Постанова

від 29.11.2018 по справі 815/822/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/822/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в І інстанції:Марин П.П.

Дата ухвалення рішення 03.08.2018 р.

Місце ухвалення: м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О.

За участю: секретаря Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОАГРО ІН до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОАГРО ІН звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № ПА500060/2017/000141/2 від 28.11.2017 року, стягнути матеріальну шкоду у розмірі 172536,06 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000141/2 від 28.11.2017 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову, посилаючись, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2017 року позивачем, через уповноважене підприємство, до відділу митного оформлення № 6 митного поста Одеса - центральний Одеській митниці ДФС була подана митна декларація № UA500060/2017/023654 на товар інструменти ручні, що використовуються у сільському господарстві та садівництві: лопати, країна виробництва Китай, із зазначенням ціни товару 28291,68 доларів.

На підтвердження ціни пред'явленого до оформлення товару позивачем було надано договір № TS-01 від 05.09.2017 року, пакувальний лист від 11.10.2017 року б/н, інвойс від 11.10.2017 року № STAR20171011, банківський платіжний документ від 17.11.2017 року № 12, рахунок про сплату морського фрахту від 16.11.2017 року № 17110075, каталог виробника товару від 05.09.2017 року б/н, прайс - лист виробника товару від 07.09.2017 року б/н, копію декларації країни відправлення від 11.10.2017 року № 7579249552909200196.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, митним органом встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: пунктом 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.09.2017 року № TS-01 визначено, що невід'ємною частиною контракту є специфікації, згідно яких визначається кількість, якість, терміни поставки товарів. Пунктом 2.1 зовнішньоекономічного контракту також вказано, що вартість кожної партії товару буде вказана в специфікаціях. Разом з тим, до митного оформлення специфікація не надавалась; пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.09.2017 року № TS-01 передбачено здійснення 100% передоплати за вантаж до прибуття вантажів в порт призначення.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивача, шляхом надсилання повідомлення декларанту від 22.11.2017 року, зобов'язано протягом 10 календарних днів, у відповідності до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту було запропоновано надати переклад українською мовою копій митних декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Представником декларанта 27.11.2017 року за № 2711-17 було направлено лист на адресу відділу митного оформлення № 6 митного поста Одеса - центральний з поясненнями того, які документи вже було надано декларантом та надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацію від 27.11.2017 року № 20-36/11-2017 року, інформацію Лондонської біржі металів про вартість сталі, специфікацію до зовнішньоекономічного договору від 05.09.2017 року № TS-01, а також переклад копії митної декларації країни відправлення.

Під час опрацювання наданих позивачем документів митним органом встановлено розбіжності, а саме: надані каталоги не містять інформацію про ціну товару; у поданій до митного оформлення митній декларації, копії декларації країни відправлення та у її перекладі різниться номер контейнера.

Відповідач дійшов висновку, що розбіжності, виявлені митницею під час опрацювання документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, усунуті не були, а тому останнім було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів відповідач послався на п. 1 та п. 2 ст. 54 Митного кодексу України, вказавши підставами те, що декларантом або уповноваженою ним особою невірно проведено розрахунок митної вартості товару та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, на підставі ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, митним органом, за результатами проведеної консультації з декларантом, було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та обрано метод визначення митної вартості другорядний - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості.

В обґрунтування застосування другорядного методу визначення митної вартості, митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) у максимально наближений до митного оформлення час та з урахуванням кількості товару є більшим по товару № 1 МД від 21.10.2017 року № UA500060/2017/023654 і становить 1,90 дол. США/кг, ніж заявлений декларантом 1,138 дол. США/кг

З урахуванням викладеного, при розмитненні імпортованого товару, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

У зв'язку з прийнятим вказаним рішенням, на підставі ст. 55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено ТОВ ТЕХНОАГРО ІН у прийнятті поданої митної декларації та митному оформленні товарів і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00892 від 22.11.2017 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та скасовуючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Так, витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач послався на відсутність специфікації до представленого товару, яка є невід'ємною частиною до договору, а також доказів оплати товару.

Водночас, на вимогу митного органу позивачем надана відповідна специфікація на поставлений товар.

При цьому, у представленій специфікації визначено ціну партії товару, точний перелік товарів, ціну товару за одиницю, умови поставки, кількість товару та умови оплати.

Також позивачем до митного оформлення представлені платіжні документи щодо оплати товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.

Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.

При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.

Достовірність доказу означає зв'язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

Тобто, прямого зв'язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Таким чином, відсутність платіжних доручень не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару та прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки може свідчити лише про наявність заборгованості по оплаті товару.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 року по справі № К/9901/2278/18 (№815/329/17) зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Що стосується посилань відповідача на те, що надані позивачем каталоги не містять інформацію про ціну товару та у поданій до митного оформлення митній декларації, копії декларації країни відправлення і у її перекладі різниться номер контейнера, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені обставини не є розбіжностями, що впливають на митну вартість представленого до митного оформлення товару та дають підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що вартість товару, котра вказана у специфікації, відповідає вартості товару зазначеному і в інвойсі, і в прайс - листі, і в банківському платіжному документі про перераховану позивачем на користь продавця суми коштів згідно договору, і в виписці з бухгалтерської документації, як в загальній сумі, так і по кожному окремому виду товару.

Жодних зауважень щодо вказаних документів та саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару у митного органу не виникло.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не вказано обґрунтованих підстав в підтвердження виявлених на його думку розбіжностей та не доведено, що ці розбіжності впливають саме на числове значення складових митної вартості товару.

Також, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує, що відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За викладених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 03.12.2018 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька