Постанова

від 29.11.2018 по справі 814/589/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/589/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Коваля М.П.

За участю: секретаря - Пальоної І.М.

представника апелянта - Ястреба С.С. (довіреність від 14.03.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сонар до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сонар звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 року № UA504180/2018/000004/2; картку відмови в митному оформлені товарів від 15.02.2018 року №UA504180/2018/00030.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Під час митного оформлення товару позивачем надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом, з яких вбачаються кількісні та вартісні показники вартості товару. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що рішення про коригування митної вартості та про відмову у митному оформленні товару є незаконними, прийняті без достатніх правових підстав, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправним та скасував рішення Миколаївської митниці ДФС від 15.02.2018 року №UA504180/2018/000004/2. Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504180/2018/00030 від 15.02.2018 року.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2017 року між позивачем та ЗАТ Завод Молдавизолит укладено договір купівлі-продажу №7, за умовами якого постачальник виготовляє та поставляє покупцю, а покупець приймає та оплачує продукцію у назві, кількості й асортименті згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до вказаного договору оформлена та погоджена специфікація №1 від 18.12.2017 року на поставку гетинаксу різної товщини вартістю 2,10 дол. США за 1 кг. незалежно від товщини.

Також, за вказаною специфікацією встановлено умови оплати за товар: 20% перед замовленням, 50% - перед відвантаженням та 30% протягом 5 днів після відвантаження.

20.12.2017 року постачальник оформив та надав позивачу рахунок №44 на загальну суму 62 725 дол. США, який оплачений згідно платіжного доручення №180123/000356642 від 23.01.2018 року на суму 43 907,50 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав митну декларацію №UA504180/2018/000679, в якій зазначив ціну товару 7 381,98 доларів США.

Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, договір №7 від 18.12.2017 року, специфікацію №1 від 18.12.2017 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 14.02.2018 року №326249, рахунок-фактуру №001/7 від 14.02.2018 року, декларацію країни відправлення від 14.02.2018 року, довідку про транспортно-експедиційні витрати №53 від 14.02.2018 року.

Відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення від 15.02.2018 року №76016 про виявлення у вказаних документах розбіжностей, а саме: в декларації країни відправлення від 14.02.2018 року №100/170218/001884 міститься інформація про рахунок-фактуру №449/3, а поданий рахунок-фактура №001/7 від 14.02.201; у банківському платіжному документі, що стосується передоплати за товар від 23.01.2018 року вказаний рахунок №44 від 20.12.2017 року.

Також, контролюючий орган зазначив, що контракт від 18.12.2017 року №7 та рахунок-фактура №001/7 від 14.02.2018 року містять різні підписи директора ЗАТ Завод Молдавизолит ОСОБА_3. Довідка про транспортні витрати №53 від 14.02.2018 року видана ТОВ ВК Автоклуб , а згідно поданому CMR від 14.02.2018 року №326249 фактичне перевезення товару здійснено ФОП ОСОБА_4 - відсутні договори з перевезення товару, документи щодо вартості тари і упаковки, навантаження, страхування товару.

У зв'язку із чим відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України контролюючий орган вказав позивачу на необхідність для підтвердження митної вартості та її складових частин надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митниці позивачем надано додаткові документи: договір про надання послуг з перевезення вантажів №02/02-18 від 05.02.2018 року, укладений між Позивачем та ТОВ ВК Автоклуб ; договір перевезення вантажів №53 від 13.02.2018 року, укладений між ТОВ ВК Автоклуб та ФОП ОСОБА_4, сертифікат про походження товару ф. CT-1 №А 156619 від 14.02.2018 року; митну декларацію країни відправлення №100/140218/001884 з виправленням помилки щодо номеру рахунку-фактури №001/7; довіреність від 13.02.2018 року №4, видану директором ЗАТ Завод Молдавизолит декларанту ОСОБА_5 на право підпису вивантажувальних документів, калькуляцію та прайс-лист виробника товару.

За результатами опрацювання митної декларації та наданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 року №UA504180/2018/000004/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено за другорядним методом.

При цьому, контролюючий орган зазначив, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується. У наданих документах наявні розбіжності. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (СATT) ґрунтується на ціні товару 3,22 доларів США/кг (МД від 30.11.2017 р. № UA500060/2017/024436).

Таким чином, Миколаївською митницею визначена митна вартість товару в сумі 11257,12 доларів США, замість задекларованих ним самостійно 7381,98 доларів США.

На підставі рішення про коригування митної вартості товару митним органом видано картку відмови в митному оформленні товару від 15.02.2018 року №UA504180/2018/00030.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення товару позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, а отже визначена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам митного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару та про відмову у його митному оформленні митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав, не у відповідності до правил митного законодавства, що є безумовною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм показав, що обов'язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи, при цьому такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Судом першої інстанції вірно враховано, що специфікацією до договору №7 встановлено ціну 2,10 долара США. Аналогічні відомості про вартість цього товару містяться в прайс-листі, калькуляції, рахунку №44, експортній декларації відправника.

При цьому, факт подання під час оформлення декларації відправника з помилкою, яка полягає у невірному посиланні на рахунок-фактуру, при тому, що в подальшому відповідачу було надіслано виправлену декларацію відправника, жодним чином не вплинув на числові значення складових митної вартості.

Жодних суперечностей між відомостями про найменування товару, кількість, вагу та вартість у специфікації до контракту, інвойсі та митній декларації відправника немає.

Також, безпідставними є посилання відповідача на відсутність дати в калькуляції та прайс-листі, і терміну дії прайс-листа, оскільки обов'язковість зазначення вказаних реквізитів не передбачена ні національним, ні міжнародним законодавством. Безпідставним є і вимога відповідача про надання інформації про ідентифікацію товару у зв'язку з відсутністю такої інформації в калькуляції, оскільки згідно договору постачальник є і виробником товару, що постачається. Це ж саме підтверджено і іншими документами.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про відсутність якісних характеристик товару в експертному висновку №120-254 від 20.02.2018 року.

Аналізуючи наведені обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем подано достатній пакет документів, за яким підтверджуються кількісні та вартісні показники імпортованого товару, повнота і достовірність митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

Митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною контракту.

Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, відповідач не навів ніякого обґрунтування причин, через які митниця не може визнати заявлену митну вартість, яких саме даних не містять подані декларантом документи, не наведено достатніх підстав, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перешкоджають цьому.

В рішенні про визначення митної вартості товарів митним органом формально, без посилання на відповідні документи, зазначено, що подані декларантом документи про митну вартість товару не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені, а також встановлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, а не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості свідчить про неправомірність рішень органу про відмову у митному оформленні товару та коригування його митної вартості.

Митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростував те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, що прийняте на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, що суттєво впливає на її визначення, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваних рішень митниці.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль