Постанова

від 18.06.2024 по справі 580/941/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/941/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального управління Державної служби з питань праці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року у справі № 580/941/24 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воля» до Центрального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Воля» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування припису від 19.10.2023 року № Ц/ЧК/26478/181/П про усунення виявлених порушень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив процедуру щодо проведення перевірки, а саме посадові особи відповідача не пред`явили та не надали позивачу свої посвідчення, не здійснили запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю), а також відповідач не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , викладені на бланку, зразок якого встановлений Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337. Відповідач не взяв пояснення у директора підприємства або іншої уповноваженої особи. Акт перевірки не містить запису про те, що уповноважені особи позивача відмовилися від надання пояснень. Відповідач не вручив та не надіслав акт перевірки позивачу. Безпідставно не враховано відсутність трудових відносин із ОСОБА_2 , оскільки він надавав послуги за цивільно-правовою угодою. Виконання умов припису в частині проведення визначених у ньому дій з померлою людиною роблять його неможливим для виконання. Фактичні обставини заходу державного нагляду (контролю) свідчать про передчасність винесення відповідачем припису, оскільки на момент його винесення позивач не був ознайомлений з результатами заходу державного нагляду (контролю), акт не отримав і не підписав.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року позов задоволено, оскаржуваний припис визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає про правомірність проведення перевірки, оскільки нещасний випадок зі смертельним випадком, що став причиною проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), свідчить про порушення позивачем Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу/укладення гіг-контракту», що тягне за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачену ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме фактично допустив працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Зазначає про неврахування судом пояснень дочки потерпілого ОСОБА_1 , вказує про відповідність припису вимогам ст. 7 Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який винесений відповідно до вимог чинного законодавства, уповноваженою особою, з врахуванням усіх обставин, термін усунення порушень окремо не зазначається, а є загальним - не повинен перевищувати трьох місяців.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про допущення відповідачем порушення при проведенні перевірки та фактичну неможливість його виконання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з даними ЄДРПОУ позивач 17.12.1992 року зареєстрований, як юридична особа.

Основний вид діяльності - « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

У зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком 17.09.2023 року о 22 год. 00 хв. із ОСОБА_2 , що виконував роботи згідно з цивільно-правовою угодою, відповідач здійснив позаплановий захід державного нагляду (контролю) додержання позивачем вимог законодавства з охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду здійснення державного гірничого нагляду в селі Бубнівська Слобідка Золотоніського району Черкаської області.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2023 року № Ц/ЧК/26478/181 (далі - Акт). Строк проведення заходу державного нагляду: початок - 18.10.2023 року о 11 год. 00 хв. та завершення - 19.10.2023 року о 16 год. 30 хв.

В Акті зазначено розпорядчий документ, на виконання якого проводився захід державного нагляду від 16.10.2023 року №485/Ц-3К, посвідчення від 17.10.2023 року №Ц/2/31129-23.

У додатковій інформації до заходу зазначено, що журнал перевірок не надано.

Відповідачем в Акті зазначено, що цивільно-правова угода від 01.09.2023 року №590 укладена між СТОВ «Воля» (далі - замовник) та виконавцем ОСОБА_2 (далі - виконавець, ОСОБА_2 ).

Згідно з предметом договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги прибирання території, нагляд за територією та цілісністю і неушкодженістю майна на ній, забезпечення санітарно-гігієнічних норм на місці виконання робіт та прилеглої території, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За висновками Акту, згідно зі вказаною угодою наявна підміна трудових відносин цивільно-правовими. В угоді не зазначено конкретний вид робіт, їх об`єм, кількісно-якісні показники та інші, що відрізняють такі договори від трудових договорів. Згідно з письмовими поясненнями доньки потерпілого ОСОБА_1 , її батько ОСОБА_2 працював на СТОВ «Воля» охоронцем з графіком роботи доба через дві.

Тобто, з ОСОБА_2 не укладено трудового договору відповідно до вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України.

Отже, цивільно-правова угода від 01.09.2023 року №590 має ознаки трудового договору, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України та постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівників на роботу/укладення гіг-контракту».

Види робіт: газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах, технічне обслуговування обладнання, електроустановок, посудин під тиском.

Також в Акті зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

- директор СТОВ «ВОЛЯ» ОСОБА_3 не забезпечив навчання і перевірку знань інженера з охорони праці ОСОБА_4 згідно з Типовими тематичним планом і програмою навчання з питань охорони праці посадових осіб, чим порушено ст. ст. 18, 13 Закону України «Про охорону праці», п. 5.1, глави 5 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці»;

- директор СТОВ «ВОЛЯ» ОСОБА_3 не забезпечив проведення вступного інструктажу ОСОБА_2 , який виконував роботи згідно з цивільно-правовою угодою, чим порушено ст. ст. 18, 13 Закону України «Про охорону праці», п. 6.3 глави 6 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці»;

- згідно з угодою від 01.09.2023 року №590 наявна підміна трудових відносин цивільно-правовими, оскільки в ній відсутнє визначення конкретного об`єму та характеру виконаних робіт чи послуг, що надаються, а саме не зазначені кількісні характеристики та конкретна назва робіт чи послуг, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України (Трудовий договір укладено між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою);

- з ОСОБА_2 не укладено трудового договору відповідно до вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України. Договір від 01.09.2023 року №590 має ознаки трудового договору, чим порушено ч .4 ст. 24 КЗпП України (Працівників допущено до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу).

У розділі «Пояснення, зауваженнями або заперечення» - відомості відсутні.

Також відсутні підписи директора підприємства ОСОБА_3 , який зазначений в Акті.

19.10.2023 року відповідач виніс оскаржуваний припис №Ц/ЧК/26478/181/П про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, яким зобов`язав директора ОСОБА_3 усунути вказані вище порушення без зазначення терміну усунення (далі - Спірне рішення).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланових державного нагляду (контролю) є зокрема настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку.

За вимогами абз.1 ч. 6, ч.ч.7, 8 ст 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Щодо обґрунтованості висновків, викладених в Акті 19.10.2023 року №Ц/ЧК/26478/181, та правомірності прийнятих на його підставі оскаржуваних припису та попередження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати, що за змістом ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Відповідно до п. 6 ч. 1, ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, укладено цивільно-правову угоду від 01.09.2023 року №590 (далі - Угода), предметом якої визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи на об`єкті, який вкаже замовник, а саме надання послуг прибирання території, нагляд за територією та цілісністю і неушкодженістю майна на даній території та забезпечення санітарно-гігієнічних норм на місці виконання робіт та прилеглої території (далі - робота), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оцінюючи доводи відповідача, що фактично вказана особа виконувала трудові функції, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає поняття та види договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Стаття 903 ЦК України визначає плату за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, основною відмінністю цивільної угоди від трудової є те, що в її умовах немає конкретно визначеної трудової функції, яка полягає у визначеному колі прав та обов`язків сторін, які підвищують відповідальність за доручену справу, сприяє правильній організації праці.

Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, чого у спірних правовідносинах відповідач перевіркою не встановив.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають обов`язковому врахуванню судами нижчих інстанцій, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм ЦК України Верховний Суд дійшов висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник має дотримуватися внутрішньо-трудового розпорядку та не має обов`язку виконувати індивідуально-визначену роботу, а натомість виконує роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 року у справі №280/5370/19 зробив такі висновки:

«…22. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

23. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

24. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

25. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

26. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

27. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

28. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №804/6962/17, від 29 вересня 2021 року у справі №825/1943/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №809/1185/16, від 13 жовтня 2020 року у справі №825/446/17, від 17 грудня 2020 року у справі №160/1179/19, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, від 04 березня 2021 року у справі №0840/3691/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 580/1823/19, від 13 квітня 2021 року у справі №620/4113/18, та від 22 липня 2021 року у справі №360/1955/19, від 28 липня 2021 року у справі №2040/8124/18 та від 23 вересня 2021 року №280/1379/19».

Предметом Угоди від 01.09.2023 року №540, укладеної позивачем зі вказаною фізичною особою, є послуги з прибирання території. Виконавець за наслідком факту виконаних робіт прибуває до замовника для підписання акту виконаних робіт, в якому сторони зазначають строк виконання та вартість робіт. Встановлено термін дії угоди з 01 до 30.09.2023 року.

