Постанова

від 19.06.2024 по справі 814/589/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 814/589/18

касаційне провадження № К/9901/1664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 (суддя - Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Димерлій О.О., Коваль М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 №UA504180/2018/000004/2, картку відмови в митному оформлені товарів від 15.02.2018 №UA504180/2018/00030.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також додаткові документи, які є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11.07.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 №UA504180/2018/000004/2, картку відмови в митному оформлені товарів від 15.02.2018 №UA504180/2018/00030..

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було ним скориговано у зв`язку із непідтвердженням платником правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, наявності розбіжностей в числових значеннях вартості оцінюваних товарів у поданих платником до митного органу документах, ненадання платником витребуваних митним органом документів.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.06.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2017 між позивачем та ЗАТ Завод «Молдавизолит» укладено договір купівлі-продажу №7, за умовами якого постачальник виготовляє та поставляє покупцю, а покупець приймає та оплачує продукцію у назві, кількості й асортименті згідно специфікацій, що є невід`ємними частинами цього Договору. Відповідно до вказаного договору оформлена та погоджена специфікація №1 від 18.12.2017 на поставку гетинаксу різної товщини вартістю 2,10 дол. США за 1 кг. незалежно від товщини. Цією специфікацією встановлено умови оплати за товар: 20% перед замовленням, 50% - перед відвантаженням та 30% протягом 5 днів після відвантаження.

20.12.2017 постачальник оформив та надав позивачу рахунок №44 на загальну суму 62725 дол. США, який оплачений позивачем згідно платіжного доручення №180123/000356642 від 23.01.2018 на суму 43907,50 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав митну декларацію №UA504180/2018/000679, в якій зазначив ціну товару 7381,98 доларів США. Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, договір №7 від 18.12.2017, специфікацію №1 від 18.12.2017, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 14.02.2018 №326249, рахунок-фактуру №001/7 від 14.02.2018, декларацію країни відправлення від 14.02.2018, довідку про транспортно-експедиційні витрати №53 від 14.02.2018.

Митний орган надіслав позивачу електронне повідомлення від 15.02.2018 №76016 про виявлення у вказаних документах розбіжностей, а саме: в декларації країни відправлення від 14.02.2018 №100/170218/001884 міститься інформація про рахунок-фактуру №449/3, а поданий рахунок-фактура №001/7 від 14.02.2017; у банківському платіжному документі, що стосується передоплати за товар від 23.01.2018, вказаний рахунок №44 від 20.12.2017.

Також, контролюючий орган зазначив, що контракт від 18.12.2017 №7 та рахунок-фактура №001/7 від 14.02.2018 містять різні підписи директора ЗАТ «Завод Молдавизолит» ОСОБА_1 . Довідка про транспортні витрати №53 від 14.02.2018 видана ТОВ «ВК Автоклуб», а згідно поданому CMR від 14.02.2018 №326249 фактичне перевезення товару здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , відсутні договори з перевезення товару, документи щодо вартості тари і упаковки, навантаження, страхування товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України контролюючий орган вказав позивачу на необхідність для підтвердження митної вартості та її складових частин надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог Митниці позивачем надано додаткові документи: договір про надання послуг з перевезення вантажів №02/02-18 від 05.02.2018, укладений між позивачем та ТОВ «ВК Автоклуб»; договір перевезення вантажів №53 від 13.02.2018, укладений між ТОВ «ВК Автоклуб» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; сертифікат про походження товару ф. CT-1 №А 156619 від 14.02.2018; митну декларацію країни відправлення №100/140218/001884 з виправленням помилки щодо номеру рахунку-фактури №001/7; довіреність від 13.02.2018 №4, видану директором ЗАТ «Завод Молдавизолит», декларанту - ОСОБА_3 на право підпису вивантажувальних документів, калькуляцію та прайс-лист виробника товару.

За результатами опрацювання митної декларації та наданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 №UA504180/2018/000004/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено за другорядним методом.

При цьому, контролюючий орган зазначив, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується. У наданих документах наявні розбіжності. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (СATT) ґрунтується на ціні товару 3,22 доларів США/кг (митна декларація від 30.11.2017 №UA500060/2017/024436).

Миколаївською митницею визначена митна вартість товару в сумі 11257,12 доларів США, замість задекларованих позивачем самостійно 7381,98 доларів США.

На підставі рішення про коригування митної вартості товару митним органом видано картку відмови в митному оформленні товару від 15.02.2018 №UA504180/2018/00030.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують орган доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як установлено судами попередніх інстанцій, специфікацією до договору №7 встановлено ціну на товар - гетинакс 2,10 долара США. Аналогічні відомості про вартість цього товару містяться в прайс-листі, калькуляції, рахунку №44, експортній декларації відправника.

Факт подання під час оформлення декларації відправника з помилкою, яка полягає у помилковому посиланні на рахунок-фактуру, спростований поданою до Митниці в подальшому виправленою декларацію відправника, жодним чином не вплинув на числові значення складових митної вартості.

Жодних суперечностей між відомостями про найменування товару, кількість, вагу та вартість у специфікації до контракту, інвойсі та митній декларації відправника немає.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про відсутність якісних характеристик товару в експертному висновку №120-254 від 20.02.2018, оскільки вказаний висновок стосується товару № 1 « склотекстоліт електротехнічний листовий СТЕФ-1 1с».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості і картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк