Постанова

від 26.11.2024 по справі 703/2284/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1316/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №703/2284/19 Категорія: 301030000 Биченко І.Я Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Карпенко О.В.секретарШирокова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката РуднічукаД.В. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2024 (повний текст складено 18.06.2024, суддя в суді першої інстанції Биченко І.Я.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи про те, що з 14.11.1997 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 14.06.2016.

22.06.2006 під час перебування у шлюбі сторони придбали частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене майно зареєстровано 03.11.2006 за ОСОБА_2 .

Крім того, у шлюбі вони придбали автомобіль «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Право власності на зазначене майно також зареєстроване за відповідачем.

Позивач просив визнати за ним право приватної власності на 1 / 2 частку частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу (літ. А, п/д) площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 та 1/2 частину автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 модель В МАХ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Одночасно у поданій суду заяві відповідач просила застосувати строки позовної давності, оскільки їх пропущено позивачем.

07.11.2022 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, указуючи на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який розірвано 14.06.2016.

За час шлюбу сторонами було придбано частину вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстровано за нею, ОСОБА_2 . Крім того, сторонами було придбано автомобіль «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який також було зареєстровано за відповідачем по справі.

Оскільки в добровільному порядку ОСОБА_1 не бажає поділити вказане майно, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом в якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., по АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Ford», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з неї, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 різницю вартості між частками в майні на суму, в подальшому уточнену, у розмірі 147532,07 грн.

Також ОСОБА_2 надала суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат на правничу допомогу в сумі 33617,50 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2024 позовні вимоги як первісного так і зустрічного позовів у справі задоволено частково та в порядку поділу спільного майна подружжя ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Ford В-МАХ», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на вбудоване нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу (літ. А, п/д), площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості у спільному майні подружжя в розмірі 323516,50 грн., частину з яких у сумі 277520,00 грн. - шляхом виплати ОСОБА_1 з депозитного рахунку територіального управління ДСА України в Черкаській області IBAN UA 888201720355269002000003652, код ЄДРПОУ 26261092, банк отримувача Держказначейска служба України, м. Київ (платник ОСОБА_2 ).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41004,18 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 52934,99 грн.

Суд керувався тим, що спір про поділ спільного майна подружжя за обставин цієї справи має вирішуватися у судовому порядку, так як співвласники згоди з даного питання не досягли. Крім того, суд виходив із необхідності дотримання засади рівності часток подружжя для чого з того з подружжя кому у власність виділено майно меншої вартості необхідно стягнути грошову компенсацію на користь іншого члена подружжя.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат РуднічукД.В. подав апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на вбудоване нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу за адресою АДРЕСА_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та визнати за ним право власності на 1 / 2 частину вказаного вбудованого нежитлового приміщення та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 104200,00 грн. за спірний автомобіль.

Указує, що суд не врахував, що ОСОБА_1 заперечує стосовно передачі у власність іншому члену подружжя спірного вбудованого нежитлового приміщення з виплатою йому грошової компенсації. За відсутності згоди отримати таку грошову компенсацію суд не мав права її присуджувати при вирішенні питання про поділ майна.

Суд не врахував факт невнесення попередньо на депозитний рахунок повної суми грошової компенсації, що стягується на користь співвласника, отже така компенсації не може бути виплачена.

Спірне вбудоване нежитлове приміщення не є неподільною річчю, отже підстав передавати таке майно у власність одному із співвласників не було.

Обидві сторони спірне вбудоване нежитлове приміщення використовували для здійснення діяльності ФОП ОСОБА_2 у якій брав участь і ОСОБА_1 .

Скаржник не заперечує проти присудження йому спірного автомобіля з виплатою компенсації на користь іншого співвласника у сумі 104200,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14.11.1997 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 14.06.2016.

22.06.2006 між Фондом державного майна в м. Сміла в особі начальника ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу літ. А п/д, площею 190,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.05.2019 ОСОБА_2 є власником частини вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль «FORD», 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , модель В-МАХ, тип Хетчбек-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

На даний час автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується.

Як вбачається з висновку автотоварознавчого дослідження №31 від 26.02.2024, наданого ОСОБА_2 , середня ринкова ціна автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, станом на 04.03.2024 складає 322050 грн.

ОСОБА_1 також надано звіт про оцінку транспортного засобу, а саме автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ, згідно якого середня ринкова вартість колісно-транспортного засобу станом на 28.02.2024 208400 грн.

З пояснень ОСОБА_1 наданих у судовому засіданні та згідно звіту про оцінку транспортного засобу, встановлено, що вартість автомобіля «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена суб`єктом оціночної діяльності, проводилася на основі огляду транспортного засобу з урахуванням фізичних змін вказаного транспортного засобу за час його експлуатації.

Так, оцінювачем, при визначенні ринкової вартості спірного автомобіля було безпосередньо враховано його пробіг (показання одометра), наявність агрегатів та вузлів що потребують ремонту, наявні корозійні пошкодження, пошкодження обшивки та порушення лакофарбового покриття.

