Постанова

від 08.08.2024 по справі 320/17075/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17075/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кушнова А.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 31 липня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСД ФІНАНС» (далі- товариство, ТОВ «ДСД ФІНАНС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ДПС, податковий орган, контролюючий орган). У позові товариство просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14 серпня 2023 року №0534450707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1 359 077, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14 серпня 2023 року №0534440707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 2 456 331, 35 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 серпня 2023 року №0538530707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 3250, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 серпня 2023 року №0538520707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 2 800, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 серпня 2023 року №0538550707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1700, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 серпня 2023 року №0538540707, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 2472, 50 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ДСД ФІНАНС» зазначали, що, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідну норму права, а й обґрунтувати які саме фактичні підстави зумовили необхідність проведення фактичної перевірки. Також вказали, що податковий орган не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки товариства «ДСД ФІНАНС» питань щодо дотримання вимог Закону №265/95-ВР. Наголошували і на тому, що оскаржувані повідомлення-рішення винесені у строк більше року від проведення перевірок. Також стверджували, що штрафи, установлені Законом №265/95-ВР, є адміністративно-господарськими санкціями, строк застосування яких не може перевищувати один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві №729/26-15-04-16-12 від 27.04.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток», код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України (ідентифікаційний код: 43005393, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8) поновити Приватне акціонерне товариство «Компанія Росток» (ідентифікаційний код 00227560, місцезнаходження: 03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2023 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Компанія Росток» (ідентифікаційний код 00227560, місцезнаходження: 03067, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) зареєстровано в якості юридичної особи 29.12.1993.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взятий на облік як платник податків ДПІ у Солом`янському районі м.Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 04.04.2011 №11318/67/29-004 (т.1, а.с. 13) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість від 24.11.2017 №1726584501724 (т.1, а.с. 14). Крім того, позивач є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що знаходиться в місті Києві.

02.02.2022 позивач задекларував податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 3329601,60 грн., шляхом подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік до Головного управління ДПС у м.Києві (т.1, а.с. 16-19).

Позивач є власником об`єкту нерухомого майна (нежитлова нерухомість) - цілісного майнового комплексу - орендного підприємства «Росток», що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар І.Лепсе (змінена назва - бульвар Вацлава Гавела), 4, що підтверджується договором №КП-20 від 16.03.1993 р., засвідченим 2-ю Київською держнотконторою, р.№ 6-1532 (т.3, а.с.68-72).

01.04.2022 позивач перейшов на спрощену систему оподаткування (3 група, 2% ставка платника єдиного податку), що підтверджується витягом №204658 в реєстру платників єдиного податку від 01.12.2022 (т.1, а.с. 20).

Позивачем здійснено оплату задекларованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 559 007,64 грн. (за січень та лютий І кварталу 2022 року, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи та не оспорюється відповідачами (т.1, а.с.21-33).

Позивач щодо податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І кварталу, ІІ квартал та ІІІ квартал 2022 року на загальну суму 2770593,96 грн. у позовній заяві зазначив, що вважав себе звільненим від вказаної сплати в силу приписів п. 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 27.04.2023 №729/26-15-04-16-12 про виключення з реєстру платників єдиного податку анульовано реєстрацію платника єдиного податку ПрАТ «Компанія Росток» з підстав наявності у ПрАТ «Компанія Росток» податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку згідно абз.3 п.299.10 ст.299 та абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України. У висновку в Рішенні ГУ ДПС у м. Києві від 27.04.2023 №729/26-15-04-16-12 зазначено: у ПрАТ «Компанія Росток» обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010400) та станом на 01.04.2023 складає 2770593,96 грн. (т.1, а.с. 11).

Вважаючи вказане рішення відповідача-1 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу..

В пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Згідно з п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до пп. 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначений в п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Строки сплати податку визначенні у п. 266.10 ст. 266 ПК України.

Так, відповідно до пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Слід зазначити, що у цій справі не є спірним сам факт несплати податкових зобов`язань, задекларованих позивачем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за (березень) І кварталу, II квартал та III квартал 2022 року на загальну суму 2774668,01 грн., оскільки позивач погоджується з тим, що не сплатив вказане податкове зобов`язання у спірний період. Натомість доводи позивача ґрунтуються на тому, що у спірний період він вважав себе звільненим від вказаної сплати в силу приписів п. 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Тому, для правильного вирішення справи необхідно встановити: чи було ПрАТ «Компанія Росток» у період за (березень) І кварталу, II квартал та III квартал 2022 року звільнене від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно, та чи мало ПрАТ «Компанія Росток» обов`язок зі сплати задекларованих податкових зобов`язань, враховуючи приписи п. 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Як вже зазначалось судом 02.02.2022 позивач задекларував податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 3329601,60 грн., шляхом подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.03.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22 такого змісту:

за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, пунктом 4 Закону №2142-ІХ Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

Як вже було встановлено судом, 02.02.2022 позивачем подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.

У колонці під №3 «Код за КОАТУУ адміністративно-територіальної одиниці за місцем розташування об`єкта(ів) нерухомості» вказаної декларації у кожному рядку щодо кожного об`єкта нерухомості зазначений код: 8038900000 (т.1, а.с. 18).

КОАТУУ (нова назва КАТОТТГ) - Класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України.

Отже за вказаними кодами КОАТУУ - 8038900000 у податковій декларації позивача задекларовані об`єкти нерухомості, які знаходяться у Солом`янському районі міста Києва, що можна перевірити за посиланням https://directory.org.ua/territories/UA80000000000980793.

Позивач здійснив часткову оплату задекларованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 559 007,64 грн. (за січень та лютий І кварталу 2022 року, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т.1, а.с.21-33).

Колегія суддів приймає до уваги те, що на момент часткової сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік (липень, серпень, вересень) був відсутній визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, проте вказані обставини, на переконання суду, не можуть бути перешкодою для реалізації платником податків свого права, закріпленого в Податковому кодексі України.

Разом з тим, звертає увагу на те, що факт ведення бойових дій з 24.02.2022 на території міста Києва є загальновідомим.

Даний факт підтверджують офіційні заяви Президента України Володимира Зеленського (https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinciv-naprikinci-pershogo-dnya-73149; https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-na-drugij-ranok-masshtabnoyi-vijni-73153; https://www.president.gov.ua/news/zlo-ozbroyene-raketami-bombami-j-artileriyeyu-treba-zupiniti-73257), Київського міського голови Віталія Кличка (https://kyivcity.gov.ua/news/vitaliy_klichko_stolitsya_vstupila_v_fazu_oboroni/), заступниці міністра оборони Ганни Маляр (https://www.facebook.com/ganna.maliar/posts/2124154511076913) тощо.

Відповідно до частини третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість вказаних обставин, у свою чергу, надавала позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, незалежно від того, визначений Кабінетом Міністрів України відповідний перелік територій чи ні.

Колегія суддів зазначає, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні визначеного Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, що стала наслідком бездіяльності Уряду, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян чи юридичних осіб, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру та визначити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає, що негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

При цьому суд зазначає, що у подальшому, 06.12.2022, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно цього Переліку з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Отже, вказаний Перелік також підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти житлової нерухомості, які перебувають у його власності, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями позивача, що він був звільненим від сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за (березень) І кварталу, II квартал та III квартал 2022 року на загальну суму 2770593,96 грн. на підставі пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Необхідно звернути увагу, що норми пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України надавали позивачу протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період.

Тобто, позивач мав право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій були б відображені зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік не раніше як протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан.

Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 15.03.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 9.

Так, відповідно до п. 9 та пп. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

Відповідно до пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.

З викладеного можна дійти висновку, що законодавцем передбачена тимчасова пільга у вигляді переходу на єдиний податок третьої групи юридичним особам, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень, під час воєнного, надзвичайного стану на території України.

Позивач скористався наданим правом вказаною вище нормою та 01.04.2022 перейшов на спрощену систему оподаткування (3 група, 2% ставка платника єдиного податку).

Отже, з 01.04.2022 позивач перейшов на умови оподаткування, передбачені для платника єдиного податку третьої групи.

Відповідач-1 у відзиві зазначає, що за даними інформаційної системи ДПС, сума податкового боргу по коду платежу 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачених юридичними особами, які є власниками, об`єктів нежитлової нерухомості) становила:

- по терміну сплати станом на 29.04.2022 - 828326,41 грн.;

- по терміну сплати станом на 29.07.2022 - 1560726,84 грн.;

- по терміну сплати станом на 31.10.2022 - 1938193,65 грн.;

- по терміну сплати станом на 30.01.2023 - 2770593,96 грн.

Наявність вказаного податкового боргу стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Так, рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 27.04.2023 №729/26-15-04-16-12 про виключення з реєстру платників єдиного податку анульовано реєстрацію платника єдиного податку ПрАТ «Компанія Росток» з підстав наявності у ПрАТ «Компанія Росток» податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку згідно абз.3 п.299.10 ст.299 та абз.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України. У висновку в Рішенні ГУ ДПС у м. Києві від 27.04.2023 №729/26-15-04-16-12 зазначено: у ПрАТ «Компанія Росток» обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010400) та станом на 01.04.2023 складає 2770593,96 грн. (т.1, а.с. 11).

За приписами п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп.4 п. 291.4 ст. 291 ПК України).

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Так, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу (абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України).

Абзацом 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Таким чином, випадки анулювання реєстрації платником єдиного податку чітко окреслені п. 299.10 ст. 299 ПК України, є вичерпними та перелік таких підстав, їхній зміст та документальне підтвердження наявності таких підстав у діяльності суб`єкта господарювання не підлягають розширеному трактуванню як з боку платників податку, так і з боку контролюючих органів.

Статтею 299 закріплений порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.

Так, згідно положень абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 року по справі №826/7216/17 та від 05.02.2019 року по справі №805/206/17-а.

Зміст наведеного вище дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення випадків, передбачених п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Відповідачем-1 до відзиву надано довідку (акт) від 03.04.2023 №729/26-15-04-16 «про результати наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно» (т.3, а.с.19).

У вказаній довідці (акті) зазначено, що за позивачем обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по коду платежу 18010400 та станом на 01.04.2023 податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості складає 2770593,96 грн.

Отже, перевіркою, яка оформлена довідкою, встановлено порушення пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, якою визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Сам факт наявності податкового боргу за позивачем станом на 01.04.2023 у сумі 2770593,96 грн. не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи, проте щодо природи виникнення такого податкового боргу у позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Повертаючись до пп. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України, відповідно до якого платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Тобто, вказаною нормою передбачено обов`язок платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до 20 лютого поточного року подати контролюючому органу податкову декларацію.

Позивачем у строки, передбачені Податковим кодексом України, було подано вказану вище податкову декларацію на 2022 рік, тобто позивачем було самостійно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік у сумі 3329601,60 грн.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом №2142-ІХ були внесені зміни, зокрема до Податкового кодексу України, та пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України були передбачені пільги для платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Позивач зміг скористатися лише пільгою щодо несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки самостійне нарахування вказаного податку було здійснено позивачем до прийняття Закону №2142-ІХ і до виникнення обставин, які зумовили воєнний стан в Україні.

При цьому Законом №2142-ІХ було встановлено, що платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період.

Норма, яка визначала право на подачу платником податку уточнюючої податкової декларації, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період діяла з 05.04.2022 по 06.05.2023.

Тобто, позивач не мав право у період з 05.04.2022 по 06.05.2023 відкоригувати самостійно визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у сумі 2770593,96 грн.

Таким чином, станом на 01.04.2023 за позивачем обліковувався податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010400), що склав 2770593,96 грн. та який виник у 2022 році.

06.05.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ, яким було внесено зміни, зокрема, у пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме доповнено вказаний підпункт наступним абзацом:

«Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період».

Вказаним доповненням у пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець передбачив можливість для платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які задекларували за 2022 рік податкові зобов`язання по вказаному податку, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.

