Рішення

від 07.06.2024 по справі 703/2284/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2284/19

2/703/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

установив:

04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля «Форд», номерний знак НОМЕР_1 , та частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що він з 14 листопада 1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3

14 червня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано, про що складено відповідний актовий запис.

За час шлюбу сторонами було придбано частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане майно зареєстровано за ОСОБА_3 .

Крім того, сторонами було придбано автомобіль «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який також було зареєстровано за відповідачем по справі.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає поділити майно, позивач змушений звернутись до суду з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину автомобіля «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та 1/2 частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу по АДРЕСА_1 .

У наданому суду відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 зазначила, що вона займається підприємницькою діяльністю з 12 грудня 1994 року. Відтак спірне майно, а саме нежитлове приміщення, є особистою приватною власністю суб`єкта підприємницької діяльності, а не спільною сумісною власністю подружжя. 22 червня 2006 року між представництвом Фонду державного майна України в м. Сміла та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу комунального майна, нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно умов договору купівлі-продажу комунального майна від 22 червня 2006 року нежитлове приміщення є об`єктом приватизації приватного підприємця ОСОБА_3 , а тому являється її особистою власністю.

Таким чином, включення позивачем вказаного нежитлового приміщення в спільне майно подружжя є необґрунтованим. Вказане нежитлове приміщення придбано за особисті кошти приватного підприємця ОСОБА_3 та використовується нею у своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

Також у поданій суду заяві відповідач просила застосувати строки позовної давності, оскільки такі пропущені позивачем.

07 листопада 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1

14 червня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано, про що складено відповідний актовий запис.

За час шлюбу сторонами було придбано частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстровано за нею, ОСОБА_3 .

Крім того, сторонами було придбано автомобіль «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який також було зареєстровано за відповідачем по справі.

Оскільки в добровільному порядку ОСОБА_1 не бажає поділити вказане майно, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом в якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., по АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з неї, ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 різницю вартості між частками в майні на суму 277520 грн.

В подальшому ОСОБА_3 було змінено предмет зустрічного позову в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_1 різниці вартості між частками в майні та просила стягнути з неї, ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 різницю вартості між частками в майні в сумі 147532 грн 07 коп.

Також ОСОБА_3 надала суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат на правничу допомогу в сумі 33617 грн 50 коп.

У наданому суду відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач проти задоволення зустрічного позову заперечував та вказав, що позивач по зустрічному позову не надала суду доказів того, що спірне майно, а саме вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., по АДРЕСА_3 придбане нею за кошти від підприємницької діяльності та є її особистою власністю.

Ухвалою суду від 05 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено відчуження частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 190,1 кв.м по АДРЕСА_1 та автомобіля «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, тип Хетчбек В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та право приватної власності на 1/2 частку частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу (літ. А, п/д) площею 190,1 кв.м., що по АДРЕСА_1 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 серпня 2019 року вказану справу передано в провадження судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченка І.Я.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 серпня 2022 року справу прийнято в провадження судді Биченка І.Я. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 лютого 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року по справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу.Провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 20 червня 2023 року провадження по справі відновлено.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Щодо задоволення зустрічного позову заперечували. Зокрема ОСОБА_1 вказав, що не заперечує проти компенсації вартості за частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 190,1 кв.м по АДРЕСА_1 , однак відповідачем визначена невірна його ціна.

Позивач та її представник за зустрічним позовом підтримали подану зустрічну позовну заяву та просили її задовольнити. Проти задоволення первісного позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Також ОСОБА_3 не підтримала подане нею клопотання про застосування строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу поділу спільного сумісного майна подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (частини перша та друга статті 61 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню (частина третя статті 57 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Право подружжя на розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями ст.65 СК України.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 14 листопада 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області.

Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 14 червня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

22 червня 2006 року між Фондом державного майна в м. Сміла в особі начальника ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу літ. А п/д, площею 190,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03 травня 2019 року ОСОБА_3 є власником частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль «FORD», 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , модель В-МАХ, тип Хетчбек-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Транспортний засіб є рухомим майном та одночасно неподільною річчю.

На даний час автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Дана обставина не заперечується учасниками справи.

Вартість майна, що підлягає поділу необхідно визначати з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, провадження № 14-40цс21).

Цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Як вбачається з висновку автотоварознавчого дослідження №31 від 26 лютого 2024 року, наданого ОСОБА_3 , середня ринкова ціна автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, тип Хетчбек В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , станом на 04 березня 2024 року складає 322050 грн.

ОСОБА_1 також надано звіт про оцінку транспортного засобу, а саме автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, тип Хетчбек В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , згідно якого середня ринкова вартість колісно-транспортного засобу станом на 28 лютого 2024 складає 208400 грн.

З пояснень ОСОБА_1 наданих у судовому засіданні та згідно звіту про оцінку транспортного засобу, встановлено, що вартість автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена суб`єктом оціночної діяльності, проводилася на основі огляду транспортного засобу з урахуванням фізичних змін вказаного транспортного засобу за час його експлуатації.

Так, оцінювачем, при визначенні ринкової вартості спірного автомобіля було безпосередньо враховано його пробіг (показання одометра), наявність агрегатів та вузлів що потребують ремонту, наявні корозійні пошкодження, пошкодження обшивки та порушення лакофарбового покриття. Тоді як у висновку експерта, наданого ОСОБА_3 , зазначені складові враховані не були.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля відповідно звіту про оцінку транспортного засобу проведеного при безпосередньому огляді транспортного засобу.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3 , є приватним підприємством.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна, тобто це майно може бути враховано при поділі всього майна подружжя або може бути виплачена вартість цього майна.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15).

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, зазначено, що «майно фізичної особи - підприємця, яке придбане за кошти від своєї діяльності підприємця і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України…...Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статті 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі № 318/1863/17, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

У той же час використання майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, одним із подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15).

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Отже, наведені норми та правові висновки Верховного Суду свідчать про існування презумпції спільності майна подружжя, яка встановлена ст. 60 СК України.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі №345/5108/18, постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 308/11958/14-ц.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у цивільній справі № 394/876/17 акцентується увага на тому, що презумпція спільності майна має бути спростована належними доказами.

Судом встановлено, що 22 червня 2006 року між Фондом державного майна в м. Сміла в особі начальника ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу літ. А п/д, площею 190,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.2.1 договору купівлі- продажу ОСОБА_3 зобов`язана внести 163440 грн в т.ч. ПДВ 27240 грн.за придбаний об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Як вбачається з поданих суду квитанцій грошові кошти в сумі 100000 грн за приватизацію об`єкта по АДРЕСА_2 перераховано 07 липня 2006 року.

Відповідно до платіжного доручення №58 від 16 серпня 2006 року ОСОБА_3 перераховано за приватизацію об`єкта по АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 62360 грн.

Згідно платіжного доручення №56 від 15 серпня 2006 року ОСОБА_3 перераховано за приватизацію об`єкта по АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 1080 грн.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом зазначила, що частину суми вартості за нежитлове приміщення в розмірі 63440 грн. 00 коп. оплачено нею як фізичною-особою підприємцем, таким чином 39% частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не є спільним сумісним майном подружжя набутим шлюбі. Відтак поділу підлягає, лише 61% вказаного нерухомого майна.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_3 надані до суду копії кредитного договору № 9см/2006, договору іпотеки № 1-9 см /2006, застави нерухомого майна № Дз3-9/2006 р від 06.07.2006р, платіжні доручення №58 від 16 серпня 2006 року та платіжне доручення №56 від 15 серпня 2006 року, відповідно до яких ОСОБА_3 отримала кредит на суму 100000 грн та в забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору з ЗАТ КБ Приватбанк передала в заставу своє майно. Дані кошти були використані на купівлю спірного нерухомого майна. Крім того 63360 грн. нею було перераховано як приватним підприємцем за спірне нерухоме майно.

Суд зазначає, що надані ОСОБА_3 до суду звіти про суми нарахованої заробітної плати та суми на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду нарахованих внесків носять суто інформаційних характер в даній справі, підтверджують здійснення відповідачкою підприємницької діяльності з найманими працівниками і ніяк не стосуються предмету розгляду даної справи.

Крім того, сторони в судовому засіданні визнали ту обставину, що грошові кошти в сумі 100000 грн., сплачені за приватизацію об`єкта по АДРЕСА_2 , є спільними коштами подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти в сумі 63360 грн 00 коп. отримані ОСОБА_3 виключно в результаті здійснення та за прибутки, отриманні від підприємницької діяльності. Майно фізичної особи-підприємця в силу положень закону та правових висновків Верховного Суду вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Придбання спірного майна за кошти ОСОБА_3 саме як фізичної особи-підприємця, не доведено.

ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не довела наявність доходів від здійснення підприємницької діяльності, обсяги таких доходів так само, як і не довела факт не використання під час здійснення такої діяльності спільних коштів подружжя.

Крім того Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 року у справі №640/1183/18 зробив висновок, що саме по собі придбання майна фізичною особою-підприємцем та її використання в підприємницькій діяльності не свідчить про належність такого майна ФОП на праві особистої приватної власності за відсутності належного спростування такою особою презумпції придбання такого майна за спільні кошти подружжя та його використання в інтересах сім`ї.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

21 березня 2023 року ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок суду 277520 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2914517991.1

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21.

З урахуванням наведеного, ураховуючи, що сторони у справі не домовилися про порядок поділу спільного майна, беручи до уваги, що вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 та використовується нею для здійснення підприємницької діяльності, а ОСОБА_1 не заперечував проти виплати йому грошової компенсації за вказану частину нерухомого майна, суд приходить до висновку про визнати за ОСОБА_3 права власності на вбудоване нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу (літ. А, п/д), площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з компенсацією частки вказаного майна ОСОБА_1 .

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання рішення суду у зв`язку з виконанням рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 4285 грн 02 коп. за рішенням Смілянського міськррайонного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року.

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 82, 263, 265, 268 ЦПК України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів - задоволити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Ford В-МАХ», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на вбудоване нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу (літ. А, п/д), площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості у спільному майні подружжя в розмірі 323516 (триста двадцять три тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 50 копійок, частину з яких у сумі 277520 грн. 00 коп. - шляхом виплати ОСОБА_1 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області IBAN UA 888201720355269002000003652 , код ЄДРПОУ 26261092 , банк отримувача Держказначейска служба України, м. Київ (платник ОСОБА_3 ).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 41004 грн. 18 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 52934 грн. 99 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове складено 18 червня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя І.Я. Биченко