В п. п. 2.1, 2.4 Угоди встановлено, що вартість робіт виконавця визначається в акті прийому наданих послуг, який є невід`ємною частиною угоди. У разі зміни обсягів робіт їх вартість може бути змінена за взаємною згодою сторін, про що зазначається в акті виконаних робіт. Замовник зобов`язується, на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт, виплачувати виконавцю винагороду за виконані роботи в місяці, наступному за місяцем, в якому виконувались роботи.

Відповідно до п. 4.1 вказаної Угоди у випадку порушення зобов`язань за ними сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством. Згідно з п.п.1.5, 1.6 Угоди виконавець виконує роботу на свій страх і ризик, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Робота не носить систематичного характеру.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що під час інспекційного відвідування посадові особи відповідача не встановили внутрішнього трудового розпорядку позивача та фактів дотримання його вказаною вище фізичною особою.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відзначено, що акт відповідача не містить відомостей про підстави надання переваги поясненням доньки померлого його письмовій цивільно-правовій угоді. Відсутні належні та допустимі докази того, що вказана фізична особа виконувала функції охоронника у позивача. Матеріали справи таких доказів також не містять.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 року №2161 затверджено уніфіковану форму припису (Форма 9) про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду.

Так, згідно з формою 9 зобов`язальна частина припису має містити: порядковий номер, зміст виявленого порушення, посилання на підпункти, пункти, частини, статті, які порушено позначення та назву нормативно-правового акта, термін усунення порушень, відмітку про виконання (підпис посадової особи Держпраці, дата).

У примітці до графи «Термін усунення порушень» вказано, що терміни усунення порушень визначаються посадовою особою Держпраці за погодженням їх суб`єктом господарювання, які не повинні перевищувати трьох місяців; якщо порушення потребує заборони (обмеження) виконання робіт (виробництва),термін його усунення не визначається.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскаржуваний припис не містить терміну для усунення виявлених відповідачем порушень, що не відповідає вказаним вище вимогам щодо оформлення припису та створює умови правової невизначеності сторін спору.

Виявлені під час перевірки порушення стосувались померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - інженера з охорони праці СТОВ «Воля».

Зокрема, відповідач у приписі зазначає, що порушуючи вказані вище норми законодавства, директор СТОВ «ВОЛЯ» ОСОБА_3 не забезпечив навчання і перевірку знань інженера з охорони праці ОСОБА_4 згідно з Типовим тематичним планом і програмою навчання з питань охорони праці посадових осіб.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що з доданих до матеріалів справи документів вбачається, що ОСОБА_4 згідно з Журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці у позивача пройшов інструктажі 01.07.2020 року та 06.01.2023 року, що підтверджується його підписом у ньому.

Отже, факт вказаного порушення спростований, а зазначення його в приписі є необґрунтованим та безпідставним.

Інші зафіксовані порушення стосуються належного оформлення трудовими відносинами та вступного інструктажу з охорони праці з ОСОБА_2 , з яким відповідно до підстав проведення перевірки настав нещасний випадок у вигляді смерті.

Для виконання таких заходів позивачем присутність особи є обов`язковою, необхідне його ознайомлення з наказом про прийняття на роботу, наданої ним трудової книжки для внесення записів про період трудової діяльності, а також обов`язковий його власний підпис про проходження інструктажу з охорони праці.

Проте, смерть цієї людини унеможливлює виконання таких обов`язків та, відповідно, виконання припису. Тобто, зміст зафіксованих відповідачем порушень неможливо усунути без ОСОБА_2 . Як наслідок, оскаржуваний припис не виконує функцію, для якої законодавець установив такий вид акта владно-управлінського характеру.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відзначено, що з`ясування стану виконання припису є підставою для позапланової перевірки відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877-V, позаяк вказані обставини ставлять позивача у неправове становище, за якого рішення відповідача за будь-яких обставин вважатиметься невиконаним і є відповідно підставою для притягнення до відповідальності за невиконання відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №877-V.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про протиправність такого рішення та наявності підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 18.06.2024 року.