З наведеного можна дійти висновку, що законодавець у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для підтримки платників податків при прийнятті Закону №2142-ІХ передбачив, зокрема, для платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідні пільги.

Проте законодавцем при прийнятті Закону №2142-ІХ не було взято до уваги, що згідно з пп. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Разом з тим, як вже було зазначено судом, законодавець Законом №2142-ІХ визначив право на подачу платником податку уточнюючої податкової декларації, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період, протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан.

Та лише 06.05.2023 набули чинності зміни, внесені законодавцем до пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Законом №3050-ІХ щодо надання права платникам податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які задекларували за 2022 рік податкові зобов`язання по вказаному податку, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Тобто, до внесення вказаних змін, у позивача було відсутнє право на подання уточнюючої податкової декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо самостійно визначених податкових зобов`язань на 2022 рік.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України зазначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 109.1. ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно з абз. 2 цього самого пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Своєю чергою, як визначено в п. 112.2. ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Колегі суддів, аналізуючи вище вказані положення зазначає, що законодавець визначив обов`язок платника податку вжити достатніх заходів для того, щоб дотриматись правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність та визначив обов`язок податкового органу довести, що платник податку, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності

Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому маючи змогу поводитися належними чином.

На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку.

Невиконання податкового обов`язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов`язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).

Чинне податкове законодавство наразі не містить випадків, коли платника податків можна притягнути до відповідальності за просто винне податкове правопорушення, яке не є умисним.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити не лише його практичну реалізацію, а і узґодження нових норм з вже існуючими. В протилежному випадку, як вже було зазначено судом, всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Отже, з викладеного можна дійти висновку, що наявність спірного податкового боргу за позивачем станом на 01.04.2023 не може кваліфікуватись як недобросовісна поведінка останнього та умисне невиконання вимог закону.

Водночас, вже під час розгляду цієї справи позивачем 26.05.2023 було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, в якій нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2022 рік - 2774668,01 грн. (277466,84 грн. за І квартал; 832400,43 грн. за ІІ квартал; 832400,43 грн. за ІІІ квартал; 832400,31 грн. за ІV квартал).

Уточнююча податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік від 26.05.2023 була прийнята податковим органом та відображена в обліку, що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на позивача, наданого відповідачем у судовому засіданні.

Отже, позивачем було відкориговано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, самостійно визначене на 2022 рік, одразу після внесення відповідних змін до законодавства.

На переконання суду, відповідач-1 при винесенні оскаржуваного рішення не врахував обставин виникнення за позивачем податкового боргу та не врахував норми Податкового кодексу України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, які в свою чергу надавали пільгу у вигляді звільнення обов`язку з нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та, одночасно, не надавали можливість позивачу відкоригувати самостійно визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік, враховуючи що станом на 05.04.2022 (дата набрання чинності Законом №2142-ІХ) Закон чітко визначав, що право подати уточнюючу податкову декларацію у позивача виникало протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача протиправної бездіяльності, за яку передбачена відповідальність в даному випадку у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та природу виникнення податкового боргу, неналежний контроль з боку податкового органу, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві №729/26-15-04-16-12 від 27.04.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку Приватного акціонерного товариства «Компанія Росток», код ЄДРПОУ 00227560 з 01 квітня 2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати Приватне акціонерне товариство «Компанія Росток», код ЄДРПОУ 00227560 платником єдиного податку третьої групи спрощеної системи з 01 квітня 2023 року та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно п. 299.9 ст. 299 ПК України за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу з реєстру платників єдиного податку для зареєстрованих платників єдиного податку не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту, а для суб`єктів господарювання, які подали заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування, - двох робочих днів з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

Пунктом 299.2 ст. 299 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно із ст. 19-2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції: здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів; видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; здійснює процедури взаємного узгодження відповідно до міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно із пп. 7 п. 4 Положення ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію та веде облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводить диференціацію платників податків.

Отже, здійснення реєстрації платників єдиного податку належить до повноважень Державної податкової служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, з огляду на встановлення судом протиправності прийнятого рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2023.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач-1 як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.О. Аліменко

В.П. Мельничук