Тоді як у висновку експерта, наданого ОСОБА_2 , зазначені складові враховані не були, що при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставиться.

Спір про поділ вказаного спільного майна подружжя - вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу та автомобіля «Ford», 2013 року випуску, модель В МАХ, вирішувався судом у цій справі.

Відповідні правовідносини мають таке правове регулювання.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема,постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №648/3137/15-ц).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи,у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №712/8602/19).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією ВП ВС, висловленою у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У даній справі встановлено, що спільним майном подружжя, яке заявлено до поділу являється частина вбудованого нежитлового приміщення першого поверху та підвалу площею 190,1 кв. м по АДРЕСА_1 (згідно проведеної експертної оцінки вартістю 855433 грн.) та автомобіль «Ford», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель В МАХ (вартістю 208 400 грн.).

Фактично, сторонами перед судом поставлено питання про поділ між ними двох неподільних речей : автомобіля і нежитлового приміщення, доказів можливості поділу між сторонами в натурі якого сторонами суду не надано.

Зазначена оцінка спільного майна, як і його склад, при апеляційному перегляді справи під сумнів сторонами не ставиться.

Отже загальна вартість майна, яке підлягає поділу між співвласниками, становить 1063 833 грн. Відтак у результаті поділу спільного майна кожен із співвласників має отримати у особисту власність частину майна на суму 531916,50 грн.

Суд першої інстанції вірно визнав за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Ford В-МАХ», 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 208400 грн., визнав за ОСОБА_2 право власності на вбудоване нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу (літ. А, п/д), площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 855433 грн., та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості у спільному майні подружжя в розмірі 323516,50 грн., дотримався приписів законодавства щодо рівності часток співвласників при поділі спільного майна подружжя.

При цьому мають бути відхилені посилання скаржника у справі на те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 заперечує стосовно передачі у власність іншому члену подружжя спірного вбудованого нежитлового приміщення (яке є подільним майном) з виплатою йому грошової компенсації, отже суд не мав підстав присуджувати грошову компенсацію за частку у такому майні, виходячи з такого.

Сторони у справі не ставили перед судом питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення можливості та порядку (способу) фактичного поділу спірного вбудованого нежитлового приміщення між співвласниками з дотриманням засад рівності їх часток.

Частиною першоюстатті 103 ЦПК Українивизначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відтак у суду першої інстанції при вирішенні спору не було підстав для висновків про існуючий спосіб фактичного поділу спірного приміщення між співвласниками, чого не врахував скаржник.

Також ВПВС у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 вказала, що приписи частин 4,5 статті 71 СК України і статті365 ЦК України з урахуванням принципу розумності треба розуміти так: а)правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); б)якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

За обставин цієї справи кошти на депозитний рахунок суду ОСОБА_2 вносила, виходячи із вартості її частки в автомобілі в сумі 124750 грн. та вартості частки ОСОБА_1 в нежитловому приміщенні в сумі 402270 грн., відтак різниця вартості майна, яке мало бути їй присуджене, становила 277520 грн. та саме така сума була внесена на депозитний рахунок суду.

Скаржнику слід врахувати, що та обставина, що в ході розгляду справи вартість спільного майна була визначена інакше сама по собі не може бути перешкодою для вирішення позовних вимог по суті, так як позивач кошти за частку іншого учасника справи у спільному майні на депозитний рахунок суду внесла саме у розмірі, чинному на час проведення відповідної оплати.

Апеляційний суд також не погоджується з аргументами скаржника про те, що за відсутності його згоди отримати грошову компенсацію суд не мав права її присуджувати при вирішенні питання про поділ майна, адже за позиції ОСОБА_1 щодо позовних вимог у справі, висловленій при розгляді справи судом першої інстанції, він не висловлював заперечень проти присудження йому грошової компенсації вартості його частки у спільному нерухомому майні.

Доводи скаржника про те, що спірне вбудоване нежитлове приміщення не є неподільною річчю, отже підстав передавати таке майно у власність одному із співвласників не було, мають бути відхилені, так як сторони суду не надавали доказів щодо можливого фактичного поділу між співвласниками спірного нежитлового приміщення.

Посилання апеляційної скарги про те, що обидві сторони спірне вбудоване нежитлове приміщення використовували для здійснення діяльності ФОП ОСОБА_2 у якій брав участь і ОСОБА_1 не є перешкодою для присудження у власність такого майна саме ОСОБА_2 з виплатою грошової компенсації на користь іншого співвласника, враховуючи наявність відповідних позовних вимог та здійснення підприємницької діяльності у вказаному приміщенні саме ФОП, зареєстрованим на ім`я ОСОБА_2 , при цьому сам ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність ще у 2021 році.

Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2024 у даній справі - залишити без змін.

Витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 27.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді