Рішення

від 17.06.2024 по справі 227/2816/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.06.2024 227/2816/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Добропільської міської ради, Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державна прикордонна служба України, Міністерство оборони України, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що він з 05 вересня 2023 року здійснює самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви зазначив, що 15 березня 2018 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 у Лівобережному районному у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №49. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дитина - син ОСОБА_3 . Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.07.2023 шлюб між заявником та ОСОБА_2 розірвано. Він та дитина як внутрішньо переміщені особи мешкають в АДРЕСА_1 . Мати мешкає окремо у м. Києві. Зазначає, що згідно з умовами нотаріально посвідченого договору від 05.09.2023 визначено місце проживання дитини із заявником у АДРЕСА_1 , дитина перебуває на його повному утриманні. Вважає, що з умов договору також випливає, що мати ОСОБА_2 проживає окремо та безпосередньої участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Місце проживання заявника та його малолітнього сина підтверджується також довідкою з місця проживання. Тому, вважає, що саме з дати укладення договору про здійснення батьківських прав, з 05.09.2023, суд може встановити вказаний факт, який необхідний для захисту прав та інтересів дитини, звернення одноособово до державних установ та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини, в тому числі для отримання соціальної допомоги, оскільки матір дитини має намір виїхати за межі України. Вказує, що спір про право відсутній.

Заявник у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Наполягав на задоволенні вимог.

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи без її участі. Вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Добропільської міської ради надіслав лист про те, що до компетенції органу опіки та піклування Добропільської міської ради не входить надання висновків з приводу встановлення фактів, що мають юридичне значення, тому надати письмовий висновок щодо можливих варіантів роз`яснення спору не є можливим.

Представник Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення заяви не заперечувала.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної прикордонної служби України будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, клопотав перед судом про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки наявний спір про право. Вважає, що у заявника виник спір з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, які приймають рішення про мобілізацію військовозобов`язаного під час воєнного стану. Проти задоволення заяви заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.07.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17-18).

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 9).

Заявник та його син ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно до довідок №1422-5002170873 від 26.09.2022 та №1422-5002799643 від 06.06.2023 (а.с. 8,11).

На підтвердження вимог заявником надано копію акту обстеження матеріально-побутових умов від 11.09.2023 та копію довідки голови АОСББ «Орхідея» №8 від 23.08.2023, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та його син мешкають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-23).

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки №3005-5002680160 (а.с. 16).

Між заявником та ОСОБА_2 05.09.2023 укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини (а.с. 19-21).

Вказаний договір укладено стосовно визначення місця проживання дитини з батьком та для встановлення порядку здійснення батьківських прав батьком та матір`ю, яка проживає окремо від дитини.

Відповідно до п.2.5. Договору мати у період зустрічі з дитиною зобов`язується забезпечити дитині якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок.

У розділі 2 Договору визначено порядок спілкування мати та дитини.

У розділі 3 Права та обов`язки пп. 3.2.1 вказано, що мати зобов`язується забрати дитину для проведення спільного дозвілля.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Так, ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України).

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.

Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Заявник у поданій заяві зазначає, що з моменту укладення 05.09.2023 договору між батьками щодо здійснення ними батьківських прав та визначення місця проживання дитини, малолітній ОСОБА_3 знаходиться на його одноособовому утриманні і самостійному вихованні. При цьому, жодних доказів цим обставинам суду надано не було.

Посилання заявника на вказаний договір як на підтвердження обставини, що ОСОБА_2 проживаючи за іншим ніж дитина місцем, не бере участі у її вихованні та утриманні є безпідставним.

Такі твердження в силу ст. 141 СК України, суд розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Разом з тим, заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітнього, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Зважаючи на те, що заявник не довів, що матір неповнолітнього ОСОБА_3 в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини, вимога викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення є необґрунтована та доказово не підтверджена.

Щодо доводів заявника про те, що у зв`язку із встановленням факту самостійного виховання та утримання сина він зможе здійснювати захист прав та інтересів дитини, одноосібно звертатись до державних установ та освітніх закладів в інтересах дитини, в тому числі він зможе отримати соціальні пільги слід зазначити наступне.

Зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальної допомоги та певних гарантій. Проте, жодних доказів того, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви, заявником надано не було.

Документів, які б підтверджували існування складнощів у здійсненні захисту прав та інтересів дитини, в отриманні зазначених заявником соціальних допомог та гарантій до суду надано не було. ОСОБА_1 також не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні вищевказаних питань за відсутності судового рішення.

За викладених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 15, 121, 141, 157, 164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 81, 89, 258-259, 263, 265, 268, 273, 315, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення факту, що він з 05 вересня 2023 року здійснює самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, ЄДРПОУ 04052904, адреса: 85000, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83;

Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, ЄДРПОУ 25954002, адреса: Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 15;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Державна прикордонна служба України, адреса, м. Львів, вул. Личаківська, 74;

Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6.

Головуючий суддя В.М. Любчик

17.06.24