Рішення

від 11.07.2018 по справі 814/589/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р. справа № 814/589/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", вул. Лагерне поле, 5/12, м. Миколаїв, 54030

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування рішення від 15.02.2018 № UA504180/2018/000004/2, картки відмови від 15.02.2018 № UA504180/2018/00030,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернулося з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 р. № UA504180/2018/000004/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.02.2018 р. № UA504180/2018/00030.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час декларування митної вартості імпортованого товару, визначив його вартість відповідно до ціни договору, надавши всі підтверджуючі документи, а митний орган безпідставно здійснив коригування митної вартості товару в бік збільшення.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, згідно якого зазначив, що надані додаткові документи не підтвердили заявлену декларантом митну вартість. Декларантом не надані витребувані митним органом висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

18.12.2017 р. між позивачем та ЗАТ Завод Молдавизолит укладено договір купівлі-продажу №7 за умовами якого постачальник мав виготовити та поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити продукцію у назві, кількості й асортименті згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами цього Договору. Сторонами Договору була оформлена та погоджена специфікація № 1 від 18.12.2017 на поставку гетинаксу різної товщини вартістю 2,10 дол. США за 1 кг. незалежно від товщини.

Вищезазначеною специфікацією встановлено умови оплати за товар: 20% перед замовленням, 50% - перед відвантаженням та 30% на протязі 5 днів після відвантаження. Постачальник 20.12.2017 оформив та надав позивачу рахунок № 44 на загальну суму 62725,00 дол. США. Платіжним дорученням № 180123/000356642 від 23.01.2018 р. позивач сплатив 43907,50 дол. США.

15.02.2018 позивач подав митну декларацію №UA504180/2018/000679, в якій зазначив ціну товару 7381,98 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, договір №7 від 18.12.2017 р., специфікацію №1 від 18.12.2017 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 14.02.2018 р. № 326249, рахунок-фактура №001/7 від 14.02.2018 р., декларацію країни відправлення від 14.02.2018 р., довідку про транспортно-експедиційні витрати №53 від 14.02.2018 р.

Відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення від 15.02.2018 р. №76016, що в документах виявлено розбіжності, а саме: в декларації країни відправлення від 14.02.2018 № 100/170218/001884 міститься інформація про рахунок- фактуру № 449/3, а поданий рахунок-фактура № 001/7 від 14.02.201; у банківському платіжному документі, що стосується передоплати за товар від 23.01.2018 вказаний рахунок № 44 від 20.12.2017. В повідомлення також зазначено, що наданий контракт від 18.12.2017 № 7 та рахунок-фактура № 001/7 від 14.02.2018 містять різні підписи директора ЗАТ «Завод Молдавизолит» ОСОБА_1. Довідка про транспортні витрати №53 від 14.02.2018 видана ТОВ «ВК Автоклуб» , а згідно поданому CMR від 14.02.2018 № 326249 фактичне перевезення товару здійснено ФОП ОСОБА_2 - відсутні договори з перевезення товару, документи щодо вартості тари і упаковки, навантаження, страхування товару, в зв'язку з чим у відповідності до ч.З ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості та її складових частин необхідно надати додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимог митниці позивачем було надано додаткові документи: договір про надання послуг з перевезення вантажів № 02/02-18 від 05.02.2018. укладений між Позивачем та ТОВ "ВК Автоклуб» , договір перевезення вантажів № 53 від 53 від 13.02.2018 укладений між ТОВ «ВК Автоклуб" та ФОП ОСОБА_2, сертифікат про походження товару ф. CT-1 №А 156619 від 14.02.2018. митну декларацію країни відправлення № 100/140218/001884 з виправленням помилки щодо номеру рахунку- фактури № 001/7, довіреність від 13.02.2018 № 4, видану директором ЗАТ «Завод Молдавизолит» декларанту ОСОБА_3 на право підпису вивантажувальних документів, калькуляцію та прайс-лист виробника товару.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 15.02.2018 р. №UA504180/2018/000004/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується. У наданих документах наявні розбіжності. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (СATT) ґрунтується на ціні товару 3,22 доларів США/кг (МД від 30.11.2017 р. № UA500060/2017/024436).

Таким чином, Миколаївською митницею була визначена митна вартість товару позивача в сумі 11257,12 доларів США, замість задекларованих ним самостійно 7381,98 доларів США.

Крім того, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.02.2018 р. №UA504180/2018/00030 з підстав порушення п. 6 ст. 54 МК України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1-2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Так, специфікацією до договору №7 встановлено ціну 2,10 долара США. Аналогічні відомості про вартість цього товару містяться в прайс-листі, калькуляції, рахунку №44, експортній декларації відправника.

Факт подання під час оформлення декларації відправника з помилкою, яка полягає у невірному посиланні на рахунок-фактуру, при тому, що в подальшому відповідачу було надіслано виправлену декларацію відправника, жодним чином не вплинув на числові значення складових митної вартості. Щодо зауваження відповідача, що виправлення в митній декларації відправника не були засвідчені митним органом відправника є безпідставним, оскільки оформлення декларації країни відправника оформлені у відповідності до наказу Державного митного комітету Придністровської Молдовської республіки №474 від 30.11.2017 р., адже декларація відправника заповнюється відповідно до вимог законодавства його країни. Жодних суперечностей між відомостями про найменування товару, кількість, вагу та вартість у специфікації до контракту, інвойсі та митній декларації відправника немає.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача, як на розбіжності, відсутність дати в калькуляції та прайс-листі, і терміну дії прайс-листа, оскільки обов'язковість зазначення реквізитів не передбачена, а ні національним, а ні міжнародним законодавством. Безпідставним є і вимога відповідача про надання інформації про ідентифікацію товару, у зв'язку з відсутністю такої інформації в калькуляції, оскільки згідно договору постачальник є і виробником товару, що постачається. Це ж саме підтверджено і іншими документами.

У своєму відзиві відповідач вказав про відсутність якісних характеристик товару в експертному висновку №120-254 від 20.02.2018 р. З цього питання позивач пояснив, що у відзиві наданий опис товару №1 склотекстоліт електротехнічний листовий СТЕФ-1 1с , а не товару №2 гетинакс електротехнічний листовий 1 1 с , який зазначений у висновку та у митній декларації.

Таким чином, вищезазначені зауваження відповідача не є підставою для відмови у митному оформленні товару, та не застосуванні основного методу .

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки переконливих доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, то суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позов належить задовольнити.

З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3524 грн., сплачений платіжним дорученням №4873 від 21.02.2018 р., платіжним дорученням №4874 від 21.02.2018 р.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 24790030) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) від 15.02.2018 р. №UA504180/2018/000004/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504180/2018/00030 від 15.02.2018 р.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 24790030) судовий збір в загальній сумі 3524 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз