ кварталу 2022 року на загальну суму 2 770 593, 96 грн. з огляду на пункт 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ; по-друге, відповідач встановив порушення порядку сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І кварталу, ІІ кварталу та ІІІ кварталу 2022 року на загальну суму 2 770 593, 96 грн. без проведення контролюючим органом перевірки з відповідним складанням акту перевірки всупереч приписам абз. 1 п.п. 299.11 ст. 299 ПК України. Крім того, заява обґрунтована тим, що невжиття заходів із забезпечення позову при подальшому задоволенні судом позовних вимог і скасуванні оскаржуваного рішення, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат. У разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред`явлення його позивачу до виконання позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції. Також, у випадку якщо дія рішення відповідача про анулювання не буде зупинена, це неодмінно може призвести до настання значних фінансових збитків позивача або навіть зупинення діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийняте із порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік заходів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 151 КАС України, є вичерпний. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами і адміністративний суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, але з урахуванням в обов`язковому порядку співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (положення частини другої статті 151 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій та/або пов`язані з цим витрати позивача.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, зокрема, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а також мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, зазначені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вирішення даної справи є правомірність рішення Головного управління ДПС у м. Києві №729/26-15-04-16-12 від 27.04.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку ПрАТ "Компанія Росток", код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року.

Колегія суддів звертає увагу, що позов та заява про його забезпечення обґрунтовані, зокрема, тим, що позивач звільнений від сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І квартал, ІІ квартал та ІІІ квартал 2022 року на загальну суму 2 770 593, 96 грн. з огляду на пункт 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ; відповідач встановив порушення порядку сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І квартал, ІІ квартал та ІІІ квартал 2022 року на загальну суму 2 770 593, 96 грн. без проведення контролюючим органом перевірки з відповідним складанням акту перевірки всупереч приписам абз. 1 п.п. 299.11 ст. 299 ПК України.

Тобто, позивач посилається на процедурні порушення щодо прийняття оспорюваного рішення відповідача та очевидну протиправність оскаржуваного рішення останнього, що є предметом дослідження під час розгляду справи по суті.

В той же час, на думку колегії суддів ознаки протиправності оспорюваного рішення відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

До цього ж, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи судом по суті.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності підприємств, на які послався позивач, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.09.2021 у справі № 640/21076/20, від 27.05.2022 у справі № 640/30039/21 та у справі № 640/30039/21. Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду колегія суддів не вбачає.

Таким чином, в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, а тому висновок суду першої інстанції про забезпечення позову є помилковим.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив її скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Оксененко О.М.

Швед Е.Ю.