Постанова

від 19.06.2024 по справі 815/822/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 815/822/18

касаційне провадження № К/9901/418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 (суддя - Марин П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноагро Ін" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноагро Ін" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2017 №ПА500060/2017/000141/2; стягнути матеріальну шкоду у розмірі 172536,06 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність дій Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ним за першим методом митної оцінки, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03.08.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2017 №UA500060/2017/000141/2. В іншій частині позову відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару документи містили усі відомості про визначення митної вартості товару, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню рішення про коригування митної вартості товару, а розбіжності щодо відомостей про перевізника товару не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Вважає, що позивачем не надано митному органу всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари, а надані документи містять недоліки та неповну інформацію щодо відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час своїх дій, прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.06.2024.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2017 позивачем, через декларанта до відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса - центральний» Митниці була подана митна декларація №UA500060/2017/023654 на товар - інструменти ручні, що використовуються у сільському господарстві та садівництві: лопати, країна виробництва Китай, із зазначенням ціни товару 28291,68 доларів.

На підтвердження ціни пред`явленого до оформлення товару позивачем було надано зовнішньоекономічний контракт від 05.09.2017 №TS-01 (далі - Контракт), пакувальний лист від 11.10.2017 б/н, інвойс від 11.10.2017 №STAR20171011, банківський платіжний документ від 17.11.2017 №12, рахунок про сплату морського фрахту від 16.11.2017 №17110075, каталог виробника товару від 05.09.2017 б/н, прайс-лист виробника товару від 07.09.2017 б/н, копію декларації країни відправлення від 11.10.2017 №7579249552909200196.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, митним органом встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: пунктом 1.1 контракту визначено, що невід`ємною частиною контракту є специфікації, згідно яких визначається кількість, якість, терміни поставки товарів. Пунктом 2.1 контракту також вказано, що вартість кожної партії товару буде вказана в специфікаціях. Разом з тим, до митного оформлення специфікація не надавалась; пунктом 3.2 контракту передбачено здійснення 100% передоплати за вантаж до прибуття вантажів в порт призначення.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивача, шляхом надсилання повідомлення декларанту від 22.11.2017, зобов`язано протягом 10 календарних днів, у відповідності до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту було запропоновано надати переклад українською мовою копій митних декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Представником декларанта 27.11.2017 було направлено лист за № 2711-17 на адресу відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса - центральний» Митниці з поясненнями стосовно того, які документи вже було надано декларантом та надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацію від 27.11.2017 №20-36/11-2017, інформацію Лондонської біржі металів про вартість сталі, специфікацію до контракту, а також переклад копії митної декларації країни відправлення.

Під час опрацювання наданих позивачем документів митним органом встановлено розбіжності, а саме: надані каталоги не містять інформацію про ціну товару; у поданій до митного оформлення митній декларації, копії декларації країни відправлення та у її перекладі різниться номер контейнера.

Відповідач дійшов висновку, що розбіжності, виявлені Митницею під час опрацювання документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, усунуті не були, а тому останнім було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів відповідач послався на пункти 1, 2 статті 54 Митного кодексу України, вказавши підставами те, що декларантом або уповноваженою ним особою неправильно проведено розрахунок митної вартості товару та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі частини першої статті 55 Митного кодексу України, митним органом, за результатами проведеної консультації з декларантом, було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та обрано метод визначення митної вартості другорядний - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості.

В обґрунтування застосування другорядного методу визначення митної вартості митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) у максимально наближений до митного оформлення час та з урахуванням кількості товару є більшим по товару № 1 митної декларації від 21.10.2017 № UA500060/2017/023654 і становить 1,90 дол. США/кг, ніж заявлений декларантом 1,138 дол. США/кг.

З урахуванням викладеного, при розмитненні імпортованого товару, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

У зв`язку з прийнятим вказаним рішенням, на підставі статті 55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено Товариству у прийнятті поданої митної декларації та митному оформленні товарів і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.11.2017 №UA 500060/2017/00892.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилався на те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а також надані документи позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Так, витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач послався на відсутність специфікації до представленого товару, яка є невід`ємною частиною до договору, а також доказів оплати товару.

Водночас, на вимогу митного органу позивачем надана відповідна специфікація на поставлений товар. При цьому, у представленій специфікації визначено ціну партії товару, точний перелік товарів, ціну товару за одиницю, умови поставки, кількість товару та умови оплати. Також позивачем до митного оформлення представлені платіжні документи щодо оплати товару.

Що стосується посилань відповідача на те, що надані позивачем каталоги не містять інформацію про ціну товару та у поданій до митного оформлення митній декларації, копії декларації країни відправлення і у її перекладі різниться номер контейнера, колегія суддів погоджується з висновками судів, що наведені обставини не є розбіжностями, що впливають на митну вартість представленого до митного оформлення товару та дають підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Вартість товару, яка вказана у специфікації, відповідає вартості товару, зазначеному і в інвойсі, і в прайс - листі, і в банківському платіжному документі про перераховану позивачем на користь продавця суму коштів згідно договору, і в виписці з бухгалтерської документації, як в загальній сумі, так і по кожному окремому виду товару. Жодних зауважень щодо вказаних документів та саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

Відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог у визначеній судами частині.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко